З вами нерегулярна рубрика «Цікавий лонгрід на вихідні»

Гей Таліз — один із батьків сучасного лонгріду. Разом із Томом Вулфом, Труменом Капоте і ще кількома людьми він був піонером «нової журналістики» 1960-их. Його найвідоміша стаття — профайл Френка Сінатри (він удостоївся окремої статті у Вікіпедії і загалом вважається одним з найвідоміших лонгрідів в історії).

Але сам Таліз вважає своєю найкращою роботою статтю «Mr. Bad News» — профайл Олдена Вітмена, легендарного автора некрологів для New York Times, який вийшов у 1966 році. Раджу прочитати, написано справді майстерно.

Як бонус — багато цікавих історій і дивовижних деталей про те, як була влаштована система підготовки некрологів в одній з найбільших американських газет, з романтикою доінтернетної епохи. Наприклад, про «морг» New York Times — кімнатку, де зберігалося понад 2000 попередніх некрологів про живих людей на випадок, якщо вони помруть. Зараз все, мабуть, значно більш банально.

Профайл можна прочитати тут.

Також є російський переклад; здається, доволі хороший (хоча, звісно, краще читати в оригіналі).

У продовження теми заготовлених некрологів — сьогодні солідні видання мають заготовлені чернетки і на випадок інших важливих новин.

На днях американське видання Deadline випадково опублікувало на сайті і в соцмережах новину про те, що Майк Пенс захворів на коронавірус (він не захворів, але така ймовірність існувала, бо багато хто з Білого дому включно з Трампом заразилися).

У заголовку капсом було написано «ЗАГОТОВКА. НЕ ПУБЛІКУВАТИ» — що перетворило ситуацію із випадкового поширення дезінформації у смішний факап.

Вся сіль у скріншоті, але трохи деталей тут і тут

Фейсбук забороняє пости із запереченням Голокосту. Причина — посилення антисемітських настроїв і hate speech загалом.

In a blogpost, the company cited a recent survey that found almost a quarter of adults in the US aged 18-39 said they believed the Holocaust was a myth, that it had been exaggerated or they were not sure.

Кілька років тому Цукерберг говорив, що Фейсбук не повинен забороняти заперечення Голокосту на платформі — за приблизним принципом «люди постійно пишуть якусь фігню, Фейсбук не має бути цензором усієї некоректної інформації».

Тому ця зміна гарно ілюструє тиск на соцмережі робити більше для боротьби із дезінформацією і хейт спіч — особливо на фоні президентських виборів у США.

Фейсбук і Твіттер у складній ситуації перед виборами у США: від них очікують, що вони не допустять поширення дезінформації, яка може вплинути на результати — але також не хочуть, щоб вони вдавалися до цензури. Ліберали хочуть чогось одного, консерватори хочуть чогось іншого. Складне життя загалом.

Написав більше про те, що нового у платформ перед американськими виборами (а також на фоні другої хвилі коронавірусу), у дайджесті для The Fix.

https://thefix.media/2020/10/16/weekly-digest-october-16th/

Невтішні новини з американського книжкового ринку.

Продажі книжок катастрофічно впали. У серпні 2020 року продали на 31% менше, ніж у серпні попереднього року. А це, на секундочку, мінус $336 млн:
☑️ серпень 2019: $1,1 млрд
☑️ серпень 2020: $754 млн

У червні продажі впали взагалі на 35% (але там ще ніби й карантин був). Липень виглядав не надто краще (–25%), але принаймні видавалося, що тренд хороший. Рано раділи.

Пишуть, що багато у чому серпневий книжковий ринок постраждав з-за коледжів та інших освітніх закладів. Надто вже змішані меседжі вони транслювали студентам щодо нового навчального року. От багато хто і вирішив дочекатися початку навчання, щоб побачити, а що ж буде доступно у форматі онлайн-освіти. Наприклад, найбільша мережа книгарень США Barnes & Noble відзвітувала про падіння продажів категорії освітніх/навчальних книг у ІІ кварталі на 42%.

Загалом з початку року (січень-серпень 2020):
☑️ книжкова роздрібна торгівля показала падіння 31% (не дотягнула навіть до $4 млрд порівняно з минулорічними $5,7 млрд)
☑️ для порівняння уся роздрібна торгівля США демонструє падіння лише на 1,7%.

Із Медведчуком уже й так все ясно, тому напишу про топ-100 журналістських гріхів:

99. Писати новину із Фейсбук-посту і не додавати жодного контексту.
...
1. Створювати інфоприводи із рутинного вандалізму у Вікіпедії, який скасовується за кілька хвилин.

​​Хвилинка історії американських виборів.

Найбільшим виборчим сюрпризом у новітній історії стала перемога Трумена у 1948 році. Трумен був чинним президентом на час виборів (зайняв пост у 1945 році внаслідок смерті Франкліна Рузвельта), але не зумів повністю консолідувати свою партію на виборах. Від демократів тоді відкололися ще два кандидати.

Натомість головний суперник Трумена — республіканець Томас Дьюї — був значно популярнішим. Більшість політичних експертів не сумнівалися, що Дьюї переможе із великим відривом.

Настільки не сумнівалися, що газета Chicago Daily Tribune встигла піти в друк із заголовком «Dewey Defeats Truman» у ніч виборів.

Однак Трумен провів енергійну і ефективну передвиборчу кампанію, в якій успішно капіталізував бездіяльність Конгресу, контрольованого республіканцям. Натомість Дьюї вирішив не ризикувати і провів нудну кампанію, щоб не втратити свою перевагу. У підсумку його ставка виявилася програшною.

На фото Трумен тримає випуск Chicago Daily Tribune із заголовком про його «поразку».

Лайфхак, як ефективніше залучати людей до онлайн-подій: брати гроші за участь.

На безкоштовні події зазвичай приходить в районі 25% зареєстрованих. На платні — 90%. Навіть якщо ціна невелика, інвестиція змушує ставитися до івенту значно серйозніше.

Помічаю це на собі також. Цікавих безкоштовних онлайн-подій настільки багато, що складно знайти час і сили на переважну більшість із них, якщо івент не приносить чіткої практичної користі.

А що ви думаєте? Платите за онлайн-події? Часто ходите на безкоштовні?

Платформа Quibi закривається — лише через 6 місяців після запуску, попри рекордні інвестиції (ще до запуску засновникам вдалося залучити $1,75 мільярда доларів) і високі очікування.

Детальніше про те, чим цікава історія Quibi і чому сервісу не вдалося злетіти, я писав у липні.

🇺🇸 Емі Коні Барретт затвердили суддею Верховного суду — вона замінить Рут Бейдер Гінзбург, яка померла у вересні. Тепер консерватори отримали абсолютну більшість — такого не було від 1930-х років. Посада судді Верховного суд США — довічна.

Найсмішніша частина усієї історії з Конституційним судом

Трохи старої доброї політичної сатири перед американськими виборами

https://www.youtube.com/watch?v=_aEURwsrUSQ

​​Quibi: как не приручить дракона

Все ленты и рассылки завалены сообщениями про то, что проект Quibi все-таки закрывается, но это и понятно - нет ничего более увлекательного, чем смотреть как тонет очередной медийно-технологический титаник в прямом эфире. Позволю себе самоутвердиться за счет трагедии и напомнить о том, что "аяжеговорил" про неизбежный провал проекта еще тогда, когда он назывался NewTV чуть больше двух лет назад. Но предлагаю откинуть глумление в сторону и поговорить о том, что конкретно было с этим проектом не так.

Если взять индустрию стриминга (хотя на самом деле это характерно для любой индустрии), то я бы выделил две основные стратегии роста:

1. Путь Netflix - рост пользовательской базы - поступательный и органический, завязан на эксклюзивном контенте.
2. Путь TikTok - стремительный рост пользовательской базы завязан (по крайней мере в первый год) на инвестициях в маркетинг.

Создатели Quibi хотели получить стремительный результат TikTok, применяя поступательную стратегию Netflix, т.е. инвестируя в контент, а не в user acquisition. Ну и важно отметить, что обе стратегии выше не отменяют общего фундаментального продуктового подхода к делу, чего в Quibi я не заметил. Инвестиции в более чем миллиард долларов в маркетинг TikTok в США ложились на то, что продукт сам по себе был достаточно вовлекающий, чтобы вся экономика работала. Netflix как продукт был также долгое время лучшим в категории (а возможно и до сих пор такой, не очень слежу за конкурентами).

Quibi как продукт был все же довольно сырым, и это я молчу про главное УТП - уникальную технологию поворота мобильного экрана, за которую создателям приложения еще придется участвовать в судебном разбирательстве с держателями аналогичного патента. Помимо этого, в блоге Reforge сделали блестящий разбор Quibi c точки зрения так называемой “кривой развлекательной ценности" (entertainment value curve). Так же как и в стратегии роста, в продуктовой стратегии Quibi создатели стремились к некому гибриду между Netflix и TikTok, но cнова неверно поняли мобайл, где контент является только одной из ценностей, наравне с социальной вовлеченностью, которой в Quibi вообще не было.

Несмотря на все вышесказанное, думаю, Quibi закрыли преждевременно. Можно было бы и дальше двигаться по "пути Netflix", то есть выстраивать базу пользователей на эксклюзивном контенте, но параллельно адаптируя продукт под коронавирусную ситуацию (приложение для smart TV и браузера, кнопка share, embed и т.д.). Проблема в том, что в мире, где война стриминговых платформ идет полным ходом уже несколько лет, на это нужно гораздо больше денег и времени. Но основатель Quibi Джеффри Катценберг, человек, который привел в мир Русалочку, Короля Льва, Шрека и Кунг-фу Панду, рубанул с плеча, чем в очередной раз доказал, что старый Голливуд больше не у руля. Караул сменился уже наверное окончательно.

Зараз читаю книжку «Bullshit Jobs» британського антрополога Девіда Гребера.

За визначенням Гребера, bullshit job — це оплачувана робота, яка настільки безглузда і настільки позбавлена суспільної користі, що навіть сам працівник це розуміє.

Гребер пише, що абсурдних робіт в сучасному суспільстві навдивовижу багато — і звинувачує в цьому сучасний суспільний порядок. З багатьма його тезами не погоджуюся, але його спостереження справді цікаві.

(До речі, в українському перекладі есе Гребера, із якого згодом виросла ця книжка, термін «bullshit job» переклали як «паскудна робота». Хоча, думаю, точнішим перекладом було б «абсурдна робота» або «безглузда робота»).

Планую написати детальніший огляд / переказ книжки для Old York Times, коли дочитаю, а поки опитування для вас.

Ще уточню, що Гребер розділяє абсурдні роботи (bullshit jobs) і погані роботи (shit jobs). Абсурдна робота далеко не завжди має погані умови праці, а погана робота далеко не завжди не приносить користі навколишньому середовищу.

Скажімо, для Гребера працювати прибиральником — це shit job, але не bullshit job: робота неприємна, платять мало, але робота явно приносить користь іншим людям. А працювати PR-консультантом для лобістської фірми — це bullshit job: платять гарно, умови хороші, але користі суспільству не приносиш.

А якщо хочете поділитися своїм прикладом або подискутувати про те, чи існують взагалі абсурдні роботи, пишіть у коментарях під цим постом.

Вибори у США вже у вівторок (а голосування поштою де-факто давно почалося) — тому написав про те, як Трамп все ще може їх виграти і чому більш імовірно, що він програє.

https://telegra.ph/Trump-Victory-11-01