Мабуть ця книга добряче попала мені в настрій, бо я б не сказав, що вона якась феноменально цікава - радше дуже зважена і спокійна. У Шервуда Андерсона, як виявилося, дуже впізнаваний стиль оповіді і майже всі оповідання починаються за ідентичною формою. А взагалі на його тексти рівнялися Гемінґвей, Фолкнер і Буковскі, тому й не дивно, що його письмо видавалося знайомим.

Обов'язково читатиму його й надалі. Сподіваюсь в недалекому майбутньому також прочитати його роман в оповіданнях "Вайнсбурґ, Огайо".

Це була чесна історія про втрату і життя після неї. Про сни і поїзди.

Вперше за довгий час я прочитав книгу на одному диханні. І насправді досі важко до кінця осмислити певні епізоди, гадаю ця історія зі мною на довго.

В центрі оповіді чоловік, який в наслідок трагічного випадку втрачає дружину і доньку. Але при цього продовжує жити і його життя нагадує дорогу в Дамаск яка ніяк не може закінчитися. Якось підсвідомо очікуєш, що от-от і має щось зламатися/змінитися, а воно триває попри все.

А ще це історія про повернення додому, про неможливість повернення. Про те, що все загоюються і відбудовується, але обов'язково стає іншим. Наведу буквально одну цитату, бо вважаю, що цю книгу варто прочитати і пережити особисто, без зайвих спойлерів:

Коли настане червень чи липень, на цій галяві виросте і зазеленіє трава. З попелу вже проростали десятки сосен заввишки десь пів метра. Ґрейньєр подумав про бідну Кейт і знову голосно мовив до самого себе:
- Вона навіть до них не доросла

А ще тепер у мене є така краса!)

А ось і офіційний анонс. Зустрінемось дещо раніше ніж зазвичай - о 16:00😉

Трохи похизуюсь - придбав собі нову шафу)

Її метою було розвантажити наглухо забиті дві попередні і підвіконня 😅

Нравицця😋

Великою помилкою було не познайомитися з Барнзом раніше; цей гостроязикий англієць вводить мене в екстаз своїми вихилястими формулюваннями і просто шикарним колажуванням. Востаннє я відчував щось подібне ще читаючи Зебальда, хоч той і значно плиніший і спокійніший, але вони обоє, без сумніву, майстри композиції. Балдію і продовжую читати далі)

А що ви читаєте тим часом?👀

До слова, на фото "Папуга Флобера"

До апокаліпсису готові 🙂‍↔️

Дуже скучив за такими грайливими романами. Це було смішно, гостро і надзвичайно цікаво!

Всім, хто ще не читав Барнза - не відтягуйте, він крутий😁

Це не Осінь в Пекіні, в якій немає ні осені, ні Пекіна - тут є і Флобер, і папуга. Навіть дві)

Це все було дуже інтірєсно і класно, тепер лишилося тільки самого Шульца почитати😁

Вгадайте хто спеціально купував місця біля вікна..

Не те, що ми очікували побачити в єдиній книгарні в місті🫣

Пропоную вам самостійно здогадатися, що це за книжка Токарчук 😂

До слова, нормальні книжки там теж були і ми навіть придбали декілька. Щоправда, мабуть вони ніколи не будуть прочитані)

Прибувши на Корфу ми, як не дивно, одразу поперлися в книгарню.

В планах було привезти з собою Кавафіса або Ліберакі, але в першого були такі здоровецькі видання, що вони просто фізично не вміщалися в рюкзак, а другої взагалі ніде не було. Також шукали книги українських авторів, що мають переклади грецькою, але і тут не підфортило. Ні в цій, ні в інших книгарнях нікого не знайшли - про більшість з цих видань там навіть ніколи не чули, однак всі впізнавали книгу "Інтернат" Жадана)

Отож, з Корфу веземо грецький переклад "Дублінців" Джойса з екслібрисом книгарні😋

Не знаю яким чином, але оце ми привезли з відпустки..

Щоправда, 12 з 15 були придбані в Кракові в останній день подорожі😁

Хоч і під час подорожі у нас практично був відсутній мобільний інтернет, в ті рідкісні моменти коли він був, я звісно ж заходив на ОЛХ)))

Ось таку красу забрав сьогодні - це збірка вибраних віршів Аттили Могильного 2013 року видання. Не знаю чому в наступних перевиданнях вирішили змінити цей розкішний колір, але може мені ще хтось розповість..

Ще три посилки очікуються на пошті🫣