​​#архів

Долучився до створення проекту «Хто за цим стоїть?» Zagoriy Foundation — написав статті про 10 видатних меценатів з історії України: від Галшки Гулевичівни до Андрея Шептицького.

В історичних дослідженнях мені завжди цікаво намагатися читати між рядками і вивчати (або вгадувати) мотивації людей. Ось наприклад — чому люди стають меценатами.

Частково це щира віра в ідею (наприклад, меценати української культури другої половини XIX століття), деколи це соціальні норми і peer pressure, деколи грає роль релігія. А хтось — як Василь-Костянтин Острозький — просто хоче оточити себе розумними людьми і отримувати від цього інтелектуальне задоволення.

У цьому проекті я намагався, наскільки дозволяє формат, вивчити і пояснити походження і мотивації найвидатніших українських меценатів — а заодно розповісти, який вплив вони мали на історію України.

Може бути цікаво, почитайте — https://bit.ua/2020/11/metsenaty/

(А якщо не хочете читати, то принаймні пороздивляйтеся картинки, оформлення там класне).

Останньою фізичною конференцією, на яку я потрапив до пандемії, була «Медіаболь» в офісі компанії Genesis. Це непримітне приміщення у глибинці Подолу, але там працює найбільша українська компанія у сфері інтернет-медіа.

Якщо ви про неї не чули, то це тому, що Genesis не працює на український ринок, а управляє новинними сайтами для африканців, розважальними виданнями для американців і загалом працює на глобальному ринку.

Рекомендую кілька цікавих матеріалів про медіабізнес Genesis, які я недавно прочитав і прослухав:
▪️Профайл «Ліги» про один із напрямів медіабізнесу Genesis — створення розважального контенту для багатих країн (читати)
▪️Інтерв'ю керівника компанії Володимира Многолєтного для подкасту «Перші люди» тієї ж «Ліги» (слухати)
▪️Інтерв'ю із менеджером компанії Савелієм Барашковим про роботу Genesis із ютубом для подкасту «Медиаболь» (слухати)

Нове у прекрасному новому світі криптофілантропії.

Засновник Ethereum Віталік Бутерін пожертував мемних криптовалют вартістю на мільярд доларів на боротьбу з коронавірусом в Індії. Але це мільярд дуже умовно, бо їхня вартість відразу сильно знизилася після пожертви.

Правда, Бутерін серйозно займається благодійністю зараз і жертвує десятки мільйонів доларів у більш стабільних валютах (на кшталт того ж ефіру) на різні благодійні проекти, здебільшого за пріоритетами ефективного альтруїзму — наприклад, дослідження довгострокових ризиків штучного інтелекту.

Тим часом американські штати продовжують шукати креативні способи спонукати людей вакцинуватися

Список досягнень New York Times — 7.5 мільйона платних підписників; 1.8 мільярда доларів доходу; розлучення Гейтсів.

«Детектор медіа» зробили великий профайл В'ячеслава Піховшека — як він перетворився із прозахідного активіста і (можливо) активіста демократичного руху на ключового пропагандиста Кучми на одного із багатьох посіпак Медведчука.

Цікава історія не лише про конкретного одіозного медіадіяча, а й про певний сегмент українського медіапростору.

​​Сьогодні запустилося «Медіа Великих Історій» — видання про благодійність від Zagoriy Foundation.

З точки зору медіасфери — цей запуск є цікавою історією сам по собі: перше в Україні медіа про благодійність; видання, створене благодійним фондом. Буде цікаво спостерігати за його розвитком.

А із точки зору «some personal news» — трохи допоміг у запуску поповненням колекції історій, які ви зараз можете там прочитати.

Наприклад, написав невеликі профайли цікавих західних філантропів: від очевидних кандидатур на кшталт Білла Гейтса до тих, про кого ви не чули (скажімо, криптовундеркінд Сем Бенкмен-Фрід, який обрав принцип «заробляти, щоб жертвувати» і у 28 років має 10-мільярдний статок).

А ще там значно більше цікавих історій від інших авторів. Деякі свої статті я ще тут анонсую, але можете уже зайти і почитати все зараз, а ще підписуватися на видання. Зараз це можна зробити у Фейсбуці, але обіцяють скоро додати й інші можливості стежити за новими матеріалами.

Цікаво спостерігати, як змінився тон американських мейнстрімних медіа у висвітленні Кремнієвої долини. Якщо ще кілька років тому про технокомпанії писали здебільшого апологетично, то зараз про Цукерберга ніхто слова доброго не скаже.

New York Magazine зробили велику історію того, як і чому Кремнієва долина і американські медіа перетворилися із друзів на ворогів. Спойлер: президентські вибори 2016 року зіграли велику роль, але є й інші причини.

Періодичне нагадування — кожного тижня я роблю щотижневий дайджест новин про медіа для The Fix Media.

У випуску з останньої п'ятниці:
▪️ як білоруська і російська влада борються із рештками незалежних медіа (від таких новин відразу починаєш більше цінувати те, що живеш в Україні);
▪️ трохи бізнес-новин: угода найбільшого європейського видавничого дому з Фейсбуком і шалений ріст сектору криптоновин.

📍Читати

Останнім часом я трохи стежу за спільнотою ефективних альтруїстів. Прихильники ефективного альтруїзму використовують раціональний підхід до благодійності: думають про те, як максимізувати позитивний вплив своїх пожертв і своєї діяльності.

Скажімо, якщо ти багатий випускник Гарварду, немає особливого сенсу жертвувати гроші на розвиток своєї alma mater — у неї і без тебе дуже багато грошей, і твої кілька мільйонів нічого не змінять.

Натомість краще віддати гроші на боротьбу із хворобами в Африці, де твої кілька мільйонів врятують кілька десятків чи й сотень життів. Або пожертвувати на боротьбу із довгостроковими ризиками штучного інтелекту, де ці гроші можуть допомогти врятувати людство від загроз, які нам зараз складно уявити.

Деякі ефективні альтруїсти жертвують свій час: ідуть працювати в організації, де можуть мати максимальний позитивний вплив на максимальну кількість людей (умовно, захищати африканських дітей чи боротися із ризиками ШІ).

А дехто обирає підхід «заробляти, щоб жертвувати» (earning to give) — іде працювати фінансовим аналітиком чи бізнес-консультантом, починає заробляти багато грошей і жертвує велику частину на благодійність.

Одним із найбагатших ефективних альтруїстів, які обрали цей шлях є Сем Бенкмен-Фрід. У юності він познайомився зі спільнотою ефективних альтруїстів — і після випуску з MIT вирішив піти працювати у трейдингову фірму, аби заробляти і жертвувати багато грошей.

Потім заснував власну компанію у криптосфері — і зараз уже є мультимільярдером; при цьому йому лише 28 років. Він не планує помирати багатим — більшість своїх статків хоче роздати на благодійність ще за свого життя.

Написав трохи детальніше про цікавий шлях Бенкмена-Фріда у статті для «Медіа Великих Історій».

Вікіпедія — це не лише вільна онлайн-енциклопедія, а й строката спільнота волонтерів, яка займається побудовою проєкту. Тут знаходять друзів — а комусь навіть вдається знайти кохання.

👀The New York Times розповідає історію хлопця та дівчини зі США, які познайомилися і одружилися завдяки Вікіпедії.

«Вони обоє знайшли у Вікіпедії групу відданих модераторів, авторів та редакторів, які здружувалися через чат-кімнати, де обговорювали редакторські рішення та інші питання, пов'язані із підтримкою сайту».

Кортні Елізабет Терстон писала статті до Вікіпедії, а Метью Пол Дель Буоно був автором бота, який допомагав блокувати недобросовісних користувачів. Вони познайомилися онлайн, а уперше зустрілися вживу у 2013 році на весіллі двох інших дописувачів Вікіпедії.

На конференції Вікіманія у 2014 році вони здружилися ще більше, і за кілька років почали зустрічатися — а два місяці тому одружилися🥰

Цікаве інтерв'ю із Антоном Мартиновим, який зараз запускає одразу кілька крутих книжкових проектів — про гроші і перспективи українського книжкового ринку

Телеграм із месенджера усе більше перетворюється на всебічну платформу, де проходить все життя — від організації роботи до читання новин, до покупки одягу

Нова стаття мого (спів)авторства — про те, як медіа використовують Телеграм для розвитку спільнот і побудови membership model

Розіслали найновіший випуск розсилки Old York Times, там багато цікавого. Наприклад, огляд статті про етичність споживання яловичини над курятиною — і розбір теорії про «лабораторний витік» коронавірусу.

Шукайте новий випуск в електронних скриньках — або підписуйтеся.

​​Один із практично найкорисніших текстів, над якими я працював останнім часом — про те, як правильно говорити про людей із інвалідністю.

Дізнався багато корисного у процесі підготовки; раджу почитати. Ось, наприклад, пояснення, чому краще не вживати терміну «людина з особливими потребами».

Нове опитування показує, що у США рекордний рівень підтримки одностатевих шлюбів — 70%. Найцікавіше, що уперше їх підтримує більшість республіканців.

Ще півтора десятиліття одностатеві шлюби були гарячою темою і поляризаційним політичним питанням — наприклад, частиною платформи Буша на президентських виборах було внести поправку до Конституції про заборону гомосексуальних шлюбів.

Але у 2011 році вперше більшість американців виступили за їхню легалізацію. Одностатеві шлюби у США дозволили у 2015 році (за славною американською традицією, це сталося через Верховний суд, а не через парламент). Із того часу рівень підтримки виріс на 10 відсотків.

Республіканці уже зрозуміли, що цей фронтир культурних воєн програний, тому зараз мобілізують своїх прихильників на боротьбу проти прав трансгендерних людей.

Минулого тижня Нігерія забанила Твіттер — після того, як модератори платформи видалили твіт президента за порушення правила про «насильницьку поведінку».

Бан виглядає суворим — влада навіть погрожує кримінальним переслідуванням тих, хто буде його обходити через VPN. І, виглядає, відступати нігерійський уряд не планує: цього тижня вони заборонили навіть новинним організаціям використовувати Твіттер для збору новин, а міністерство закордонних справ викликало послів країн, які розкритикували бан.

Нігерія — найбільш населена країна Африки, із населенням ~200 мільйонів та із ~40 мільйонів користувачів Твіттеру.

Загалом це ще одне нагадування, що цензурувати інтернет виявилося значно простіше, ніж нам здавалося років 10 тому — і не лише тоталітарним державам на кшталт Північної Кореї, а й (напів)демократичним країнам.

Кілька днів тому написав невелику замітку для The Fix про цю та інші новини навколо Твіттеру — як він балансує свій вплив і ризики цензури.

Кілька днів тому багато популярних сайтів на кшталт Amazon, New York Times і порталів британського уряду перестали працювати приблизно на годину. Виявлося, що усе через баг, спричинений одним клієнтом Fastly — компанії, яка надає хмарні послуги усім постраждалим сайтам.

Що цікаво, акції Fastly після цього виросли — частково через те, наскільки оперативно вона справилася із проблемою, але частково просто тому, що завдяки цьому інциденту інвестори зрозуміли, наскільки сильний у компанії вплив, наскільки багато впливових клієнтів.

Похмурі прогнози про масову доступність вакцин лише у 2023 році (передбачувано?) не справдилися.

Це я до того, що вакцинувався на минулих вихідних.

Локація — МВЦ на «Лівобережній»; центр масової вакцинації, де щеплюють усіх охочих. Приходив за попереднім записом через Helsi, але виглядає, що можна було спокійно і без запису вакцинуватися.

Все пройшло швидко й ефективно: на оформлення й укол пішло хвилин 10. Із побічних ефектів — лише легкий біль в руці. Значно більшим викликом було не пити алкоголю після вакцинації😉

Вакцина — китайська CoronaVac. Трохи менш ефективна за західні, але повністю захищає від важкого перебігу хвороби + навіть проти легких випадків це значно краще, ніж нічого.

Тобто загалом нічого оригінального й цікавого зі мною не відбулося, але, можливо, буде корисно, якщо ще вагаєтеся або не знаєте про можливість. У Києві ось, наприклад, сьогодні будуть проводити вакцинацію для усіх охочих.

Оцінюємо коронавірусні передбачення із травня минулого року

У травні 2020 року я зробив для Old York Times допис про те, як ми будемо виходити із карантину — переказ статті Дональда Макніла для NYT.

Цікаво зараз подивитися на неї і оцінити, наскільки ці передбачення — тобто консенсусний погляд експертів™️ — справдилися.

Загалом головна ідея того допису повністю справдилася. Вона полягала у тому, що завершення пандемії і карантинних обмежень — не от-от за рогом; воно станеться лише тоді, коли з'явиться масовий доступ до ефективної вакцини. А до того часу ми будемо почергово посилювати й послаблювати обмеження залежно від рівня поширення вірусу. (У квітні-травні минулого року багато моїх знайомих вважали, що пандемія завершиться за кілька місяців).

Дві речі, які не справдилися:
📍Вакцини розробили рекордно швидко; значно швидше, ніж передбачали навіть оптимісти. (Чому так — тема для окремої статті).

📍Сертифікати про імунітет для людей, які перехворіли, так і не стали широко використовуватися. Можливо, справа у тому, що імунітет є нестійким і йому не можна особливо довіряти довгостроково. Мабуть, також допомогли швидкість розробки й поширення вакцини (а отже й можливість видавати надійніші сертифікати про вакцинацію).