Кохання на Букнет

🍁📚🍁🍃📚🌿📖
Спустившись униз, взуваю осінні чоботи на босу ногу і чимчикую на вулицю. Зла як чорт. Цей неадекват мене розбудив, тож я не заспокоюся та не засну, доки не скажу йому все, що думаю.
За кілька хвилин уже стою перед воротами Канцера і тисну на кнопку домофона. Але мені ніхто не відповідає, тому починаю гамселити кулаком по воротах. Я доб’юся свого. Гримаю у металеву браму, а подумки іронізую: «Ану виходь, чудовисько волохате, на бій нерівний... Зараз я тебе порву як тузик грілку».
Почувши кроки зі сторони двору, я припиняю гримати і відступаю. Невже таки вийде? Я вже налаштовуюся обкласти свого ненависного сусіда з ніг до голови компліментами. Бо в нас, відколи він сюди приїхав, трабли. Але я вчасно стрималася, бо ворота мені прочинив сонний чоловік у формі охорони.
— Доброї ночі, пані. Вам кого?
Я спантеличено кліпаю кілька разів, а тоді випалюю:
— Того, що щойно в’їхав сюди на мотоциклі.
— Пані, перепрошую, але тут нікого не було, — надто впевнено заявляє чоловік.
Мене в цю мить підкинуло. Цей нахаба явно намагається зліпити з мене дурепу. Але не вийде.
— Послухайте, шановний. У мене є відео, на якому видно, що мотоцикл щойно в’їхав у ці ворота. Тож або ви кличете сюди цього клятого байкера...
— Або що? — визирає з-за охоронця чоловік у байкерському екіпіруванні.
Нервово кліпаю великими очима, дивлячись на чоловіка, який вмикає світло та звертається до охоронця:
— Михайле Васильовичу, спасибі. Далі я сам.
Охоронець залишає нас самих. Я закладаю руки на грудях і, поправляючи капюшон від халата, пильно дивлюся на чоловіка зі звішеним шоломом на руці.
🍁🍁🍁
https://booknet.ua/book/mi-nenavisnii-susd-b459087

booknet.ua

Мій ненависний сусід

Мій ідеальний спокій розлетівся на друзки, коли у сусідньому будинку з’явився новий господар. Нахабний, зухвалий і надто привабливий. Наші стосунки з першої хвилини не склалися, а постійні сварки через дрібниці стали буденністю.
Особливо коли на допомогу…

🔥1

36 views06:33