​​Американська революція була помилкою (принаймні у 18 столітті). Чи ні?

Останніми роками серед американських лібералів набирає популярності думка, що Американська революція і здобуття незалежності саме в кінці 18 століття — це помилка. Ось, наприклад, у статті на Vox Ділан Метьюз наводить три причини, чому Америка була би кращим місцем, якби Американської революції не сталося:

1️⃣ Якби США не стали незалежними так рано, рабство було б скасоване на 20-30 років раніше. У Британській імперії рабство заборонили у 30-х—40-х роках 19 століття; якби США на той момент залишалися у складі Британії, цей закон поширювався б і на них.

2️⃣ Кращим було би становище корінного населення. Метьюз порівнює США із Канадою, яка залишалася у складі Британської імперії: в Канаді поводилися з індіанцями далеко не ідеально, але і близько не було такого масштабного насильства, як примусові масові переселення індіанців США.

3️⃣ Зараз би в США була досконаліша система правління. Наразі Штати дотримуються президентської системи, в той час як більшість розвинутих країн Британської Співдружності — більш, на думку автора, досконалої парламентської. Крім того, у США могла б залишитися конституційна монархія, яку автор вважає найефективнішою системою правління. На думку Метьюза, в сучасних умовах уряди в конституційних монархіях є, дещо парадоксально, більш прозорими та демократичними, саме через брак політичної легітимності монархів, яка утримує їх від тиску на демократичні уряди.

Однак, звичайно, далеко не всі американці дотримуються такої точки зору. На тому ж Vox Джефф Стайн пояснює, чому критика історичних подій та осіб є невиправданою — і чому Американська революція не була помилкою. Основні тези Стайна такі:

1️⃣ Так, Батьки-засновники США справді були рабовласниками і сексистами, погано ставилися до корінного населення. Утім, революція стосується широких народних мас, а не вузького прошарку еліти.

2️⃣ Так, незалежність для США не означала незалежності для чорношкірих та індіанців. Однак все одно дух Американської революції був рушієм прогресу — зокрема і щодо звільнення рабів та емансипації жінок в майбутньому.

Однак найсильніший аргумент проти твердження «Американська революція була помилкою» — в тому, що не можна міряти іншу епоху сучасними мірками:
«Проблема в тому, що застосовуючи погляди на расу і гендер 21 століття до контексту 18 століття, ми ризикуємо упустити справжній спадок Революції. Батьки-засновники справді були расистами за будь-якими сучасними стандартами. Але навіть для свого часу Революція була рушієм як для расової, так і для економічної рівності — і може залишатися актуальною для цих цілей і через 240 років».

Антон

The Economist підвезли цікавий графік. Книжки, критичні до Трампа, продаються краще за книжки його прихильників.

Дві книжки журналістів-розслідувачів Майкла Волффа і Боба Вудварда — найбільші бестселери. Їх продано майже по мільйону копій у твердій обкладинці. Книжки Джеймса Комі (колишній директор ФБР) та Гілларі Клінтон перетнули 500 тисяч проданих копій.

Нашуміла книжка Джона Болтона і плановані «вибухові» спогади племінниці Трампа поки що не встигли потрапити в цей рейтинг, але майже точно потраплять.

Книжки прихильників Трампа і критиків його критиків, so to speak, продаються не так гарно. Перша причина очевидна — «одкровення» і плітки завжди цікавіше читати, ніж панегірики. Друга — демографічна. Ліберали читають більше книжок, ніж консерватори, а ще в Америці просто трошки більше демократів, ніж республіканців.

Цікава стаття про те, як коронавірус впливає на національні стереотипи.

Традиційно шведи вважали датчан веселими, але нерозважливими; датчани шведів — занадто розважливими і занудними. Але внаслідок підходу Швеції до боротьби з пандемією ці ролі перевернулися на 180 градусів.

Швеція встановила дуже мало обмежень, а Данія встановила суворий карантин. У результаті рівень інфекцій у Швеції значно вищий, датчани не хочуть впускати шведів до себе, а шведи комплексують, що їх вважають безтурботними носіями інфекції.

https://www.economist.com/europe/2020/07/04/covid-19-is-scrambling-scandinavian-stereotypes

Детальніше про унікальний підхід Швеції до боротьби з коронавірусом я писав раніше: https://t.me/long_telegram/30
Правда, з того часу, здається, стало більш зрозуміло, що цей підхід не дуже працює.

Присвячується усім, хто носить в метро маски на бороді, на вусі і в кишені.

Правда, аргумент про 40-відсоткове сповільнення зростання пандемії в Німеччині подіє не так гарно, як реальні перевірки і штрафи, наприклад.

😷 Носити чи не носити. Зі значним пом'якшення карантину в багатьох куточках України маски на людях помітити дедалі важче, в кращому випадку вони прикривають підборіддя українців. І раптом ви комусь нагадали вдягти маску, вам гиркнули, що вони даремні, і ви шукаєте раціональний аргумент, чому маски носити треба - ось він. Носіння масок для обличчя зменшує темпи зростання випадків COVID-19 приблизно на 40% у Німеччині.

🇩🇪 В Німеччині також носіння масок на обличчі в громадських місцях також була предметом суперечок. І так, досить складно виокремити ефект носіння масок на поширення COVID -19. Але німецькі економісти придивились уважно на місто Єна з населенням трохи більше 100 000 осіб в землі Тюрингія.

Там людей зобов’язали носити маски набагато раніше, ніж в інших регіонах Німеччини (6 квітня проти 27 квітня). Більше того - там провели велику комунікаційну компанію “Єна покаже маски”, закликаючи людей їх носити.

На жаль, іншої ідентичної Єни, де можна було би маски не носити, щоб визначити від них ефект, в нас немає, тому економісти підібрали максимально подібні міста серед тих де раніше запровадили маски і пізніше, і за допомогою певних моделей порівняли їх.

📉 Розрахунки показують, що якщо глянути на регіон, в якому кількість випадків COVID-19 з одного дня на інший зростала на 10%, за наявності масок це відсоток склав би лише 6%. Для Єни результати найпоказовіші.

Можливо тому, що вони впровадили маски одними з першим, а ще можливо через хоторнський ефект - люди могли сприйняти вимогу масок як важливий сигнал, що треба дотримуватись і інших норм дистанціювання, через це загальне поширення хвороби значно сповільнилось.

💁🏼‍♀️ Мораль в цій історії проста: маски - вигідний, менш економічно шкідливий та сумісний з демократичними принципами запобіжний захід проти ковіду.

https://voxeu.org/article/unmasked-effect-face-masks-spread-covid-19

З одного боку, історія про потьомкінські села й накрутку статистики, а з іншого — гарний приклад того, як змінюються наші поняття про роботу.

https://www.bloomberg.com/news/articles/2020-07-07/in-china-selling-online-or-e-sports-player-now-counts-as-a-job

Усі побігли проводити вебінари, і я побіг. Розповів про те, як працює Вікіпедія, як її редагувати і як створити статтю про себе (спойлер: краще не треба).

Конспект тут: https://ms.detector.media/internet/post/25028/2020-07-10-kolektsiya-informatsii-yak-rozpochati-robotu-z-vikipedieyu/

Запис вебінару тут: https://www.youtube.com/watch?v=L8V4AYVdsP8&t=27s

Залипальний графік дня

А якщо найбільші економіки будуть зростати в Азії, то найбільші за населенням країни — в Африці.

Якщо все піде за планом, у 2100 році 5 із 10 найбільш населених країн будуть в Африці (джерело).

Завтра проводимо вебінар для журналістів про Вікіпедію — як її використовувати у своїй роботі (наприклад, як не писати безглузді новини про неї або як правильно використовувати безкоштовні фотки із Вікіпедії).

Має бути справді корисно, реєструйтесь.

Детальніше у ФБ-події.

Поговорили з Марком Лівіним про бізнес, роботу на державу та нові проекти - Notio та «Лабораторія».

«...Видавці розпродають книжки, щоб отримати оборотний капітал. Це робиться через дисконт і знижки. Тобто, якщо книга не йде за рекомендованою роздрібною ціною, її скидають у сток. Це нормальна практика, але треба активно працювати маркетингу з назвами в перший рік після їхнього видання й тримати асортимент у наявності, щоб забезпечувати широку пропозицію. Книжка – не продукт щоденного споживання та має інші параметри оборотності. Якщо не буде довгого хвоста й широкої пропозиції українських видавців, вона завжди є у видавців російських»

https://www.the-village.com.ua/village/city/city-interview/299551-anton-martinov-pro-vihid-iz-nashogo-formatu-robotu-v-ministerstvi-i-novi-proekti

Знайшов прекрасне на задвірках інтернету — список «10 people who don't matter» із 2006 року від популярного американського журналу. Тобто список людей зі світу бізнесу і технологій, яких вважали переоціненими.

Два найбільш шикарні пункти — Марк Цукерберг (не встиг продати Фейсбук вчасно), і гендиректор Netflix Рід Гастінгс (епоха DVD, на яких заробляє Netflix, уже позаду).

Хоум-ран

В американських книжках трапляються спортивні метафори зі світу бейсболу і американського футболу, діавольських видів спорту. Я їх спокійно заміняю на нормальні европейські спортивні або картярські метафори.

Колись я спеціально сходив у Чикаго на знаменитий стадіон Wrigley Field, подивитися гру «Чикаго Кабз» з «Мінесотськими броварами». Сподівався зрозуміти, від чого ж тубільці фанатіють. Друзі всю гру спеціально мені коментували, що відбувається на полі, який рахунок і чому, але це було вище мого розуміння. Ще й наші, чиказькі, програли.
В середині четвертого інінга (так називається тайм у бейсболі, період) весь стадіон, як один, встав і проспівав якусь пісню. Це якась місцева традиція — співати в певний момент матчу, всі про неї знають.

Мої американські друзі потім самі визнали, що «Кабз» — команда-лайно, грати не вміють, але інших бейсболістів у них для мене немає. Є, мовляв, ще одна чиказька команда — «Вайт Сокс». Але вони з південного Чикаго (я жив у респектабельному північному) і вболівати за них жоден порядний чоловік не буде, краще вже за колгоспників із «Мінесотських броварів». А весь смисл походу на бейсбол — поспівати оцю пісню в четвертому інінгу, відчути лікоть, поїсти сосисок з пивом і повитріщатися на красивих дівчат.

Найбільший ідіотизм бейсболу полягає в тому, що це неконтактний вид спорту, аболютно невидовищний. Гравець не торкається суперника, на відміну від футбола чи баскетбола. Відбивають кудись м’яча палками та й біжать по колу.

Так от, трапилося в перекладі, як американський автор підсумовує свої невеселі результати: Not exactly home runs (На хоум-ран не тягне).

Хоум-ран у бейсболі — це як гол у футболі. Щось круте. Можна так і перекласти — «хоум-ран». Помилки не буде, але така метафора українському читачу нічого не скаже. Не давати ж примітку на рівному місці.

Хоум-ран, по-моєму, можна спокійно замінити на будь-яку іншу метафору аналогічного смислу зі зрозуміліших читачам видів спорту: гол у дев’ятку (футбол), слем-данк (баскетбол), роял-флеш або фул-хауз (покер). Хтось саркастично скаже: «Ага, тепер усе ясно: замість хоум-рана на поле виходить роял-флеш!» Але я прикриюся перекладацьким волюнтаризьмом :) Танцюйте від себе. Робіть так, щоб вам було зрозуміло. Читачі підтягнуться.

#архів

Переказав ключові тези презентації проекту USAID про те, як українці сприймають корупцію. Це матеріал річної давності, але з того часу навряд чи багато змінилося.

Це справді цікаво, тому раджу почитати повністю. А ось ключові тези ключових тез:

♦️ Українці не розуміють, що таке корупція. Більшість українців не вважають побутову корупцію (хабар лікарю чи вчителю) корупцією;

♦️ водночас корупцією часто називають просто неефективну роботу держорганів або навіть легальні додаткові послуги (наприклад, оформлення паспорту за пришвидшеною процедурою).

♦️ Не варто покладати особливих надій на молодь: студенти не проявляють більшої нетерпимості до корупції.

♦️ Українці переоцінюють масштаби корупції в країні. Кількість людей, які стикаються з корупцією, падає, але люди не вважають, що в країні стало менше корупції. Винні в цьому наші медіа: вони пишуть про корупцію багато, але часто — неякісно.

♦️ Вихід із цієї ситуації дуже простий (ні) — почати писати про корупцію якісно; балансувати глибокою аналітикою новини на кшталт «третього заступника голови райради в Кіровоградській області звинувачують в отриманні хабаря».

Так переможемо (ні)

Цікавий лонгрід на вихідні про те, як і коли благодійність стала частиною нашої культури.

Якщо коротко, то у греко-римській культурі концепції благодійності і турботи про бідних практично не існувало.. Відчуття обов'язку турбуватися про бідняків створили євреї, а згодом його взяли на озброєння ранні християни.

https://aeon.co/essays/the-poor-might-have-always-been-with-us-but-charity-has-not

​​10 причин, чому треба перестати читати новини

П’ять років тому — під час Євромайдану і початку російської агресії — мені, як і більшості українців, було складно відірватися від прямих трансляцій і новинних сайтів. Утім, за останні кілька років я не раз ловив себе на тому, що намагаюся читати менше новин. Читання новин є непродуктивним, і цей час можна витратити значно ефективніше: наприклад, на читання книжок.

Швейцарський письменник Ральф Добеллі має схожі погляди. Але він ще радикальніший: Добеллі порівнює новини із шкідливою їжею — “цукром для мозку” — і радить повністю відмовитися від читання новин. У своїй класичній статті для The Guardian Добеллі наводить 10 аргументів, чому вам потрібно перестати читати новини. Стаття вийшла майже шість років тому, але на фоні зростання соцмереж вона стала, мабуть, навіть більш актуальною: майже у кожному пункті “новини” можна замінити на “пости в соцмережах”

1️⃣ Новини дезорієнтують. Журналісти частіше пишуть не так про те, що справді важливо, а про те, що може вразити і зацікавити читачів. Тому новини часто розповідають про авіакатастрофи і рідко пишуть про серцево-судинні хвороби, хоча шанс померти від проблем з серцем в багато разів вищий, ніж імовірність загинути в захопленому терористами літаку.

2️⃣ Новини [самі по собі] не мають значення. Жодна новинна замітка, імовірніше всього, не матиме впливу на ваше життя і ніяк вам не знадобиться. Середня людина читає тисячі новин на рік, але навряд чи вона може згодом пригадати хоч десяток.

3️⃣ Новини не мають пояснювальної сили. На відміну від книг чи лонгрідів, новини не несуть глибокого бекґраунду і не дозволяють побачити більшу картину.

4️⃣ [Погані] новини буквально шкідливі для здоров’я. Новини часто сповнені негативу (який, як ми уже зрозуміли, часто перебільшений), а погані новини можуть бути шкідливими для здоров’я. Вони впливають на лімбічну систему мозку, посилюючи виділення кортизолу — гормону, який відповідає за стрес. Згідно з дослідженнями, це може призводити не лише до миттєвого посилення відчуття страху й агресії, а й до тривалих наслідків на кшталт стану хронічного стресу.

5️⃣ Новини посилюють когнітивні викривлення. Новини посилюють підтверджувальне упередження (confrimation bias) — «тенденцію шукати або інтерпретувати інформацію таким чином, щоб вона підтверджувала власні переконання або гіпотези». І загалом новини пропонують занадто прості пояснення складним проблемам.

6️⃣ Новини заважають глибоким думкам. Глибокі роздуми вимагають концентрації, а новини спеціально створені для того, щоб руйнувати концентрацію і переривати мисленнєвий процес.

7️⃣ Новини працюють як наркотики. Новини викликають залежність і розвивають багатозадачність на противагу вдумливому читанню.

8️⃣ Новини забирають час. Тут все просто: читання новин забирає багато часу, який ви можете не помічати, бо читаєте новини спорадично протягом дня. Цей час можна було б витратити на щось корисніше.

9️⃣ Новини роблять нас пасивними. У новинах ми зазвичай читаємо про те, чого не можемо змінити, тому це розвиває в нас пасивність та “навчену безпорадність”.

🔟 Новини убивають креативність. Якщо забивати голову великою кількістю порівняно нерелевантної інформації, здатність придумувати свіжі, оригінальні та креативні ідеї може знижуватися.

Звісно, навряд чи варто заходити настільки далеко, щоб взагалі не стежити за новинами. Як на мене, в дечому Добеллі аж занадто радикальний — наприклад, у своїх аргументах про повну нерелевантність новин чи “навчену безпорадність”, яку новини нібито викликають. Однак очевидно одне: зайве захоплення новинами несе більше шкоди, ніж користі. У цьому контексті тези Добеллі безсумнівно заслуговують на увагу.

Антон

Рубрика «Сезон загальних виборів у США у розпалі»

Важлива стаття про «театр гігієни», яким заміняють боротьбу з коронавірусом.

Вірус може передаватися через поверхні, але зараз ми вже знаємо, що цей спосіб є менш поширеним, ніж здавалося на початку пандемії. Звісно, мити руки і користуватися антисептиком все одно треба, але дезінфекція поверхонь не має бути основним фокусом у боротьбі з вірусом.

Вірус найчастіше передається повітряним шляхом, і великий ризик створюють закриті непровітрювані приміщення, де збирається багато людей (на кшталт барів, ресторанів і спортзалів).

Тому не варто концентруватися «глибокому прибиранні» і обливати все навколо антисептиком. Дезінфекція корисна, але вона не має створювати хибне відчуття безпеки і відволікати від того, що створює найбільшу небезпеку.

https://www.theatlantic.com/ideas/archive/2020/07/scourge-hygiene-theater/614599/