Зробив для The Fix підбірку передбачень про майбутнє бізнес-моделей медіа у 2021 році — подкасти, розсилки, віртуальні події і трафік загалом.

Якщо цікавитеся медіа і журналістикою (або хочете потренувати англійську мову😉), раджу почитати.

https://thefix.media/2020/12/22/media-2021/

Axios підвезли свіжих історій про те, як Трамп бореться з реальністю.

Кажуть, останнім часом він розчарувався у своїх найближчих союзниках, включно з віце-президентом Пенсом і лідером Сенату Макконнеллом. Оточує себе людьми, які підтримують його маргінальні плани зі скасування результатів виборів.

У статті більше історій — наприклад, слайд із презентації PowerPoint з критикою Макконнелла, який Трамп розіслав республіканцям у Конгресі.

https://www.axios.com/trump-white-house-conspiracy-theories-d95450a4-c7a3-4579-a568-0473b18529c9.html

Написав про свій особистий топ-5 книжок за 2020 рік.

Якщо шукаєте, яку книжку почитати (або яку статтю почитати, щоб знати більше про книжки, не читаючи їх, як я люблю робити), welcome.

https://antonprotsiuk.medium.com/топ-5-книжок-2020-року-9e25772c78a5

Longform зробили добірку найкращих англомовних лонгрідів 2020 року.

У топ-10 — кілька гучних розслідувань (наприклад, про податки Трампа), трохи статей про пандемію (куди ж без них) і кілька пронизливих персональних історій.

Також окремо підбірки за категоріями.

Вийшов рейтинг найпопулярніших статей року в англійській Вікіпедії.

Це завжди цікаво, бо на прикладі цього топу можна побачити, які теми цікавлять широку вибірку людей з десятків країн світу, особливо Північної Америки, Індії і Європи.

Написав про нього ось тут — https://blog.wikimedia.org.ua/2020/12/30/en-wiki-most-popular-articles-2020/

Написали для Old York Times про країну року за версією The Economist — нею стала африканська Малаві. Не тому, що там все чудово, а тому, що це одна з небагатьох країн, де стало краще, ніж рік тому. А якщо не краще, то принаймні демократичніше

Претенденти — Нова Зеландія і Тайвань (з різних причин, але в першу чергу завдяки успішній боротьбі з коронавірусом), США (за внесок у створення вакцини і за те, що не переобрали Трампа) і Болівія (там обрали технократа замість соціаліста).

▫️Стаття The Economist
▫️Наш пост про Малаві

І ще про #підсумкироку — написав колонку для «Української правди» про основні події 2020 року для Вікіпедії.

https://life.pravda.com.ua/columns/2020/12/31/243548/

Цей затишний бложик занадто молодий і невеликий для власних підсумків року — але скористаюся цим моментом, щоб вибрати п'ять постів, які особливо запам'яталися за 10 місяців існування цього каналу.

✔️ Неочікуване нафтове багатство Гаяни (перший повноцінний пост після публічного запуску каналу)

✔️ Огляд профайлу зятя Трампа Джареда Кушнера (приклад того, що я хочу тут робити — поєднувати цікаві ідеї і ділитися ними з вами)

✔️ Огляд книжки «Прогулянка лісами» (гостьовий пост + ексклюзивний огляд книжки)

✔️ Аналіз перших дебатів Трампа—Байдена (свіжа аналітика, принесена для вас відразу після перегляду дебатів о п'ятій ранку)

✔️ Серія постів про «абсурдні роботи» (приклад того, коли коментарі цікавіші за сам пост)

Our World in Data уже активно відстежують вакцинування від ковіду.

Цікаво, що Ізраїль на першому місці з великим відривом. В принципі, нічого дивного тут немає — невелика, багата країна із ефективною системою охорони здоров'я.

Написав невеличку статтю про те, чому я повністю відмовився від солодощів (спойлер: не тому, що я вважаю їх настільки шкідливими, що їх не можна їсти загалом) — і як це можна застосувати в інших сферах життя.

Я публікував цей текст у себе в ФБ, але для читачів Long Telegram є спеціальний бонус.

https://telegra.ph/Sweets-01-04

Написав про гендерні відмінності у споживанні новин на основі нового дослідження.

Наприклад, жінки читають менше політичних новин, з трошки більшою ймовірністю дивляться новини на телебаченні і більш схильні до того, щоб обговорювати новини вживу, а не публічно в коментарях.

Хоча у більшості випадків відмінності не є суттєвими, звісно.

https://thefix.media/2021/01/05/news-consumption-gender/

Напрям американської політики на наступні два роки зараз вирішується у Джорджії.

Там вчора пройшли довибори двох сенаторів. За їхніми результатами буде визначено, яка партія контролюватиме Сенат. Демократам треба вигравати обидві гонки (але одну краще, ніж нуль, звісно).

Поки виглядає, що демократи в плюсі. Одні вибори вони вже виграли. Причому переможець Рафаель Ворнок стане першим в історії чорношкірим сенатором Джорджії — південного штату з давньою історією рабства і сегрегації.

Другі поки too close to call, але демократ Джон Оссофф поки випереджає свого конкурента Девіда Пердью.

​​Опублікували рейтинг найпопулярніших статей 2020 року в українській Вікіпедії.

Топ доволі традиційний — наприклад, на першому місці стаття «Україна» (850 тисяч переглядів). Шкільна програма і популярна культура впливають найбільше.

Окрім коронавірусу, найбільший сплеск популярності у порівнянні з минулими роками отримали статті про серіал «Спіймати Кайдаша», Ілона Маска та Гео Лероса.

🇺🇸 Про події у Вашингтоні писали на кожному кроці, і мені нема що особливо додати, але хочу зафіксувати, що відбулося паралельно — демократи виграли обидві гонки у Джорджії. Таким чином вони повернули більшість у Сенаті, а отже наступні два роки контролюватимуть президентство і обидві палати парламенту.

Їхня більшість дуже невелика: 50 на 50 голосів у Сенаті, і у демократичної віцепрезидентки буде право вирішального голосу, коли нічия. Це не дозволить втілити особливо амбіційні реформи. Для них потрібна підтримка *кожного* сенатора з їхньої партії, зокрема і консервативних демократів. Тому ніякого наступу ліваків не буде.

Але все одно це значно спростить життя Байдену, уможливить призначення ліберальних суддів і деякі реформи, зокрема економічні. На зовнішню політику вплине меншою мірою, бо там президент менше залежить від парламенту, ніж у внутрішній.

Фейсбук заблокував Трампа на невизначений період, мінімум до інавгурації Байдена.

Хтось захоплюється тим, що в Цукерберга знайшлася рішучість забанити чинного президента США. А хтось вказує на те, що це сталося лише в останні дні президентства Трампа — після того, як у нього не залишилося жодних, навіть теоретичних варіантів скасувати результати виборів (а республіканці втратили більшість у парламенті).

Республіканці, звісно, не в захваті, але вони давно розчарувалися у великих соцмережах.

Сьогодні ввечері на запрошення Legio Historica буду рефлексувати над 2020 роком, з фокусом на гуманітаристику і медіа — що ми читали і про що думали минулого року.

Щоб взяти участь, треба долучитися до цього чату.

Смішна історія про російську вакцину (із The New York Times)

Цікавий тред про твіттер-блокування Трампа від засновника Ethereum — https://twitter.com/VitalikButerin/status/1348894400919703552

Ось приклад цікавої ідеї, але краще читати повністю.

До речі, Твіттер взагалі грає цікаву роль у США і деяких інших країнах. Його використовує порівняно мало людей, якщо порівняти з іншими великими соцмережами, але у нього непропорційно великий вплив на публічний дискурс завдяки тому, хто його використовує — журналісти, політики і загалом інтелектуальна еліта™️

​​Сьогодні написав для Old York Times про те, як бойкот Трампа показує ширший тренд на політичну ініціативу приватних компаній.

Щойно знайшов цікаве нове дослідження на тему — дослідження рівня довіри до різних інституцій.

У 18 із 27 досліджених країн бізнесу довіряють більше, ніж уряду. Пандемія призвела до падіння довіри до урядів у багатьох країнах.

Про підхід Швеції до боротьби з коронавірусом

На зорі карантину й існування цього каналу я робив огляд статті The Economist про особливий підхід Швеції до боротьби з епідемією. Останні чотири місяці я тут живу, тому можу порівняти теорію з власним життям.

Як і на початку карантину, у Швеції все дуже ліберально. Паби і книгарні не закривалися жодного разу з початку карантину, немає жорстких локдаунів і карантинів вихідного дня. Багато обмежень мають форму рекомендацій. Лише у січні парламент прийняв закон, який дозволяє уряду закривати деякі типи закладів на кшталт кафе і магазинів — але поки нічого не закривалося.

Це не означає, що суворих обмежень немає взагалі (наприклад, групові зібрання доволі строго регламентуються), але їх справді значно менше, ніж у багатьох інших європейських країнах. Деякі обмеження є обов’язковими, але ніяк не перевіряються (складно таке уявити в Україні).

Багато що з цього дуже логічне — у Швеції високий рівень соціальної довіри, Швеція грає «в довгу» і не хоче жертвувати освітою школярів заради короткотермінової економічної вигоди, наприклад. Це не означає, що такий підхід обов’язково кращий (якийсь час він наче непогано працював, останнім часом ситуація погіршилася, але загалом робити підсумки поки рано), але логіку я тут бачу.

Єдине, чого я так і не можу зрозуміти — чому немає вимог або хоча б рекомендацій носити маски в громадських місцях. Чи то Швеція вважає, що вона розумніша за цілий світ, чи то культура індивідуалізму і соціальної довіри настільки вже сильна.