Проблеми 1991 року

А загалом корисне нагадування, що незалежність України у 1991 році не була очевидною ще за кілька тижнів до її проголошення (джерело: «Остання імперія» Плохія)

Багатьом журналістам, які раніше не писали про війну, тепер доводиться опановувати цю тему. Про бойові дії та їхні наслідки пишуть майже всі медіа — від новинних до ділових, айтішних та лайфстайлових. Життя нас до такого не готувало: журналісти, які ще недавно цікавилися поняттями «спринт», «естімейт», «інвестиції», «менсплейнінг» та «вигоряння», тепер гуглять, чим відрізняється авіаналіт від авіаудару, а укриття — від бомбосховища.
Спеціально для «Детектора медіа» Тетяна Гонченко розібралася, як правильно вживати найпоширеніші воєнні терміни. В цьому допоміг експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк👇https://detector.media/infospace/article/197680/

Взяв цікаве інтерв’ю у виконавчого директора «Української правди» Андрія Боборикіна — про те, як український медіаринок і зокрема сама «УП» переживає війну.

Спойлер: із грошима все передбачувано погано. Водночас запит на інформацію як ніколи високий. У самої «Української правди» — небачені цифри: майже 900 мільйонів переглядів за місяць.

▪️Читати (англійською мовою, ~9 хвилин)

Прочитав сьогодні три цікаві тексти українських медіа, рекомендую:

▪️ інтерв’ю «Лівого берега» з головою фонду «Повернись живим» Тарасом Чмутом — про роботу фонду, стан української армії та міжнародної допомоги і ще багато всього;

▪️ текст «Європейської правди» про те, чому Білорусь поки не відправила свої війська в Україну — і чому зараз це вже виглядає менш імовірним;

▪️ стаття українського Forbes про те, як війна збільшує кількість жінок в українській IT-індустрії.

Фотографії з Бучі облетіли весь світ. Українці шоковані ними, але не здивовані — однак для людей з інших країн це ще може стати новиною. Написав невеликий англомовний текст про це.

Написав для The Fix Media статтю про те, як працює під час війни LIGA.net — одне з найбільших новинних онлайн-видань в Україні.

Я запитав у головної редакторки Юлії Банкової, що зараз найскладніше в її роботі. Серед викликів — утримати команду у непевні перші дні війни та правильно дотримуватися обмежень воєнного часу. Але чи не найбільший — фінансування: під час війни не до реклами, тому доводиться будувати бюджет з нуля і багато працювати над залученням грошей від донорів та читачів.

При цьому інтерес читачів до новин, звичайно, високий як ніколи. У березні сайт «Ліги» отримав 80 мільйонів переглядів — на противагу 26 мільйонам у лютому (що вже включає п'ять днів війни) і середньому показнику в 15 мільйонів щомісяця у 2021 році.

▪️Читати (англійською мовою, ~4 хвилини)

У Kantar опублікували рейтинг популярних сайтів березня.

Спостереження:
📌 Лідери незмінні — два сайти «корпорації добра»: Google + YouTube.
📌 Вікіпедія піднялася на третьому місці (у січні там була «Розетка», але з очевидних причин вона сильно просіла).
📌 Аж дев'ять новинних сайтів у топ-25, на першому місці «Українська правда».
📌 Сильно піднявся Телеграм — також із очевидних причин: зараз це одне з найважливіших джерел інформації.

​​І також про найпопулярніші статті березня у Вікіпедії:

📌 Очевидно, майже всі теми прямо чи опосередковано пов'язані з російським вторгненням.
📌 Арестович — на першому місці! Цікаво, чому. Можливо, усі кинулися гуглити, хто це такий.
📌 Популярні статті про конкретну зброю, яка на слуху — «Байрактари», «Калібри» тощо.
📌 Також бачимо зміну не лише у тому, що популярне, а й у тому, наскільки ці теми популярні. Зверніть увагу, наскільки більше переглядів у найпопулярніших статей березня цього року у порівнянні з минулим роком.

Скриншот: Віківісник

​​Поки імперія орків розхвалює "стратегічне партнерство" з Китаєм, там склалася доволі напружена ситуація.

Уже кілька тижнів одне з найбільших і економічно розвинених китайських міст — Шанхай — перебуває під жорстким локдауном, можливо, одним із найсуворіших із початку пандемії. Були дні, коли в 25-мільйонному місті щодня виявляли по понад 20 тисяч хворих на COVID-19 (імовірна причина — розповсюдження нових, більш заразних варіантів вірусу). Шанхайцям заборонили виходити на вулицю без спеціального дозволу, продукти роздають за картками у спеціальних місцях, заклади харчування і розваг узагалі закрили. Обмеження планували зняти 4 квітня, але через зростання захворюваності продовжили, направивши на допомогу майже 40 тисяч медиків з інших районів.

Само собою, довго так тривати не могло: через деякий час запаси харчів стали закінчуватися, розділені локдауном батьки й діти все більше впадали у відчай, люди похилого віку не можуть отримати доступ до медичних послуг. Люди почали писати про невдоволення діями влади в соцмережах, які оперативно почали це видаляти (причини, гадаю, пояснювати не треба). А проте, можна знайти відео, як люди, приміром, кричать із вікон своїх будинків від безсилля. Є інформація, що спеціальні патрулі, які ходять вулицями Шанхаю і стежать за дотриманням локдауну, забивають до смерті тварин.

Ситуація із COVID-локдауном у Шанхаї по своєму особлива. У місті розташовані штаб-квартири провідних компаній і найбільший контейнерний порт. Жорсткий локдаун боляче б'є по бізнесу й перевезеннях, загрожуючи відновленню китайської економіки. Часткове послаблення локдауну з понеділка (11 квітня) на тлі падіння захворюваності на COVID-19 не дуже рятує ситуацію: по-перше, обмеження не те щоб і дуже послаблені (людям наполегливо радять не виходити, а за межами свого району гуляти і так не можна); по-друге, під ці обмеження потрапили не так і багато людей (а скільки точно, невідомо); а по-третє, місцева влада продовжує погрожувати штрафами тим, хто не дотримується локдауну або критикує його.

Західні ЗМІ, очевидно, подають ситуацію в Шанхаї під кутом зору невдоволення діями місцевої влади (яка керується вказівками партії з подолання COVID-19). Річ у тім, що Китай (читай Компартія КНР) досі не відмовляється від політики "нульової толерантності" до вірусу, згідно з якою боротися зі спалахами треба жорсткими локальними короткочасними обмеженнями й тривалішим, але м'якшим загальним контролем над населенням. Решта країн світу (від Британії до Австралії) вже давно здалися і зробили ставку на стратегію "життя з ковідом", визнавши, що локдауни шкодять економіці та не здатні стримати поширення COVID.

А звідси випливає ще одне питання: якщо спалахом у Шанхаї не обмежиться, чи не похитнеться віра в Сі Цзіньпіна, якому в липні 2022 року треба буде боротися за друге переобрання на посаду генерального секретаря Центрального комітету Компартії Китаю (і потенційно стати найтривалішим лідером Китаю після Мао Цзедуна)?

Працівники розбирають пакети з харчами й товарами першої необхідності для жителів Шанхая, 5 квітня. Фото: AFP

Коли стомлююся від постійного скролінгу новин, з інтересом читаю репортажі з України від Reporters. — раджу й вам.

З недавнього цікавого:
▪️Історія бригади поїзда, яка з початку війни понад 40 днів безперервно у дорозі за маршрутом «Київ — Рахів — Київ»: вивозить людей у безпеку

▪️Історії киян, які підтримують критичну інфраструктуру міста під час війни.

З цієї статті ви дізнаєтеся, що:

📍На балансі молдовської армії залишається шість винищувачів.

📍Молдова не захотіла передавати їх Україні (боєздатність цих радянських літаків під питанням, але вони могли б як мінімум бути корисним банком запчастин)

📍Але при цьому Молдова зараз є, можливо, настільки проукраїнською, наскільки може собі дозволити — і де-факто приєднується до багатьох антиросійських санкцій, які не ввела де-юре.

Поговорив з «Детектором медіа» про те, як живе Вікіпедія та вікіспільнота під час війни

​​Наш подкаст  повернувся у ці непрості часи! Ми вирішили поміркувати про те, що ж іноземці знають про історію України? Чому саме це? І як, на фоні безпрецедентного зацікавлення Україною в контексті вторгнення росії, спонукати їх дізнатись більше?

Євгеній Шатілов запросив Антона Процюка, співавтора telegram-канала "Old York Times" та працівника громадської організації "Вікімедія Україна" (частина міжнародної організації, що популяризує Вікіпедію та її проєкти в Україні) та Мілану Срібняк, історикиню з великим досвідом роботи у освітніх проєктах для іноземців. Разом ми обговорили проблему сприйняття української історії за кордоном. У нас були інші плани на цей сезон, але ми будемо виходити з максимально актуальними темами, дотичними до героїчного опору російській агресії. Наш слоган "історія, що не залишає в спокої" - не тільки фігуральний. Тримаємось та віримо у ЗСУ! Слава Україні!

#ПОСТГРУШЕВСЬКИЙ - подкаст про українську історію, яка досі не залишає нас у спокої!

Подкаст доступний на усіх основних платформах:
НВ Подкасти https://bit.ly/3gT7cNw
Apple Podcasts https://apple.co/3etV2rz
Google Podcasts https://bit.ly/3dNdwnI
Anchor https://bit.ly/3veUPPR
Breaker https://bit.ly/3sPQDEs
Pocket Casts https://bit.ly/3xmH2bK
RadioPublic https://bit.ly/3xpHohW
Spotify https://spoti.fi/3sQBtim
YouTube https://youtu.be/GzYqiRIfRDI

Представник України при ООН Сергій Кислиця зараз найбільше відомий тим, як він майстерно тролить російського постпреда Небензю. Але з цього інтерв'ю з ним для LB.ua можна дізнатися значно більше цікавого про те, як Україна бачить майбутнє міжнародних інституцій після перемоги і чим зараз займається в ООН.

Виключити Росію з Ради Безпеки ООН — мабуть, ультимативна ціль для нашої дипломатії там, але також і малореалістична. Утім, Україна добивається таких успіхів, які б недавно здавалися нереальними — недавно Росію виключили із Ради з прав людини, росіяни пролітають на різноманітних виборах у структури ООН.

Рідко дивлюся повні відеозвернення Зеленського, але подивився великоднє — об'єктивно дуже сильне. Майстерна робота спічрайтерів, сценаристів і самого президента.

Гарна новина для України — Макрон перемагає на виборах президента Франції.

The Economist:

«Макрон — перший за 20 років чинний французький президент, якого переобрали на цей пост. Він також щойно став єдиним президентом за часів П’ятої республіки [її утворили у 1958 році], який повернувся на цю посаду шляхом загального прямого голосування, маючи при цьому парламентську більшість

Цей результат — особиста перемога Макрона, який лише двічі в житті балотувався на виборах: кожного разу на пост президента і кожного разу успішно. Його молода політична партія, яка зараз називається La République en Marche, була створена лише шість років тому. Востаннє, коли французи переобрали чинного президента — Жака Ширака, у 2002 році — Макрон був студентом-стажистом у Нігерії, навчаючись у Національній школі управління».

Він із самого початку виглядав фаворитом на виборах, але останнім часом Ле Пен підібралася до нього небезпечно близько.

Один з атрибутів життя в Україні circa 2022: серед найпопулярніших мобільних додатків — «Повітряна тривога».

DOU зробили цікавий матеріал з ініціатором проєкту про історію його створення, як він працює зараз і що з ним станеться після перемоги (спойлер: планують передати ДСНС, щоб сповіщати про стихійні лиха і надзвичайні ситуації).

А історія його створення за лічені дні — це одночасно символ того, як Україна не була готова до війни, про яку нас місяцями попереджали до того, і наскільки українці круті, що змогли зробити такий технічно складний продукт за такий короткий час.

Новина про покупку Твіттеру Ілоном Маском — дуже цікава.

Твіттер грає велику роль у світі й особливо на Заході — там порівняно небагато користувачів як на інші соцмережі, але непропорційно багато людей, які формують публічний дискурс: політиків, журналістів, науковців. Україна, наприклад, успішно використовує Твіттер, щоб збільшувати міжнародну підтримку і добиватися нових просувань на дипломатичному фронті війни з Росією.

І не кожного дня велика і важлива соціальна платформа стає із публічної, акціонерної компанії власністю однієї людини. Тому буде цікаво стежити за тим, як Маск видозмінить Твіттер. А тим часом можете почитати статтю медіааналітика Бена Томпсона про те, як новий власник може змінити бізнес-модель компанії, щоб нарешті зробити її прибутковою.

А ще, якщо там сидите, підписуйтеся на мене — https://twitter.com/antonprotsyuk

Один із злочинів Росії, який не отримує достатньо уваги — блокування роботи українських портів. Від цього сильно страждає економіка України, а також і глобальні постачання продовольства.

Український Forbes зробив хороший огляд того, яка ситуація з українськими портами.

Найбільші порти залишаються під контролем України, але заблоковані Росією — Південний, Миколаївський, Чорноморськ, Одеський. Кілька портів захоплені росіянами — Маріупольський, Бердянський, Скадовський та Херсонський. Працюють лише кілька невеликих портів, найбільший з яких Ізмаїльський.

Ефект від цього? Загалом усе погано, і автомобільний та залізничний транспорт можуть покрити лише незначну частину експорту, який проходить через порти. Хоча є креативні ідеї, як можна (намагатися) вийти з цієї ситуації.

Вчора ввечері хтось злив у медіа чернетку рішення Верховного суду США, яке скасує півстолітній прецедент, що гарантує право на аборти по всій країні.

Якщо це рішення буде прийняте, то окремі штати зможуть самі вирішувати, чи дозволяти аборти. Після цього десь половина штатів — ті, в яких при владі республіканці — практично одразу заборонять чи сильно обмежать їх.

Рішення ще не прийняте: це поки чернетка, яка може змінитися. Утім, виглядає, що воно має підтримку більшості суддів Верховного суду — після президентства Трампа там зараз шість консерваторів і лише три ліберали. (Власне, ймовірно найбільшим успіхом Трампа за час його президентства було те, що він закріпив консервативну більшість).

Оскільки американське суспільство сильно розділене щодо питання абортів (хоча більшість проти їх заборони), а посилення обмежень щодо переривання вагітності є досить безпрецедентним у світовому масштабі за останні десятиліття — це справді велика історія.

І це негативна новина, звичайно. Як за змістом — ймовірне суттєве обмеження прав на аборти для мільйонів американських жінок — так і тому, що тепер американці будуть більше зайняті цією темою і менше думатимуть про Україну🙃