Найсмішніша частина усієї історії з Конституційним судом

Трохи старої доброї політичної сатири перед американськими виборами

https://www.youtube.com/watch?v=_aEURwsrUSQ

​​Quibi: как не приручить дракона

Все ленты и рассылки завалены сообщениями про то, что проект Quibi все-таки закрывается, но это и понятно - нет ничего более увлекательного, чем смотреть как тонет очередной медийно-технологический титаник в прямом эфире. Позволю себе самоутвердиться за счет трагедии и напомнить о том, что "аяжеговорил" про неизбежный провал проекта еще тогда, когда он назывался NewTV чуть больше двух лет назад. Но предлагаю откинуть глумление в сторону и поговорить о том, что конкретно было с этим проектом не так.

Если взять индустрию стриминга (хотя на самом деле это характерно для любой индустрии), то я бы выделил две основные стратегии роста:

1. Путь Netflix - рост пользовательской базы - поступательный и органический, завязан на эксклюзивном контенте.
2. Путь TikTok - стремительный рост пользовательской базы завязан (по крайней мере в первый год) на инвестициях в маркетинг.

Создатели Quibi хотели получить стремительный результат TikTok, применяя поступательную стратегию Netflix, т.е. инвестируя в контент, а не в user acquisition. Ну и важно отметить, что обе стратегии выше не отменяют общего фундаментального продуктового подхода к делу, чего в Quibi я не заметил. Инвестиции в более чем миллиард долларов в маркетинг TikTok в США ложились на то, что продукт сам по себе был достаточно вовлекающий, чтобы вся экономика работала. Netflix как продукт был также долгое время лучшим в категории (а возможно и до сих пор такой, не очень слежу за конкурентами).

Quibi как продукт был все же довольно сырым, и это я молчу про главное УТП - уникальную технологию поворота мобильного экрана, за которую создателям приложения еще придется участвовать в судебном разбирательстве с держателями аналогичного патента. Помимо этого, в блоге Reforge сделали блестящий разбор Quibi c точки зрения так называемой “кривой развлекательной ценности" (entertainment value curve). Так же как и в стратегии роста, в продуктовой стратегии Quibi создатели стремились к некому гибриду между Netflix и TikTok, но cнова неверно поняли мобайл, где контент является только одной из ценностей, наравне с социальной вовлеченностью, которой в Quibi вообще не было.

Несмотря на все вышесказанное, думаю, Quibi закрыли преждевременно. Можно было бы и дальше двигаться по "пути Netflix", то есть выстраивать базу пользователей на эксклюзивном контенте, но параллельно адаптируя продукт под коронавирусную ситуацию (приложение для smart TV и браузера, кнопка share, embed и т.д.). Проблема в том, что в мире, где война стриминговых платформ идет полным ходом уже несколько лет, на это нужно гораздо больше денег и времени. Но основатель Quibi Джеффри Катценберг, человек, который привел в мир Русалочку, Короля Льва, Шрека и Кунг-фу Панду, рубанул с плеча, чем в очередной раз доказал, что старый Голливуд больше не у руля. Караул сменился уже наверное окончательно.

Зараз читаю книжку «Bullshit Jobs» британського антрополога Девіда Гребера.

За визначенням Гребера, bullshit job — це оплачувана робота, яка настільки безглузда і настільки позбавлена суспільної користі, що навіть сам працівник це розуміє.

Гребер пише, що абсурдних робіт в сучасному суспільстві навдивовижу багато — і звинувачує в цьому сучасний суспільний порядок. З багатьма його тезами не погоджуюся, але його спостереження справді цікаві.

(До речі, в українському перекладі есе Гребера, із якого згодом виросла ця книжка, термін «bullshit job» переклали як «паскудна робота». Хоча, думаю, точнішим перекладом було б «абсурдна робота» або «безглузда робота»).

Планую написати детальніший огляд / переказ книжки для Old York Times, коли дочитаю, а поки опитування для вас.

Ще уточню, що Гребер розділяє абсурдні роботи (bullshit jobs) і погані роботи (shit jobs). Абсурдна робота далеко не завжди має погані умови праці, а погана робота далеко не завжди не приносить користі навколишньому середовищу.

Скажімо, для Гребера працювати прибиральником — це shit job, але не bullshit job: робота неприємна, платять мало, але робота явно приносить користь іншим людям. А працювати PR-консультантом для лобістської фірми — це bullshit job: платять гарно, умови хороші, але користі суспільству не приносиш.

А якщо хочете поділитися своїм прикладом або подискутувати про те, чи існують взагалі абсурдні роботи, пишіть у коментарях під цим постом.

Вибори у США вже у вівторок (а голосування поштою де-факто давно почалося) — тому написав про те, як Трамп все ще може їх виграти і чому більш імовірно, що він програє.

https://telegra.ph/Trump-Victory-11-01

Хто виграв вибори у США?

Поки американці засинають після довгої ночі, поглянемо на стан виборчої гонки.

Якщо коротко, ми поки не знаємо, хто виграв. Трамп показав кращі результати, ніж передбачали останні опитування, тому він точно не програє із розгромним результатом. Але до фінальних результатів ще далеко.

Що ми знаємо (і що не знаємо):

📍 Результати оголошені не у всіх штатах, і переможця виборів поки немає.

📍 Трамп виграв важливий і великий штат — Флориду. Якби він його програв, із високою ймовірністю він програв би вибори. Але він показав неочікувано гарні результати в латиноамериканських районах.

📍 Трамп (разом із республіканцями у парламентських виборах) виграв кілька штатів, де він переміг минулого разу, але де відставав у опитуваннях-2020 — Техас і Огайо.

📍 Байден теж отримав кілька важливих перемог — в Арізоні (де Трамп виграв у 2016 році) і в Міннесоті (минулого разу там виграли демократи, але з невеликим відривом, і Трамп сподівався відбити її).

📍 Зараз усе залежить від штатів Середнього Заходу (a.k.a Midwest) — Пенсильванія, Мічиган і Вісконсин. Там усе незрозуміло — десь лідирує Трамп, десь Байден, але до результатів ще далеко. Багато де ще не порахували бюлетені, надіслані поштою (що може змінити баланс на користь демократів).

📍 Передбачувано Трамп стверджує, що він уже виграв вибори. Це абсолютно необґрунтовано — немає даних, які на цей момент підтверджують його перемогу.

📍 У підсумку Трамп може виграти. А може програти. Ми просто не знаємо точно. Можемо пробувати припускати, але це все будуть лише невпевнені припущення.

📍 Також невідомо, коли ми точно будемо знати переможця. Це може затягнутися на кілька днів — а можливо, і на місяць. Не виключено, що фінальні результати будуть залежати від судових позовів.

Вперше мені знадобився мій диплом історика-американіста™️ — можна відбиватися ним, коли пишу про американські вибори

Але почитати щось корисне про українську політику для балансу також варто — наприклад, це:

​​Хотіли повного аналізу ініціатив політиків щодо вирішення «конституційної кризи» – натє!

Зараз буде дуже коротко, а повну версію читайте за посиланням.

📍 Президент Зеленський пропонує відновити довіру до конституційного судочинства (4288). Як? Ви все знаєте – суддів у відставку, натомість обрати нових, їхнє рішення про скасування е-декларування визнати нікчемним (тобто не створює правових наслідків) та повернути стару редакцію законів.

📍 Олексій Гончаренко разом з «Європейською солідарністю мають альтернативу (4288-1), why not? Вони теж хочуть визнати рішення КСУ про скасування е-декларування нікчемним (ви вже знаєте, що це означає) й одним махом скасувати ще одне рішення – коли судді КСУ визнали конституційним розпуск парламенту у 2019 році. Навіть більше, кажуть, що рішення роботи нардепів цього скликання теж треба визнати нелегітимними (виходить, що і цей проєкт, якщо його проголосують, хм). А на фіналочку – розпустити цей парламент і відправити Україну на дострокові парламентській вибори.

📍 У Галини Янченко зі Слуг теж є плани на цей КСУ (4308), зокрема зменшити його фінансування більш ніж на третину, а вивільнені кошти – витратити на освіту.

📍 Але і на тому не кінець. Принаймні мусите дочитати ще дві пропозиції. Слуги та Голос на чолі з Олександром Корнієнком та Ярославом Юрчишином і представники групи Довіра (4311) пропонують збільшити мінімальну кількість суддів, аби вони могли ухвалювати рішення, з 12 до 17.

📍 І голова парламенту Дмитро Разумков та 125 нардепів кажуть, що достатньо відновити скасовані КСУ норми про е-декларування, а кабмін протягом 2-х місяців має подати проєкти, щоб вирішити проблеми з електронним деклараціями.

🥶 Що не так з цим всім?

✅ Перше, рішення КСУ – обов’язкові, а тому їх не можуть скасовувати ні президент, ні парламент.
✅ Друге, звільнити суддів КСУ 226 голосами парламенту – неможливо, бо це суперечить Конституції.
✅. Третє, суддів КСУ не можна притягувати до відповідальності за те, що вони ухвалюють рішення. Це ж їхня робота.

Ну а про те, що розпускати парламент може лише президент і що своїми проєктами політики впливають на роботу КСУ, що робити не можуть, читайте за посиланням, як і наш варіант виходу з цієї «конституційної кризи».

‼️ Цим всім ми хотіли сказати, щоб ви підписалися на наш дайджест, а то стільки цікавого за тиждень пропускаєте. Бо кожного тижня ми аналізуємо важливі рішення у доступному форматі.

Що там у американців?

Якщо коротко, остаточний результат виборів досі невідомий. Байден у кращій позиції — виглядає, що в нього більше шансів перемогти. Але ще занадто багато невідомих.

Трохи детальніше:
📍 Байден показує гарні результати у важливих штатах Середнього Заходу — зокрема Вісконсині і Мічигані. Це традиційні демократичні штати, але там переміг Трамп. Видається, що у Байдена вийде повернути демократам деякі з цих штатів (або і всі).

📍 Цифри Байдена поступово покращуються. Виборці, які проголосували поштою, більше голосують за демократів, а такі бюлетені у деяких штатах підраховують пізніше.

📍Однак відрив Байдена від Трампа у кількох найважливіших штатах майже точно буде невеликим (значно меншим, ніж передбачали опитування).

📍 Це означає, що з високою ймовірністю ми побачимо багато тривалих судових позовів між обома кампаніями — особливо з боку Трампа. Він буде намагатися вирвати перемогу у судах, поставивши під сумнів чесність підрахунку голосів у деяких ключових штатах.

📍Загалом у Байдена зараз більше шансів перемогти, ніж у Трампа. Але шлях до перемоги Трампу поки не закритий, ще можуть бути зміни.

Поки фінальних результатів виборів США все ще немає, почитайте мій огляд про те, що ці вибори означають для медіа.

Якщо коротко, то опитування знову сильно помилилися і недооцінили Трампа (хоча цього разу Байден настільки попереду, що Трампа, виглядає, це не вратує) — але ЗМІ, звісно, все одно гарно заробили на виборах.

https://thefix.media/2020/11/06/weekly-digest-november-6th/

Байден офіційно виграв Пенсильванію та Неваду і стає новобраним президентом США. Іду читати Твіттер Трампа.

Читачі Long Telegram поляризовані щодо контенту каналу, але перший варіант перемагає (навіть із більшим відривом, ніж Байден🙈)

Написав у ФБ пост про те, які рекорди Байден поб'є своїм президентством — https://www.facebook.com/antonprotsiuk/posts/2825877874182470.

Бонусний факт: він стане другим президентом-католиком в історії США після Кеннеді. Зараз це no big deal, але ще кілька десятиліть тому на це звертали увагу.

На виборах 1960 року, коли обрали Кеннеді, його католицизм був важливою темою. А ще за кілька десятиліть до того католика навряд чи обрали б президентом.

Ось, наприклад, тут можна детальніше почитати про те, чому більшість американців довгий час з пересторогою ставилися до католиків — https://aeon.co/essays/why-it-has-become-ok-to-be-american-and-catholic.

Не знаю, наскільки такий тролінг доречний у новинних ЗМІ, але історія цікава.

https://detector.media/medialife/article/182321/2020-11-09-yuliya-mostova-poyasnila-chomu-dzerkalo-tizhnya-nazvalo-ermaka-vitseprezidentom-ukraini/

Виступ Романа Ващука про "провали" реформ в Україні (переважно пан Роман говорить про провали міжнародної спільноти та підтримуваного нею громадянського суспільства). Одразу зауважу, що не можу погодитися з усіма тезами, але раджу подивитися цю лекцію - вона дає чудову поживу для роздумів https://cutt.ly/SgAaRBK. У вересні пан Роман уже давав подібну лекцію у Гарварді, але це розширений варіант - українською мовою та зі слайдами.

Тезово, головні провали реформ з 2014 року такі:

1) трактувати як "зраду" те, що вдалося на 80%, а не на 100%. Цим створюється негативне новинне тло. Як приклад - у 2019р. Портнов і Ко за підтримки активістів мало не знесли новий Верховний суд (активісти підтримували таку ідею через те, що до ВС потрапили близько 25% недоброчесних суддів)

2) прирівнювати зовнішнього ворога (Росію) та внутрішнього (корупцію). На думку пана Романа, Росія є набагато небезпечнішою

3) "перетиснули" у боротьбі з корупцією. Тут пан Роман посилається на досвід Гватемали, де запровадили незалежні антикорупційні інституції підтримувані зовнішніми партнерами. Але корупція пронизувала Гватемалу згори донизу, як і Україну. Тому в 2015 році гватемальці обрали президентом актора, і той за підтримки всього політичного істеблішменту вигнав антикорупційників з країни (детально - тут: https://cutt.ly/OgAsNca і протилежна точка зору тут: https://cutt.ly/vgAsMHQ)

4) забули про середньостатистичного українця. Міжнародні організації та активісти більше переймалися добробутом маргіналізованих груп, але забули про мешканців райцентрів чи сіл, які втратили роботу і проголосували за Зеленського через злість на реформаторів

5) слабка комунікація реформ - не було пояснень, які вигоди реформи принесуть "середньостатистичному" українцю. Існуючі пояснення були надто логічними, а не емоційними, тоді як опозиція грала на емоціях

6) перевантаження урядовців зустрічами з міжнародними партнерами та звітами для них (відповідно - менше часу на реформи)

7) занадто повільна реакція міжнародних партнерів на прохання українського уряду про технічну допомогу. Пан Роман пригадує, як у 2014 році йому зателефонувала новопризначена міністр Наталка Яресько та поскаржилася, що в Мінфіні ніхто не розуміє, що таке розробка політики. Й уже за 6 днів з Канади прибула місія технічної допомоги. Тоді як директорати запрацювали лише в 2018 році, й тепер нова влада їх позбувається як "спадщини попередників". Ось тут можна почитати про ризики нового закону про держслужбу, ухваленого в 2019 році https://cutt.ly/wgAdYxG, а тут - детальне дослідження про плюси та мінуси директоратів https://cutt.ly/7gAdGPc.

8) надто складні управлінські рішення. Як приклад пан Роман наводить е-декларації. Він пригадує, що за первісною ідеєю Світового банку декларувати статки мали близько 300 людей. Однак, систему розширили на всіх держслужбовців, а тоді, як помсту, й на громадських активістів (думаю, всі пам"ятають цю історію). Дехто використовує е-декларації у передвиборчій боротьбі - наприклад, вказує на помилки в деклараціях своїх суперників (це "темна сторона" прозорості)

9) "Міражі деліверології". Покращення, які люди спостерігають на місцях (наприклад, кращі дороги чи доступні ліки), вони асоціюють зі своїми мерами, а не з центральною владою, яка уможливила все це через реформу децентралізації. Така ситуація не унікальна для України - наприклад, канадійці теж уважають, що в їхньому місті чи провінції ситуація добра, а загалом в країні - погана. Через це пан Роман передбачає легку перемогу на виборах чинних мерів (лекцію було записано 22 жовтня). Як бачимо, він не помилився.

Отар Довженко: Якісної журналістики в тому, чим займаються медіа, стає дедалі менше, а зусиль для того, щоб залишатись журналістом, доводиться докладати дедалі більше. Є навіть ризик, що журналістика взагалі зникне чи стане ґеттоїзованим хобі на зразок філателії чи що-де-коли. Не тільки в Україні — в усьому світі. В Україні ситуація навіть загрозливіша, бо якісна журналістика не встигла утвердитись як соціальний інститут, і далеко не все суспільство відрізняє її від шустер-шоу та новин каналу «Інтер». Але надія є. Втім для того, аби вижити, журналістам доведеться озадачитись комерційними питаннями.