Поки ми ще допомагаємо забронювати човни нашим курсантам, молодим шкіперам і просто новим гостям-клієнтам на серпень, вересень, жовтень... вже почалося бронювання 2027 року

Якщо вам хочеться на яхтинг на 1-2 тижні, або ви не знаєте як це працює - пишіть нам! Ми розкажемо, допоможемо і знайдемо для вас хороший човен (яхту, моторну яхту або катамаран).

Колоритний і маленький Зларин (Хорватія) біля міста Шибеник — це один із найцікавіших островів Шибенського архіпелагу. Причому його історія не про фортеці чи великі битви, а про море, корали, моряків і дивовижну здатність маленької громади виживати між великими імперіями.

Люди жили тут ще в античні часи.
Археологи знаходили сліди іллірійських поселень, а пізніше острів потрапив до сфери впливу Римської імперії. Проте великих римських міст тут не виникло. Для римлян Зларин був скоріше проміжною стоянкою на морських шляхах уздовж узбережжя Далмації.

Середньовіччя
Після приходу хорватів острів поступово заселяється слов'янським населенням. Перші письмові згадки про Зларин відносять до XIII століття. Як і більшість далматинських островів, він опиняється між інтересами хорватських правителів, угорських королів та Венеційської республіки.

Море залишалося головним джерелом життя:
рибальство;
судноплавство;
оливки;
виноградники.

Венеційська доба (XV–XVIII ст.)
Саме тоді починається золота епоха острова. Зларин входить до складу Republic of Venice. Венеція потребувала моряків, рибалок і торговців, тому місцеві жителі активно працювали на морі.
Але найбільшу славу острову принесли не кораблі, а Червоні корали. Зларин став одним із головних центрів видобутку червоного середземноморського корала.

Місцеві поколіннями займалися кораловим промислом. Червоний корал вважався дуже цінним матеріалом для прикрас. Його продавали по всьому Середземномор'ю. Деякі родини зі Зларина стали досить заможними завдяки цьому ремеслу. Навіть сьогодні острів часто називають: "Острів червоного корала"

XIX століття
Після падіння Венеції у 1797 році острів, як і вся Далмація, переходив від однієї влади до іншої:
Австрія;
Французька імперія Наполеона;
знову Австрія.

За Австро-Угорщини місцеві активно працювали моряками на торговому флоті. Багато чоловіків проводили більшу частину життя в морі.

XX століття
Після Першої світової війни Зларин увійшов до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, а потім Югославії. Після Другої світової війни почалася знайома для багатьох островів історія: молодь переїжджала до міст; населення скорочувалося; старі ремесла поступово занепадали.
Кораловий промисел майже зник через екологічні обмеження та зміну економіки.

Сучасний Зларин
Сьогодні острів має одну дуже незвичну особливість - тут майже немає автомобілів.
Фактично Зларин став одним із символів повільного життя в Далмації.
Сьогодні тут мешкає лише кілька сотень людей, але колись він був набагато жвавішим морським центром.

Тут:
тихі вузькі вулиці;
кам'яні будинки;
соснові ліси;
маленькі бухти для купання;
атмосфера старої Адріатики без натовпів туристів.

Майже завжди курсанти та гості на човні питають:

"А чого ліва сторона човна називається "port"? Порт борт? Чого не просто - ліва частина?"

Ну-у... на флоті багато різних є назв, які досі тримаються завдяки традиціям, жартам або для облегшення користування. Серед наших знайомих є чимало дорослих, які час від часу плутають де ліво, а де право. І ми не готові підводити статистику, кого серед них більше - хлопців чи дівчат. Просто є факт - наявність плутанини. А тепер уявіть, що оця плутанина ліво-право перебралось на човен. Де лівий борт, а де правий? А як треба стояти, щоб лівий був зліва?

Ну, взагалі то, так, вірно - треба стояти обличчям у напрямку руху човна (до носової частини), і тоді лівий буде зліва, правий - праворуч. І навіть якщо човен включив двигуни на реверс і почав рухатись кормою вперед/назад, все одно борти залишаються як є, і орієнтація не змінюється.

Але якось морська спільнота (скоріш всього англійці або нідерландці) вирішили, що краще бортам дати назви, а не просто оце "лівий" та "правий". І тоді ТОЧНО не буде плутанини. Не знаю, чи допомогло воно морякам, але з того часу назвали правий - стерн або старборд (starboard side), а лівий борт називається порт-борт (port side).

Ці назви мають глибоке історичне коріння, що сягає ще доби вікінгів або навіть античного мореплавства.

⚓ Етимологія та історія:
🔹 Starboard (правий борт):
Слово "starboard" походить від староанглійського "steorbord", де:
"steor" — керувати (той, хто управляє). Як в українській - стерно, стерновий. Пам‘ятаєте?
"bord" — борт, бік.

Чому правий? У більшості людей провідна рука — права. І ще в епоху човнів з веслами та прямим парусом - стерно (кермове весло) кріпили праворуч, бо шкіперу було зручніше керувати правою рукою. Тому правий борт — "кермовий борт", або starboard. (як на фото)

🔹 Port (лівий борт):
Колись лівий борт називали "larboard", що означало щось на кшталт "борт з боку вантажу" (lade board або larboard).

Але "larboard" легко плутати зі "starboard", особливо в шторм або в криках: lar/star.
Тому, щоб уникнути фатальних помилок, у 19 столітті Британський Королівський флот офіційно замінив "larboard" на "port" — бо історично саме з лівого борту судно швартувалося в портах, щоби не пошкодити кермове весло з правого борту. Сьогодні яхти швартується тим бортом, яким зручніше шкіперу, враховуючи конструкцію човна та природні умови.

🌀 Fun Fact: у морській навігації порт-борт позначають червоним, а старборд — зеленим. Це ще одна підказка для орієнтації, особливо вночі. Як це запам‘ятати? Про це якось окремо розкажемо або приходьте на навчання

⚓️ Вітаємо нових шкіперів у великій морській родині! ⚓️

Ще троє наших курсантів успішно склали іспити та отримали міжнародні ліцензії ISSA Inshore Skipper і VHF Operator! 🎉🎉🎉

Що це означає?

⛵ Тепер вони можуть самостійно брати яхти та катамарани в чартер.

⚓ Проводити інструктаж екіпажу та відповідати за безпеку на борту.

📡 Законно користуватися морською радіостанцією VHF та спілкуватися з маринами, береговими службами і суднами.

🌊 Виходити в море на відстань до 20 морських миль від берега відповідно до рівня ліцензії.

🧭 Планувати маршрути, працювати з навігацією та приймати рішення як справжні капітани.

Але всі досвідчені моряки знають одну важливу річ: отримання ліцензії — це не фініш. Це лише початок великої морської пригоди. Попереду сотні миль, нові країни, швартування, світанки в бухтах, нічні переходи, несподівані вітри, нові екіпажі та безцінний досвід.

Море щедро винагороджує тих, хто продовжує вчитися все життя. Бажаємо нашим новим шкіперам попутного вітру, надійних екіпажів, красивих маршрутів і завжди повертатися в марину з усмішкою та новими історіями! 

Вітаємо, капітани! 
Let’s Boat! Welcome to our world

P.S. Якщо хочеш і ти навчитись, або подарувати навчання близькій людині - пиши нам.