Видавництво "Відкриття"
103 subscribers
137 photos
6 videos
1 file
87 links
ТГ-канал видавництва, заснованого у лютому 2021 року, яке видає художню українську літературу і харківське краєзнавство.

ФБ @discovery.vyd
Інста @discovery.vyd
Сайт https://litera-v.com.ua/

Маєте питання/пропозиції?
Пишіть @tsveto4nica
Download Telegram
"Оскар" Людмили Охріменко вже на нашому сайті!

У книзі йдеться про долю українського офіцера-спецпризначенця, який на початку 2015 року потрапляє у полон до російських окупантів. Він мріє про втечі з першого дня неволі і робить усе для того, щоб здійснити задумане.
Кого зустрів він "на підвалі"? Як віра предків допомогла йому вижити? Що сталося з його дружиною і чи зустрінеться він з коханою? Як пройти через пекло і вціліти?..
Ця книга про людину, чоловіка, кримського татарина, що свято вірить у силу життя.
Збіги з реальними людьми і подіями випадкові.

Ціна: 250₴
Формат: 145х250, 220 стор.
Творчість наших авторів не має кордонів!

18 листопада у Відні відкрилась виставка сучасного українського мистецтва "InSight of U", де були представлені й фрагменти артбука "Рефлексія тилу" Тараса Ріля й Олега Кіри.

"InSight of U" – це культурна платформа, яка включає виставку сучасного українського мистецтва, арт-розмови та майстер-класи.

Метою виставки є збір коштів на придбання машини швидкої допомоги для України.

Пишаємось нашими митцями, які в цей час продовжують плідно працювати заради України!

Артбук "Рефлексія тилу" можна замовити на нашому сайті 📲
Ділимося відгуками читачів про збірку новел і оповідань "Війна, яка змінила нас" Катерини Пилипчук!

Сьогодні, як і в будь-який день нашої боротьби, гуртуємось, працюємо, творимо українську літературу разом!

Збірку можна придбати на нашому сайті! Ніяка темрява і сусіди-нелюди не зупинять нас!
Слава Україні!
Кожного разу, коли надходять відгуки про наші книжки, ми збираємось із командою (ні, на жаль, не в затишній кімнаті з кавусею) в чаті, який називається "Видавничий Біфрен". Цей простір для нас особиста терапія на всі випадки життя: ракетна загроза, відсутність світла, сімейні анекдоти, збори на фронт наших рідних, смішні тіктоки та ін.

Сьогодні ми разом читали відгук Оксани Харламової на "Лотову жінку" Олени Просцевічене. Так, читали повільно, бо зв'язок сьогодні "9 ЧИ 10?НЕ ЧУЄ БАБА!", але нас це абсолютно не зупинило!
Здається, настільки тонко відчути твір неможливо, але у нашої читачки це цілком вдалось.
"Жодна людина не заслуговує на вигнання з власної хати..."
📖 Олена Просцевічене "Лотова жінка. Роман мандрів"
🖨 Видавництво Відкриття , 2022
📃 200 с.
Біль сковував, коли читала книгу. Така невеличка - а скільки слів, які зачепили, які пошматували і так не дуже стійкий моральний дух. Це одна з найсильніших книг, які описують жахіття війни, бо вона про життя під кулями, про звичайних людей, які опинилися в епіцентрі невимовного пекла на землі... Я читала книги про війну від різних оповідачів: це була маленька дівчинка, доросла жінка з твердим характером і навіть маленьке собача з м'ячиком в зубах (цікаво, всі здогадалися, про які книги йдеться?). Ця книга інша, бо вона подається від трьох жінок, трьох різних світоглядів, характерів на фоні безглуздя, невизначеності, загубленості у своїй національності. Вона відкриє для нас Донбас та його жителів.
2015 рік, війна... Дебальцеве, Вуглегірськ... В підвалі багатоповерхівки люди - в темряві, голодні, але вже без страху в очах, змирилися... Вибухи, стіни трясуться, осипається пилюка, падають будинки. В підвалі Аля з Федором - сім'я, а ще старенька вчителька, а ще пара з немовлям... Вчительку звати Луїза Квентінівна, і за нею з Криму їде її дочка Зоя. Вона рветься врятувати матір, водночас з тим не вірить власним очам, коли бачить зруйновані міста, її свідомість відмовляється вірити, що це її "улюблена" росія робить ці звірства. Евакуація, але хто врятувався? Всі розділилися, шукають одне одного. А на вокзалі Оксана, журналістка, оглядається: може кому допомога потрібна? Справді, ось старенька жіночка, і в ній Оксана впізнає свою колишню вчительку... Хороших спогадів нема, але допомогти треба. Як знайти рідну людину серед метушні та загального бардаку? Важливіше, як віднайти правильний шлях до себе, визнати помилку, як переробити себе? Де в людині проростає те зерно любові до своєї землі?
Це дуже проникливо, дуже влучно і потрібно. Це той наріжний камінь, де ми спотикнулися, проґавили, пропустили. Це голос Донбасу, їхнє бачення, їх необізнаність і затуманення. Віра в "всесильну росію", яка не виправдала себе, подивитися правді в очі.
Кожен рядок - і ми вже не просто співчуваємо чи розуміємо, ми знаємо! Та пошесть пішла далі, поширилась, розрослась... Кожен тепер відчуває те саме, що й жінки у книзі, наші почуття злилися в одне. На відміну від головних героїнь книги, нам вже не треба боротися з собою, бо ту мерзенну країну вже ніхто не підтримує. Час пройшов і розставив по своїх місцях: ми тепер горді своєю Батьківщиною, мовою, культурою, а отой кусок гнилої країни задарма нікому не треба.
Сильна, добре написана книга. Розповідь з глибини війни, жах очима кожного з нас. Читайте.