О, цей страшний, сюрреалістичний іконостас львівського ранку! Подивіться на цей танець залізного сарани, на цей "Шахед", що прилетів з іранських пустель, аби врізатися в саму суть російської поразки.

Це була не просто атака — це була спроба здичавілої, знесиленої "свєрхдєржавьі" вразити символ, розірвати металеві груди бронзового Бандери, який височіє над містом як символ іншої, ворожої для Росії правди. Але подивіться, яка жахлива, чорна комедія розігралася в небі! Їхній "наблюдатєль", їхній "нєбєсньій мстітєль", керований тремтячою рукою деміурга-невдахи, схибив. Він не поцілив у ворога. Він обрушився на дитячий майданчик — у це крихке царство пластику та піску, у цей дитячий Едем, перетворивши кольорові гірки на обвуглені скелети.
І тут настає момент істини. Момент остаточного, метафізичного програшу Росії.

З туману виходять вони — львівські двірнички. Ці жінки в помаранчевих жилетах схожі на жриць якогось прадавнього, незламного культу. Вони не здригнулися. Вони не впали на коліна перед величчю російського "високоточного" гніву. Вони підійшли до уламків російської зброї так, ніби це був просто бруд, просто екскременти величезної хворої двоголової птиці-мутанта, що пролітала повз.

Вони взяли свої мітли — ці прості солом'яні скіпетри — і почали змітати "імпєрскоє вєлічіє" у сміттєві баки. Брязк металу об совок — це похоронний дзвін за російською експансією. Кожен порух їхніх рук — це вирок. Росія посилає вогняні колісниці, тратить мільярди на чорний дим і яскраві спалахи, а ці жінки просто прибирають уламки зброї, наче за недбалими гостями, що наригали в під'їзді.

Росія сьогодні — це "Шахед", що промахнувся. Вони б'ють повз історію, вони влучають у порожнечу, вони нищать гойдалки, поки їхні вороги — звичайні українці і українки — навіть не відриваються від своєї щоденної праці. У цьому спокої прибиральниць бринить струна кінця Росії. Ці прості жінки із віковими зморшками та зашкарублими від щоденної фізичної роботи руками вже знають те, чого не хоче знати русня: Росія — лише сміття, яке скоро буде виметене з лиця землі цими ж самими мітлами.

Росія в агонії, вона вивергає вогонь, а світ просто береться за віник, чекаючи, поки Росія нарешті догорить. Це і є справжній "піздєц" — не "Шахед", що пролетів через усю країну, не вибух на дитячому майданчику, не розліт іскристих уламків, а цей буденний, незворушний шурхіт мітли по львівському граніту.

Рубрика #українофобія

https://t.me/lachentyt/58628?single

Життя в Україні - гра в якій рівень складності залежить від того як довго ти виживаєш.

Ми пережили кінець світу 2022, пережили штурми Заслужного і шахеди в 2023, потім був 2024 з його, не пам'ятаю, що там було, але важкий рік, 2025 та трампиня, а тепер от 2026.

ФЕДОРОВ МІНІСТР ОБОРОНИ НАХУЙ

ТІП ЯКИЙ БУВ В ПАРТІЇ 5.10
Який не компетентний ні в чому, про що говорить.


Але не бійтесь, браття та сестри, 2027 буде ще гірше.

Але 2028 буде класним, отвічаю.

Петро постить меми мені в приват, а я їх в канал

Та всіх ми засуджуємо хто зʼєбався. Лулзово чи ні.

І мемів про всіх наробили, ну бо заслуговують.

Курка непридатний.

Процик не кращий од дяді через зйоб, його зйоб теж засуджуємо, але згадуємо лулзово, на відміну від дядіного тому, що він не зіпсув з усіма так стосунки як дядя.

Отих зйобків насправді всього декілька, як бачите, але факт їхніх вчинків однаково викликає гучні неприємні емоції та засудження, які ми тут висловлюємо, як внутрішню рефлексію на ті чи інші події, або ж вчинки з боку знайомих нам людей. І донатять чи ні - все одно ж зйобки.

Хто запостив дані дяді я хз, але запостили бо можемо. Ну вкрай одіозно вже він як особа себе поводив