⬆️Монументальний текст, для якого я давно хотів зробити огляд і ось нарешті дійшли руки. Обов'язково почитайте, якщо не побачили вчора — і поділіться з друзями.

Бонус для лінивих: відеоверсія оригінального лонгріду на 3 хвилини (англійською)

Цікаво подумати над тим, як змінилася ситуація із сексом і стосунками загалом під час карантину.

З одного боку, в людей, у яких і до того було менше сексу — тобто тих, у кого немає постійних партнерів — його стало ще менше.

На цю тему є цікава стаття The Economist про популярність онлайн-побачень під час пандемії — як емоційна близькість заміняє сексуальну.

З іншого боку, у постійних партнерів, які живуть разом, під час карантину сексу логічно більше. Чи призводить це до зростання народжуваності, як незграбно натякав Зеленський у березні?

Ймовірно, ні. Як пише в іншій статті The Economist, приклад деяких попередніх епідемій показує, що народжуваність через 9 місяців після них навпаки падає. Мабуть, головна причина — економічна невизначеність, яка змушує відкласти плани завести дітей.

Смішна історія про те, наскільки парадоксальним є бізнес доставки їжі.

Власник американської піцерії заробив грошей, замовляючи в сервісу доставки DoorDash свої ж піци. Він продавав їх за $24, а ціна на DoorDash була $16.

І це не була технічна помилка сервісу. DoorDash й інші схожі сервіси навмисне демпінгують і втрачають купу грошей на цьому поки що доволі неприбутковому бізнесі, намагаючись відкусити більший шматок ринку.

Трохи коронавірусно-карантинно-ресторанних досліджень.

Заразитися у приміщенні у багато разів простіше, ніж на відкритому повітрі. Згідно з одним дослідженням на прикладі Японії, ризик підхопити вірус у закритому просторі у 18,7 разів вищий. Очевидно, чим ближче перебувають люди одне до одного і чим довше вони контактують, тим більший ризик.

Відоме китайське дослідження показує, як коронавірус передавався між відвідувачами одного ресторану, які сиділи за сусідніми столиками, через кондиціонер (на фото).

Це означає, що для повноцінного відкриття ресторанів, а не лише літніх терас, потрібно не лише поставити на вході символічний антисептик і одягнути офіціантів у маски — а й перепродумати підхід до розсадки людей і систему кондиціонування.

Перемога буде за нами

​​Та що ви знаєте про просування своїх книжок, мовчазні прихильники Путіна? ))

За дослідженнями британських вчених™️, люди стомилися не лише від карантину і коронавірусу, а й від новин. У порівнянні з квітнем кількість людей, які часто або деколи активно уникають новин, відчутно виросла.

Хвилинка історії і якісного гумору.

Пам'ятаю, як мені на Форумі видавців намагалися впарити «Країну Моксель» Білінського як серйозне наукове дослідження.

Звісно, книжки Білінського майже настільки ж далекі від серйозної науки, як фільм Plandemic. Але чомусь їх часто сприймають всерйоз.

У цьому ролику — гарний розбір, чому не варто читати «Країну Моксель». Разом із шикарним гумором, заради якого варто подивитися навіть якщо вас не особливо цікавить історія.

https://bit.ly/2zyx6TF

Тим часом, за Білінським ми почали забувати про справжню класику

Залишу вас із цим на вечір

Друзі, багато з вас, напевно, чули про ситуацію навколо "Довженко-Центру". Але, якщо ви не в курсі, коротко розповідаємо:
🎥"Довженко-Центр" займається збереженням і популяризацією українського кіно - у фільмотеці інституції знаходиться понад 42 тис. стрічок від самого початку ХХ ст.
💻 Останні роки новий керівник центру Іван Козленко та його команда перетворили його у потужний культурний осередок, віднайшли та реставрували безліч унікальних стрічок. Проекти центру стали по-справжньому успішними, установа була стабільно прибутковою, що є великою рідкістю у нашій культурній сфері.
🔇На початку року почались проблеми - Міністерство фінансів відмовилось погодити паспорт бюджетної програми, за якою фінансується центр, виплачується заробітна платня його співробітникам. Усі прибутки були направлені на виплату частини заробітної платні. Детальніше у цьому дописі https://www.facebook.com/ivan.kozlenko/posts/3327411377282424
🔒Вчора, 28 травня, "Довженко-центр" оголосив про свою неплатоспроможність
http://www.dovzhenkocentre.org/news/396/, а директор Іван Козленко подав заяву про звільнення.

На наших очах може закінчитись історія важливого культурного осередку, діяльність якого вселяла надію у майбутнє. Віримо, що максимально широкий резонанс та тиск по усіх фронтах дозволить вирішити ситуацію і уникнути жахливої помилки. Тому ми зареєстрували петицію до Президента України з вимогою використати свій вплив для вирішення ситуації. У разі, якщо вона набере 25.000 підписів Володимир Зеленський буде забов'язаний її розглянути. Це займе максимум 5 хвилин вашого часу, але ви можете зробити справді важливий внесок у порятунок центру! https://petition.president.gov.ua/petition/97306

Тримаймось і стоїмо у перших рядах!

#архів

Кажуть, якщо в заголовку згадується слово «Трамп», стаття автоматично стає популярнішою. У 2018 році New York Times вжила це слово загалом 93,292 рази.

У моїй статті для MediaLab воно вживається тільки 20 разів. Cподіваюсь, цього буде достатньо, щоб ви її відкрили.

У тексті — про те, як найпопулярніший новинний канал у США Fox News поступово перетворюється з консервативного ресурсу у канал пропаганди Білого дому.

У пакеті йдуть трохи анекдотів (як Трамп починає свій день із перегляду Fox & Friends — і як політики намагаються потрапити в ефір цього шоу, щоб вплинути на Трампа) і трохи серйозної аналітики про те, як це все негативно впливає на американське суспільство (спойлер: політична поляризація).

Текст докарантинний, але політична поляризація у США нікуди не поділася, і пандемія це ще яскравіше показує. Але про це детальніше читайте скоро в Old York Times.

https://medialab.online/news/foxnewstrump/

Цей час настав!1!

Алгоритми ще не вміють писати, як журналісти (хоча прості новинні замітки за шаблоном — наприклад, про коливання ринків чи результати спортивних ігор — спокійно можуть робити), але вже достатньо гарно справляються із content curation

https://www.theverge.com/2020/5/30/21275524/microsoft-news-msn-layoffs-artificial-intelligence-ai-replacements

Графік світових лідерів за кількістю підписників у Твіттері.

З очевидних кандидатур: чотири з лідерів топ-5 найбільш населених країн світу (Індія, США, Пакистан, Індонезія). Плюс Папа Франциск — він все-таки більше відомий як глава глобального напряму християнства, а не як глава держави.

Королева Ранія з Йорданії — інфлюенсерка, яка активно використовує соцмережі. (Трамп, звичайно, також сам по собі Твіттер-інфлюенсер).

А ось детальне дослідження того, як уряди по всьому світу використовують Фейсбук, має бути цікаво

У газеті «День» вийшло велике інтерв'ю зі мною про Вікіпедію.

Сьогодні доведеться вперше з 2012 року купити паперову газету. Ну але ви можете й онлайн почитати, має бути цікаво (принаймні початок😉)

А вот еще неплохой нью-йоркеровский профайл Юваля Ноя Харари — израильского историка-медиевиста, который за последние годы фактически стал самым популярным философом планеты.

В принципе, если вы Харари читали (что довольно вероятно), то понимаете, что пересказ его идей — дело нехитрое и быстрое: три главных революции в истории человечества; мы стоим на пороге четвертой; главный вызов наших дней — это искусственный интеллект и его возможные осложнения. Это если вкратце, но и метод Харари состоит именно в том, чтобы обо всем говорить вкратце, с высоты даже не птичьего полета, а примерно Луны: он мыслит тысячелетиями и мегаэпохами, это даже не Бродель с его мир-системами. В этом, по всей видимости, одна из находок Харари как историка — с ним трудно спорить, потому что никто из его коллег просто не готов говорить на таком уровне обобщений.

Так вот — про идеи понятно, интересно всякое сопутствующее. Выделю несколько моментов. Во-первых, Харари — образцовый философ-звезда эпохи позднего капитализма: у него имеется бэк-офис из 12 человек, которые занимаются его делами и продвижением брэнда (вплоть до графического романа по «Sapiens»), и менеджер — он же бойфренд, — который выбивает из разных мировых конференций гонорары в сотни тысяч долларов. Следствие этого — то, что Харари крайне осторожно относится к любым политическим высказываниям и редко занимает сторону: это как минимум было бы вредно для бизнеса (в этом смысле яркий пример — его колонка про коронавирус в Financial Times, буквально за все хорошее против всего плохого).

Во-вторых, я не знал, что Харари — дикий фанат медитации: медитирует минимум час в день, ездит на випасану и так далее. Это как будто многое объясняет в его взглядах — собственно, в тексте хорошо об этом сказано: в некотором смысле это такой буддистский подход к истории и философии, который в конечном счете призывает нас принять собственную незначительность в этом огромном мире и почувствовать себя частью каких-то огромных процессов. В конце материала есть очень милая сценка, где украинская журналистка говорит, что «Sapiens» поменял ее жизнь — именно потому, что она расслабилась и приняла, что ее жизнь имеет смысл только для нее самой.

В-третьих, меня почему-то очень зацепил маленький эпизод, где Харари объясняет, как его первая и главная книга родилась: ему нужно было читать лекции по всеобщей истории; он не любил и не любит читать лекции; он писал их текст — и в итоге вышла книга; прямая и немного снисходительная интонация «Sapiens» именно этим объясняется. Тут я это просто примеряю на себя — да, нередко оказывается, что лучше всего какие-то идеи формулируются и кристаллизируются, когда тебе нужно донести их публично в лекционном формате; в этом смысле делаю себе зарубку, чтобы меньше отказываться от таких предложений — и больше использовать их как мотивацию для додумывания чего-то.

А, ну и да — естественно, Харари тоже много говорит про то, что главное — это хорошая история (и — что уже более сомнительно — даже не так важно, насколько она правдива). Но это мы, как говорится, и так знали.

(P. S. Я читал «Sapiens» и более-менее основательно просматривал две следующие книжки Харари; мне кажется, что первая книга — хорошая, а остальные две искусственно раздувают довольно простые мысли и немного похожи на sales pitch для этих самых VIP-конференций с гонорарами в несколько сот тысяч долларов.)

«Суспільне» опублікувало пояснення протестів у США для українців від трьох відомих американських істориків — Френсіса Фукуями, Тімоті Снайдера і Енн Епплбаум.

Звісно, експертів обрали із ліберально-українофільської бульбашки. Але це не робить їх менш цікавими, і їхні пояснення спеціально для українців теж цікаво почитати.

Наприклад, гарне пояснення, чим погане гасло All Lives Matter:
>Також хочу пояснити, як варто сприймати гасло «Всі життя мають значення» на противагу «Життя темношкірих мають значення». Проведу таку аналогію: уявіть, коли ви розповідаєте про Голодомор, а вам кажуть: «Тоді всі страждали». Коли українці говорять, що в ГУЛАГу було більше українців — і це правда, а їм відповідають «У ГУЛАГу сиділи різні народи». Українці кажуть «у 1970-ті нашу мову, освіту забрали», а їм: «Всі страждали». Ось так звучить фраза «Всі життя мають значення».

MediaSapiens пише про чотири інтернет-звички, які підхопили українці через пандемію.

Із цікавих (і гарних) новин — в Україні почали активніше використовувати Телеграм. Важлива причина, як пише авторка — небачена популярність каналів про коронавірус.
Думаю, вплинуло ще те, що онлайн-сервіси для спілкування загалом почали використовувати активніше через карантин, а Телеграм об'єктивно найзручніший із найбільш поширених месенджерів.

Інші зміни вписуються у глобальні тренди. Ви про них уже знаєте, але цікаво почитати про українську специфіку; не бачив багато цікавого аналізу про Україну.

https://bit.ly/2YBbb6B