Що спільного між Кагор та Дом Периньон?

Істина десь поряд. Це головне, що я зрозуміла, поки працювала з архівами для відновлення історії вина в Україні. Сьогодні хочу розповісти вам один дивний, але позитивний міф.

Йдеться про історію кагору.

Можливо, ви чули про петра великого, який після багатьох дегустацій обрав вино з французького регіону Cahors для потреб церкви?
Так от, забудьте.

Річ у тім, що кагор, яким ми його знаємо сьогодні, є майже сучасним брендом. Від початків православної традиції й до початку ХХ століття не існувало якогось одного спеціального вина з усталеною рецептурою і статусом “канонічного церковного”.

Церква могла купувати вино, отримувати вино як дар або виготовляти самостійно.

Цікаво, що церковні вина часто ставали об’єктом зловживань, бо вони часто мали пільгове оподаткування, тому під їхнім виглядом могли завозити будь-які напої.

Окрім цього наприкінці ХІХ століття з’являлися розслідування, які показували, що саме церковні вина були одними з найбільш фальсифікованих з усіх.

Усе це змінилося вже за радянських часів, втім чому саме кагор був обраний для літургійних потреб партійними функціонерами, мені на зараз невідомо.

Після цього ми маємо майже сто років розквіту бренду, який тепер багато хто сприймає як історичний, хоча історичний його зробив саме той факт, що його вважали традиційним і давнім.

Виходить такий собі церковний уроборос, коли уявлення про старовину саме і створює той образ старовинності, на який згодом усі посилаються як на беззаперечний доказ.

І ось тут найцікавіше, якщо ми вже знаємо, що кагор не є незмінним вином для літургії, постає питання, що з ним робити тепер.

Чи варто відмовитися від нього як від радянського спадку, чи слід визнати, що за останні сто років у нас сформувався власний культурний образ та бренд, який люди знають і з яким пов’язують певні релігійні та святкові очікування.

Мені значно ближча думка саме про переосмислення, бо я бачу, що українські винороби вже зараз створюють сучасні версії цього напою.

Тож обирати на свята кагор чи обирати натуральне густе червоне вино, згідно православних канонів, це вже справа ваша, але саму цю історію, як на мене, варто знати.

Дякую вам за увагу і бажаю всім якісно підготуватися до свят.

П.С. Як і Кагор, Дом Перинйьон це не особливе вино, а бренд шампанського, який з'явився на початку 20 століття.

Чому ми вирішили зробити тур «Вино і Вітрила»?

… якщо культурний захід не підвищує рівень культури - його нема сенсу проводити.

… щоб навчитися розбиратися у вині - треба пити вино

… Коли поруч є друг, який розбирається в темі - то розуміння та навчання буде кращим.

Про тур більше тут - https://lets-boat.com/uk/tour/istria-sailing-tour-wine-sails/

На яхті рукавиці — це не «опція», а must-have. І їх потрібно два типи.

Перший тип — для роботи з вітрилами.
Такелаж, мотузки, лебідки — усе це дає навантаження на руки.
Такі рукавиці захищають долоні та пальці від натирання і опіків від шкотів.
Вони можуть бути:
— з повними пальцями або з відкритими
— із посиленими зонами
— міцні, але зручні, щоб добре відчувати мотузку

Другий тип — для швартування і мурінгів.
І тут вже зовсім інша історія.
Швартові «мотузки» часто:
— мокрі
— слизькі
— з водоростями
— іноді навіть із мушлями
Тому тут потрібні рукавиці з хорошим гумовим покриттям, яке дає зчеплення і реально захищає пальці та долоні від порізів.

Різні задачі — різні інструменти.

І якщо коротко:
правильні рукавиці = цілі руки + більше контролю

ТОП 5 порад екіпажу перед тим як вийти в море. 

Кожен шкіпер стикається з тим, що перед виходом в море треба провести екіпажу інструктаж і розказати про техніку безпеки. Інколи це займає 10 хв, інколи всю годину. Залежить від досвіду та підготовленості команди. 

Ось вам жменя простих порад, яка збереже вам час, а можливо і безпеку човна. Це лише частина важливих моментів, які треба проговорити. 

Шкіпере, зберігай собі, висилай своїм екіпажам та користуйся.