Long Telegram
895 subscribers
92 photos
597 links
Блог Антона Процюка. Ділюся тим, що мене цікавить.

Багато про медіа і ШІ; деколи про американську політику; зрідка — (несмішні) меми.

Ваші коментарі, побажання і критика — @protanton
Download Telegram
Цікавий подкаст для тих, хто витрачає багато часу на налаштування Notion замість того, щоб працювати цікавиться продуктивністю й організацією роботи — дев’ять журналістів і менеджерів The Verge розповідають про свої системи робочої і особистої продуктивності.

Особисто для мене найкраще працює мати гугл-документ, розділений за днями і тижнями, який поєднує календар і список справ. Якось, може, розпишу свій підхід детальніше. А поки можете розповісти у коментарях про власні.
👍102
​​Ми у The Fix запустили новий курс — про штучний інтелект в медіа

Якщо ви хочете раз на тиждень (два місяці починаючи з кінця вересня) отримувати розумний імейл про ШІ англійською — підписуйтеся.
🔥6
Автоматизація запису аудіокниг — цікавий тренд.

Audible, один із найбільших американських сервісів аудіокниг, з минулого року дозволяє автоматизувати озвучку книг з допомогою ШІ. Але наразі доступний лише стандартизований «віртуальний голос».

Зараз вони починають тренувати ШІ на голосах відомих професійних дикторів, пише Bloomberg. Це потенційно дозволить зробити автоматизовані аудіокниги більш популярними і мейнстримними.
👍7
ESPN, головне спортивне медіа США, експериментує із оглядами спортивних ігор, згенерованими ШІ.

У теорії ідея корисна — розширити огляди менш популярних видів спорту, на яких не вистачає людей. Зараз ESPN використовує ШІ для лакросу і жіночого футболу (тобто не американського футболу, який у США значно більш популярний, а саме класичного футболу, який американці називають soccer і за яким стежать значно менше).

Але на практиці поки виходить так собі: «наразі це дуже прісні і базові описи — і в них уже бракує важливих деталей», як пише The Verge. Наприклад, одна зі статей про жіночий футбол не згадала найцікавішу людську історію, пов'язану з грою.
👍5
The Economist пише про два дослідження, які показують, що жінки менше використовують штучний інтелект (на прикладі професіоналів у Данії і студентів у Норвегії).

Перше дослідження показує, що «частково виною може бути брак впевненості серед жінок: респондентки, які не користувалися штучним інтелектом, частіше, ніж чоловіки, зазначали, що їм потрібне навчання для використання цієї технології».

Як показало друге дослідження, «…висококваліфіковані жінки, схоже, самі собі заборонили [користуватися ШІ]. “Це комплекс ‘хорошої дівчинки’”, каже [співавторка дослідження]. “Це ідея, що ‘я маю пройти через цей біль, я маю зробити це сама, і я не повинна обманювати та зрізати шлях’».

З іншого боку, «Даніель Лі з Массачусетського технологічного інституту каже, що дослідження не показують, чи справді використання чоловіками ChatGPT робить їхню роботу кращою чи більш продуктивною зараз. Наразі, за її словами, ця технологія може бути скоріше цифровою іграшкою. Можливо, висококваліфіковані жінки просто ефективніше уникають зайвих відволікань».
🤔4👍1
📖 «Чому я вам брехала»

Цю книжку я купив майже випадково — перед відпусткою знайшов у книгарні щось, що виглядало цікаво, але також не займало багато місця в рюкзаку. Враження змішані, але скоріше позитивні

Це спогади хорватської письменниці Юліяни Матанович про її дитинство і молодість у 60-их і 70-их роках у Югославії.

У певному сенсі це спогади про мирний час між двома війнами: Другою світовою та війною за незалежність після розпаду Югославії. Тут небагато власне про війну, але є цікаві відсилки до минулого та майбутнього конфлікту.

Утім, книжка більше про особисте, хоча й на фоні суспільного — стосунки з батьками і родичами, дружбу, перші закоханості.

Авторка пише довгими складнопідрядними реченнями, тому деколи доводилося перечитувати абзац двічі чи тричі. Але пише гарно і має хороше почуття гумору.

Ось характерний уривок (розгорніть, щоб прочитати повністю):
«Біль у ногах вперше з’явився в мого дядька пізньої осені 1944 року, через шість місяців після форсування Сави біля Боснійського Шамаца. Відтоді, за дядьковими словами, він його не залишав. Я вірю, що він був з ним і через п’ятдесят років, у той останній момент дядькового життя, коли я, свідома того, що справді його втрачаю, перший і єдиний раз, хоча в мене для цього були можливості всі ці двадцять років, які я прожила в його домі, звернулася до нього словом “батьку”. Воно йому за словником родинних стосунків, якщо йдеться про мене, не належало, але він наполегливо і терпляче боровся за право на його використання, будучи змушеним цілих два десятиріччя доводити своєю поведінку собі, своїй чисельній родині, друзям і знайомим, але, одначе, найчастіше мені і моїм частим підлітковим кризам, що він повністю готовий відповісти на виклики та вимоги цього, для інших людей зовсім звичайного іменника. Я відчувала, що він мені пробачає те, що я ніколи не мала достатньо хоробрості, щоб адресувати йому принаймні один його ніжний кличний відмінок, і я знала, що він з цим фактом змирився ще тої давньої весни, коли в темно-синьому плащі з болоньї стояв на залізничній станції і радів поверненню своєї гарної дружини, яка з поїздки до своїх батьків замість замовленого маленького бутля домашньої боснійсько-посавської сливової самогонки несподівано і без попередніх консультацій привезла свою трирічну племінницю, приховуючи від нього при цьому, що подарунок супроводжується приказкою, добре відомою кожному, хто його приймає: “Що дається, те не віддається”».


У категорії «спогади про дорослішання у балканській країні в епоху соціалізму» мені більше сподобалися мемуари Леі Юпі та «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» Славенки Дракуліч. Але ця також може підійти під настрій.

#LT_BookReview
👍17
Відчуття магії майже на рівні із запуском ChatGPT — з допомогою штучного інтелекту тепер можна генерувати короткі розмовні подкасти на основі вашого тексту.

Це нова функція в NotebookLM, експериментальному сервісі від Google для нотаток і організації інформації. В Україні він ще не доступний, але можна спробувати через VPN (і тільки для англійської мови).

Головна сфера застосування зараз — допомагати в навчанні і запам’ятовуванні матеріалу.

Я згенерував кілька аудіо — і технічно це майже не відрізнити від стилю живих ведучих американських розмовних подкастів. За змістом теж досить непогано, хоча у компетентних спеціалістів вийшло б краще, звичайно.

▪️ Для прикладу: ШІ-подкаст на основі недавньої статті The Fix про франкомовні медіа на Балканах і в Центральній Європі.
👍10🤔3
UPD: зібрали, всім дякую! З переможцями розіграшу зв'яжуся приватно.

Найкраще привітання до Днем захисників і захисниць? Донат на Сили оборони.

Допомагаю зібрати 100 тисяч на РЕБ для Азову. Якщо можете — долучіться до збору.

За донат від 200 гривень розіграю серед трьох людей будь-яку (нову) книжку на ваш вибір з тих, які я оглядав за минулий рік для каналу:
📍«Потяг прибуває за розкладом»
📍«Танці з кістками»
📍«За Перекопом є земля»

▪️Донатити тут
🔥7
​​Сьогодні святкує сотий день народження колишній президент США Джиммі Картер.

Його президентство було здебільшого невдалим: економічні проблеми, енергетична криза, тривалі невдалі спроби звільнити американських заручників в Тегерані. Іконічний американський політичний анекдот від Рейгана, якому Картер програв вибори у 1980 році: Recession is when your neighbor loses his job. Depression is when you lose yours. And recovery is when Jimmy Carter loses his.

Але Картер відновив свій імідж за наступні 40+ років завдяки миротворчій і гуманітарній роботі. У 2002 році він отримав Нобелівську премію миру — і загалом вважається ідеальним колишнім президентом.

📍На фото — ще молодий 84-річний Картер на велосипеді
👍12🎉1
Цікаве есе про те, де ШІ-чатботи можуть бути корисними в написанні хороших текстів — не замінити автора, а допомогти йому/їй сконцентруватися і увійти в правильний ментальний стан замість того, щоб починати зовсім з порожньої сторінки. Резонує з моїм досвідом.

«Попри всю свою неефективність, цей непрямий підхід виявився легшим, ніж просто дивитися на порожню сторінку; “розмовляти” з чатботом про статтю цікавіше, ніж працювати в тихій ізоляції. Зрештою, [коли я використовував ШІ для допомоги зі статтею] я не економив час: мені все одно потрібно було шукати факти і писати речення власним голосом. Але мої бесіди, схоже, зменшували те, наскільки сильне розумове зусилля треба було прикладати [для написання якісного тексту]…»

«ChatGPT не стільки пише за вас, скільки створює ментальний стан, який допомагає вам писати краще».
👍11
​​The Washington Post, одна з найбільших американських газет, відмовилася підтримувати будь-якого кандидата на президентських виборах. Тобто де-факто відмовилося формально підтримати Камалу Гарріс.

Підтримка кандидатів (endorsements) редакційними колегіями видань — давня традиція американських медіа. The New York Times цього року підтримало Камалу Гарріс, самі Washington Post обирали «свого» кандидата на президентських виборах майже кожного разу за останні 50 років.

Загалом ця традиція проблематична. Редакційні колегії, які приймають це рішення, працюють окремо від ньюзрумів (у американських медіа загалом традиційно розподілені news і opinion) — але більшість читачів не розуміють цієї різниці. Кілька років тому я писав про це детальніше для The Fix.

І підтримка кандидатів не особливо впливає на результати виборів. Здебільшого ліберальні читачі Washington Post і так проголосували б за Гарріс, а ті виборці, яких важливо переконати, не читають Washington Post або принаймні не довіряють їм.

Тому власник Washington Post Джефф Безос цілком правий у своєму поясненні:
«Підтримка кандидатів медіа [presidential endorsements] не впливають на перебіг виборів. Жоден виборець у [ключовому хиткому штаті] Пенсильванії, який ще не визначився, не скаже: “Я прийму рішення на основі позиції газети A”. Жоден. Що насправді робить декларація підтримки одного кандидата — це створює відчуття упередженості. Сприйняття відсутності незалежності».

Проблема в тому, що це рішення він прийняв за пару тижнів до виборів, тому більш цинічна і ймовірна інтерпретація — один з найбагатших людей світу і власник численних інших бізнесів боїться проблем з можливою другою адміністрацією Трампа.

Це рішення не лише викликало шквал критики, а й неочікувано сильно вдарило по бізнесу Washington Post. За повідомленням NPR, близько 200 тисяч платних підписників видання — приблизно 10 відсотків! — наразі скасували свою підписку.

Як пише Semafor, виявилося, що для сотень тисяч людей основним продуктом Washington Post була не інформація, а відчуття підтримки демократії.

Офіційний і дуже успішний слоган Washington Post часів адміністрації Трампа — democracy dies in darkness. Тепер їм потрібно перепродумувати себе і знайти достатню кількість людей, які справді платитимуть за основний продукт.
👍132🤔1
Дуже цікаве велике інтерв'ю The Verge (подкаст + текстовий варіант) з генеральним директором Duolingo — як і на кому платформа заробляє гроші, чим їм корисний штучний інтелект (і чому галюцинації не страшні), наскільки таке гейміфіковане вивчення мов загалом ефективне і ще багато всього.
👍9
В українському Forbes вийшло цікаве розслідування про бум шахрайських кол-центрів. В Україні працює майже 2000 «офісів», які майстерно виманюють гроші — здебільшого у росіян.

Хоча когось з нас складно запідозрити в симпатії до росіян, таке телефонне кібершахрайство шкідливе принаймні з трьох причин:

📍Кол-центри працюють на російську аудиторію не з відчуття патріотизму, а через те, що це допомагає уникнути юридичної відповідальності. Не здивуюся, якщо вони переключаться на українців, якщо це стане вигідніше.

📍Це шкодить міжнародній репутації України — нам не потрібне реноме центру кібершахрайства.

📍Кол-центри викривляють ринок нерухомості і ринок праці. Як пише Forbes, у цій сфері може працювати від 25 до 50 тисяч людей, і працівники «офісів» легко можуть заробляти $1000–2000 на місяць. «“Такі зарплати спотворюють ринок, неможливо знайти на адекватні гроші менеджера з продажів”, — скаржиться Forbes бізнесмен із Дніпра, який займається виробництвом металопродукції».
👍12😱4
Long Telegram
Дуже цікаве велике інтерв'ю The Verge (подкаст + текстовий варіант) з генеральним директором Duolingo — як і на кому платформа заробляє гроші, чим їм корисний штучний інтелект (і чому галюцинації не страшні), наскільки таке гейміфіковане вивчення мов загалом…
Навздогін рекомендації з CEO Duolingo — ще пораджу цікаве есе про їх роль у вивченні мови.

Головна ідея авторки — Duolingo не настільки гарно справляється з тим, щоб навчити вільно говорити мовою, але є хорошим способом дізнатися більше про іноземну мову і зануритися у її культуру.

(Хоча, можливо, в майбутньому це зміниться — зараз вони активно розвивають ШІ-функції, завдяки яким можна попрактикуватися у розмовній мові без стресу розмови маловідомою мовою з живими людьми).
👍11
​​Time зробили цікавий експеримент зі своєю статтею, яка оголошує людину року за версією журналу (сам вибір людини року банальний).

З допомогою ШІ цю статтю можна послухати, згенерувати короткий конспект, прочитати автопереклад різними мовами (зокрема українською) і навіть поговорити з чатботом про неї.

Сумніваюся, що багато людей захочуть чатитися з журналістською статтею, але інші функції справді корисні.

Наприклад, зручно мати можливість послухати статтю замість читання. Наступний крок, якого тут не вистачає — опція зручно переключатися між читанням і слуханням посередині.

Короткий конспект також корисний для читача. Хоча на місці автора і редактора я б залишився незадоволеним — витратили десятки годин на написання і вдосконалення унікального тексту, а його одним кліком перетворюють у сіру однорідну банальщину.

Думаю, що все більше видань будуть вбудовувати ШІ-функції такого формату. Технологічна можливість робити це все вже є (хоча з вдосконаленням технологій буде покращуватися якість), не вистачає в першу чергу зручних продуктових рішень.
👍9
На віжуалі ШІ вийшов з-під контролю, але саме інтерв'ю вийшло цікавим, почитайте:
😁6
🌎«Моє особисте прагнення – витіснити російськомовну «Вікіпедію» з україномовного ринку». Інтерв'ю з головним амбасадором української «Вікіпедії»

Антон Процюк більше 12 років розвиває вільну енциклопедію «Вікіпедія» в Україні. Для цього він має декілька амплуа. Перше — керівник програм громадської організації «Вікімедіа Україна», яка не є частиною «Вікіпедії», але підтримує її розвиток. Наприклад, розвиває українську освіту за допомогою тренінгів і програм, в яких на серйознішому рівні використовує напрацювання «Вікіпедії». Друге — є волонтером, редактором і адміністратором, який пише статті для «Вікіпедії». «Коли ти це робиш, то сам дізнаєшся щось нове, твої матеріали читають мільйони людей і ти допомагаєш розвиватися українській мові та вільним знанням», — каже про свою мотивацію Антон.

Далі в матеріалі ви дізнаєтеся, про стан україномовної «Вікіпедії», популярні статті, неетичні організації та як програміст «підняв» себуанську мову завдяки енциклопедії.

@devukraine
🔥27👍4
​​Подкаст-підсумки року за версією Long Telegram

Коли я почав регулярно слухати подкасти сім років тому, це були здебільшого американські і британські, бо якісних українських тоді було мало. Зараз все значно краще — я слухаю подкастів українською не менше, ніж англійською.

Тому цього разу в моєму (суб’єктивному й ідіосинкратичному) списку найцікавіших подкастів, які запустилися цього року — лише три українські.

1. «Не під запис» — інтерв’ю про піар та комунікації з топовими піарницями Анею Давиденкою і Сашею Погорілою (YouTubeподкаст-платформи)
🎧Випуск, з якого варто почати — інтерв’ю з Володимиром Дегтярьовим із комунікаційної агенції Newsfront (YouTube)

2. «Тонкощі перекладу» — розмови про те, як Україну розуміють і сприймають у світі, із Зоєю Красовською з LMF (YouTubeподкаст-платформи)
🎧Випуск, з якого варто почати — розмова про міжнародну журналістику з Антоном Семиженком із «Бабеля» і Наталією Гуменюк (YouTube)

3. «СучЦукрМуз» — розмови про сучасну українську музику з журналістом і музикантом Альбертом Цукренком (YouTubeподкаст-платформи)
🎧Випуск, з якого варто почати — інтерв’ю з головредом LiRoom і музикантом Олексієм Бондаренком (YouTube)

З англомовних подкастів я не відкрив для себе багато нового цього року, але продовжую слухати улюблені, про які розповідав раніше. Ось три хороші рекомендації:

1. Decoder — інтерв’ю про технології та бізнес з головним редактором The Verge Нілаєм Пателом (подкаст-платформи)
🎧Особливо цікаві випуски 2024 року — розмови з гендиректорами Duolingo, Grammys і GitHub.

2. Conversations with Tyler — інтерв’ю з цікавими людьми з інтелектуалом і поліматом Тайлером Ковеном (YouTubeподкаст-платформи)
🎧Особливо цікавий випуск 2024 року — інтерв’ю з істориком і автором великої біографії Сталіна Стівеном Коткіним.

3. The Intelligence — щоденний новинний подкаст від The Economist: за 20 хвилин журналісти розбирають три важливі теми (YouTubeподкаст-платформи)

Читайте більше:
📍Попередні подкаст-підсумки року від Long Telegram: 2023, 2022
📍Більш всебічний топ українських подкастів — лауреати премії «Слушно» від Megogo

Зображення: DALL·E / ChatGPT
👍12🔥6
​​📖 «Дефіляда в Москві»

7 листопада 1941 року. У захопленій Москві переможні війська проводять тріумфальний парад. Першим марширує Вермахт, одразу за ними — українська армія на чолі з президентом України Степаном Бандерою і начальником генерального штабу Українського війська Романом Шухевичем…

Я люблю альтернативну історію, а «Дефіляда в Москві» Василя Кожелянка — класика жанру в новітній українській літературі. Тому красиве перевидання від Видавництва Старого Лева — хороший привід перечитати її.

З одного боку це такий собі ескапізм, де Україна — потужна імперія, яка перемогла спочатку в українсько-російській війні, а потім в українсько-німецькій. Росія при цьому держава-васал на кшталт Білорусі в нашому світі.

Але це не ура-патріотизм, а майстерно написана книжка з доброю дозою тонкого гумору й самоіронії. І у 2024 році здається особливо проникливою враховуючи, що Кожелянко писав її у дев'яностих.

#LT_BookReview

Фото: Видавництво Старого Лева
👍13🔥5
Long Telegram
​​📖 «Дефіляда в Москві» 7 листопада 1941 року. У захопленій Москві переможні війська проводять тріумфальний парад. Першим марширує Вермахт, одразу за ними — українська армія на чолі з президентом України Степаном Бандерою і начальником генерального штабу…
🎥До теми альтернативної історії — цього року відкрив для себе американський серіал For All Mankind, який виходить на Apple TV+.

Усе починається з того, що Радянський Союз першим висадився на Місяць. Це мотивує американців поставитися до космічної гонки значно серйозніше, ніж в нашому світі. Як результат, у 1980-их роках обидві країни мають постійні бази на Місяці, а у 1990-их починають освоювати Марс.

Якісний серіал з хорошою комбінацією історії, політики і технологій. Поки вийшло чотири сезони і планується ще кілька
👍11