Сербія уже безкоштовно вакцинує іноземців.

Цікаво, що серби серед європейських і світових лідерів за темпами імунізації. Вкололи більше доз на душу населення, ніж будь-яка країна ЄС. У Європі ефективніша вакцинація лише у Британії.

Значною мірою це завдяки тому, що вони неперебірливі у виборі вакцини — використовують і «Спутнік», і китайські вакцини.

Більше цікавого про вакцинацію у Сербії — у новому випуску The Economist.

«Вакцинна дипломатія» допомагає сербам збільшити свій вплив на Балканах. Але ситуація із коронавірусом все одно погана.

>Nevertheless, rates of infection and death are rising fast. Many Serbs do not bother to take precautions, says Ivan Kostic, a surgeon in the central town of Cacak, particularly those who have had their first shot. Unlike elsewhere in Europe, there have been no long lockdowns. The health-care system is run-down: Serbian hospitals have a quarter fewer staff than western European ones, estimates Dr Kostic, partly because so many have emigrated.

Технології для розлучень 💍💔

У 1991 в Україні шлюбів було у 2,46 рази більше, ніж розлучень. У 2020 - усього в 1,41 рази. І це співвідношення продовжує знижуватися - отже на кожен шлюб припадає усе більше розлучень. Тобто усе більше пар розпадуться.

Тут досвід у мене теоретичний, але припускаю, що розлучення - то великий геморой. Розподіл спільного майна, юридичні тяганини, фінансові операції, догляд за дітьми, аліменти, право виїзду дітей за кордон... Словом, дуже багато точок вкрай неприємного досвіду і за UX, і за емоціями.

І тут з‘являється divorce tech. Найсвіжіший приклад - Ensemble, які щойно вийшли зі stealth mode та оголосили про раунд на $3млн. Вони будують застосунок для відслідковування спільних видатків розлучених пар зі спільними дітьми. Надалі хочуть побудувати цілу лінійку фінансових рішень (реально усі хочуть будувати фінтек? 🤌).

Поки що посилання на них. Але це точно не перший divorсe tech стартап, який я помічав. Шукатиму і поститиму більше.

P.S.: тут би цікаво було покласти шлюбні контракти на блокчейн зі смарт-контрактами.

P.P.S.: сюди б одразу сервіс по психотерапії (автоматизованій і живій) для тих, хто через розлучення емоційно страждає 😢

https://techcrunch.com/2021/03/31/ensemble-raises-3m-to-help-divorced-parents-avoid-arguing-about-money/

Арабська весна, Революція Гідності і протести проти расової нерівності у США мали одну спільну рису — соцмережі грали дуже важливу роль у координації і висвітленні протестів.

Але ось цікава проблема на стику журналістики й історії — як правильно зберігати й архівувати відео з цих протестів для майбутніх поколінь, якщо цей контент вразливий до правил та алгоритмів соцмереж?

Зробив для The Fix огляд статті на цю тему від американської експертки у галузі громадянської журналістики.

На другий рік пандемії все більш зрозуміло, що ми недооцінюємо небезпеки поганої вентиляції — і переоцінюємо небезпеку поверхонь (і потребу обливати все навколо антисептиком).

Ось американська CDC цього тижня вперше публічно визнала, що ризик передачі вірусу через забруднені поверхні низький.

Запускаємо Телеграм-канал «Вікімедіа Україна» — організації, яка займається підтримкою і розвитком Вікіпедії в Україні.

Будемо розповідати цікаві історії про Вікіпедію та вікірух, ділитися цікавими новинами і анонсувати корисні можливості.

Підписуйтесь — https://t.me/wikimedia_ua

І ще один новий канал, на який раджу підписатися — The Fix Media. Це англомовне видання про європейський медіапростір.

Я деколи анонсовую тут свої статті, які пишу для них (наприклад, про те, як виглядають мережі ультраправих у Телеграмі, чи про історію зростання Вікіпедії), але там виходить ще багато цікавого.

Тому підписуйтеся, щоб бути в курсі цікавих інсайтів про медіа — а ще для того, щоб прокачувати свою англійську.

Підписатися тут: https://t.me/thefixmedia

Моя нова стаття — роздуми про те, як журналістам писати про політиків-популістів, не попадаючись на їхні наживки.

Огляд наукової статті про європейський приклад + трохи спостережень про американські медіа в епоху Трампа.

Головна сторінка Української правди виглядала б менш ефектно, якби десь було згадано, що у США зараз оголошено понад 30 «надзвичайних станів» одночасно, і вони здебільшого спрямовані на те, щоб дати президенту більше повноважень накладати санкції на всілякі Судани й Венесуели.

Цікава замітка про те, чому євреї виглядають більш успішними у науці за інші етнічні групи

П'ять дослідницьких знахідок про Вікіпедію та вікіпроєкти

Вікіпедія та вікіпроєкти — це невичерпне джерело корисного матеріалу для науковців: від фахівчинь із комп’ютерних наук до соціологів та психологів.

Тому кожного року з’являється кілька десятків чи й сотень наукових досліджень, які з різних точок зору розглядають Вікіпедію або принаймні використовують вікіпроєкти як інструмент.

Раніше ми робили підбірку п'яти цікавих дослідницьких знахідок про Вікіпедію — розповідаємо про них.

✔️ Простіша комунікація не обов'язково призводить до вищої продуктивності

Інтерфейс сторінок обговорення у проєктах Фонду Вікімедіа не є ідеально зручним та інтуїтивним для новачків. Група науковців зі США припустила, що зручніший інтерфейс для комунікації спростив би життя новачкам і зрештою мотивував їх бути більш залученими до роботи над створенням статей.

Вони перевірили це припущення у мережі Fandom (колишня Wikia), яка не пов’язана із проєктами Вікімедіа, але використовує ту ж технологію вікі — і виявили, що помилялися. Запровадження простішого інтерфейсу спілкування навпаки призвело до зменшення «конструктивного» внеску від нових редакторів.

✔️ Вікіпедію творить більше експертів, ніж нам здається

Важливою складовою культури Вікіпедії є те, що вона існує завдяки волонтерам-аматорам, і вікіпедист(к)и доволі рідко є професіоналами у тих галузях, про які пишуть.

Однак Офер Аразі з Хайфського університету показує у своєму дослідженні, що у Вікіпедії (принаймні англійській) більше експертів, ніж може емпірично здаватися. За даними дослідження, 10-30% редакторів Вікіпедії мають глибокі, часто професійні, знання у тих темах, на які вони редагують.

✔️ Щоб ефективно боротися із гендерним дисбалансом серед редакторів, можна створювати команди новачків

Гендерний дисбаланс серед дописувачів і дописувачок Вікіпедії — відомий факт: лише 10-15 відсотків людей, які працюють над розбудовою Вікіпедії, є жінками. Однією з причин є конфліктне середовище, яке може заохочувати змагання замість співпраці.

Французьке дослідження пропонує заради вирішення цієї проблеми створювати команди новачків, задаючи їм однакові типи завдань і заохочуючи більше спілкуватися між собою. Це може заохочувати більше жінок залишатися у Вікіпедії: адже, за словами авторів дослідження, жінки є більш командними гравцями, ніж чоловіки.

✔️ Подяка за редагування — справді ефективний спосіб мотивації

Будь-хто, в кого є акаунт у Вікіпедії, може висловити подяку за будь-яке редагування його автору чи авторці через технічну функцію подяки. Деколи може здаватися, що ця подяка є механічною й нічого не означає — однак дослідження показує, що вікіподяки справді є хорошим мотиватором: як в короткотерміновій перспективі так, можливо, і на довшу перспективу.

Тому тисніть кнопку «подякувати» частіше, особливо новачкам!

✔️ Якби Вікісховище було комерційним, воно могло б заробити уже десятки мільярдів доларів

Вікісховище — це репозитарій медіафайлів, який створюється спільнотою волонтерів. На відміну від багатьох інших схожих сервісів, увесь контент Вікісховища доступний під вільною ліцензією і може використовуватися безкоштовно.

Три британських вчених на прикладі 10 000 випадкових медіафайлів підрахували, що якби Вікісховище вирішило монетизувати свої 45 мільйонів файлів, воно могло б заробити 28,9 мільярдів доларів США (дані станом на 2018 рік).

Варто, однак, зауважити, що автори базують свої висновки на припущенні, що якби контент Вікісховища був платним, його б купували так само активно, як зараз поширюють безкоштовно — що не обов'язково так.

📍Більше інформації і посилання на дослідження — у блог-дописі.

​​Кожного тижня я роблю дайджест найважливіших новинних історій зі світу медіа для The Fix Media.

У цьому випуску:
✔️ новини щодо свободи слова у Центральній Європі (спойлер: у Польщі й Угорщині все сумно);
✔️ як смерть принца Філіпа змушує британські медіа по-новому подивитися на расизм;
✔️ великі новини для аудіо — Apple запроваджує нормальну монетизацію подкастів, Фейсбук створює клон Clubhouse;
✔️ рекламний бум у США (але не в Європі).

📍 Читати дайджест

Новий ексклюзивний матеріал у блозі «Лабораторії» від Інни Білоножко, магістерки з фінансів та видавничого бізнесу. Цікава історія про таку нішеву річ, як п'єси перенесе нас на Туманний Альбіон...

У сучасній історії британського книговидання (з кінця 1990-х років, коли з’явилися автоматизовані системи моніторингу ринку, які дозволяють аналізувати продажі книг за унікальним кодом ISBN, і до сьогодні) є лише одна п’єса-бестселер. Та й вона зусиллями видавця включена до іншої категорії – до дитячої художньої літератури.

Мова про сценарій до вистави «Гаррі Поттер і прокляте дитя», видане Little, Brown and Company (імпринтом другого за розміром видавництва світу Hachette Livre). Успіх цієї п’єси дійсно вражає: вона стала найбільш продаваною британською книгою 2016 року всього за сім днів на полицях книгарень, а також четвертою у Британії за темпами продажів за весь період моніторингу ринку. Той перший тиждень продажів приніс майже £9 млн (близько 300 млн грн за курсом 2016 року) за 850 тис. примірників книги...

Для порівняння: найуспішніше видання шекспірівської п’єси «Ромео і Джульєтта», серія Penguin Classics видавництва Penguin Random House, не змогла досягти навіть 128 тис. примірників за 18 років – 1998-2016 рр. Ба більше, той же таки перший тиждень продажів п’єси «Гаррі Поттер і прокляте дитя» перевершив річні сумарні продажі усіх п’єс та сценаріїв на британському книжковому ринку (690 тис. примірників у 2015 році).

Якщо навіть гіганти на кшталт Hachette Livre не хочуть бачити свої бестселери у категорії п’єс та сценаріїв і переносять у вигідніші категорії, то що робити видавцям, які видають п’єси десятиріччями? Відмовлятися від непопулярної ніші та йти комерційним шляхом? Британські незалежні видавці й затяті конкуренти Bloomsbury та Faber & Faber прийняли несподіване рішення...

🚀 https://laboratoria.pro/blog/yak-dva-brytanski-vydavtsi-namagalysya-pidnyaty-prodazhi-natomist-stvoryly-mizhnarodnu-didzhytal-sensatsiyu

​​Другий наш проєкт на річницю Чорнобильської катастрофи - це блог Валерія Зінченка!

35 років тому увесь світ сколихнула звістка про вибух реактора на Чорнобильській АЕС. Про трагедію написано багато наукових робіт, існує безліч документальних фільмів і навіть серіал від HBO.
Ми вирішили підійти до цього питання трошки інакше. У відео не буде інформації про причини вибуху, наслідки чи пошуку винних. Валерій Зінченко у новому #Legio_vlog розповість про Київ та деякі локації, які відіграли важливу роль у подіях 35 річної давнини.

Що то були за місця?
Дізнаєтесь, якщо подивитесь відео за посиланням: https://youtu.be/T4fekp1Q7Fs 👌

У Мішель Обами є власний подкаст, у Барака Обами є власний подкаст, Гаррі і Меган створюють шоу для Нетфліксу і навіть Тед Круз використовує будь-яку можливість, щоб пропіарити свій подкаст.

Цікава колонка у Washington Post, яка нарікає, що так багато найбільш впливових політиків хочуть створювати подкасти і телешоу замість того, щоб реально щось змінювати.

Заголовок у назві більш риторичний — на питання «чому» колонка не особливо відповідає. Було б цікаво подумати над цим більше.

Перше, що спадає на думку: у подкастах і особливо у стрімінгу стало набагато більше грошей, тому це просто хороший спосіб заробити, при цьому маючи велику аудиторію. У випадку американських республіканців, мабуть, грає роль традиція консервативного розмовного радіо.

А, можливо, це лише гарно підібрані приклади і ніякого тренду тут немає

Цікава стаття про бюрократію французьких локдаунів — гарно показує, що в Україні ще не найбільш безглузді правила.

«Медузу» — мабуть, найбільше незалежне російськомовне видання — додали до списку «іноземних агентів» російського Мін'юсту.

Окрім питання свободи слова (зрозуміло, що в Росії з нею все погано і з кожним днем стає гірше), це цікава історія, коли одне непомітне юридичне рішення миттєво знищує напрацьовану роками бізнес-модель.

Написав про ситуацію з «Медузою» для The Fix — https://thefix.media/2021/04/29/russian-authorities-put-meduzas-future-in-peril-with-foreign-agent-label/

Прочитав потішну замітку від New York Times про цифрові кінні перегони, в яких «коні» працюють на основі NFT-технології.

Зі статті я не до кінця зрозумів конкретну механіку, за якою працюють «цифрові коні», але звучить (майже) як новий фронтир криптосфери і геймінгу.

>“There are people who are becoming mini influencers in this ecosystem themselves,” said Yair Altmark, a venture capitalist in New York who has spent over $300,000 on digital horses. “And horses that are getting credibility on these streams and exposure on the Discord are making a name for themselves.”

He anticipates making much of his money back. “It wouldn’t surprise me if some of these horses are trading for $1 million in a couple months,” Mr. Altmark, 23, said, “because these horses can generate a crazy return on your investment.”

Нарешті ефективна боротьба з антивакцинаторськими настроями

​​#архів

Долучився до створення проекту «Хто за цим стоїть?» Zagoriy Foundation — написав статті про 10 видатних меценатів з історії України: від Галшки Гулевичівни до Андрея Шептицького.

В історичних дослідженнях мені завжди цікаво намагатися читати між рядками і вивчати (або вгадувати) мотивації людей. Ось наприклад — чому люди стають меценатами.

Частково це щира віра в ідею (наприклад, меценати української культури другої половини XIX століття), деколи це соціальні норми і peer pressure, деколи грає роль релігія. А хтось — як Василь-Костянтин Острозький — просто хоче оточити себе розумними людьми і отримувати від цього інтелектуальне задоволення.

У цьому проекті я намагався, наскільки дозволяє формат, вивчити і пояснити походження і мотивації найвидатніших українських меценатів — а заодно розповісти, який вплив вони мали на історію України.

Може бути цікаво, почитайте — https://bit.ua/2020/11/metsenaty/

(А якщо не хочете читати, то принаймні пороздивляйтеся картинки, оформлення там класне).

Останньою фізичною конференцією, на яку я потрапив до пандемії, була «Медіаболь» в офісі компанії Genesis. Це непримітне приміщення у глибинці Подолу, але там працює найбільша українська компанія у сфері інтернет-медіа.

Якщо ви про неї не чули, то це тому, що Genesis не працює на український ринок, а управляє новинними сайтами для африканців, розважальними виданнями для американців і загалом працює на глобальному ринку.

Рекомендую кілька цікавих матеріалів про медіабізнес Genesis, які я недавно прочитав і прослухав:
▪️Профайл «Ліги» про один із напрямів медіабізнесу Genesis — створення розважального контенту для багатих країн (читати)
▪️Інтерв'ю керівника компанії Володимира Многолєтного для подкасту «Перші люди» тієї ж «Ліги» (слухати)
▪️Інтерв'ю із менеджером компанії Савелієм Барашковим про роботу Genesis із ютубом для подкасту «Медиаболь» (слухати)