І ось за компанію стаття про щось, ближче до тіла — вплив кризи на ресторани у Києві.

Загалом все передбачувано сумно:
>According to Ukrainian restaurant expert Olga Nasonova, nearly 100 restaurants out of roughly 2,000 in Kyiv will not resume work after the quarantine ends. More will close several months later, as the crisis drags on.

З іншого боку, ресторанам може допомогти те, що на літні канікули люди не поїдуть за кордон і будуть витрачати гроші в Україні.

Тепер усі з нас експерти у ринку доставки, тому цікаво почитати

Узнал, что стояло за уходом Uber Eats из Украины.

1. Затянули с запуском. Топ-менеджер, который занимался запуском Uber Eats в Украине, перешел в Glovo и помог им запуститься быстрее. Запуск Uber Eats задержался почти на год.

2. Не смогли договориться с McDonald's. Это главный источник заказов для Glovo. Из всех стран, где работает Uber Eats, только в Украине и в Румынии сервис не сотрудничает с локальными сетями McDonald's. Не случайно обе эти страны попали под оптимизацию — сложно стать лидером рынка, если мировой лидер фастфуда работает с конкурентами.

3. Как итог — рынок захватили конкуренты (Glovo), а позже подтянулась и Ракета. А с рынков, на которых Uber не может стать лидером, компания уходит, перенаправляя ресурсы на более перспективные страны.

Украинский рынок доставки тем временем ожидают новые изменения. Ещё один сервис доставки (подсказка: с инвестициями из Армении) может прекратить деятельность в ближайшее время. А сервис такси Bolt наоборот, запускает доставку еды в Украине.

Подробнее: https://tech.liga.net/technology/article/pochemu-uber-eats-ushel-iz-ukrainy

Один із найцікавіших наративних подкастів, які я зустрічав — Against the Rules.

Його робить американський нон-фікшн автор Майкл Люїс. У Льюїса гарно виходить розповідати про складні теми через історії людей: як у книжках, так і в подкасті.

Перший сезон був про занепад ролі рефері, незалежних арбітрів в американському житті: від спорту до фінансів.

Зараз виходить другий сезон, він про злет ролі коучів, тренерів — знову ж таки, у різних проявах життя.

Дуже раджу.

#архів

Здається, в найближчий рік поїздки за кордон будуть дуже обмеженими. Тому можна починати ностальгувати за колишніми подорожами.

Одна з найцікавіших моїх подорожей — поїздка в Африку: ПАР і Намібію. Коли я був у Намібії, вперше і поки востаннє в житті спробував себе у ролі тревел-блогера.

Результат — https://bit.ly/2WMaNBe

Не обіцяю, що це буде найцікавішою заміткою у вашому житті, і від якості деяких фото ви, мабуть, будете страждати. Утім, на ринку репортажів із Намібії пропозиція доволі невисока, тому можете почитати.

Якщо у вас настрій для цікавого лонгріду, раджу цей.

Це спогади Роберта Каро, одного із найбільш титулованих американських авторів нон-фікшну. Він пише біографію президента Ліндона Джонсона — і настільки детально заглиблюється в тему, що пише її уже 40 років.

Перший том вийшов у 1982 році. Зараз Каро 84 роки, і він все ще дописує останній п'ятий том. Так само, як американські ліберали хвилюються, щоб Рут Бейдер Гінзбург дожила до президента-демократа, половина Америки (ну майже) стежить за здоров'ям Каро.

Колись Каро три роки жив у провінційному техаському містечку, звідки походив Джонсон, щоб проникнутися його духом і здобути довіру друзів дитинства Джонсона. Для останнього тому планував пожити у В'єтнамі, але скасував поїздку через коронавірус.

Каро не без самоіронії визнає, що може не встигнути написати повноцінні мемуари, тому ділиться спогадами про свою роботу в цьому тексті.

Ця стаття — у першу чергу напівдетективна історія про те, як працює розслідувальна журналістика. А ще тут багато корисних порад журналістам і цікавих деталей про історію і політику США середини минулого століття.

Цікавий кейс. Пивний бренд Corona страждає від коронавірусу просто тому, що його ім'я співзвучне із назвою вірусу.

На перший погляд це смішно. Але враховуючи те, наскільки багато страху і тривожності навколо коронавірусу, не дивно, що частина людей уникає асоціацій із цим терміном. Крім того, на відміну від якогось там Чернігівського, у Corona багато інвестували у свій бренд і позитивні асоціації з ним.

І в недавній історії уже є випадки, коли організаціям доводилося змінювати ім'я через появу непривабливого синоніму — наприклад, AIDS чи ISIS.

Рік тому я писав про те, як живеться модераторам Фейсбуку — людям, які переглядають підозрілі пости і вирішують, чи залишати їх на платформі.

Утім, найгіршим аспектом роботи модератором є не формат робочого дня, а психологічний вплив цього заняття. Модератори постійно споглядають найгірші прояви людської природи, а тому ризикують своїм психічним здоров’ям. Деколи у них розвивається посттравматичний синдром, хоча більш поширеною проблемою є вторинний травматичний стрес (Secondary Traumatic Stress) — розлад, який часом виникає у психіатрів, соціальних працівників тощо.

На днях у компанії де-факто визнали вплив модерації контенту на психічне здоров'я. Фейсбук погодився виплатити $52 мільйони групі колишніх і теперішніх модераторів.

Кожен із 11 тисячі модераторів отримає мінімум тисячу доларів і зможе отримати додаткову компенсацію, якщо внаслідок роботи у нього з'явилися психічні проблеми на кшталт PTSD чи депресії.

Зазвичай наукові дослідження виходять повільно. На підготовку й рецензування однієї наукової статті може піти багато місяців, а деколи і кілька років.

Але боротьба з пандемією вимагає швидших результатів. Тому за останні три місяці з'явилося понад 7 тисяч статей, присвячених різним питанням навколо коронавірусу (на графіку).

Як пише The Economist, це може призвести до демократизації наукових досліджень на Заході — і швидшого поширення результатів досліджень.

А ось моя стаття на тему — що не так з (не)демократичністю наукових досліджень.

Спойлер: якщо ти не вчишся в елітному університеті і не маєш купи зайвих грошей, то в тебе немає доступу до більшості нових західних наукових досліджень. Доводиться страждати або (як роблять всі) порушувати закон і користуватися величним винаходом людства під назвою Sci-Hub.

Індикатор того, що чекає на офісних працівників — те, як (не) повертається із карантину Твіттер

✔️ Відкриття офісів буде нашим рішенням; чи повернуться до офісу наші працівники і коли вони це зроблять — їхнє рішення.
✔️ За незначними винятками, офіси не відкриються до вересня. Коли ми вирішимо їх відкрити, це не буде миттєвим поверненням усього. Відкриття офісів буде обережним і поступовим.
✔️ До вересня не буде ніяких робочих поїздок, за дуже невеликими винятками. До кінця 2020 року не буде проводитися жодних «живих» подій. Пізніше цього року ми оцінимо можливість подій у 2021 році.

https://techcrunch.com/2020/05/12/twitter-says-staff-can-continue-working-from-home-permanently/

Нарешті гарні новини

#архів

Зараз я серйозно ставлюся до авторських прав і зазвичай не роблю повні переклади англомовних матеріалів.

Але кілька років тому про таке не думав — і зробив переклад дуже цікавого матеріалу про те, як англійська мова завоювала світове домінування.

Сьогоднішня ситуація, коли у природничих і точних науках домінує англійська, цілком унікальна.

Може здаватися, що наука завжди була одномовною, просто панівні мови поступово змінювали одна одну. Насправді це не так. Наукова спільнота завжди була багатомовною — ні давньогрецькій, ні латині, ні німецькій ніколи не вдавалося стати єдиною науковою мовою.

Чому ж це вдалося англійській? Тут багато причин: (само)ізоляція Німеччини після поразки у Першій світовій війні; геополітичний вплив Сполучених Штатів після Другої світової війни; готовність науковців із розвинутих неангломовних країн прийняти такий стан справ.

З одного боку, в цьому є свої плюси. Науковцям доводиться вчити не дві-три іноземні мови, а лише одну (а якщо вони із США/Великої Британії/Австралії — то й жодної). Це дає можливість сконцентруватися на безпосередній науці і не відволікатися на побічні проблеми. Зникають проблеми перекладу, спрощується комунікація.

Але у всього є своя ціна. Англійською мовою розмовляють у деяких дуже впливових державах світу — тому вона не є нейтральною lingua franca, про яку колись мріяли прихильники есперанто. Крім того, одномовність природничих наук ускладнює шлях до наукової кар'єри людям, яким складно даються іноземні мови.

⏱Час на прочитання повної статті — 10 хвилин

https://bit.ly/2ZlmuSy

“Сексуальна рецесія”: чому молодь менше займається сексом

Здавалось би, ми живемо в ідеальний час для сексу. Толерантність до нього у розвинутих країнах історично висока. Займатися сексом до шлюбу вже давно не соромно, а Tinder дозволяє знайти сексуального партнера за кілька годин.

Але насправді розвинуті країни, як це не парадоксально, переживають “сексуальну рецесію”. За останні 15 років американці займаються сексом в середньому на 10 відсотків менше. Винна в цьому молодь.

Молоді люди віком трохи за 20 у два з половиною рази частіше живуть без сексу, ніж їхні батьки в молодості. 15 відсотків з них ніколи не займалися сексом у дорослому віці.

Журналістка Кейт Джуліан провела багато місяців, розмовляючи з десятками людей, щоб розібратися в причинах сексуальної рецесії. Вона написала про це в монументальному лонгріді для The Atlantic. Переказуємо основні тези статті.

⏱Час на прочитання — 6 хвилин

https://telegra.ph/Sex-Recession-05-21

Антон

⬆️Монументальний текст, для якого я давно хотів зробити огляд і ось нарешті дійшли руки. Обов'язково почитайте, якщо не побачили вчора — і поділіться з друзями.

Бонус для лінивих: відеоверсія оригінального лонгріду на 3 хвилини (англійською)

Цікаво подумати над тим, як змінилася ситуація із сексом і стосунками загалом під час карантину.

З одного боку, в людей, у яких і до того було менше сексу — тобто тих, у кого немає постійних партнерів — його стало ще менше.

На цю тему є цікава стаття The Economist про популярність онлайн-побачень під час пандемії — як емоційна близькість заміняє сексуальну.

З іншого боку, у постійних партнерів, які живуть разом, під час карантину сексу логічно більше. Чи призводить це до зростання народжуваності, як незграбно натякав Зеленський у березні?

Ймовірно, ні. Як пише в іншій статті The Economist, приклад деяких попередніх епідемій показує, що народжуваність через 9 місяців після них навпаки падає. Мабуть, головна причина — економічна невизначеність, яка змушує відкласти плани завести дітей.

Смішна історія про те, наскільки парадоксальним є бізнес доставки їжі.

Власник американської піцерії заробив грошей, замовляючи в сервісу доставки DoorDash свої ж піци. Він продавав їх за $24, а ціна на DoorDash була $16.

І це не була технічна помилка сервісу. DoorDash й інші схожі сервіси навмисне демпінгують і втрачають купу грошей на цьому поки що доволі неприбутковому бізнесі, намагаючись відкусити більший шматок ринку.

Трохи коронавірусно-карантинно-ресторанних досліджень.

Заразитися у приміщенні у багато разів простіше, ніж на відкритому повітрі. Згідно з одним дослідженням на прикладі Японії, ризик підхопити вірус у закритому просторі у 18,7 разів вищий. Очевидно, чим ближче перебувають люди одне до одного і чим довше вони контактують, тим більший ризик.

Відоме китайське дослідження показує, як коронавірус передавався між відвідувачами одного ресторану, які сиділи за сусідніми столиками, через кондиціонер (на фото).

Це означає, що для повноцінного відкриття ресторанів, а не лише літніх терас, потрібно не лише поставити на вході символічний антисептик і одягнути офіціантів у маски — а й перепродумати підхід до розсадки людей і систему кондиціонування.

Перемога буде за нами