🌺Вітаю, любі підписнички!🌺
Розділ⬇️ уже на сайті.

📖..— Добре, що ти залишилася, — він дивиться мені у вічі. Голос сухий, байдужий, ніби саме він не просив мене залишитися.
Чорт. Як я могла помилитися з ним?!. Як колись зі своїм братом.
— Не впевнена.
Слова легко й необдумано злітають із моїх губ.
Максим правильно розуміє мою реакцію — відводить погляд убік, а потім визирає у вікно. Зітхає. Без пояснень і обіцянок повертається до свого столу.
— Якщо вона й вагітна, їй із тобою не змагатися.
Намагаюся збагнути сенс почутого. Його фраза не вкладається в голові.
— Чому? — запитую, намагаючись стримати хвилю паніки, що підступає до горла разом із нудотою.
Він спирається на стіл пальцями. Із його грудей виривається майже стогін. А потім ледь схиляє голову й знову ковзає по мені поглядом. Але говорить те, від чого всередині все стискається:
— Тому що ти відкрила мені очі на правду.
📖⬇️
https://booknet.ua/reader/spokusa-mlionera-2-b458381?c=5107480&p=1

Мирного дня!☀️ БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ🙏

📖🌺Новинка!🌺📚

Я прийшла у солідний бізнес-центр на співбесіду на вакансію няні. Але кандидаток багато, серед них справжні красуні та жінки з чималим досвідом роботи у цій сфері. А в мене що? Універ за плечима й досвіду роботи з дітьми нуль. Розумію, що шансів у мене жодних. Але ж не втікати.
Коли прийшла моя черга йти на співбесіду, першим мене зустрів малюк, який посміхнувся та сказав що чекав на мене давно.
На моє здивування, батько дитини взяв мене на роботу, але вже наступного дня на мене чекало ще те випробування. Кохана мільярдера закотила істерику та сказала, що більше бачити мене не хоче...
Батько дитини, не дивлячись ні на що, залишив мене в няньках. Але його наречена пообіцяла що перетворить моє життя на пекло.
Виходу в мене немає. Мені потрібна ця робота, адже батько дав мені час, аби я виправдала його сподівання, бо інакше він знати мене не хоче...
✨✨✨
https://booknet.ua/book/shalena-nyanka-mlyardera-b458716

— Так, Захаре Володимировичу, досить літати у хмарах! — перериває мої думки дівчина, підкочуючи мене до матів та спеціальних реабілітаційних брусів. — Починаємо з розминки для рук та спини, а потім перейдемо до масажу та розтяжки ніг.
Видихаю, вона точно тиран. Але ж тепер сам розумію, що треба. Та в голос кажу геть інше.
— Софіє, ти впевнена, що не працювала раніше в наглядових органах? — усміхаюся куточком вуст. — У тебе явно є прихований талант катувати людей.
— Захаре Володимировичу, менше слів! Більше фізичної активності. — підтягує вона еспандер і вкладає його мені в пальці. — Починаємо. Двадцять повторів.
Я затискаю ґуму й роблю перший рух. М’язи, які три роки не отримували повноцінного навантаження, миттєво відгукуються пекучим болем. Суглоби хрустять, чоло вкривається дрібними краплями поту вже на п’ятому повторі. Дідько, це важко. Власне тіло здається чужим, важким, мов налите свинцем. І одразу приходить бажання плюну ти на все, та припинити.
— Я більше не можу, — дихаю важко, опускаючи руки на десятому повторі. Руки тремтять, мов у старого діда.
— Можете! — лунає непохитний голос над вухом. Вона підходить ближче, кладе свої теплі, тонкі кисті мені на плечі, фіксуючи корпус. — Захаре Володимировичу, ви можете. Ще десять разів. Я тримаю вас. — я бачу у дзеркалі як вона зволожує вуста і дуже тихо додає. — Я у вас вірю. Не підведіть.

— Ти з глузду з’їхав?! — її голос зривається на істеричний крик. — Ти хоч розумієш, що мій батько з тобою зробить?! Він тебе з-під землі дістане й розірве!
Хмикаю. Зловтішна усмішка сама з’являється на моїх губах, хоча всередині все горить від бажання просто обійняти її та заспокоїти.
— Твій батько зараз занадто зайнятий, аби хвилюватися про тебе. У нього штурм порожнього клубу, де його чекав дуже неприємний сюрприз. А ти, бусинко... Ти тепер моя єдина, надійна гарантія безпеки. Тож «спасибі» за мою гостинність та нашу зустріч, можеш сміливо сказати своєму дорогоцінному батечку. Це він заварив цю кашу, а ти просто стала вишенькою на моєму торті.
📖📖📖
https://booknet.ua/book/donka-sldchogo-b457833

Я не встигаю навіть відкрити рота, щоб відповісти, як чоловічий голос біля вікна раптово стихає. Батько хлопчика повільно обертається від вікна, тримаючи телефон біля вуха, і, пильно глянувши на мене, сухо кидає у слухавку:
— Зачекай, кохана, я зараз передзвоню.
Він відкладає телефон на стіл і прискіпливо-важким, проникливим поглядом дивиться на мене.
Його сірі, мов граніт, очі проходяться по мені, наче вивчаючи кожну деталь: мій джинсовий комбінезон, кросівки біля дверей й малого, який так несподівано та міцно обійняв мене за шию. Від цього погляду повітря в кабінеті здалося надто густим, а моє нервування сягнуло нової, просто критичної позначки.
🌺🌺🌺
https://booknet.ua/book/shalena-nyanka-mlyardera-b458716

Мега знижки одразу на п'ять книг.
Не пропустіть!
Знижки діють до кінця доби!

📖 Копія холостяка

https://booknet.ua/book/kopya-holostyaka-b453739

📖 Бранка по неволі

https://booknet.ua/book/branka-po-nevol-b431882

📖 Няня для сина мільйонера

https://booknet.ua/book/nyanya-dlya-sina-mlionera-b441618

📖 Принцеса мого коханого шефа

https://booknet.ua/book/princesa-mogo-kohanogo-shefa-b444825

📖 Таємниця олігарха

https://booknet.ua/book/tamnicya-olgarha-b449257

📖 Фатальна ніч з босом

https://booknet.ua/book/fatalna-nch-z-bosom-b452020

Новинка у Ванди Трезор!
Не пропустіть ❤️

Я чесно вигризла своє бюджетне місце в елітній ІТ-Академії, але через дурний системний збій на нього зарахували ще й нестерпного та самовпевненого мажора Лавріна Тарнавського. Оскільки місце лише одне, то ректор дав нам три місяці й умову: хто опиниться нижче в студентському рейтингу в кінці семестру, збирає речі і вилітає з університету. Ну, поборотися можна, бо я точно краща цього типа!
Але нас ще й поселили в гуртожитку в одну кімнату, перегородивши її тонкою стіною, через яку чути буквально кожен шурхіт. І я рішуче налаштована перемогти цього вискочку й виграти цю війну, от тільки що робити, якщо у мій план зненацька втручається несподіване кохання?
👇👇👇
https://booknet.ua/book/pomilka-404-kohannya-b458779

— Впораюся, — сухо відрізаю я й повільно ловлюся за запропоновану ним руку.
— От і чудово. Ходімо, кохана, — посміхається він куточками вуст, і ми рушаємо назад до сходів тераси.
Подумки зітхаю. Мене дратує оте його «кохана». Напевно в реальному житті я не захочу аби мене так називав справжній коханий, бо такі слова, завжди будуть нагадувати мені Мартіна та мою дурість.
📖🔥📚
https://booknet.ua/book/fatalnii-poclunok-mlyardera-b458517

Знижки!

📚 Таємниця олігарха

https://booknet.ua/book/tamnicya-olgarha-b449257

📚 Няня для сина мільйонера

https://booknet.ua/book/nyanya-dlya-sina-mlionera-b441618

📚 Фатальна ніч з босом

https://booknet.ua/book/fatalna-nch-z-bosom-b452020


📚 Принцеса мого коханого шефа

https://booknet.ua/book/princesa-mogo-kohanogo-shefa-b444825

📚Новорічно-різдв'яна казка

https://booknet.ua/book/novorchno-rzdvyana-kazka-chastina-b395512

📚 Спокуса для лихого

https://booknet.ua/book/spokusa-dlya-lihogo-b415008

📚ЗНИЖКА📚📖

— Що ви робите? — Налякано допитувалася дівчина. — Ви не маєте жодного права забирати мої документи.
— Помовч, Еріко, бо ще слово, і я піду, залишу твої паспорти, і цю машину тобі. Ти просила мене піти на поступки, я пішов, тож не розумію, чого ти ще хочеш тепер? Чи може, ти передумала?
— Ні. — Тихо видавила.
— Якщо ні, то ось тобі ручка й аркуш, пиши. — Простягнув їй теку, та все інше.
Дівчина розгублено дивилася на чоловіка, серце вискакувало з грудей від хвилювання. Недобрі передчуття оселилися в мізках.
— Пиши! — Суворо ще раз наказав чоловік. — «Розписка. Я...», далі прізвище, ім’я та по батькові. Добровільно зобов’язуюсь задовольняти, та належати як жінка, Кравченко Олегу Миколайовичу, цілий місяць. З 29 червня по...
— Я не буду цього писати, і належати вам теж не буду...
✨✨✨
https://booknet.ua/book/kupalska-nch-b416750

Уже вранці о 6.00⬇️

📖..Таня повертається до кімнати й зачиняє за собою двері. Проте за мить знову їх відчиняє.
Це натяк? Та я згадую про стіл, про який вона говорила напередодні. Заглядаю до кімнати: стільниця під клавіатуру стоїть збоку, прихилена до шафи. А на столі...
Чорт, фотографії, про які вона згадувала, акуратно складені зображенням догори. Я втрачаю дар мови, ще навіть не підійшовши до столу. ...
📖⬇️
https://booknet.ua/reader/spokusa-mlionera-2-b458381?c=5111673&p=1

Мирного неба! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ🙏

🍁📚🍁🍃📚🌿📖
Спустившись униз, взуваю осінні чоботи на босу ногу і чимчикую на вулицю. Зла як чорт. Цей неадекват мене розбудив, тож я не заспокоюся та не засну, доки не скажу йому все, що думаю.
За кілька хвилин уже стою перед воротами Канцера і тисну на кнопку домофона. Але мені ніхто не відповідає, тому починаю гамселити кулаком по воротах. Я доб’юся свого. Гримаю у металеву браму, а подумки іронізую: «Ану виходь, чудовисько волохате, на бій нерівний... Зараз я тебе порву як тузик грілку».
Почувши кроки зі сторони двору, я припиняю гримати і відступаю. Невже таки вийде? Я вже налаштовуюся обкласти свого ненависного сусіда з ніг до голови компліментами. Бо в нас, відколи він сюди приїхав, трабли. Але я вчасно стрималася, бо ворота мені прочинив сонний чоловік у формі охорони.
— Доброї ночі, пані. Вам кого?
Я спантеличено кліпаю кілька разів, а тоді випалюю:
— Того, що щойно в’їхав сюди на мотоциклі.
— Пані, перепрошую, але тут нікого не було, — надто впевнено заявляє чоловік.
Мене в цю мить підкинуло. Цей нахаба явно намагається зліпити з мене дурепу. Але не вийде.
— Послухайте, шановний. У мене є відео, на якому видно, що мотоцикл щойно в’їхав у ці ворота. Тож або ви кличете сюди цього клятого байкера...
— Або що? — визирає з-за охоронця чоловік у байкерському екіпіруванні.
Нервово кліпаю великими очима, дивлячись на чоловіка, який вмикає світло та звертається до охоронця:
— Михайле Васильовичу, спасибі. Далі я сам.
Охоронець залишає нас самих. Я закладаю руки на грудях і, поправляючи капюшон від халата, пильно дивлюся на чоловіка зі звішеним шоломом на руці.
🍁🍁🍁
https://booknet.ua/book/mi-nenavisnii-susd-b459087