Привіт! Я Антон Процюк — автор текстів і співзасновник The Old York Times, історик-американіст, головний євангеліст Вікіпедії в Україні.

Як бачите, у мене проблеми з чіткою самоідентифікацією (і трошки з гумором і дизайном). Але одне про себе я знаю точно: я завжди любив всотувати цікаві ідеї, переупаковувати їх у щось легке й зрозуміле і ділитися ними. Власне, це я і планую робити тут.

Канал “Long Telegram” — це мій блог, в якому буду ділитися цікавими статтями з англомовного інтернету і цікавими ідеями загалом.

Поки ви тут, нагадую про свій основний проект — канал The Old York Times, на якому ми з моїм братом Захаром робимо огляди й перекази цікавих і важливих англомовних лонгрідів і книжок. Якщо ще не підписались на @oldyorktimes, терміново це виправляйте.

І, звичайно, підписуйтесь на Long Telegram і залишайтесь зі мною. Подивимось, що з цього вийде.

Цікаве інтерв'ю із зіркою нейробіології Робертом Сапольскі.

Bottom line: такої штуки, як свобода волі не існує. Усі наші дії так чи інакше продиктовані біологією.
Наші дії продиктовані «середовищем до народження, генами, гормонами; тим, чи наші батьки були авторитарними чи егалітарними; чи ми були свідками насильства в дитинстві; чи ми поснідали».

Хоч на персональному рівні вірити у свободу волі — це доволі корисно. Проблеми починаються, коли ми починаємо застосовувати категорію свободи волі на соціальному рівні: наприклад, до кримінальної системи й боротьби з бідністю («бідні самі винні, бо в них завжди є свобода волі і можливість вибрати, як вони хочуть жити»).

Люблю статті, які дивляться на популярні теми під незвичним кутом.

Коли ми мріємо про політ людини на Марс, зазвичай обговорюємо технологічні виклики. Але найбільшим челенджем у підкоренні Марсу можуть бути не технології, а людська психологія. Польоти на Марс будуть довгими, самотніми і складними для психіки.

Чому це важливо і чи можливо з цим боротися — у статті на Aeon.

Поки світ думає, як зупинити пандемію коронавірусу, південноамериканська країна Гаяна ламає голову, як правильно витратити неочікуване нафтове багатство.

Зараз Гаяна входить до трійки найбідніших країн Південної Америки, але вже через кілька років це може сильно змінитися, коли Гаяна почне розробляти свої масивні нафтові поклади. За оцінками МВФ, економіка країни може вирости на 85% цього року (для контексту: економіка Китаю росте «лише» на 6-7 відсотків кожного року). До 2024 року середній дохід жителів Гаяни може збільшитися в чотири рази.

Але Гаяна — не Норвегія і навіть не Росія. Як уже показав нам приклад сусідньої Гаяні Венесуели, нафтове багатство не доводить до добра без розвинутих демократичних інститутів або принаймні сильного й грамотного центрального уряду.

Зараз у Гаяні проходять вибори. Вони де-факто визначать, яка політична сила вирішуватиме, як використовувати й розподіляти нове багатство. Як ви вже здогадалися, справи йдуть не надто добре: як уряд, так і опозиція вважають, що перемогли на виборах 2 березня. Почались масові протести, що призвели до перших жертв.

Також у ролях: расовий конфлікт між гаянцями африканського й індійського походження (перші здебільшого підтримують уряд, другі — опозицію) і корпоративні інтереси американського гіганта ExxonMobil.

Детальніше у аналізі The Economist перед виборами і в останній новині про розвиток подій.

Плюс тотального карантину для медіа: в людей стає більше вільного часу, вони споживають більше контенту.

Мінус: знижується економічна активність, на обрії з ножем вичікує економічна криза, бізнеси вкладають менше грошей в рекламу.

Виживуть найсильніші і ті, хто перетвориться на вісник коронавірусу (а також лампові Телеграм-канали, для яких не важлива монетизація).

Якщо хочете почитати про це більше, @thelede цікаво пише про те, як українські медіа адаптуються до роботи під час пандемії.

Чому люди біжать закуповувати сірники і гречку? В Україні це можна було б пояснити колективною травмою радянського дефіциту. Але це міжнародний феномен — біжать закуповуватися й у ситих країнах Заходу.

Одна з причин — у нашій психології. Ми не можемо вплинути на кризу, але хочеться зробити щось драматичне, що б відповідало її масштабам. Наприклад купити десять пачок туалетного паперу.

>Для багатьох людей миття рук виглядає занадто банальним. Це [пандемія] драматична подія, тому потрібна драматична відповідь; це змушує людей викидати гроші на речі в надії захистити себе.

Якщо ви вже стомилися від купи безкоштовного контенту і хочете нарешті за щось заплатити, у «Нашого формату» зараз хороша знижка на On Writing Well Вільяма Зінсера — одну з найкращих книг про те, як писати тексти.

Якщо хочеться все-таки безкоштовного, прочитайте мій огляд цієї книжки для Old York Times.

Попередній пост — гарний привід написати про ще два принципи цього каналу:

1) Рекламу тут продавати не планую (а якби й планував, її би все одно ніхто не купив), тому всі рекомендації — мої особисті.

2) Якщо ви цього ще не зробили, раджу відключити сповіщення про повідомлення Long Telegram — і загалом намагатися мінімізувати сповіщення на смартфоні. Читайте мене за своїм графіком, а не за моїм :)

«Я знаю, самоизоляция трудна и пугающа, но как бы плохо вы себя ни чувствовали, пожалуйста, не думайте о записи собственного подкаста» — via Roman Moguchiy

​​Коронавірус вносить драматичні зміни у розклад виборів у США.

Нагадую: у листопаді цього року там пройдуть президентські вибори. На них Трамп боротиметься із кандидатом від демократів (на 99% ним буде віце-президент Обами Джо Байден).

Загалом вважалося, що у Трампа хороші шанси виграти перевибори. Попри всю його контроверсійність й історичну непопулярність, у нього було як мінімум дві переваги:

✔️ Економіка США за період президентства Трампа стабільно росла. Average Joe із Огайо готовий закривати очі на огріхи Трампа, поки економіка у гарному стані, а зарплата росте.

✔️ Демократи не могли запропонувати хорошу альтернативу. За номінацію від демократичної партії боролися понад 20 людей. Ще понад місяць тому двома лідерами демократичних праймеріз були Берні Сандерс, який відкрито називає себе (демократичним) соціалістом, і Джо Байден, який в національній політиці довше, ніж живуть батьки деяких читачів цього каналу.

Але зараз про ці переваги доводиться писати в минулому часі. Як пише CNBC, масштабне поширення епідемії коронавірусу забирає у Трампа його три козирі:

1️⃣ Економіка, очевидно, уже не зростає і навряд чи особливо зросте цього року. Щоб сповільнити поширення вірусу, Америка (як і десятки інших країн) раптово призупиняє значну частину своєї економічної активності. Поки не ясно, наскільки довго це триватиме і наскільки сильний вплив матиме, але тенденція загалом не надто позитивна.

2️⃣ Демократи об'єдналися навколо Джо Байдена. У нього є свої недоліки, але загалом він у значно кращій позиції, ніж Берні, щоб консолідувати навколо себе націю. Тож Трамп не зможе будувати свою кампанію, лякаючи виборців соціалізмом.

3️⃣ Посилом Трампа завжди було «очищення болота» й боротьба з великим урядом. Але зараз для ефективної боротьби із безпрецедентною кризою Америці якраз і потрібен великий уряд, який контролюватиме усі аспекти життя.

Хоча впевнено стверджувати, що Трамп програє, також не варто:

♦️ По-перше, ситуація розвивається дуже швидко, і ніхто не знає, що буде через два тижні — не кажучи вже про листопад.

♦️По-друге, у США особлива виборча система, за якою результати виборів можуть вирішити кілька сотень тисяч людей в кількох штатах — і принести перемогу Трампу, навіть якщо він програє popular vote.

Фото: Білий дім, суспільне надбання

Привіт. В нагороду за терпіння підготував для вас особливий подарунок. Переклад есе кенійського інтелектуала Біньяванги Вайнани "Як писати про Африку". Термоядерний стьоб над всіма стереотипами про "чорний континент". Банани, горили, автомати Калашникова та інша акуна-матата. Смішно, але зізнайтесь: ви теж десь так собі це все уявляли;) А тепер прикиньте, що для середнього американця Україна - та сама Африка. Тільки з Чорнобилем.
https://telegra.ph/YAk-pisati-pro-Afriku-03-05

Пандемія коронавірусу — серйозний удар по глобалізації і козир для позицій націоналістів.

📍 Щоб запобігти ще швидшому поширенню вірусу, держави закривають кордони по всьому світу — та й самі люди не спішать подорожувати добровільно.
📍 Міжнародні ланцюжки системи поставок виявляються ненадійними. Наприклад, європейські країни забороняють експорт важливих товарів навіть всередині ЄС (і загалом не особливо готові допомагати одне одному).
📍 Навіть ліберальні критики Трампа не заперечують, що його рішення «закрити кордон» з Китаєм у ретроспективі виявилося правильним (хоч і не достатнім).

Філіп Легрен детально пише про це у статті для Foreign Policy; є також переказ українською від «Бабеля»

Цікава стаття від The Economist про те, як різні держави по-різному вирішують, яким бізнесам дозволити працювати під час карантину.

Готую детальний огляд для @oldyorktimes, тому підписуйтесь і натискайте на дзвіночок, щоб не пропустити.

А поки — невелике опитування, щоб я краще зрозумів соціально-демографічний розподіл підписників цього каналу🙂

Sharing economy повертається! 🔃

Пам’ятаєте, як у 2010-2015 дуже популярною була концепція sharing economy? Коли люди не володіють предметами, а діляться ними, беруть в оренду і платять за користування. Саме на цьому тренді виросли Airbnb та Uber.

Sharing economy підприємці, експерти та візіонери намагалися натягнути ледь не на кожну сферу життя. Але мало де це вистрелило…

… до Covid-19 😷. Враховуючи різке скорочення виробництва та робочих місць через кризу, а також бум в галузях доставки і медицини, виникли структурні проблеми із зайнятістю. Звільняти народ не хочеться (це дорого, руйнує культуру) - але на кризу реагувати треба.

Тому китайці придумали employee sharing. Компанії можуть одна в одної “орендувати” працівників, які зараз у простої - або ж можуть на оренді принести кращий прибуток, ніж на виробництві. Ось вам і нова епоха future of work.

https://www.abacusnews.com/culture/forget-bike-sharing-china-tries-employee-sharing-during-pandemic/article/3075923