Поки фінальних результатів виборів США все ще немає, почитайте мій огляд про те, що ці вибори означають для медіа.

Якщо коротко, то опитування знову сильно помилилися і недооцінили Трампа (хоча цього разу Байден настільки попереду, що Трампа, виглядає, це не вратує) — але ЗМІ, звісно, все одно гарно заробили на виборах.

https://thefix.media/2020/11/06/weekly-digest-november-6th/

Байден офіційно виграв Пенсильванію та Неваду і стає новобраним президентом США. Іду читати Твіттер Трампа.

Читачі Long Telegram поляризовані щодо контенту каналу, але перший варіант перемагає (навіть із більшим відривом, ніж Байден🙈)

Написав у ФБ пост про те, які рекорди Байден поб'є своїм президентством — https://www.facebook.com/antonprotsiuk/posts/2825877874182470.

Бонусний факт: він стане другим президентом-католиком в історії США після Кеннеді. Зараз це no big deal, але ще кілька десятиліть тому на це звертали увагу.

На виборах 1960 року, коли обрали Кеннеді, його католицизм був важливою темою. А ще за кілька десятиліть до того католика навряд чи обрали б президентом.

Ось, наприклад, тут можна детальніше почитати про те, чому більшість американців довгий час з пересторогою ставилися до католиків — https://aeon.co/essays/why-it-has-become-ok-to-be-american-and-catholic.

Не знаю, наскільки такий тролінг доречний у новинних ЗМІ, але історія цікава.

https://detector.media/medialife/article/182321/2020-11-09-yuliya-mostova-poyasnila-chomu-dzerkalo-tizhnya-nazvalo-ermaka-vitseprezidentom-ukraini/

Виступ Романа Ващука про "провали" реформ в Україні (переважно пан Роман говорить про провали міжнародної спільноти та підтримуваного нею громадянського суспільства). Одразу зауважу, що не можу погодитися з усіма тезами, але раджу подивитися цю лекцію - вона дає чудову поживу для роздумів https://cutt.ly/SgAaRBK. У вересні пан Роман уже давав подібну лекцію у Гарварді, але це розширений варіант - українською мовою та зі слайдами.

Тезово, головні провали реформ з 2014 року такі:

1) трактувати як "зраду" те, що вдалося на 80%, а не на 100%. Цим створюється негативне новинне тло. Як приклад - у 2019р. Портнов і Ко за підтримки активістів мало не знесли новий Верховний суд (активісти підтримували таку ідею через те, що до ВС потрапили близько 25% недоброчесних суддів)

2) прирівнювати зовнішнього ворога (Росію) та внутрішнього (корупцію). На думку пана Романа, Росія є набагато небезпечнішою

3) "перетиснули" у боротьбі з корупцією. Тут пан Роман посилається на досвід Гватемали, де запровадили незалежні антикорупційні інституції підтримувані зовнішніми партнерами. Але корупція пронизувала Гватемалу згори донизу, як і Україну. Тому в 2015 році гватемальці обрали президентом актора, і той за підтримки всього політичного істеблішменту вигнав антикорупційників з країни (детально - тут: https://cutt.ly/OgAsNca і протилежна точка зору тут: https://cutt.ly/vgAsMHQ)

4) забули про середньостатистичного українця. Міжнародні організації та активісти більше переймалися добробутом маргіналізованих груп, але забули про мешканців райцентрів чи сіл, які втратили роботу і проголосували за Зеленського через злість на реформаторів

5) слабка комунікація реформ - не було пояснень, які вигоди реформи принесуть "середньостатистичному" українцю. Існуючі пояснення були надто логічними, а не емоційними, тоді як опозиція грала на емоціях

6) перевантаження урядовців зустрічами з міжнародними партнерами та звітами для них (відповідно - менше часу на реформи)

7) занадто повільна реакція міжнародних партнерів на прохання українського уряду про технічну допомогу. Пан Роман пригадує, як у 2014 році йому зателефонувала новопризначена міністр Наталка Яресько та поскаржилася, що в Мінфіні ніхто не розуміє, що таке розробка політики. Й уже за 6 днів з Канади прибула місія технічної допомоги. Тоді як директорати запрацювали лише в 2018 році, й тепер нова влада їх позбувається як "спадщини попередників". Ось тут можна почитати про ризики нового закону про держслужбу, ухваленого в 2019 році https://cutt.ly/wgAdYxG, а тут - детальне дослідження про плюси та мінуси директоратів https://cutt.ly/7gAdGPc.

8) надто складні управлінські рішення. Як приклад пан Роман наводить е-декларації. Він пригадує, що за первісною ідеєю Світового банку декларувати статки мали близько 300 людей. Однак, систему розширили на всіх держслужбовців, а тоді, як помсту, й на громадських активістів (думаю, всі пам"ятають цю історію). Дехто використовує е-декларації у передвиборчій боротьбі - наприклад, вказує на помилки в деклараціях своїх суперників (це "темна сторона" прозорості)

9) "Міражі деліверології". Покращення, які люди спостерігають на місцях (наприклад, кращі дороги чи доступні ліки), вони асоціюють зі своїми мерами, а не з центральною владою, яка уможливила все це через реформу децентралізації. Така ситуація не унікальна для України - наприклад, канадійці теж уважають, що в їхньому місті чи провінції ситуація добра, а загалом в країні - погана. Через це пан Роман передбачає легку перемогу на виборах чинних мерів (лекцію було записано 22 жовтня). Як бачимо, він не помилився.

Отар Довженко: Якісної журналістики в тому, чим займаються медіа, стає дедалі менше, а зусиль для того, щоб залишатись журналістом, доводиться докладати дедалі більше. Є навіть ризик, що журналістика взагалі зникне чи стане ґеттоїзованим хобі на зразок філателії чи що-де-коли. Не тільки в Україні — в усьому світі. В Україні ситуація навіть загрозливіша, бо якісна журналістика не встигла утвердитись як соціальний інститут, і далеко не все суспільство відрізняє її від шустер-шоу та новин каналу «Інтер». Але надія є. Втім для того, аби вижити, журналістам доведеться озадачитись комерційними питаннями.

Весела історія до теми заготовлених некрологів.

Ситуації, коли некрологи публікуються завчасно, трапляються — якийсь неуважний журналіст натискає «Опублікувати» замість «Зберегти чернетку» чи помилково сприймає репетицію похорону королеви за справжній похорон.

Але вчора трапилася доволі унікальна ситуація — через глобальну технічну помилку при оновлення системи контент-менеджменту Radio France Internationale проголосили мертвими кількох десятків людей: від королеви Єлизавети до Рауля Кастро.

https://thefix.media/2020/11/17/radio-france-international-kills-off-dozens-of-global-celebrities-world-leaders/

Написав статтю про те, що вибори у США означали для американських медій, і що їх чекає після Трампа.

Спойлер: вибори принесли багато людей і багато грошей, але тепер всі думають, що робити, коли до влади прийде більш традиційна (=нудна) адміністрація.

Почитайте — https://thefix.media/2020/11/17/us-media-after-election/

Інтуїтивно зрозуміло, що більшість людей втомилися від коронавірусу і менше про нього думають, ніж 6—8 місяців тому.

Але все одно вражає: у США кількість зареєстрованих випадків коронавірусу рекордно висока, а кількість згадок про нього у соцмережах рекордно низька (Axios).

У США трохи унікальна ситуація через вибори і відсутність скоординованої національної стратегії із боротьби з вірусом, але думаю, що в більшості інших західних країн ситуація не надто сильно відрізняється — особливо там, де не ввели жорсткого національного карантину.

Тиждень тому репостив сюди переказ основних тез лекції колишнього посла Канади в Україні Романа Ващука про помилки у західній підтримці українських реформ у 2014—2019 роках.

Тепер «Тексти» зробили детальний конспект цієї лекції, ближчий до транскрипту.

Я не настільки гарно розбираюся у темі, щоб мати детальну експертну думку щодо того, наскільки Ващук має рацію — але багато з його тез резонують з моїми спостереженнями.

(Тут відразу треба уточнити, що лекція саме про західну підтримку реформ і комунікацію навколо реформ, не про провали реформ як таких).

Наприклад, Ващук говорить про «кризу райцентрів» — «жителі сіл, менших містечок і райцентрів, що довго потерпають від економічного занепаду, почувалися забутими у період з 2014 до 2019 року» і не відчували, що реформатори і західні партнери про них піклуються. Це зробило їх вразливими до популізму Зеленського.

Також цікаво про «міражі деліверології» — проекти не доходили до політичних адресатів. Багато позитивних змін на місцях люди пов'язували із місцевою владою і не думали про роль центральної влади у децентралізації. Результати цьогорічних місцевих виборів це гарно показують — чинні мери отримали впевнену перемогу в більшості великих міст.

Детальний конспект 🔹 Відеоверсія

​​Фото дня: як молодий Джо Байден 48 років тому використовував вік свого опонента проти нього.

Тоді Байден вперше балотувався на посаду сенатора від Делаверу. Його опонентом був 62-річний Джейм Калеб Боґґс, котрий був сенатором 12 попередніх років.

Байден не був фаворитом цієї гонки, але він успішно використав свій молодечий імідж, щоб нав'язати Боґґсу образ старшого чоловіка, який загруз у минулому — як на цій рекламі. Спрацювало.

Тепер Байден стане із великим відривом найстаршим президентом в історії США на час вступу на посаду.

Джерело фото: CBS News

Ще одна історія зі світу (американських) медіа.

Я читаю, дивлюся і слухаю американське видання Vox майже від його заснування. У Vox придумали сучасну пояснювальну журналістику і майстерно працюють з нею у різних медіумах: від тексту до подкастів і документалок.

Зараз два із трьох співзасновників Vox покидають компанію. І цікаво, що їхні шляхи гарно показують найновіші тренди в американській медіаіндустрії:

✔️ Поки більшість новинних медіа страждають від економічної кризи, New York Times в історично вигідній позиції. У них вже понад 7 мільйонів платних підписників, багато грошей і є можливість збирати в себе найвідоміших журналістів. Як-то одного співзасновника Vox Езру Кляйна.

✔️ Тим часом інші зіркові журналісти мігрують на Substack — засновують індивідуальні платні розсилки. Частково мотивація фінансова (якщо зібрати кілька тисяч платних підписників, можна заробляти більше, ніж заплатять у будь-якій компанії), а частково — ідеологічна. Наприклад, одна з причин відходу іншого співзасновника Vox Метью Іґлесіаса — йому як поміркованому лібералу було все більш дискомфортно в середовищі молодих лівих журналістів Vox.

Написав про це детальніше тут — https://thefix.media/2020/11/24/vox-nytimes-substack/

Доволі часто слухаю американські щоденні новинні подкасти — The Daily від New York Times; Today, Explained від Vox; The Journal від Wall Street Journal.

В Україні останнім часом бум подкастів, але до жанру щоденних новин він ще не дійшов. Тим часом у США і Європі цей формат розквітає, і пандемія тільки допомагає в цьому.

Зробив огляд дослідження про ринок щоденних новинних подкастів. Має бути цікаво для тих, хто стежить за медійними темами (або хоче запустити свій подкаст).

Цікаве дослідження про те, як Україну сприймають в ЄС (точніше, у чотирьох ключових країнах).

Головний висновок сумний — загальні асоціації з Україною доволі погані. Ми асоціюємося із війною, бідністю й імміграцією.

Ложка меду #1 — домінантних асоціацій, які б засіли в головах у більшості людей, немає + чверть респондентів не мають асоціацій з Україною загалом. Тому є з чим працювати.

Ложка меду #2 — російські наративи про громадянську війну чи фашистську країну не є популярними.

Анонс 🔹 PDF повного дослідження

Цікавий лонгрід про американську кіноіндустрію.

Голлівуду давно пророчать смерть — але, можливо, саме 2020 рік увійде в історію як найбільша екзистенційна криза для нього: через поєднання пандемії, потужності стрімінгових сервісів та інших проблем.

Звісно, традиційна кіноіндустрія нікуди не зникне, але може сильно змінитися після пандемії.

(Ось тут переказ статті російською)

Важливі новини; нарешті про це написали українською, і можна сюди репостнути

Дослідники компанії DeepMind, що належить Google, за допомогою системи штучного інтелекту AlphaFold змогли передбачити точну структуру білка при згортанні. Це дуже складна задача, яку вчені не могли вирішити останні 50 років.

Щоб розшифрувати структуру білка пішли десятиліття роботи в лабораторіях на складному і коштовному обладнанні. А нейромережі для цього знадобилося кілька годин. Таке відкриття допоможе зрозуміти, як віруси (зокрема коронавіруси) поширюються і впливають на організм людини, а отже і швидше створювати ліки проти них.

«Бабель» коротко розповідає, наскільки важливе це відкриття, чому вчені довго не могли досягти прориву і як це вдалося DeepMind ➤➤ https://baa.nu/ce13mc

До теми про 2020 як найгірший рік — сильним кандидатом на *справді* найгірший рік у (відомій нам) історії людства є 536.

Джерело

Крім шостого століття, сильними кандидатами на найгірші періоди є 14-те століття (криза пізнього середньовіччя у Європі — великий голод, страшна епідемія чуми) і 12-те століття до нашої ери (колапс бронзової доби, початок темних віків античності)