Те саме про Процика.

Що сказав би про ваші дискусії Владік Мосін?

Ось приклад як про Процика писали, якщо комусь пече, що дядю хуєсосять, а Процика ні.

Чути дрон, мабуть з теплаком, як без теплака вночі літати. Місяць за хмарами. Вогні фар наближаються. Машина зупинилась, вийшли двоє. Я ховаюсь під дорогою. Лицем притискаюсь до землі. Рахую хвилини.

— Он адін, гдє-то тут єго відєл дрон.

Це каже перший.

— Блядь, Коля, да ну єго нахєр, холадна.

Відповідає другий.

Сідають, їдуть, я повзу. Далі встаю, пригнувся, але йду швидко.

Попереду висота, на неї ще треба піднятися, а десь за висотою мене має забрати моя евакуація.

Я знаю це, але і вони знають, що я йду.
Будуть шукати, в них є тепловізори, в них є дрони, як мінімум один. Я боюсь.

Хочеться курити, але закуриш тут. Світло ліхтарика метрів за сто попереду. Обійти ліворуч, пройти висоту, я поспішаю. По мені не стріляють. Біжу...

Десь через годину сідаю в машину, мене везуть з цього промерзлого степу, дають кави з термосу. Зігріваюсь.

В місто заїхали на світанні.

— Це Молдова?

Запитую.

Хлопці сміються.

— Какая Малдавія, ета Пріднєстровья.

Пишу цей пост з Тенеріфе.
Вірте і все у вас вийде! ❤️🇺🇦

Цікаво, що їх продукцію так активно розкуповують, на китайську теж, певно, попит зріс після війни. Ми теж купуємо пакистанське: снаряди під певні калібри арти, снаряди рсзв град, ще там щось, можливо. Але не факт, що у Пакистану купуємо.

Дає надію на поствоєнне існування нашого ВПК

https://t.me/ClashReport/68332

(Адмін є виробником дронів і надіється все ж таки заробити на війні, але на чужій, хоча до кінця нашої ВВ3 ще треба дожити, звісно)

Помер Владислав Кириченко.
Це направду «пішла легенда».

Людина, яка свідомо кинула власний великий біотехнологічний бізнес у росії, коли це ще не було мейнстрімом і «очевидним рішенням». З нуля збудував Наш Формат — видавництво, яке сформувало ціле покоління людей, що читають якісні книги українською, коли на ринку усе ще було москвороте.

З початку повномасштабної війни пішов служити, не ховався за статусом чи грошима. Навіть за віком. Служив до хвороби. Без пафосу, без публічної героїки.

Унікальний персонаж тим, що робив правильні речі ще до того, як це стало безпечним.
І в бізнесі, і в культурі, і у війні.

Світла пам’ять.

Цей пан мав вплив на мене, я купив купу його книжок, деякі навіть прочитав, багато подарував друзям.

Він зробив найкраще видання "Історія України - Русі" Миколи Аркаса. Ця книжка, що написана дідом для свого онука, тепла, лампова, цікава, дуже раджу.
На їх сайті найдешевше купувати.

Ну що ще сказати. Помер воїн, без іронії воїн, культурного фронту та фронту військового, що стратегічно майже так само важливий як і фронт який тримають Сили Оборони.

Задонатьте їм в його честь.

🫡

Якщо вам здається, що Єгор надто прямолінійний та/або бидло їбане — прошу звернути вашу увагу, що він ще й зі степу. Не повезло, напевно. От був би галичанин, то й культуру знав би.

Цей пост написано Єгором в ім'я увагоблядства.

Дякую за увагу до цієї теми.

Дружнє нагадування: русня — підараси.
Київський вайб на скріні.

Насправді людям там важко.
І весь оптимізм він, дай Боже, дотягне до потепління.

А там вже і літо скоро.

А втім: зима, морози, світла нема, труби опалення і водопостачання лопаються.

Це темний час.
Ми будемо його згадувати і казати правнукам: економте світло, воно не безкінечне.
А вони будуть думать, що ми вже йобу дали.
Ми дали. Давно.

Втім треба воювати, триматись і виживати.

Перемога, для нас, це не стан, це процес.