Недавно читав великий профайл судді Вовка — мабуть, одного з найвідоміших суддів в Україні зараз. Стаття зводилася до одного питання: як, попри всі скандали, йому вдається залишатися при владі при трьох різних президентах. І це симптоматична історія для українських суддів.

Це я веду до того, що сьогодні витратив день на статтю про зовсім інший тип судді — ікону фемінізму й інтернет-мем Рут Бейдер Гінзбург. Найстарша суддя Верховного суду США, вона померла вчора ввечері.

У першій частині стаття історія життя видатної людини — піонерки боротьби за гендерну рівність, яка стала іконою для молоді, коли їй було за 80. Друга частина розповідає про те, як працює політична система США і зокрема Верховний суд, щоб показати, чому смерть RBG є не лише персональною трагедією, а й важливою політичною подією.

Раджу приділити пару хвилин і почитати.

https://telegra.ph/RBG-09-19

Цікава стаття The New Yorker про долю американської журналістики.

Рекламна модель у медіа і так в останні роки поступалася підписній — у першу чергу тому, що Google і Facebook консолідували переважну більшість рекламних витрат. А з коронакризою виданням, які живуть із реклами, стає ще складніше (раніше вже писав про це тут).

Від цього виграють кілька найбільших видань. Найочевидніший приклад — The New York Times, у якого понад сім мільйонів платних підписників. Але загальна медіасистема при цьому страждає, а особливо погано себе почувають локальні видання.

І це поглиблює нерівність. Більшість людей, які не можуть собі дозволити платити за новини, плавають «в океані безкоштовного контенту: частково правдивого, частково фейкового».

Що з цим робити? Автор розповідає про пропозицію створити у США аналог BBC — тобто сильного медіа, яке б жило за рахунок державного фінансування. Але, думаю, це більше теоретична вправа: американці і загалом з осторогою ставляться до концепції державного медіа, а в розпал коронакризи усім і тим більше не до цього.

(Заголовок статті — «Доля новин в епоху коронавірусу», але про вплив коронавірусу там не так вже й багато. Відповіді на запитання у підзаголовку — Can a fragile media ecosystem survive the pandemic? — також немає)

Захоплива сторінка в історії розвитку цього каналу — публікую перший гостьовий пост.

Ксенія — програмістка, американістка і загалом людина багатьох талантів — розповідає для нас про книжку «Прогулянка лісами. Двоє лінюхів проти дикої природи».

Це культова у США книжка, яка вийшла у кінці 90-их років, а кілька років тому була екранізована. Приблизно тоді ж вона вийшла українською у «Нашому форматі».

Як обіцяють видавці і Ксенія, у кращому випадку ця книжка змусить вас закохатися у природу, а якщо ні, то принаймні отримаєте насолоду від кумедної розповіді.

Читайте про «Прогулянку лісами» читайте тут 👉 https://telegra.ph/Walk-in-the-Woods-09-22

Завтра Трамп має оголосити свою кандидатуру у Верховний суд на місце Рут Бейдер Гінзбург.

The Economist зробили графік, який показує ідеологію поточних суддів Верховного суду та найбільш імовірної кандидатки на крісло Гінзбург. Гарно видно, наскільки міцно закріпиться домінування консерваторів у Верховному суді, якщо номінація Трампа буде успішною.

Кілька спостережень із перших дебатів Трампа—Байдена

Витратив ніч на перегляд дебатів між Трампом і Байденом, щоб принести вам свіжу аналітику без смс і реєстрації. Ось кілька головних спостережень:

📍 Загалом це були, мабуть, найбільш бурлескні, голосні і хаотичні президентські дебати в новітній історії США. Усі перебивали одне одного, і мало чого було сказано по суті.

Тому загалом не хотів би я опинитися на місці модератора. (Власне, він одного разу не витримав і запропонував Трампу помінятися з ним місцями — майже як вчителька в початковій школі).

📍 Байден неочікувано багато атакував Трампа. За 90 хвилин він встиг назвати президента брехуном, дурнем, клоуном, расистом і найгіршим президентом в історії — якщо я ще нічого не пропустив.

Трамп теж не розпливався у похвалах, звісно (а ще значно більше перебивав), але настільки міцну мову проти Байдена не використовував. Деякі аналітики™️ припускають, що Трамп про не був готовий до такого агресивного стилю Байдена.

Здається, тактика Байдена — це теж доволі безпрецедентна річ. У традиційних дебатах неповага до опонента вважалася помилкою. З іншого боку, Трамп дуже далекий від традиційного кандидата — тому, можливо, проти нього такий підхід ефективний.

📍 Загалом виглядає, що Байден показав себе непогано. Я б не сказав, що він виглядав особливо сильнішим за Трампа — але йому й не треба було.

Трамп і його прихильники задали дуже низьку планку своїми постійними натяками на те, що Байден — кволий старець, який не може зв'язати два слова. Але Байден виглядав солідно і впевнено атакував Трампа.

Враховуючи, що Байден у виграшній позиції у передвиборчій гонці загалом, відсутність чіткої перемоги Трампа — це дефолтно перемога для Байдена.

📍 Ці дебати майже точно не матимуть великого впливу на результати виборів. Загалом президентські дебати менше впливають на вибори, ніж нам здається — особливо у такій політично поляризованій країні, як США.

Хоча не виключено, що якийсь несуттєвий вплив на важливих виборців, які ще не визначилися, вони матимуть. Подивимось.

Вітаємо, шановні читачі каналу #SixArticles! З вами Антон Процюк, співавтор Old York Times (@oldyorktimes) — Телеграм-каналу, який оглядає й переказує важливі англомовні лонгріди і книжки.

Уже на початку листопада у США пройдуть важливі президентські вибори, які матимуть великий глобальний вплив на Україну, і зокрема вплинуть на Україну. Я підготував для вас шість лонгрідів українською та англійською мовами, які допоможуть вам краще розібратися у цих виборах та у тому, як загалом працює американська політика.

Список матеріалів:
1. Президентські вибори 2020 року: дуже проста інструкція
https://bbc.in/362nCgW

2. Коротка історія імпічменту Трампа і при чому тут Україна
https://bbc.in/2G18C84

3. Чому один штат так сильно впливає на президентські вибори в США
https://bit.ly/3mE0TxK

4. Як змінить Америку Джо Байден, якщо виграє президентські вибори
https://bit.ly/3iTJ3EH

5. Як змінив Америку Дональд Трамп за чотири роки при владі
https://bit.ly/33MJR7V

6. Померла суддя Верховного суду Рут Бейдер Гінзбург. Розповідаємо, чим вона запам’яталася і як її смерть вплине на американську політику
https://bit.ly/2EoeVSY


Детальніше про кожну статтю:
1. Як проходять президентські вибори США? Хто балотується цього року? Як працює незвична американська система із вибору переможця, при якій кандидат може здобути менше голосів усіх американців, але все одно виграти вибори? Знайомство із темою американської політики варто почати із базової інструкції, і стаття від BBC гарно підходить на цю роль.
https://bbc.in/3iTxrkY (англійською)
https://bbc.in/362nCgW (українською)

2. За останній рік Україна з'являлася в американських політичних новинах незвично часто. Трамп став третім із 44 президентів за всю історію США, якому оголосили імпічмент — і все через звинувачення у тому, що він використовував свою президентську владу для політичної вигоди, шантажуючи українського президента Зеленського. Якщо ви пропустили цю історію, зараз може бути гарний час швиденько її згадати. Залежно від того, скільки маєте часу, BBC пропонує короткий, середній і довгий огляд усієї історії.
https://bbc.in/2G18C84 (англійською)

3. Раз на чотири роки центр політичного життя США переноситься з Вашингтона до штату Айова. Айова — лише один американський штат з 50, причому далеко не найбільший. Однак результат тамтешніх партійних виборів привертає до себе непропорційну увагу і важливий для результату національних президентських виборів. Old York Times розповідає, чому так склалося і чому це має значення.
https://bit.ly/3mE0TxK (українською)

4. Колишній віце-президент Джо Байден є ключовим суперником Дональда Трампа на президентських виборах, і у нього є хороший шанс виграти ці вибори. Якою є візія та філософія Байдена? Що він зробить, якщо зуміє обійняти найвищий пост країни? Vox підготував велику пояснювальну статтю про те, за яке майбутнє бореться Байден.
https://bit.ly/3iTJ3EH (англійською)

5. Президентство Байдена поки є гіпотетичним, а от президентство Трампа цілком реальне уже майже чотири роки. За цей час він встиг значно змінити США у різних аспектах — від закріплення консервативної більшості у судах до поглиблення проблеми зі зміною клімату. The Guardian зробили підбірку 10 способів, якими Трамп вплинув на свою країну за час президентства.
https://bit.ly/33MJR7V (англійською)

6. Кілька днів тому померла Рут Бейдер Гінзбург. Вона була найстаршою суддею Верховного суду США, а в останні роки життя стала культурною іконою фемінізму і здобула популярність серед молоді. Old York Times розповідає про те, чим запам’яталася Гінзбург, і чому її смерть викличе гарячу політичну битву на фоні президентських виборів.
https://bit.ly/2EoeVSY (українською)
…
Підписуйтесь на канал @oldyorktimes, щоб раз на тиждень отримувати вдумливий переказ важливого англомовного лонгріду або книжки: про суспільство, політику, культуру та інші варті уваги теми.

А сама стаття цікава, раджу почитати.

Тема не особливо оригінальна, але є кілька цікавих спостережень.

Вже скоро сторіз будуть у кожному розумному тостері, і тільки Телеграм залишиться останнім бастіоном.

https://techcrunch.com/2020/10/06/google-adds-stories-to-its-search-app-for-ios-and-android/

З вами нерегулярна рубрика «Цікавий лонгрід на вихідні»

Гей Таліз — один із батьків сучасного лонгріду. Разом із Томом Вулфом, Труменом Капоте і ще кількома людьми він був піонером «нової журналістики» 1960-их. Його найвідоміша стаття — профайл Френка Сінатри (він удостоївся окремої статті у Вікіпедії і загалом вважається одним з найвідоміших лонгрідів в історії).

Але сам Таліз вважає своєю найкращою роботою статтю «Mr. Bad News» — профайл Олдена Вітмена, легендарного автора некрологів для New York Times, який вийшов у 1966 році. Раджу прочитати, написано справді майстерно.

Як бонус — багато цікавих історій і дивовижних деталей про те, як була влаштована система підготовки некрологів в одній з найбільших американських газет, з романтикою доінтернетної епохи. Наприклад, про «морг» New York Times — кімнатку, де зберігалося понад 2000 попередніх некрологів про живих людей на випадок, якщо вони помруть. Зараз все, мабуть, значно більш банально.

Профайл можна прочитати тут.

Також є російський переклад; здається, доволі хороший (хоча, звісно, краще читати в оригіналі).

У продовження теми заготовлених некрологів — сьогодні солідні видання мають заготовлені чернетки і на випадок інших важливих новин.

На днях американське видання Deadline випадково опублікувало на сайті і в соцмережах новину про те, що Майк Пенс захворів на коронавірус (він не захворів, але така ймовірність існувала, бо багато хто з Білого дому включно з Трампом заразилися).

У заголовку капсом було написано «ЗАГОТОВКА. НЕ ПУБЛІКУВАТИ» — що перетворило ситуацію із випадкового поширення дезінформації у смішний факап.

Вся сіль у скріншоті, але трохи деталей тут і тут

Фейсбук забороняє пости із запереченням Голокосту. Причина — посилення антисемітських настроїв і hate speech загалом.

In a blogpost, the company cited a recent survey that found almost a quarter of adults in the US aged 18-39 said they believed the Holocaust was a myth, that it had been exaggerated or they were not sure.

Кілька років тому Цукерберг говорив, що Фейсбук не повинен забороняти заперечення Голокосту на платформі — за приблизним принципом «люди постійно пишуть якусь фігню, Фейсбук не має бути цензором усієї некоректної інформації».

Тому ця зміна гарно ілюструє тиск на соцмережі робити більше для боротьби із дезінформацією і хейт спіч — особливо на фоні президентських виборів у США.

Фейсбук і Твіттер у складній ситуації перед виборами у США: від них очікують, що вони не допустять поширення дезінформації, яка може вплинути на результати — але також не хочуть, щоб вони вдавалися до цензури. Ліберали хочуть чогось одного, консерватори хочуть чогось іншого. Складне життя загалом.

Написав більше про те, що нового у платформ перед американськими виборами (а також на фоні другої хвилі коронавірусу), у дайджесті для The Fix.

https://thefix.media/2020/10/16/weekly-digest-october-16th/

Невтішні новини з американського книжкового ринку.

Продажі книжок катастрофічно впали. У серпні 2020 року продали на 31% менше, ніж у серпні попереднього року. А це, на секундочку, мінус $336 млн:
☑️ серпень 2019: $1,1 млрд
☑️ серпень 2020: $754 млн

У червні продажі впали взагалі на 35% (але там ще ніби й карантин був). Липень виглядав не надто краще (–25%), але принаймні видавалося, що тренд хороший. Рано раділи.

Пишуть, що багато у чому серпневий книжковий ринок постраждав з-за коледжів та інших освітніх закладів. Надто вже змішані меседжі вони транслювали студентам щодо нового навчального року. От багато хто і вирішив дочекатися початку навчання, щоб побачити, а що ж буде доступно у форматі онлайн-освіти. Наприклад, найбільша мережа книгарень США Barnes & Noble відзвітувала про падіння продажів категорії освітніх/навчальних книг у ІІ кварталі на 42%.

Загалом з початку року (січень-серпень 2020):
☑️ книжкова роздрібна торгівля показала падіння 31% (не дотягнула навіть до $4 млрд порівняно з минулорічними $5,7 млрд)
☑️ для порівняння уся роздрібна торгівля США демонструє падіння лише на 1,7%.

Із Медведчуком уже й так все ясно, тому напишу про топ-100 журналістських гріхів:

99. Писати новину із Фейсбук-посту і не додавати жодного контексту.
...
1. Створювати інфоприводи із рутинного вандалізму у Вікіпедії, який скасовується за кілька хвилин.

​​Хвилинка історії американських виборів.

Найбільшим виборчим сюрпризом у новітній історії стала перемога Трумена у 1948 році. Трумен був чинним президентом на час виборів (зайняв пост у 1945 році внаслідок смерті Франкліна Рузвельта), але не зумів повністю консолідувати свою партію на виборах. Від демократів тоді відкололися ще два кандидати.

Натомість головний суперник Трумена — республіканець Томас Дьюї — був значно популярнішим. Більшість політичних експертів не сумнівалися, що Дьюї переможе із великим відривом.

Настільки не сумнівалися, що газета Chicago Daily Tribune встигла піти в друк із заголовком «Dewey Defeats Truman» у ніч виборів.

Однак Трумен провів енергійну і ефективну передвиборчу кампанію, в якій успішно капіталізував бездіяльність Конгресу, контрольованого республіканцям. Натомість Дьюї вирішив не ризикувати і провів нудну кампанію, щоб не втратити свою перевагу. У підсумку його ставка виявилася програшною.

На фото Трумен тримає випуск Chicago Daily Tribune із заголовком про його «поразку».

Лайфхак, як ефективніше залучати людей до онлайн-подій: брати гроші за участь.

На безкоштовні події зазвичай приходить в районі 25% зареєстрованих. На платні — 90%. Навіть якщо ціна невелика, інвестиція змушує ставитися до івенту значно серйозніше.

Помічаю це на собі також. Цікавих безкоштовних онлайн-подій настільки багато, що складно знайти час і сили на переважну більшість із них, якщо івент не приносить чіткої практичної користі.

А що ви думаєте? Платите за онлайн-події? Часто ходите на безкоштовні?