🍁📚🍁🍃📚🌿📖
Спустившись униз, взуваю осінні чоботи на босу ногу і чимчикую на вулицю. Зла як чорт. Цей неадекват мене розбудив, тож я не заспокоюся та не засну, доки не скажу йому все, що думаю.
За кілька хвилин уже стою перед воротами Канцера і тисну на кнопку домофона. Але мені ніхто не відповідає, тому починаю гамселити кулаком по воротах. Я доб’юся свого. Гримаю у металеву браму, а подумки іронізую: «Ану виходь, чудовисько волохате, на бій нерівний... Зараз я тебе порву як тузик грілку».
Почувши кроки зі сторони двору, я припиняю гримати і відступаю. Невже таки вийде? Я вже налаштовуюся обкласти свого ненависного сусіда з ніг до голови компліментами. Бо в нас, відколи він сюди приїхав, трабли. Але я вчасно стрималася, бо ворота мені прочинив сонний чоловік у формі охорони.
— Доброї ночі, пані. Вам кого?
Я спантеличено кліпаю кілька разів, а тоді випалюю:
— Того, що щойно в’їхав сюди на мотоциклі.
— Пані, перепрошую, але тут нікого не було, — надто впевнено заявляє чоловік.
Мене в цю мить підкинуло. Цей нахаба явно намагається зліпити з мене дурепу. Але не вийде.
— Послухайте, шановний. У мене є відео, на якому видно, що мотоцикл щойно в’їхав у ці ворота. Тож або ви кличете сюди цього клятого байкера...
— Або що? — визирає з-за охоронця чоловік у байкерському екіпіруванні.
Нервово кліпаю великими очима, дивлячись на чоловіка, який вмикає світло та звертається до охоронця:
— Михайле Васильовичу, спасибі. Далі я сам.
Охоронець залишає нас самих. Я закладаю руки на грудях і, поправляючи капюшон від халата, пильно дивлюся на чоловіка зі звішеним шоломом на руці.
🍁🍁🍁
https://booknet.ua/book/mi-nenavisnii-susd-b459087

🍁📚🍁Останні години знижок🍁📚

Будинок на щастя

Я сказала, «Ні», біля вівтаря, хоча ще годину тому пурхала від щастя, та планувала щасливе сімейне життя з Романом. Але один кількасекундний момент, розбив мої плани вщент. В моєму серці моментально зародилася ненависть до мого коханого.
Своєю відмовою біля вівтаря, я осоромила свою сім’ю, і стала вигнанцем в ній. А батько, то й взагалі знати мене не хоче, бо своєю відмовою, я зруйнувала всі його плани...

https://booknet.ua/book/budinok-na-shchastya-b430688
🍁📚🍃📖🍁
Мільйонер за парканом

https://booknet.ua/book/mloner-za-parkanom-b445413

🌺Вітаю!🌺
Уже о 6.00 розділ від Тані⬇️

📖"...— Куди ми... їдемо? — запитую, тамуючи страх разом з подихом.
— До мене додому, — відповідає тоном, якого я завжди боялася.
— Для... чого?!
— Ти більше не житимеш там сама. ..."
📖⬇️
https://booknet.ua/reader/spokusa-mlionera-2-b458381?c=5117344&p=1

Мирного неба! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ🙏

📖🍁📚🍁
Мартін миттєво скорочує відстань між нами до небезпечного мінімуму. Я навіть не встигаю відсахнутися, як його кремезна постать затуляє від мене весь світ. Чоловік нахиляється нижче, заглядає мені просто в очі, і його подих обпікає мої щоки, які й без того палають.
— Запам’ятай, солодка, — майже шипить він мені просто у вуста, і в його голосі виразно чується сталь. — Зараз ти маєш абсолютно всі привілеї від мене. Тобі дозволено набагато більше, ніж будь-кому іншому в цьому будинку. Але якщо ти не заспокоїшся і продовжиш цей безглуздий бунт — він діятиме виключно проти тебе самої. — Він нервово ковтає, незворушно дивлячись у мої очі. — Ти зараз вважаєш, що тобі нічого втрачати? Хочу запевнити, ти помиляєшся. І повір мені, якщо ти доведеш мене до сказу, я буду змушений перейти до інших методів... І тобі точно не сподобається те, що почне відбуватися. — нахилившись іще ближче. — А що щодо твоїх правил гри, то не хвилюйся. Я їх обов’язково врахую.

https://booknet.ua/book/fatalnii-poclunok-mlyardera-b458517

📖"...Малі таргани вже, напевно, сплять — вікно Маніної спальні без світла. А от вікно Оксани виходить на інший бік будинку, і тому не можу знати, чи вона зараз там. Та й чи варто тривожити її нервову систему, теж не знаю. Але дуже хочу її побачити. І поцілувати. А ще обійняти й притиснути до стіни, як кілька вечорів тому... із тими самими наслідками. ..."
📚⬇️
"ВЕСІЛЛЯ В МІЛЬЯРДЕРА"

Мирного неба! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ🙏

📖— Оля! — протягує руку перша. Брудну від сажі. Ще й без рукавиці.

Кліпаю.

Нема слів:

Переді мною стоїть опудало. Персонаж із мультфільму мого дитинства: Кузя. Тільки надто дорослий на вигляд і на зріст. І лупає на мене не менш чорними очима... Схоже, зовсім не розуміє хто перед нею.

—Умгу. — зітхаю. Здається, хтось мене таки неправильно зрозумів і замість садовниці прислав мені сажотрусницю.

—Що ти так вирячився на мене? Що брудна?? Так це ж я... для мільярдера! Стараюся... Посидь у вітальні, зараз дам розпорядок, щоб тобі каву принесли. Його ще нема, а в мене повно роботи, тож... вибачай — розважити розмовами тебе не вийде!

Чомусь озираюся.

— Не вийде, значить?.. — торкаю пальцем щойно підбиту шваброю губу.— Значить так, Оля... Руки мити і до мене в спальню! На килимок! Бі-гом!
📚⬇️
"ПОПЕЛЮШКА ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРА"

Мирного неба!❤️

❗️📚Максимальна знижка на "ВЕСІЛЛЯ В МІЛЬЯРДЕРА"❗️
А вже о 01:00 оновлення⬇️

📖"...У коридорі нікого. І це трохи заспокоює натягнуті нерви. Кілька вдихів, і я у вітальні на першому поверсі, де запах кави говорить мені, що я таки не одна.
—Господи, зроби так, щоб ніхто нічого не бачив... — бубоню собі під ніс.
— Мамо! — Маня гукає десь із двору. Мабуть під вікном.
— Що?!
— Макс приїхав!
І серце робить кульбіт. Саме цього я й боялася.
Але варто мені звернути до кухні і підняти очі, як я стикаюся з поглядом Макса. Він стоїть посеред кухні. У чорній сорочці. З ключами в руці. А на його пальці... моя білизна.
Господи! Де він їх узяв!? ..."
📚⬇️
"ВЕСІЛЛЯ В МІЛЬЯРДЕРА"💝

Мирного неба! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ🙏

📚 ПЕРЕДПЛАТА в Аврелії Аверлі!

👇👇👇👇👇

— Мені здається ми з вами тісно знайомі, і познайомилися за дуже незвичних обставинах, — чоловік знущально посміхається.
Як зізнатися майбутньому босу, що я та сама дівчина, яка прив’язала його оголеним до ліжка та втекла? Сідаю на крісло і підхоплюю його гру:
— Ні, не пригадую.
— А я чітко вас пам’ятаю. У мене добра пам’ять на обличчя та… — робить паузу і поглядом ковзає моєю фігурою. — Інші частини тіла.
У роті пересихає. З цією посадою можна попрощатися. Проте найбільше мене лякає, що він вирішить помститися.
— Ви впевнені, що то була я? Може то була моя сестра близнючка? — бовкаю перш, ніж встигаю подумати. Ну, яка сестра близнючка? Чоловік злегка нахиляється вперед:
— Тоді передайте своїй сестрі близнючці, що вона зробила помилкові висновки,—він на мить замовкає. — Я неодружений і ніколи не був.
ДАЛІ ТУТ👇👇👇
https://booknet.ua/reader/trofei-dlya-bosa-b457235?c=5080753&p=1

#букнет #книги #читай #любовний_роман #кохання #бос #бос_і_підлегла

📖...Чорт… забуте почуття, яке я колись ховала не одним келихом червоного. Тоді, коли пекло й боліло. Коли тримала себе в руках, щоб не зірватися. Щоб не знищити ту Іру, яку він зцілив. Зібрав до купи у одну цілу. Як пазл. Собою… майже.

І разом із тим… я не маю права помилитися. Ціна помилки надто висока.

І крихка… як тонкий кришталь.

Дідько, я хочу почути його голос ще раз. Поки він тут. До початку великої гри. А можливо і почути ту саму фразу, що й колись:“Іро, ти — сильна. Просто пам’ятай це.”

— Іро? — чую над головою.

Дідько, я досі не зрушила з місця.

— Влад..? ...📚
ПОСИЛАННЯ НА КНИГУ ТУТ ⬇️
https://booknet.ua/book/konkurentka-b450897

🌺📚 НОВИНКА 🌿 📖 🪷

Намагання батьків постійно знайти мені достойного кавалера стало для мене останньою краплею терпіння.
Після зради нареченого рік тому я не хочу вірити більше нікому. Мені краще одній, але як пояснити це батькам, які навіть чути мене не хочуть.
Коли вони заявили про чергового гостя на вечерю у нашому домі, я зібрала речі та втекла з міста на дачу кращої подруги. Я гадала, що нарешті знайшла спокій, але...
— Що ви собі вигадали, шановний? Яка я вам наречена? І що це щойно було?
— Послухай, дівчинко, твої батьки мріють, аби ти була в парі, і мені дружина треба. Тож готуйся, у нас через місяць весілля...
— Я не буду...
— Дівчинко, не вередуй. Твій батько не захотів бачити мене своїм зятем, але, схоже, доля вирішила інакше.
✨✨✨
https://booknet.ua/book/chudovisko-navproti-b459482

— Юху! Юрцю, ти молодець!

— На наступному варто збавити! — гарлапаню у відповідь.

Двісті метрів... сто...

У наступний поворот я таки не вписуюсь. Мій залізний кінь викидає мене в поле, а сам гарцює боком по землі за кілька метрів від мене, здіймаючи пилюку.

Пашка сміється, гальмуючи, а я... ціпенію лежачи. Дивлюся на акуратний жіночий манікюр, що видніється у високій осоці прямо перед носом.
Що за... чортівня?
***
Вона — таємниця без імені, минулого та жодного документа. Знайда без свідомості, про яку ніхто нічого не знає. І яка засіла в моїх мізках настільки міцно, що стала моїм єдиним божевіллям.
Я готовий рити землю, але знайду тих покидьків, через яких вона тут опинилася.
Я врятую її. Навчу знову дихати. Зроблю все щоб побачити її усмішку. І знайду її минуле...

https://booknet.ua/book/moya-znaida-b459821?open_details=1