Красивий хід.

На днях Трамп зупинив американське фінансування ВООЗ. Контроверсійне рішення: хоча ВООЗ справді має багато проблем, позбавляти її ресурсів у розпал глобальної пандемії — це очевидно погано. На США й інші багаті країни Заходу це особливо не вплине, а от бідні країни Глобального Півдня можуть постраждати.

На фоні цієї новини Ірландія оголосила, що збільшує свій внесок до ВООЗ в чотири рази. Звісно, це копійки на фоні фінансування США. Але виглядає красиво.

До речі, ось цікавий довгопост про те, в чому причини рішення Трампа.

Більшість вечорів минулого року Гью МакГвайєр лягав у ліжко із книгою — паперовою або електронною — та починав читати. А вже після кількох речень відчував потребу перевірити пошту, месенджер чи стрічку в соцмережі.

Тож він спробував з'ясувати, чому не може зосередитися і чи впливає це на іншу роботу.

Спойлер: Гью все ж знайшов спосіб повернутися до читання великих текстів 📖


https://bit.ly/2VqYOd2

#архів

Минулого року написав для MediaLab про те, як працює the Skimm — унікальне американське видання, основним продуктом якого є імейл-розсилка.

The Skimm розкриває соціально-політичні теми і дотримується журналістських стандартів, але пише в неформальному тоні, з жартами і грою слів. «Хто розуміється на приватності гірше, ніж твої батьки? Facebook» — типовий вступ до блоку новин у the Skimm.

При цьому завдяки зручному формату і унікальному tone of voice у the Skimm уже 7 мільйонів підписників, а ринкова вартість компанії — на рівні 100 мільйонів доларів.

Детальніше про те, як імейл-розсилка для міленіалок виросла у велику медіакомпанію — у моєму огляді на MediaLab.

https://medialab.online/news/theskimm/

​​Серед неочевидних проблем, які приніс коронавірус — стало складніше підраховувати інфляцію.

Як її взагалі підраховують?

«Вимірення інфляції — кропітка робота. Національні офіси статистики проводять опитування, щоб визначити кошик товарів і послуг, які репрезентують витрати “типового” домогосподарства. Вони вимірюють, наскільки ціна кожного пункту — від оренди і їжі до стрижки й обідів у ресторані — змінюються протягом часу. Потім вони підраховують, наскільки вартість кошика, з урахуванням частки кожної витрати, збільшується чи зменшується, аби оцінити загальний рівень інфляції. Це число потім використовують, щоб переглянути податкові пороги, оновити пенсії та соціальні виплати і навіть скерувати монетарну політику»

Що змінилося?

По-перше, інформацію стало складніше збирати. Попри те, що надворі 2020 рік, збір цієї інформації вимагає багато роботи «в полі». Наприклад, американський уряд зазвичай збирає 65% даних про ціни шляхом особистих візитів. Зараз, звичайно, доводиться швидко перепрофільовуватися на онлайн.

При цьому внаслідок карантину наші витрати сильно змінилися. Ніхто не ходить у ресторани, спортзали і театри — але значно більше грошей витрачають у продуктових магазинах (спонсор показу: супермаркет «Сільпо», в якому я роблю 80% своїх витрат за останній місяць).

Це гарно видно на прикладі Іспанії (на графіку).

Сильне есе, раджу приділити 10 хвилин і послухати (можна також прочитати, але краще послухати)

Я б не хотів жити в Нью-Йорку, але гарно розумію, за що його можна любити

https://www.nytimes.com/2020/04/24/podcasts/the-daily/poem-new-york-city-virus.html

Графік дня: вплив кризи на акції найбільших технологічних компаній.

Netflix і Amazon передбачувано виграли найбільше: обидві компанії є у певному сенсі essential під час карантину. Microsoft теж піднявся.

Apple і Google постраждали, але незначно; Facebook втратив більше (припускаю, через падіння реклами).

Цікава стаття про те, чому в нас виходить мало української бізнес-літератури.

Якщо коротко, то немає кому писати і немає кому читати :)

Драйвером продаж успішних бізнес-книжок українців залишається особистий бренд авторів. Однією з найпопулярніших є книжка Черняка, гарні перспективи у нової книжки про Дубілета — тобто тих людей, у який сильний персональний бренд.

Але ситуація потрохи покращується. Гарно заходять книги-збірники історій кількох компаній (Дискурсус, Vivat), цікаву роботу робить «Наш формат».

http://www.chytomo.com/chomu-v-ukraini-tak-malo-vlasnoi-biznes-literatury/

#можливість Наші друзі із TheFix Media проведуть вебінар про медіабізнес і менеджмент для медіаменеджерів. Записуйте: 6 травня о 18:00 CET (ну або ж о 20:00 за київським часом).

Говоритимуть з CEO hromadske.ua, The Local і Dennik N.

Реєстрація ось тут.

Хоч вебінар і для медіаменеджерів, але я також радила б реєструватись всім, кому цікаво почути, а що взагалі роблять медіаменеджери, щоб впоратися з усіма цими викликами і зберегти свої медіа, а відповідно, і вашу роботу:)

Цікавий лонгрід про антиутопічну практику нагляду за онлайн-екзаменами.

Remote test-proctoring — це коли ти скачуєш спеціальну програму, і під час проходження онлайн-екзамену наглядач стежить за тобою через веб-камеру і трекає усі рухи на твоєму комп'ютері.

Здавалось би, коли за тобою стежать дистанційно під час екзамену, це нічим не гірше, ніж екзамен в аудиторії, де за списуванням стежать викладачі.
Але проблема як мінімум в тому, що софт для екзаменів збирає купу персональних даних включно з персональними документами й біометричними даними і не гарантує їхнє збереження. Не кажучи вже про те, що це не дуже приємно, коли якась людина постійно стежить за всіма твоїми рухами.

І найцікавіше те, що при цьому є все одно багато креативних способів списати.
>One Reddit user was successfully able to keep a cheat sheet pressed against their computer screen, out of the webcam’s view. They were also able to use their phone during the test. When the proctor asked to see their phone, the student showed them a case with the Apple logo and a camera drawn inside, then dropped it into a backpack.

Як коронавірус змінить авіаперельоти?

Сумуєте за можливістю злітати на чашечку кави у віденську оперу? Тут цікава стаття Axios про те, як пандемії змінить авіаперельоти.

Наприклад, стане значно більше перевірок — а отже приїжджати в аеропорт треба буде не за дві години, а за чотири. Стане більше місця в літаках (можливо, місця посередині навмисно залишатимуть вільними) — а отже літати стане значно дорожче.

Як каже один експерт, «теракти 11 вересня повністю змінили подорожі: стало більше перевірок безпеки, реєстрація на рейс стала довшою. Вплив COVID-19 на авіаперельоти буде навіть більш далекосяжним».

Ну і важливе питання в тому, наскільки (не)багато люди взагалі будуть літати у найближчі рік-два. Виглядає, що значно менше, ніж раніше.

Повернення кави на виніс — найкраща новина дня. Welcome to 2020

https://kyivcity.gov.ua/news/vitaliy_klichko_mi_vzhe_mozhemo_dozvoliti_prodavati_kavu_na_vinis/

Цікава стаття про те, як пандемія впливає на модерацію контенту.

Місяць тому я писав на схожу тему для Old York Times: якість контенту в соцмережах страждає від карантину, бо не всі модератори можуть працювати з дому. Тому платформам доводиться більше покладатися на штучний інтелект — який не настільки гарно справляється із завданням, як живі люди.

Але є ще одна проблема: нейтральність. Багато питань навколо коронавірусу сильно політизовані. Багато де у світі від США до Бразилії праві загалом менше підтримують карантин. Політичні лідери на кшталт Трампа чи президента Бразилії Болсонару поширюють не підтверджені наукою твердження про вірус. Китай і США піарять конспірологічні теорії одне про одного.

Тому платформам доводиться приймати складні рішення і знаходити баланс між політичною нейтральністю і перевіреними фактами. Як пише автор, «із тим, як дискусія навколо COVID-19 виходить за рамки медичних питань, платформи не можуть залишатися нейтральними».

Цікавий лонгрід про те, як коронавірус змінить американський ритейл — а заодно й американські міста загалом.

Це якраз такий тип лонгріду, який неможливо звести до однієї ідеї — тому його краще читати повністю.

Але ось щось найближче до головної ідеї:

>Пандемія COVID-19 залишить дві спадщини для міського ландшафту Америки. У найближчі кілька років вірус знищить багато тисяч улюблених локальних магазинчиків. Мережі стануть сильнішими, ресторани виглядатимуть спустошеними, і концентрація людей, що є життєвою силою міст, стане заручником пандемії.

Однак напівсмерть американського міста буде також його відродженням. Коли оренда стане дешевшою, маленькі магазини повиростають знову — вони будуть потрібні Америці. Іммігранти повноцінно повернуться, коли розумний уряд визнає, що вони також потрібні Америці. Дешевші порожні простори будуть інкубаторами для закладів, які пропонують перевірені насолоди на кшталт кави і книг, так само, як і нові поєднання медичних технологій, фітнесу й одягу. Ексцентричні шеф-кухарі повернуться, і американці згадають — якщо до того встигнуть забути — сакральне задоволення від приватної страви у місці, яке гуде незнайомими людьми.

І ось за компанію стаття про щось, ближче до тіла — вплив кризи на ресторани у Києві.

Загалом все передбачувано сумно:
>According to Ukrainian restaurant expert Olga Nasonova, nearly 100 restaurants out of roughly 2,000 in Kyiv will not resume work after the quarantine ends. More will close several months later, as the crisis drags on.

З іншого боку, ресторанам може допомогти те, що на літні канікули люди не поїдуть за кордон і будуть витрачати гроші в Україні.

Тепер усі з нас експерти у ринку доставки, тому цікаво почитати

Узнал, что стояло за уходом Uber Eats из Украины.

1. Затянули с запуском. Топ-менеджер, который занимался запуском Uber Eats в Украине, перешел в Glovo и помог им запуститься быстрее. Запуск Uber Eats задержался почти на год.

2. Не смогли договориться с McDonald's. Это главный источник заказов для Glovo. Из всех стран, где работает Uber Eats, только в Украине и в Румынии сервис не сотрудничает с локальными сетями McDonald's. Не случайно обе эти страны попали под оптимизацию — сложно стать лидером рынка, если мировой лидер фастфуда работает с конкурентами.

3. Как итог — рынок захватили конкуренты (Glovo), а позже подтянулась и Ракета. А с рынков, на которых Uber не может стать лидером, компания уходит, перенаправляя ресурсы на более перспективные страны.

Украинский рынок доставки тем временем ожидают новые изменения. Ещё один сервис доставки (подсказка: с инвестициями из Армении) может прекратить деятельность в ближайшее время. А сервис такси Bolt наоборот, запускает доставку еды в Украине.

Подробнее: https://tech.liga.net/technology/article/pochemu-uber-eats-ushel-iz-ukrainy

Один із найцікавіших наративних подкастів, які я зустрічав — Against the Rules.

Його робить американський нон-фікшн автор Майкл Люїс. У Льюїса гарно виходить розповідати про складні теми через історії людей: як у книжках, так і в подкасті.

Перший сезон був про занепад ролі рефері, незалежних арбітрів в американському житті: від спорту до фінансів.

Зараз виходить другий сезон, він про злет ролі коучів, тренерів — знову ж таки, у різних проявах життя.

Дуже раджу.

#архів

Здається, в найближчий рік поїздки за кордон будуть дуже обмеженими. Тому можна починати ностальгувати за колишніми подорожами.

Одна з найцікавіших моїх подорожей — поїздка в Африку: ПАР і Намібію. Коли я був у Намібії, вперше і поки востаннє в житті спробував себе у ролі тревел-блогера.

Результат — https://bit.ly/2WMaNBe

Не обіцяю, що це буде найцікавішою заміткою у вашому житті, і від якості деяких фото ви, мабуть, будете страждати. Утім, на ринку репортажів із Намібії пропозиція доволі невисока, тому можете почитати.

Якщо у вас настрій для цікавого лонгріду, раджу цей.

Це спогади Роберта Каро, одного із найбільш титулованих американських авторів нон-фікшну. Він пише біографію президента Ліндона Джонсона — і настільки детально заглиблюється в тему, що пише її уже 40 років.

Перший том вийшов у 1982 році. Зараз Каро 84 роки, і він все ще дописує останній п'ятий том. Так само, як американські ліберали хвилюються, щоб Рут Бейдер Гінзбург дожила до президента-демократа, половина Америки (ну майже) стежить за здоров'ям Каро.

Колись Каро три роки жив у провінційному техаському містечку, звідки походив Джонсон, щоб проникнутися його духом і здобути довіру друзів дитинства Джонсона. Для останнього тому планував пожити у В'єтнамі, але скасував поїздку через коронавірус.

Каро не без самоіронії визнає, що може не встигнути написати повноцінні мемуари, тому ділиться спогадами про свою роботу в цьому тексті.

Ця стаття — у першу чергу напівдетективна історія про те, як працює розслідувальна журналістика. А ще тут багато корисних порад журналістам і цікавих деталей про історію і політику США середини минулого століття.

Цікавий кейс. Пивний бренд Corona страждає від коронавірусу просто тому, що його ім'я співзвучне із назвою вірусу.

На перший погляд це смішно. Але враховуючи те, наскільки багато страху і тривожності навколо коронавірусу, не дивно, що частина людей уникає асоціацій із цим терміном. Крім того, на відміну від якогось там Чернігівського, у Corona багато інвестували у свій бренд і позитивні асоціації з ним.

І в недавній історії уже є випадки, коли організаціям доводилося змінювати ім'я через появу непривабливого синоніму — наприклад, AIDS чи ISIS.

Рік тому я писав про те, як живеться модераторам Фейсбуку — людям, які переглядають підозрілі пости і вирішують, чи залишати їх на платформі.

Утім, найгіршим аспектом роботи модератором є не формат робочого дня, а психологічний вплив цього заняття. Модератори постійно споглядають найгірші прояви людської природи, а тому ризикують своїм психічним здоров’ям. Деколи у них розвивається посттравматичний синдром, хоча більш поширеною проблемою є вторинний травматичний стрес (Secondary Traumatic Stress) — розлад, який часом виникає у психіатрів, соціальних працівників тощо.

На днях у компанії де-факто визнали вплив модерації контенту на психічне здоров'я. Фейсбук погодився виплатити $52 мільйони групі колишніх і теперішніх модераторів.

Кожен із 11 тисячі модераторів отримає мінімум тисячу доларів і зможе отримати додаткову компенсацію, якщо внаслідок роботи у нього з'явилися психічні проблеми на кшталт PTSD чи депресії.