А якщо хочете поділитися своїм прикладом або подискутувати про те, чи існують взагалі абсурдні роботи, пишіть у коментарях під цим постом.

Вибори у США вже у вівторок (а голосування поштою де-факто давно почалося) — тому написав про те, як Трамп все ще може їх виграти і чому більш імовірно, що він програє.

https://telegra.ph/Trump-Victory-11-01

Хто виграв вибори у США?

Поки американці засинають після довгої ночі, поглянемо на стан виборчої гонки.

Якщо коротко, ми поки не знаємо, хто виграв. Трамп показав кращі результати, ніж передбачали останні опитування, тому він точно не програє із розгромним результатом. Але до фінальних результатів ще далеко.

Що ми знаємо (і що не знаємо):

📍 Результати оголошені не у всіх штатах, і переможця виборів поки немає.

📍 Трамп виграв важливий і великий штат — Флориду. Якби він його програв, із високою ймовірністю він програв би вибори. Але він показав неочікувано гарні результати в латиноамериканських районах.

📍 Трамп (разом із республіканцями у парламентських виборах) виграв кілька штатів, де він переміг минулого разу, але де відставав у опитуваннях-2020 — Техас і Огайо.

📍 Байден теж отримав кілька важливих перемог — в Арізоні (де Трамп виграв у 2016 році) і в Міннесоті (минулого разу там виграли демократи, але з невеликим відривом, і Трамп сподівався відбити її).

📍 Зараз усе залежить від штатів Середнього Заходу (a.k.a Midwest) — Пенсильванія, Мічиган і Вісконсин. Там усе незрозуміло — десь лідирує Трамп, десь Байден, але до результатів ще далеко. Багато де ще не порахували бюлетені, надіслані поштою (що може змінити баланс на користь демократів).

📍 Передбачувано Трамп стверджує, що він уже виграв вибори. Це абсолютно необґрунтовано — немає даних, які на цей момент підтверджують його перемогу.

📍 У підсумку Трамп може виграти. А може програти. Ми просто не знаємо точно. Можемо пробувати припускати, але це все будуть лише невпевнені припущення.

📍 Також невідомо, коли ми точно будемо знати переможця. Це може затягнутися на кілька днів — а можливо, і на місяць. Не виключено, що фінальні результати будуть залежати від судових позовів.

Вперше мені знадобився мій диплом історика-американіста™️ — можна відбиватися ним, коли пишу про американські вибори

Але почитати щось корисне про українську політику для балансу також варто — наприклад, це:

​​Хотіли повного аналізу ініціатив політиків щодо вирішення «конституційної кризи» – натє!

Зараз буде дуже коротко, а повну версію читайте за посиланням.

📍 Президент Зеленський пропонує відновити довіру до конституційного судочинства (4288). Як? Ви все знаєте – суддів у відставку, натомість обрати нових, їхнє рішення про скасування е-декларування визнати нікчемним (тобто не створює правових наслідків) та повернути стару редакцію законів.

📍 Олексій Гончаренко разом з «Європейською солідарністю мають альтернативу (4288-1), why not? Вони теж хочуть визнати рішення КСУ про скасування е-декларування нікчемним (ви вже знаєте, що це означає) й одним махом скасувати ще одне рішення – коли судді КСУ визнали конституційним розпуск парламенту у 2019 році. Навіть більше, кажуть, що рішення роботи нардепів цього скликання теж треба визнати нелегітимними (виходить, що і цей проєкт, якщо його проголосують, хм). А на фіналочку – розпустити цей парламент і відправити Україну на дострокові парламентській вибори.

📍 У Галини Янченко зі Слуг теж є плани на цей КСУ (4308), зокрема зменшити його фінансування більш ніж на третину, а вивільнені кошти – витратити на освіту.

📍 Але і на тому не кінець. Принаймні мусите дочитати ще дві пропозиції. Слуги та Голос на чолі з Олександром Корнієнком та Ярославом Юрчишином і представники групи Довіра (4311) пропонують збільшити мінімальну кількість суддів, аби вони могли ухвалювати рішення, з 12 до 17.

📍 І голова парламенту Дмитро Разумков та 125 нардепів кажуть, що достатньо відновити скасовані КСУ норми про е-декларування, а кабмін протягом 2-х місяців має подати проєкти, щоб вирішити проблеми з електронним деклараціями.

🥶 Що не так з цим всім?

✅ Перше, рішення КСУ – обов’язкові, а тому їх не можуть скасовувати ні президент, ні парламент.
✅ Друге, звільнити суддів КСУ 226 голосами парламенту – неможливо, бо це суперечить Конституції.
✅. Третє, суддів КСУ не можна притягувати до відповідальності за те, що вони ухвалюють рішення. Це ж їхня робота.

Ну а про те, що розпускати парламент може лише президент і що своїми проєктами політики впливають на роботу КСУ, що робити не можуть, читайте за посиланням, як і наш варіант виходу з цієї «конституційної кризи».

‼️ Цим всім ми хотіли сказати, щоб ви підписалися на наш дайджест, а то стільки цікавого за тиждень пропускаєте. Бо кожного тижня ми аналізуємо важливі рішення у доступному форматі.

Що там у американців?

Якщо коротко, остаточний результат виборів досі невідомий. Байден у кращій позиції — виглядає, що в нього більше шансів перемогти. Але ще занадто багато невідомих.

Трохи детальніше:
📍 Байден показує гарні результати у важливих штатах Середнього Заходу — зокрема Вісконсині і Мічигані. Це традиційні демократичні штати, але там переміг Трамп. Видається, що у Байдена вийде повернути демократам деякі з цих штатів (або і всі).

📍 Цифри Байдена поступово покращуються. Виборці, які проголосували поштою, більше голосують за демократів, а такі бюлетені у деяких штатах підраховують пізніше.

📍Однак відрив Байдена від Трампа у кількох найважливіших штатах майже точно буде невеликим (значно меншим, ніж передбачали опитування).

📍 Це означає, що з високою ймовірністю ми побачимо багато тривалих судових позовів між обома кампаніями — особливо з боку Трампа. Він буде намагатися вирвати перемогу у судах, поставивши під сумнів чесність підрахунку голосів у деяких ключових штатах.

📍Загалом у Байдена зараз більше шансів перемогти, ніж у Трампа. Але шлях до перемоги Трампу поки не закритий, ще можуть бути зміни.

Поки фінальних результатів виборів США все ще немає, почитайте мій огляд про те, що ці вибори означають для медіа.

Якщо коротко, то опитування знову сильно помилилися і недооцінили Трампа (хоча цього разу Байден настільки попереду, що Трампа, виглядає, це не вратує) — але ЗМІ, звісно, все одно гарно заробили на виборах.

https://thefix.media/2020/11/06/weekly-digest-november-6th/

Байден офіційно виграв Пенсильванію та Неваду і стає новобраним президентом США. Іду читати Твіттер Трампа.

Читачі Long Telegram поляризовані щодо контенту каналу, але перший варіант перемагає (навіть із більшим відривом, ніж Байден🙈)

Написав у ФБ пост про те, які рекорди Байден поб'є своїм президентством — https://www.facebook.com/antonprotsiuk/posts/2825877874182470.

Бонусний факт: він стане другим президентом-католиком в історії США після Кеннеді. Зараз це no big deal, але ще кілька десятиліть тому на це звертали увагу.

На виборах 1960 року, коли обрали Кеннеді, його католицизм був важливою темою. А ще за кілька десятиліть до того католика навряд чи обрали б президентом.

Ось, наприклад, тут можна детальніше почитати про те, чому більшість американців довгий час з пересторогою ставилися до католиків — https://aeon.co/essays/why-it-has-become-ok-to-be-american-and-catholic.

Не знаю, наскільки такий тролінг доречний у новинних ЗМІ, але історія цікава.

https://detector.media/medialife/article/182321/2020-11-09-yuliya-mostova-poyasnila-chomu-dzerkalo-tizhnya-nazvalo-ermaka-vitseprezidentom-ukraini/

Виступ Романа Ващука про "провали" реформ в Україні (переважно пан Роман говорить про провали міжнародної спільноти та підтримуваного нею громадянського суспільства). Одразу зауважу, що не можу погодитися з усіма тезами, але раджу подивитися цю лекцію - вона дає чудову поживу для роздумів https://cutt.ly/SgAaRBK. У вересні пан Роман уже давав подібну лекцію у Гарварді, але це розширений варіант - українською мовою та зі слайдами.

Тезово, головні провали реформ з 2014 року такі:

1) трактувати як "зраду" те, що вдалося на 80%, а не на 100%. Цим створюється негативне новинне тло. Як приклад - у 2019р. Портнов і Ко за підтримки активістів мало не знесли новий Верховний суд (активісти підтримували таку ідею через те, що до ВС потрапили близько 25% недоброчесних суддів)

2) прирівнювати зовнішнього ворога (Росію) та внутрішнього (корупцію). На думку пана Романа, Росія є набагато небезпечнішою

3) "перетиснули" у боротьбі з корупцією. Тут пан Роман посилається на досвід Гватемали, де запровадили незалежні антикорупційні інституції підтримувані зовнішніми партнерами. Але корупція пронизувала Гватемалу згори донизу, як і Україну. Тому в 2015 році гватемальці обрали президентом актора, і той за підтримки всього політичного істеблішменту вигнав антикорупційників з країни (детально - тут: https://cutt.ly/OgAsNca і протилежна точка зору тут: https://cutt.ly/vgAsMHQ)

4) забули про середньостатистичного українця. Міжнародні організації та активісти більше переймалися добробутом маргіналізованих груп, але забули про мешканців райцентрів чи сіл, які втратили роботу і проголосували за Зеленського через злість на реформаторів

5) слабка комунікація реформ - не було пояснень, які вигоди реформи принесуть "середньостатистичному" українцю. Існуючі пояснення були надто логічними, а не емоційними, тоді як опозиція грала на емоціях

6) перевантаження урядовців зустрічами з міжнародними партнерами та звітами для них (відповідно - менше часу на реформи)

7) занадто повільна реакція міжнародних партнерів на прохання українського уряду про технічну допомогу. Пан Роман пригадує, як у 2014 році йому зателефонувала новопризначена міністр Наталка Яресько та поскаржилася, що в Мінфіні ніхто не розуміє, що таке розробка політики. Й уже за 6 днів з Канади прибула місія технічної допомоги. Тоді як директорати запрацювали лише в 2018 році, й тепер нова влада їх позбувається як "спадщини попередників". Ось тут можна почитати про ризики нового закону про держслужбу, ухваленого в 2019 році https://cutt.ly/wgAdYxG, а тут - детальне дослідження про плюси та мінуси директоратів https://cutt.ly/7gAdGPc.

8) надто складні управлінські рішення. Як приклад пан Роман наводить е-декларації. Він пригадує, що за первісною ідеєю Світового банку декларувати статки мали близько 300 людей. Однак, систему розширили на всіх держслужбовців, а тоді, як помсту, й на громадських активістів (думаю, всі пам"ятають цю історію). Дехто використовує е-декларації у передвиборчій боротьбі - наприклад, вказує на помилки в деклараціях своїх суперників (це "темна сторона" прозорості)

9) "Міражі деліверології". Покращення, які люди спостерігають на місцях (наприклад, кращі дороги чи доступні ліки), вони асоціюють зі своїми мерами, а не з центральною владою, яка уможливила все це через реформу децентралізації. Така ситуація не унікальна для України - наприклад, канадійці теж уважають, що в їхньому місті чи провінції ситуація добра, а загалом в країні - погана. Через це пан Роман передбачає легку перемогу на виборах чинних мерів (лекцію було записано 22 жовтня). Як бачимо, він не помилився.

Отар Довженко: Якісної журналістики в тому, чим займаються медіа, стає дедалі менше, а зусиль для того, щоб залишатись журналістом, доводиться докладати дедалі більше. Є навіть ризик, що журналістика взагалі зникне чи стане ґеттоїзованим хобі на зразок філателії чи що-де-коли. Не тільки в Україні — в усьому світі. В Україні ситуація навіть загрозливіша, бо якісна журналістика не встигла утвердитись як соціальний інститут, і далеко не все суспільство відрізняє її від шустер-шоу та новин каналу «Інтер». Але надія є. Втім для того, аби вижити, журналістам доведеться озадачитись комерційними питаннями.

Весела історія до теми заготовлених некрологів.

Ситуації, коли некрологи публікуються завчасно, трапляються — якийсь неуважний журналіст натискає «Опублікувати» замість «Зберегти чернетку» чи помилково сприймає репетицію похорону королеви за справжній похорон.

Але вчора трапилася доволі унікальна ситуація — через глобальну технічну помилку при оновлення системи контент-менеджменту Radio France Internationale проголосили мертвими кількох десятків людей: від королеви Єлизавети до Рауля Кастро.

https://thefix.media/2020/11/17/radio-france-international-kills-off-dozens-of-global-celebrities-world-leaders/

Написав статтю про те, що вибори у США означали для американських медій, і що їх чекає після Трампа.

Спойлер: вибори принесли багато людей і багато грошей, але тепер всі думають, що робити, коли до влади прийде більш традиційна (=нудна) адміністрація.

Почитайте — https://thefix.media/2020/11/17/us-media-after-election/

Інтуїтивно зрозуміло, що більшість людей втомилися від коронавірусу і менше про нього думають, ніж 6—8 місяців тому.

Але все одно вражає: у США кількість зареєстрованих випадків коронавірусу рекордно висока, а кількість згадок про нього у соцмережах рекордно низька (Axios).

У США трохи унікальна ситуація через вибори і відсутність скоординованої національної стратегії із боротьби з вірусом, але думаю, що в більшості інших західних країн ситуація не надто сильно відрізняється — особливо там, де не ввели жорсткого національного карантину.

Тиждень тому репостив сюди переказ основних тез лекції колишнього посла Канади в Україні Романа Ващука про помилки у західній підтримці українських реформ у 2014—2019 роках.

Тепер «Тексти» зробили детальний конспект цієї лекції, ближчий до транскрипту.

Я не настільки гарно розбираюся у темі, щоб мати детальну експертну думку щодо того, наскільки Ващук має рацію — але багато з його тез резонують з моїми спостереженнями.

(Тут відразу треба уточнити, що лекція саме про західну підтримку реформ і комунікацію навколо реформ, не про провали реформ як таких).

Наприклад, Ващук говорить про «кризу райцентрів» — «жителі сіл, менших містечок і райцентрів, що довго потерпають від економічного занепаду, почувалися забутими у період з 2014 до 2019 року» і не відчували, що реформатори і західні партнери про них піклуються. Це зробило їх вразливими до популізму Зеленського.

Також цікаво про «міражі деліверології» — проекти не доходили до політичних адресатів. Багато позитивних змін на місцях люди пов'язували із місцевою владою і не думали про роль центральної влади у децентралізації. Результати цьогорічних місцевих виборів це гарно показують — чинні мери отримали впевнену перемогу в більшості великих міст.

Детальний конспект 🔹 Відеоверсія

​​Фото дня: як молодий Джо Байден 48 років тому використовував вік свого опонента проти нього.

Тоді Байден вперше балотувався на посаду сенатора від Делаверу. Його опонентом був 62-річний Джейм Калеб Боґґс, котрий був сенатором 12 попередніх років.

Байден не був фаворитом цієї гонки, але він успішно використав свій молодечий імідж, щоб нав'язати Боґґсу образ старшого чоловіка, який загруз у минулому — як на цій рекламі. Спрацювало.

Тепер Байден стане із великим відривом найстаршим президентом в історії США на час вступу на посаду.

Джерело фото: CBS News

Ще одна історія зі світу (американських) медіа.

Я читаю, дивлюся і слухаю американське видання Vox майже від його заснування. У Vox придумали сучасну пояснювальну журналістику і майстерно працюють з нею у різних медіумах: від тексту до подкастів і документалок.

Зараз два із трьох співзасновників Vox покидають компанію. І цікаво, що їхні шляхи гарно показують найновіші тренди в американській медіаіндустрії:

✔️ Поки більшість новинних медіа страждають від економічної кризи, New York Times в історично вигідній позиції. У них вже понад 7 мільйонів платних підписників, багато грошей і є можливість збирати в себе найвідоміших журналістів. Як-то одного співзасновника Vox Езру Кляйна.

✔️ Тим часом інші зіркові журналісти мігрують на Substack — засновують індивідуальні платні розсилки. Частково мотивація фінансова (якщо зібрати кілька тисяч платних підписників, можна заробляти більше, ніж заплатять у будь-якій компанії), а частково — ідеологічна. Наприклад, одна з причин відходу іншого співзасновника Vox Метью Іґлесіаса — йому як поміркованому лібералу було все більш дискомфортно в середовищі молодих лівих журналістів Vox.

Написав про це детальніше тут — https://thefix.media/2020/11/24/vox-nytimes-substack/