Йдемо пройдемось
790 members
5 photos
102 links
Мета цього літа, 1000 км, сумарно в Карпатах та Італії.

Посилання на навігацію каналом тут: https://t2m.io/4Ok32c5F

При замовленні їжі James Cook, діє промокод "борода" на 5% знижки

Хочете щось запитати, @DoubleE7presso
На період походу, @Lysjuk
Download Telegram
to view and join the conversation
День вісімнадцять.

Встав рано. Як завжди в принципі - по годині 6ій.

Знову купа конденсату в наметі, хоча пробував спати з відкритим тамбуром. Стало холодно, тому трохи прикрив. Як видно, не допомогло. Вночі дивився на супер чисте небо з падаючими метеоритами, що переросло в найкращий ранок за весь похід - ясне небо, яскраво світило сонце і збоку величезна гірська маса. Просто кайф. Цього ранку я в першу чергу поїв, знову. І тут я би радив це всім - з самого початку треба було нічогісінько так ввалювати вгору на ПІМ, тому не дуже класно робити це на повний шлунок і коли він “працює”.

На Попа зайшов за півтори години десь. Ще раз переконуюсь, що це точно найулюбленіша гора в Карпатах: підйом, підхід і сама вершина суцільне задоволення. Навіть GoPro вперше вийняв познімати. Ну і краєвиди звичайно. Правда таблички на самій вершині немає.
Ну а далі почався спуск на кілометрів так 15. Весь час вниз. Ще по хребту навіть в кайф - враження ніби справді в Альпах. Але далі почалася дорога, потім річка з дорогою. І все вниз і вниз. І проблема не в тому що вниз, а в самій дорозі, її стані і відсутності хоч чогось цікавого. Словом - це були мабуть найдовші 15 км за весь маршрут. До речі, можна було промаркувати стежку від полонини Лисичої до дороги - так коротше і не треба йти дорогою. Зустрічав багато людей, які тільки починали. Сьогодні п'ятниця - стандартні "3-днівки".

Дуже довго гадав як виглядатиме кемп, чи треба буде платити, чи будуть люди. А виявилось, що це звичайне місце для відпочинку, з альтанками і колибою з лежаками. Але я вирішив ставити намет, адже місця просто вагон. А ще річка близько. Тому весь день купався і лежав на сонці. За ці всі дні прямо справді відчувається відпустка - суцільний релакс.
Коли прийшов на місце були 3 туристи, яким я дав на пробу кука, так як вони їли Харчі. Вони ж пригостили чаєм і гарячим шоколадом - те чого я так хотів, бо всю каву вже випив. А ще я віддав їм смалець(там трохи лишилось його), в замін чого вони хотіли дати мені шишок)) Зазначу, що туристи типу “прошарені” - на спорядженні, рюкзаки як в Роми, намети МСРи і все таке. Але все рівно видно були все “купили”, а ходити в гори “не купили” .
Шикував, доїдаючи всю їжу, якої насправді не було. Єдине під вечір напрягають якихось два хлопці, які приїхали і просто сидять, а я вже хочу спати - це великий мінус ходити самому.
Завтра пройти 3 км і все. Правда от небо затягнуло так не хіло, то думаю чи може треба було мені все-таки в колибі спати. Мабуть буде дощ.

🌊Вода: ДОФІГА! Весь час в річці йдеш. Але джерел теж норм.
#ЗТШ
День дев'ятнадцять.

Цей день можна було не робити, а дійти попередній спокійно, але до ІФ я би мабуть тільки під вечір добрався і то не факт. Квитків на потяг не було (Чернівецький знову через день).

Щоб щось відчути під кінець.... Можливо трохи. Але щоб такого відчуття що підходиш до кінця маршруту - не було. Не вистачає якогось знаку завершення. Написав про це Роману. Особистих підсумків за весь пройдений трек писати не буду, хоча останні км тільки про те і думалось, що й дало те відчуття завершення.
Одразу сів на маршрутку до ІФ (десь в околі 9ої ранку)
Зупинка одразу після моста. Маршрутка - єдиний варіант виїзду.

P.S. Велике дякую всім, хто читав, натискав на ті жовті пальці до гори, та просто був тут.
Ви зараз читаєте це повідомлення, а я лягаю спати в кемпінгу в Італії, звідки завтра з ранку, розпочнеться наш маршрут (Alta Via dei Monti Liguri)
Тримайте кулаки, буде як буде, а буде круто!)
І ще, не соромтесь, @DoubleE7presso, пишіть сюди, і висловлюйте думки/побажання, якої інформації вам би хотілось бачити по цьому маршруту, і не тільки.
Про фото вже коментар був, щоб їх було більше. Думаю, буде інтернет, буде більше фото)
​​#AVML
День 0
Все як завжди розпочалось із Київського аеропорту, де вода по 2Є за 0.5л. Багаж заважив 18кг, що дуже мене порадувало. На даний момент то мій власний рекорд, вся їжа та спорядження на 24 дні.
Далі все швидко відносно: реєстрація, крутий логотип авіакомпанії (Ernest), ну і сам політ. Поки в принципі без особливих пригод, все йде за планом, навіть дивно.
Аеропорт Христофора Колумба в м. Генуя невеликий, ви легко знайдете вихід до зупинки автобусів, котрі ведуть в місто. Далі вам треба зачекати саме той автобус, їхати на вокзал і там вже чекати останню частину на сьогодні, потяг.
Між цим всім ділом, треба було купити газ, бо на жаль, із собою в літак його брати не можна.
Головна, і найнадійніша ідея була це Salewa shop, і я не знаю чому, але вони не продають його, це був початок пригод. Правда працівник магазину порадив піти в Декатлон і глянути там, але в мене була підозра, що там балони цангові, а не гвинтові. Варіантів було небагато, перший потяг ми вже пропустили, тому пішли туди.
Тепер ви будете знати, там є балони і різьбові і цангові, але різьбові тільки середні (230г) та малі (100г).
Вже трохи більш щасливі, що однією проблемою менше, ми пішли назад до вокзалу.
Вирішивши другу проблему, (ми поїли!), стали чекати на наступний потяг, стоячи на платформі, і якимось дивним чином, можливо ми сліпі, або це мала бути платформа 9 і 3/4, потяга не було. І ми чекали вже наступного, як ви розумієте. Нерви, втома, невиспаність не додавали настрою. Але він приїхав, все окей.
Вже зараз ми в кемпінгу, засинаємо під приємний звук хвиль, які розбиваються об берег. Завтра буде перший день, важкий та мокрий, бо жарко тут не на жарт.
Як вам ідея із фото? (Посилання під постом)
Anonymous Poll
95%
Добре, мені подобається
5%
Погано, давай інстаграм
​​#AVML
День перший.
Не зважаючи на пізній приїзд, доволі таки не погано виспались. Пройшлись до моря, сфотографували його, та рушили на початок маршруту.
Він розпочинається в місті, і бажано мати трек або паперову карту.
В принципі знайти не важко, сам
маршрут маркований дуже добре, багато міток, і крім них більше ніяких немає. Не заблудитесь.
Далі сам маршрут веде вас оливковими та виноградними полями, за спиною море, яке від вас віддаляється.
Підйом особливо не складний, йдеться не важко. Єдине, що піт заливає обличчя, і в мене вперше від солі так пекли очі, не дуже приємне відчуття.
Найбільше враження на даний момент, це відсутність води.
Беріть, пийте, води скільки зможете. Сьогодні в нас вечір з водою, чому ми дуже раділи. А завтра, секція без води взагалі. Приблизно 40км, на сонці, якось будемо викручуватись, хоча поки не знаємо як. Ну, але пригоди самі себе не знайдуть.
​​#AVML
День 2
Ранок з водою, як і вечір просто чудові. Ніщо не може їх затьмарити. Напившись води максимально багато, так щоб вже тошніло, рушили в перед без знання, коли вона буде ще. Чесно скажу, це трохи лякало.
Перші десять кілометрів дались дуже легко та впевнено, проходили по дорозі, через хвойний ліс, який дуже приємно пахнув. Не зважаючи на 20кг наплічник, я отримав задоволення.
Перша зупинка була біля будиночоку/кафе, де продавали воду. Я докупив ще пляшку води, бо треба була тара, і ми рушили далі.
Далі розпочалось найцікавіше, набір. Ще вчора ми заночувати на 900м, зважаючи що набір розпочався з 0, вважаю це не погано.
Сьогодні ж, гори почали показувати свої справжню велич. Зона лісу закінчилась, більше каміння та Альп. Я був зачарований, дуже вже звик до Карпат, але тут все було по іншому, по новому цікаво.
Далі ми йшли не маючи особливо конкретного плану, де ставати на ніч. Бо води не було ніде, ми не бачили жодного джерела чи річки, навіть калюжі рідкість.
Мета було дійти до рефюджа, біля якого як ми сподівались буде вода, але за 3 км до нього, ми знайшли місце, де тримають корів чи коней, там стояла велика цистерна з водою..щастю не було меж, 25км за день, дали свої плоди.
Зараз лягаємо спати, та готуємося до завтра. Далі вже по ідеї і наявній інформації, з водою краще, але ми ще поки не схильні довіряти цьому.
P.s. моя перша ночівля, на 2000тис. метрів.
​​#AVML
День 3
Ночівля на висоті, як і очікувалося трохи холодніша, навіть не зважаючи на те, що на вулиці літо.
Радість від того, що в нас є вода додає сил зранку. Я так часто говорю про це, тому що це дуже важлива річ. Ми кожен день несемо по 5л води, зараз по ідеї вже буде простіше, вода відносно частіше, але все ж.
Маршрут далі розпочався легко і просто. Ми скинули трохи висоти, і почали підходити до нашого набору сьогодні, 600 метрів, в деяких місцях майже вертикально, під сонцем, це було доволі сильно.
Як і до цього, гори виглядають масивно та гостро, всі вершини як голки, через це підйом на них часто йде довгим серпантином, але так легше, ніж просто дертись в лоб.
Єдиний мінус: поки ми підіймались, гори затягнуло хмарою, і ми нічого не змогли сфотографувати.
Після набору відповідно почався плавний спуск, з елементами підйому до невеличкого села.
Все в принципі пройшло гладко, якщо не вважати зливу, яка накрила нас вже в селі, і продовжується далі.
З максимально крутих новин: ми знайшли стійло для коней, де поставили намети, та готуємось до сну. Тут є невеличкий бар/готель, де можна зарядити телефон, випити каву (1Є) та пиво (4Є), із їжі морозиво (2.5Є) і шоколадки ріттер спорт (2Є).
Вода є, кемпінг шикарний, не знаю чи могло щось піти краще. Поки маршрут йде не погано, навіть трошки швидше ніж треба, це радує. Завтра знову довгий день, та нові пригоди.
Залишайтесь на зв'язку, бо для кого ж я це пишу.
#AVML
День 4
На ранок після зливи не залишилося і сліду. Вода вся кудись зникла, воно в принципі і не дивно, постійне сонце палить не на жарт.
Наша дорога в першій половині дня лежала до першого великого села на маршруті (велике, бо там є магазин). Частина йшла дорогою, частина лісом, кожен день зустрічаємо дуже багато закинутих будівель різного характеру, сьогодні, наприклад, якусь стару військову.
Спустились в село, тут дуже гарно та приємно. З цікавої інформації: є безкоштовний кемпінг, і не далеко магазин, воду можна набрати біля посту швидкої допомоги.
Купивши в селі місцевого песто (ну ми ж в Італії!) і різних дрібних смаколиків, рушили далі.
Маршрут із села непрочищений, не довго, але малина встигає вам подерти ноги до крові. Далі маршрут лежить до перевалу, на якому стоять величезні вітряки, які добувають енергію, вперше бачив їх так близько, масивні штуки.
Після цього підйом на вершину трохи вибиває вас з колії, бо не так що легкий, і вчорашні навантаження нікуди не ділись, але менше з тим йдемо на верх.
З вершини відкривається шикарний вид на море та прилеглі села, робимо декілька фото, та йдемо в низ на кемп.
В от, це мало статись, вечір без води. Її тут немає, хоча мала б бути. 1:0 на користь османда. Радує що завтра наступна вода в принципі не далеко, тому якось дотягнемо.
P.s. так як з магазину була їжа, то воду не довелося гріти на вечерю. Їли бутерброди з песто, помідорами, сиром та ковбасою, було просто надзвичайно смачно, все ж таки італійці знають щось в їжі.
#AVML
День 5
Ранок розпочався із не організованої атаки корів та трьох баків, які просто прийшли до кемпу, і стали в радіусі 5 метрів, особливо нічого не робили, але якось було не по собі.
Дякуючи їм, ми зібрались швидше ніж зазвичай, та рушили.
Так як вчора не було води, на ранок її відсутність, особисто в мене не додавала якихось приємних відчуттів.
Йшли до першого можливого джерела, і ура, вода там була, правда щоб набрати її, вас треба буде витратити трохи часу, бо вона ледве тече, а потім майже в лоб підійматись на гору, ну за все приходиться платити.
Далі особливого нічого не відбувалось, окрім підйомів вверх на спусків в низ.
Сьогодні пройшли 10 кілометрів, і вирішили зробити половинку. Чому б ні, вода безлімітна.
На цих радісних нотах, ми попрали речі (як це зробити буде окремий пост) в перше за п'ять днів прийняли який не який душ, щоб підняло наш моральний дух.
Вже скоро розпочнеться частина, де з водою набагато краще, це не може не радувати.
На вечерю додавали в страви, песто.. як я вже казав вчора, це божественно. Навіть задумався, шоб носити невеличку баночку з собою (пластикову звичайно)
Бо хто добре їсть, той добре йде.
#AVML
День 6
Нова страва в меню, куспесто) і свіжий жарт в нашому лексиконі.
Ранок після дня половинки, дуже бадьорий, добре виспались і в принципі цього достатньо щоб відчувати себе в тонусі.
Набрали вдосталь води та рушили вперед. Сьогодні за день небагато набору, майже все вниз, з однієї сторони це легше, з іншої ваші коліна вам потім про це згадають.
Поки ми скинули висоту, гір мало, але за те ходимо гарними лісами, майже як ліси латлоріен.
Також сталась важлива подія, далі ми маршрут йдемо двоє, не буду вдаватись в подробиці, бо як то кажуть в народі, все що було в лас вегасі, залишається в лас вегасі.
Вже скоро дійдемо до найбільшого міста на цій ділянці, Altare. Хочемо зробити невеличку перерву на гастро тур, похід і їсти, це одні із найулюбленіших моїх речей, і коли їх можна поєднати це кайф.
Сьогодні стали на кемп біля каплички, яка на карті позначена як шелтер, нічого собі такий шелтер я вам скажу, вода є, дах над головою теж (окрім намету), чого ще можна хотіти, після 30км за день. Напевно знаю, торт)
#AVML
День 7
Ранок зустрів нас туманом. Обід зустрів нас туманом. Короче, дуже туманний день.
Йдучи зараз лісами, які затягнула густа хмара, чесно кажучи не дуже цікаво, нічого не видно, вологість 💯, пітнієш швидше ніж в бані, хорошого мало.
Мета на сьогодні як я вже казав, дійти до Altare, тому впевнено рухаємось до нього.
Починаючи від учора, трек дуже часто перетинається із велосипедними маршрутами, часто звіряйтесь із треком щоб не загубитись, або випадково піти не туди, ну думаю це ясно.
Пройшли 20 км до міста, із мрією про єдиний Кебаб що там продається, а він по вівторках не працює, ну за що він так з нами?!
В кінцеву результаті витратили півтори години на очікування, коли завершиться сієста, бо під час неї нічого не працює.
Докупили трохи калорій, у вигляді хліба, анчоусів, моцарели, салату та песто, щоб зробити найбільший у світі бутерброд.
На сьомий день, ви хочете їсти все більше і більше, таке відчуття ніби я завагітнів і кормлю когось іще.
День закінчився чудовими місцем для кемпінгу, водою та рівним місцем для намету.
Поки все йде дуже не погано, в графік вкладаємось, травм немає.
P.s. людина яка довго в поході, мріє про дві речі, їжу та душ, все інше то вже розкіш.
Наше чудове місце для кемпінгу)
#AVML
День 8
Вранці ми вирішили, що сьогодні вихідний. Така собі приємна несподіванка.
Спали на годину довше ніж зазвичай, і це здалось забагато, не думав що колись таке скажу.
Як і в будь-який вихідний, ми нічого не робили, я намагався писати пости в тг, і паралельно споживав еспрессо, і всі можливі калорії до яких дотягувалась рука.
Саме містечко особливо не відрізняється від інших таких же. Люди практично не розуміють і не спілкуються англійською. Ми так і не змогли знайти де законектитись в інтернет, його або просто немає, або як сказали місцеві, хмари заважають сигналу до нас дістатись.
Продуктових магазинів немає, ледве знайшли один в якому край обмежений вибір, ну але це вже краще ніж нічого. Треба не забувати про сієсту, дві години вилітає, треба просто чекати.
Кебаб про який я згадував, так і не відчинився. Якщо не брати до уваги магазини та інтернет, то вихідний тут робити це непогана ідея. Ми залишили намети на весь день, і їх ніхто не чіпав, всі речі на місці.
Завтра новий день, та продовження маршруту, залишилось не багато)
#AVML
День 9
Навіть один день вихідного, дуже розслабляє.
В ранці швидко зібрались та рушили в перед. Маршрут йшов через дорогу, тому ми дуже швидко його подолали. В принципі, перші 15 кілометрів дались дуже легко та впевнено. Взагалі, за цей день пройшли 30, і інші п'ятнадцять вибивали із нас всі сили, які ми акумулювали вчора.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди, останні дні мені набридли. Маршрут йде постійно лісом, ви нічого не бачите крім власних ніг, та стежки якій кінця краю. Я не нию, але оку дуже важко за щось зачепитись, щоб відволіктись від монотонної зміни лівої ноги на праву.
Завтра в нас ювілей, десятий день на маршруті, буде велике свято, ми їстимемо одну пачку treakandeat яку мені задарили на день народження. Відчуття того, що вже десять днів ми худнемо та постійно йдемо, немає. Це вже більше ніж хоббі, навіть не зважаючи на скучність стежки (конкретно на цій ділянці) ви вживаєтесь в роль хайкера, дуже швидко, і з кожним кроком вчитесь отримувати задоволення, навіть від дуже дрібних речей, таких як добрий ранок, почутий від напарника.
Короче, хватить лірики, треба йти далі, мозолі самі себе не зароблять.
P.s. тут фото немає, бо не було що фотографувати.
#AVML
День 10
Швидко поснідали та зібрались, або це так здається, або просто це вже відточено до автоматики. Кожен день одні й самі речі, дії йдуть одна за іншою, ви просто їх вдосконалюєте.
Вже десятий день я снідаю та вечеряю тільки кус-кусом, і поки цей експеримент мені дуже подобається.
Сам маршрут майже спочатку йде вверх, спочатку набір не здається великими, але потім цифра у 700м забирає у вас сім кілометрів шляху.
Вже зараз можна сказати, ми набрали чудову трекінгову форму, ми йдемо вверх тільки зрідка зупиняючись, по причині того що піт заливає обличчя, вважаю це крутим надбанням.
Нарешті піднялись вище тисячі метрів, але чогось гарного поки не бачили, бо (катаракта) так ми називаємо хмару яка затягує все видиме і не видиме. Тільки зрідка нам відкриваються якісь гарні краєвиди, які ми намагаємося сфотографувати.
Сам маршрут став трохи легший в плані води, джерела є частіше, і не так страшно залишитись без води. Але все одно, про запас маємо з собою в рюкзаку. На даний момент, він би мав поменшати на 3 кг, але якось цього не помічається, нажаль.
Почала турбувати п'ятка, яку пошкодив при спуску в Кваси. Тепер думки тільки про те, аби не стало гірше, бо тут зійти я не дуже хочу, як в принципі і минулий раз.
На свято їли treakandeat, смачно, але ми очікували трохи більшого. Майже 300 грн за пачку як не як.
Завтра складний день, багато спусків та підйомів, не особливо великих, але в сумі дадуть про себе знати.
Тепер всі дні, йдуть в сторону фінішу, разом із нами.
#AVML
День 11
Коли за перші декілька кілометрів ваше взуття наскрізь мокре, день навряд чи буде хороший.
Ще вчора з вечора ми такі круті чуваки випрали речі, і розвісили їх із надією що на ранок висохнуть. Але в хмари були свої плани.
Перше, що я побачив із намету, коли вийняв голову, це нічого. Хмара настільки густо затягнула, що видимість була метрів 5.
Підсушуючи речі на собі, і паралельно снідаючи, зібрались та рушили далі.
Перші 10 кілометрів були максимально мокрі, взуття вимокло наскрізь і вода просто витікала звідти, відчуття не з приємних, я вам скажу.
Після обіду погода трохи покращилась, ми навіть одного разу бачили море. Сфотографувати не вийде, бо воно далеко, камера того не передасть.
Посеред лісу зустріли дивну будівлю, але біля неї є вода, тому це потенційне місце для кемпінгу.
Травма мучить ще більше, і поки я нічого не можу з цим зробити. Але, в разі чого є секретна зброя - сандалі!
Тепер вже з кожним днем на телефоні помітніше, що треку залишається менше, приємне відчуття.
На вечір в нас була ревізія по їжі, після якої в мене на вечерю був подвійний борщ та кус-кус. І це було чудово, багато та чудово.
Вже не перший раз помічаю, що після дня 9-10 починається постійне відчуття голоду. І так до кінця маршруту, неприємний запах та голод - ваші постійні супутники.
Ввечері пробив сідачку, яку колеги подарували на день народження, тому буде контент по заклейці. Буду робити то вперше!
Не ходіть на інші канали, вас і тут люблять)
#AVML
День 12
Нарешті перший ранок за довгий час розпочався із сонця.
Ще вночі ходила якась тварина недалеко від нас, і дико кричала. М'яко кажучи, стало трохи страшнувато. Але через певний час вона пішла, і я заснув далі.
Взагалі вчорашній вечір мав закінчуватись на обсерваторії, але ми не знайшли її на карті та зупинились внизу.
Сьогодні ж зранку, при підйомі на верх, ми знайшли її, і дуже пожалкували що не ризикнули піти. Вид звідти просто шикарний, сама вона звичайно не схожа на Піп Іван Чорногорський, але теж нічого така.
Там працює приємний дідусь, який провів невеличку екскурсію та запропонував кави. В такі випадки дуже жаль, що не знаю італійської.
Далі маршрут вів гарними хребтами, схожим на Свидовець, із яких відкривався гарний краєвид на озеро. (Lago Lungo)
По дорозі, як і кожен день, зустрічаємо багато людей на гірських велосипедах, на вихідних їх особливо багато.
Далі наш шлях лежав до села, де ми маємо стати на кемп, а шлунок мріяв про морозиво.
Але не судилось ні кемпу, ні магазину, ні морозива тут знайти. Це докинуло нам зайві кілометри на пошук місця для намету, і настрій без морозива погіршився.
З кожним днем організму все більше не вистачає калорій, сьогодні це стало особливо відчутно. При першій можливості доберемо снікерсів, щоб хоч якось компенсувати витрачені калорії за день.
Якщо все буде чудово, то завтра буде ще один вихідний, який ми вибили тим, що йдемо трохи швидше. А це не аби яка радість я вам скажу, той вихідний в горах!
#AVML
День 13
Сьогодні Газманов прийшов, і забрав наші ясні дні.
Ранок почався із рідких ударів капель води по тенту, небо сильно затягнуло, день обіцяв бути вологим та мокрим.
По кілометражу це був не найдовший відрізок, але фізично цей ранок був для мене найважчий.
Я здається і повечеряв, і сон хороший, але не вистачає енергії. Дуже дивне відчуття, я ніби батарея в дуже старому телефоні, яку дуже важко зарядити, як не старайся.
Наша їжа нам не набридала, все окей, просто її тепер недостатньо щоб наситити постійно голодуючий організм.
Сьогодні плануємо заночувати в селі, і як я вже казав зробити там вихідний, щоб відпочити.
Трек не дивлячись на таку собі погоду, був гарним. Підйоми та спуски між вершинами якось додавали азарту ходьбі.
Спуск до села виявився не з легких, і останній кілометр добре передавав вітання колінам.
Саме село нас розчарувало, чи то ми забагато очікували. Тут все зачинено сьогодні, всі магазини та заклади. Це сильно вдарило по моралі, бо дуже хотілось калорій у вигляді морозива.
Завтра вранці по ідеї все має працювати, і ми залишимось. Якщо ні, підемо далі.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди.
Я виснажений.
Але мораль ще висока, тому рухаємось вперед.
P.s. фото всі такого плану, Газманов мучив весь день(
#AVML
День 15
За день відпочинку можна всадити в себе більше 5 тисяч калорій, і це тільки те що ми змогли порахувати.
Як не крути, інколи нічого не робити теж потрібно. Цілий чотирнадцятий день, ми нічого не робили, тільки їли і відпочивали. Набирались сил перед сьогодні.
Зараз частина маршруту стала складнішою, менше траверсів, більше підйомів та спусків, за день набігає до 1500м. Виснажує, але куди діватись. Зранку вперше зустріли двох змій, доволі таки великих, до того в принципі тільки дрібних, смішних ящірок. Взагалі дике життя тут живе на повну, день перед тим, в метрах 20 від нас, бачили дикого кабана. Він побіг, і ми побігли, радує що в різні сторони.
Сьогодні вечір знову із мінімумом води. Знову ця частина маршруту вдарила по нас неочікувано. Якось до цього, майже тиждень все було окей, вода часто, і ми розслабилися. І завтра теж невідомо чи буде перші 6 км. Радісного мало.
З приємних речей, ми виривались із лап лісу, і сьогодні перший вечір на вершині гори. 1300 м - не особливо багато, але гарні краєвиди та море приємно гладять око.
Маршрут складний, в першу чергу морально, потім фізично. Тому якщо є в планах йти на довго, тренуйте мораль.
#AVML
День 16
Розпочинати день із 100 грамами води погана ідея.
Ніч була прохолодна, я повністю закрив спальний мішок, підмерзав тільки ніс, килимок поки працює на десять з десяти. Ну і ніч на вершині гори навряд чи могла б бути теплою, навіть в Італії, навіть літом.
Встали та зібрались швидко. І майже мовчки. Коли ви весь вечір, ніч та ранок не пили води, напруга м'яко кажучи є. Ми знали, що за три кілометри має бути джерело, але це вже нас стільки раз підводило, що важко порахувати. Тому емоції були на межі. Кожен із нас хотів покричати на іншого, чому так і тд, але толку з того - вода не з'явиться.
Через три кілометри вона була, камінь з душі впав десь далеко та сподіваюсь на довго. Ми заварили чаю, напились вдосталь та рушили далі.
Маршрут набрав обертів ці дні: середня висота виросла до 1000 метрів, так було і складніше і цікавіше. Часто стежка робила круті віражі на вершині, і ми наче асасіни мчали до прохолодного лісу, щоб заховатись від сонця.
Останній можна сказати штурм на сьогодні - вершина в 1600 м. Це небагато, згоден, але це тільки на словах так.
Розпочали підйом із 1300 м рівно, і набрали 200 метрів за 23 хв, без єдиної зупинки - то наш власний рекорд. Ще ніколи в житті я так не кайфував від набору. Далі вже було не так круто, але не менш цікавий підйом лісом.
Вирішили трохи не доходити до фінальної точки на сьогодні, бо знайшли круте місце для кемпу. Фото будуть нижче.
Загалом, день з водою і без неї, дві різні речі.
P.s. вказівники дуже творчі, але інформативні.
#AVML
День 17
Хто добре їсть, той добре йде.
Ранок в лісі був дуже і дуже холодний, пуховку не хотілось знімати до самого початку.
Взагалі якось стало холодніше в принципі, особливо вечорами, є підозра що це через те що море близько, і робить погоду трохи по своєму.
Маршрут розпочався гарним і широким плато, на якому паслись коні. Дуже нагадує Kungsleden, тільки там були олені.
Швиденько спустились в низ, і знайшли перший за 16 днів відкритий рефюдж! Ніч доречі в ньому коштує 30Є, в цю ціну ще включений сніданок. Якось нам здається трохи дорого, особливо в порівняні із Швецією, де менша ціна хоч і не на сильно, але розміщення будиночку просто Бог знає де. Часто біля таких рефюджів багато людей, котрі приїжджають вийти на найближчу гору, чи просто погуляти лісом. В вихідні взагалі ніде яблуку впасти.
Сьогодні весь день скидаємо висоту, один відрізок, майже в 5км іде дорогою, ненавиджу ходити дорогою. Але сьогодні, це було по іншому, на обід ми стали біля кафе, в якому обід коштував 12Є, ну і ми вперше вирішили поїсти щось інше, від того що ми їмо зазвичай, і це було божественно, фото нижче.
Пройшли до місця ночівлі, яке виявилось в когось на полі, але будемо надіятись що нас не виженуть, головне не палити багаття, як ми вже знаємо, і все буде окей.
До фінішу залишилось чотири дні, це додає сил йти далі.
P.s. в цей день я був капітаном пирогом))