З початку повномасштабної війни «Українська правда» заробляла більшість грошей із англомовної версії. Але інтерес до теми України за кордоном падає, тому падають і доходи із західної аудиторії.

Один із способів, як УП сподівається диверсифікувати доходи — нові тематичні вертикалі. На початку цього року вони купили видання Mezha.Media про технології і Чемпіон про спорт.

Для нової статті The Fix я поговорив про це з виконавчим директором УП Андрієм Боборикіним.

Цікава можливість для медіаменеджерів і журналістів, які мають амбіції стати медіаменеджерами — новий курс від The Fix про роботу з аудиторією: як її будувати, як комунікувати з нею, як правильно аналізувати дані.

Курс англомовний, безкоштовний і в форматі імейл-розсилки. Складається із семи текстових випусків. Перший вийде у наступний четвер 6 червня.

Реєструйтеся за посиланням — https://newsletter.thefix.media/audience

Цікаві деталі із статті The Guardian:

▫️ Мінімум 7 мільйонів британців отримують пуш-сповіщення про новини із додатку BBC. Це робить його одним із найвпливовіших каналів розповсюдження інформації в країні.

▫️ «Проте процес прийняття рішень щодо того, що буде надіслано читачам, досить ситуативний. Тексти [заголовків новин у тексті сповіщення] залежать від того, хто з редакторів зараз на зміні або доступний у Microsoft Teams, щоб відкоригувати формулювання».

Британія готується до виборів, і The Guardian написали про цікавий тренд — мікротаргетинг у політичній рекламі вийшов з моди.

🗣 «Мікротаргетинг ґрунтується на ідеї, що реклама є більш ефективною, якщо вона гіпер-релевантна інтересам і політичним поглядам людини. Теоретично, політичні партії можуть використовувати дані користувачів Facebook, щоб показати одну рекламу власнику собаки, який голосує за ліберальних демократів, не любить велодоріжки і стурбований вивезенням сміття, і показати зовсім іншу рекламу його сусіду того ж віку і статі, який симпатизує консерваторам і якого найбільше хвилюють медична система і імміграція.

Особливої уваги ця тактика набула після перемоги Дональда Трампа та кампанії за Брекзит у 2016 році».

Але з того часу багато змінилося:
🗣 «Діджитал-стратег Том Едмондс каже, що Facebook заборонив політичним кампаніям використовувати чимало з тактик, які застосовувалися в минулих виборах. “[Рекламні] кампанії на 500 осіб не давали їм багато грошей, а лише приносили тонни хейту”.

Едмондс, який організовував цифрові кампанії для консерваторів у 2010-х роках, каже, що визначальною особливість цих загальних виборів [у Британії в липні] буде те, що партії витрачатимуть десятки мільйонів на рекламу в інтернеті, покликану охопити якомога більше людей…»

​​📖 «Потяг прибуває за розкладом»

Укрзалізниця, велика бюрократична машина на 200 тисяч людей, не лише встояла у війні, а й стала рятівним колом для України. Вона допомогла евакуювати мільйони на початку 2022 року, уможливила міжнародну дипломатію у воєнному Києві, допомагає військовим… І при цьому потяги прибувають за розкладом і стають комфортнішими.

Як їй це вдалося? Марічка Паплаускайте шукає відповідь розповідаючи історії людей, які зробили це можливим.

Наприклад:
▫️ провідниці поїзда Київ-Ужгород, який нон-стоп евакуйовував людей у перші тижні російського вторгнення;
▫️ машиніста інтерсіті Київ-Краматорськ, який возить солдатів на війну;
▫️ топ-менеджерів, які організовували в Україну приїзд Бориса Джонсона і Джо Байдена.

Обрамлює книжку персональний досвід Паплаускайте: збираючи матеріал для неї, вона сама потрапила під російський обстріл на херсонському вокзалі.

Книга вміло написана і сконструйована; видно, що за справу взялася професійна авторка і репортажистка.

Особливості, які можуть як притягувати, так і відштовхувати:

🔸Це книга про Укрзалізницю, але також це багато в чому книга про перші місяці повномасштабної війни у 2022 році. Особисто я про чимало з цього вже читав, писав, рефлексував і переживав сам. Люди, які менше у контексті, особливо міжнародні читачі, мають знайти для себе значно більше нового. (Не знаю, чи плануються переклади, але було б дуже доречно).

🔸Тут немає напівтонів: герої — або невтомні і хоробрі прості люди, які віддано роблять свою роботу попри важкі умови і низьку зарплату, або талановиті менеджери, які горять реформою залізниці і теж працюють 24/7. 

Раджу почитати, але подвійно раджу подарувати друзям з інших країн, якщо вийде англомовна версія.

📍Якщо хочете щось коротше натомість — багато цікавого матеріалу на тему є у великій статті The New York Times, яка вийшла у кінці 2022 року (я робив короткий переказ українською).
 
#LT_BookReview

Фото: видавництво «Лабораторія»

Учора вийшов Digital News Report від оксфордського Reuters Institute, найбільше щорічне дослідження онлайн-медіа у кількох десятках країн.

На жаль, як і раніше, Україна там лише як тема, а не як досліджуваний ринок. Але все одно є багато цікавого про медіа в Європі, США й інших країнах.

Кілька ключових тез:
▪️ Роль Фейсбуку у споживанні новин продовжує падати (що є результатом свідомого рішення платформи Цукерберга — менше фокусу на новинах, більше на розважальному контенті). У нього немає одного очевидного замінника, але зростає роль месенджерів (WhatsApp, Телеграм) і особливо відео платформ (YouTube, TikTok, Instagram Reels).
▪️ Відео стає все більш важливим форматом для споживання новин. Традиційним медіа складно боротися із індивідуальними інфлюенсерами, які розповідають про новини легко і неформально.
▪️ Зростає відсоток людей, які уникають новин (у дослідженні 2024 року це 39% респондентів, що на кілька відсотків більше, ніж минулого року). Одна з причин — люди «втомилися» від теми України🙃 (і також війни в Газі).
▪️ Відносно небагато людей платять за доступ до новин онлайн. Загальний показник — 17% серед респондентів з-поміж 20 заможніших країн. Лідирує, як і у всьому іншому, Скандинавія.
▪️ Новинні подкасти — «bright spot» для медіа. Вони все ще досить нішеві, але приваблюють цінну аудиторію: молодшу, більш заможну.

Детальніше:
📍 Повне дослідження
📍 Мій огляд для The Fix

Компанія Anthropic, яка розробляє ШІ-чатбот Claude, випустила нову модель Claude 3.5 Sonnet. Це одна з найкращих доступних моделей зараз, вона загалом на рівні з GPT-4o, а з деякими завданнями справляється краще.

Останнім часом частіше користуюся саме Клодом, а не ChatGPT — він краще аналізує документи і створює якісніші тексти.

The Verge зробили шикарний репортаж із Чемпіонату світу з екселю у Вегасі:
* цікавий текст — хто ці дивні люди, які перетворили електронні таблиці для роботи на спорт, і як взагалі може виглядати спортивне змагання з екселю?
* круте оформлення — матеріал зверстали як електронну таблицю (краще дивитися з десктопа, у мобільній версії не так цікаво).

Нове у нерегулярній рубриці «інтерв’ю з людьми, які керують медійним напрямом у великій немедійній компанії» — моє інтерв’ю для The Fix з Бредом Вулвертоном, який очолює медіа у HubSpot, великій американській технокомпанії.

У його підпорядкуванні 40 людей, які пишуть блоги, роблять розсилки (на найбільшу підписані майже 3 мільйони людей), записують подкасти і відео. Фінальна мета — промоція продуктів компанії: сервісів для автоматизації маркетингу і продажів.

The New York Times зробили масштабний проєкт — 100 найкращих книжок 21 століття (звичайно, з американської перспективи). Навіть українські медіа вже написали про нього.

Я особисто прочитав аж одну книжку зі списку — “The Passage of Power” Роберта Каро, частину геніальної серії біографій Ліндона Джонсона.

З точки зору медіа аналітика цікаво:
▪️наскільки дорогим був цей проєкт (NYT опитали сотні письменників і критиків; скоординувати і скомпілювати це все — тисячі людиногодин)
▪️наскільки він себе окупить (крім трафіку і потенційних нових підписок з цього проєкту, буде також affiliate revenue — біля кожної книжки в рейтингу є лінк на покупку у великих книгарнях, і NYT отримає відсоток з кожної покупки).
Не маю відповіді на ці питання, але цікаво буде почитати якийсь розбір про це через кілька місяців.

І, звичайно, цікаво було б побачити схожий проєкт про українську літературу, або хоча б про європейську.

Якщо стомилися від моїх текстів — можете подивитися хвилинний шортс, де розповідаю про те, США знадобилося майже 200 років, щоб дійти від рівності для всіх білих чоловіків-землевласників до рівності для всіх: https://www.youtube.com/shorts/EETp2fBTM6E

А повний випуск програми про американську незалежність тут: https://www.youtube.com/watch?v=B0DbPA7UPvU

Відключення світла в Україні показують, наскільки для нас зараз важлива атомна енергетика. Можемо тимчасово відпочити від відключень після того, як кілька енергоблоків АЕС вийшли з планового ремонту.

До цієї теми — нова наукова стаття і її короткий огляд у блозі Marginal Revolution про деструктивну спадщину Чорнобиля. Окрім її прямих наслідків, аварія на ЧАЕС також спричинила падіння популярності атомної енергетики. У результаті, ймовірно, значно більше людей померло від збільшення забруднення повітря, ніж від самої аварії.

Виборча модель The Economist показує 52% ймовірності перемоги Камали Гарріс на президентських виборах у США.

Гарріс випереджає Трампа на три відсотки у загальнонаціональних опитуваннях. Що більш важливо, вона лідирує у кількох важливих штатах (у США така виборча система, що можна отримати більшість голосів виборців по всій країні, але все одно програти вибори через поразку у ключових штатах — як, власне, було з Гілларі Клінтон у 2016 році). Утім, модель враховує не лише опитування, а й інші дані, зокрема статистику попередніх виборів.

Трамп усе ще цілком може виграти вибори. Але його шанси були значно вищими коли його опонентом був Байден. Кандидатура Гарріс явно змінила атмосферу і додала ентузіазму демократам.

Рандомний факт на честь 35-градусної спеки у Києві — батько-засновник Сінгапуру Лі Куан Ю вважав кондиціонування повітря важливим фактором успіху його країни.

Сінгапурці настільки залежать від кліматичного контролю, що один сінгапурський журналіст використав його як метафору усієї країни — заможної автократії:

«Вважайте Сінгапур “кондиціонованою нацією” — суспільством з унікальним поєднанням комфорту та централізованого контролю, де люди опанували навколишнє середовище, але ціною індивідуальної автономії та ризику нежиттєздатності».

Хоча я цілком їх розумію — складно уявити, як в такому кліматі жити без кондиціонерів.

🇺🇦 Вітаємо всіх українців та українок із 33 річницею з моменту відновлення незалежності України.

💙Саме 24 серпня 1991 року, після десятиліть несвободи Україна змогла відновити свою незалежність, за яку боролося століттями.

💛Сьогодні ми всі продовжуємо відстоювати свою незалежність від російських окупантів, щодня роблячи надможливе на очах всього світу задля збереження нашої країни.

У цей день ми пропонуємо поглянути, через що пройшла незалежна Україна з 1991 року, крізь призму Вікіпедії. Читайте допис у нашому блозі

Моя нова стаття для The Fix — інтерв'ю з американським журналістом Стівеном Гаррісоном, який регулярно пише про Вікіпедію.

Поговорили про роль Вікіпедії в сучасному інтернеті (і чим вона відрізняється від соцмереж) та чим її приклад корисний для медіа.

Дуже проникливий текст Меланії Подоляк про втрату коханої людини на війні.

Ми звикли вимірювати глибину почуттів людей форматом і тривалістю їхніх взаємин — довго чи коротко, одружені чи неодружені, жили разом чи ні. Оперуючи такими категоріями, ми пропускаємо цікавий феномен, про який говорити не заведено, а саме — скорботу за тим, що могло б бути і чого вже не буде ніколи.

Цифрові медіа повертаються до друкованих продуктів як одного з інструментів, щоб залучати підписників і розбудовувати свій бренд.

У США легендарне сатиричне медіа The Onion, яке починало як газета майже 40 років тому, але вже давно було лише онлайновим, недавно запустило газету для своїх підписників. Playboy повертає друкований магазин після чотирьох років паузи з початку пандемії.

Цікавий аналіз на цю тему — стаття аналітика Джейкоба Донеллі. Як він пише, «майбутнє [медіа] залишатиметься цифровим з різноманітними платними продуктами», але «друковані матеріали корисні як частина ширшої продуктової пропозиції»

В Україні гарний приклад — The Ukrainians, які роблять журнал Reporters для своїх амбасадорів. Я особисто читаю журнали Forbes і Локальної історії.

Навіть книгарня «Сенс» вже має свою невеличку газету, разом з онлайн-медіа «Сенсор».

У Forbes вийшов цікавий матеріал про YouTube-канали великих українських медіа. Під пейволом, тому зберу тут кілька найцікавіших фактів і цифр:

▪️ У «24 каналу», лідера серед медіа, над ютубом працює 40 людей. Для порівняння, до великої війни було дві.

▪️ Орієнтовна оцінка доходу «24 каналу» від довгих відео (тобто без стрімів і шортсів) за 2023 рік — $3,1 мільйона з 3,3 мільярда переглядів. На другому місці «Прямий»: 2 мільярда переглядів і відтак орієнтовно $1,9 мільйона річного доходу.

▪️ Відкритий секрет індустрії у тому, що перегляди досягаються клікбейтом і сенсаційними заголовками (навіть мене це якось зачепило). Також «окрім клікбейтних заголовків, успіх, зокрема “24 каналу”, на YouTube полягає в тому, що вони запрошують у ефір опозиційних експертів із Росії, чого не можуть собі дозволити, наприклад, канали, які працюють у телемарафоні, зазначає [експертка Ольга] Тищук».

📍До речі, було б цікаво почитати детальний розбір YouTube-стратегії «Української правди». Вони там побудували фактично окреме медіа з мільйоном підписників, і на відміну від учасників рейтингу Forbes вони оригінально текстове онлайн-видання, а не телеканал, яким заходити в ютуб значно органічніше.

Майбутнє без мовних бар'єрів усе ближче:

«The Economist запускає у своїх соцмережах відео, перекладені штучним інтелектом. Вони використовують великі мовні та інші фундаментальні моделі, щоб перетворити англомовних журналістів Economist на вільних носіїв французької, німецької, мандаринської чи іспанської мов».

Цікавий подкаст для тих, хто витрачає багато часу на налаштування Notion замість того, щоб працювати цікавиться продуктивністю й організацією роботи — дев’ять журналістів і менеджерів The Verge розповідають про свої системи робочої і особистої продуктивності.

Особисто для мене найкраще працює мати гугл-документ, розділений за днями і тижнями, який поєднує календар і список справ. Якось, може, розпишу свій підхід детальніше. А поки можете розповісти у коментарях про власні.