готелі нагадують залізничну подорож або вранішню бесіду в ліжку з незнайомцем. вони дозволяють зайняти простір, що перебуває в стані невизначеності.

якщо з кохання прибрати слова, то любов — це запах знайомого тіла, дотик упізнаваної руки, розмите обличчя в ореолі світла. з появою слів кохання набуває гостроти. стає обʼєктом опису, розповіді й розуміння.

в процесі мапування людського мозку вчені діють як христофор колумб: спочатку із сумнівних етичних міркувань шукають шлях до азії, а потім «помилково» відкривають американський континент.

вʼязниця дає один невеличкий привілей — тут у нас є вибір не бачитися з тими, кого не хочемо бачити.

якщо я не пишу, то не знаю хто я. що важливіше, і ви не знатимете, хто я. якщо я не розповім свою історію, то ніби помру.

варто лише трохи пошукати, і знайдете дивовижну кількість доступної інформації про приготування та споживання людей — настільки багато, що можна повірити, що це цілком нормально.

єдине, що я можу зробити, це перетворити свої неприємності на вашу розвагу, бо в моїх мемуарів є одна цікава властивість — прочитавши їх, ви станете кращої думки про себе.

поїдання людини можна порівняти з поїданням единорога, пегаса чи грифона. цьому смаку місце в бестіарії, якби в бестіарії були мʼясні крамниці. людятина — це таке химерне поєднання смаків: дивовижне, легендарне мʼясо, яке поєднує ніжність ягнятини, пікантність дичини й текстуру свинини.

що таке рай, як не надія на справедливе визнання? і що таке пекло, як
не страх викриття?

природа не терпить порожнечі, а юриспруденція — жінок-убивць. ми пробачаємо безліч чоловіків, які вбивають своїх жінок і подруг. але нам важко проявити таке саме співчуття до жінок, які вбивають своїх чоловіків чи коханців. хоча в жінок причин для вбивства значно більше.

саме чоловіки подарували людству золоті хіти — війни, геноцид, зґвалтування, дрони й футбол. від жінок ми не очікуємо тортур і вбивств, і тому самі себе дуримо.