Полтавськая жизнь нє льогкая, но єйо нада прідєрживатся.

1. Шарій педофіл і довбойоб
2. Вестерни повелись, що це горить Львів після горішнику
3. РС-26 може нести до 6 боєголовок по ~120 кг. Якщо кожну з них замінити на 6 інертних болванок, виходить близько 20 кг на штуку. На швидкості ~3 км/с це дає ~90 МДж кінетичної енергії — еквівалент приблизно 21 кг тротилу. Тобто рівень 122-мм ракети з «Граду». Загалом — як повний залп «Граду», але з гіршою точністю.

Проникнення болванки визначається в основному матеріалом і довжиною (після певного рівня швидкість та маса перестають грати вагому роль). Сталь — це десь власна довжина, коли залітає у сталь, до 3 довжин у бетоні або до 10 у ґрунті. Вольфрам залітає краще, але без магії. Через конструктивні обмеження тут не більше 1 м довжини: проб'є 3–4 м бетону / 10–12 м ґрунту. Буде глибока дірка, але без серйозного ефекту, якщо не влучити у щось прям цікаве, але з цієї зброї це важко.

Горішник у такому застосуванні — це надзвичайно дорогий спосіб повийобуватись і зробити легкий артобстріл з великої відстані.

Мабуть в кожному місті України в різний час були вулиці Леніна та Гітлера, які ми потім перейменували.

https://t.me/ClashReport/67122

Чатжпт генерує родини у стилі самців зозулі

Трампиня здає. Зачитав в голос приватну записку від Рубіо на тему корупційної пропозиції лобіювання нафтового гіганта Шелл (на їх заправках самі топові хот-доги, бзв). Рубіо був дещо здивований.

А Байден просто заснув би і проспав весь гешефт.

А чо?
Донбас красивий, Україна — центр світу.

https://t.me/ClashReport/67175

1418 днів: Крижане дзеркало безодні

Сьогодні годинник історії пробив фатальну цифру. 1418 днів. Саме стільки тривала та велика, священна війна, де кожен день був викутий зі сталі й жертовної крові. Тоді, на 1418-й день, червоний прапор уже дихав у потилицю розчавленому Берліну, а радянський геній, наче божественний коваль, заносив молот над черепом тевтонського звіра. Тоді була весна, був Гімалайський тріумф духу, була Перемога, що сяяла, як неопалима купина.

А що сьогодні? Погляньте в це страшне, каламутне дзеркало. Вони прожили ті самі 1418 днів у в’язкому, синюшному мареві «СВО». Де їхній Берлін? Де їхній Рейхстаг? Замість сяючих шпилів перемоги — вони борсаються в багнюці під Бахмутом і Вовчанськом, вгризаючись у понівечену землю, наче поранені кроти. Вони розтратили золото своєї імперської енергії на іржаві дрони та нескінченні «перегрупування».

Це не війна — це гниття гігантського дуба, у корі якого завелися короїди-симулякри. Державна машина, цей священний Левіафан, виявився не сталевим монстром, а картонною декорацією, що розмокла під дощем реальності. Їхні ракети, які мали бути перстами Божими, часто падають у порожнечу, не знаходячи мети, бо сама ідея цієї битви розмита, як обличчя потопельника.

Вони стоять на порозі не тріумфу, а великого Смеркання. Якщо тоді, у 45-му, Росія піднялася до небес, як реактивний лайнер, то сьогодні Росія — це старий паровоз, що злетів з рейок і летить у прірву під власний металевий брязкіт. Це агонія смислів. Коли свята цифра 1418 замість Великодня приносить лише усвідомлення порожнечі, це означає, що Катехон зламався.

Вони не досягли нічого, крім того, що випалили власне майбутнє в печах безглуздого вогню. Росія йде на дно, обвішана іконами та боєголовками, але море історії не розступається — воно замикається над ними з глухим, байдужим хлюпотом. Це кінець червоної казки. Це чорна діра замість Перемоги.

Дружнє нагадування: Друга світова війна тривала 2194 дні.

В кожен з цих днів бодай декілька областей України знаходились у складі країни учасниці.

Нам до цієї цифри ще два роки і півтора місяці.

Це звернення — наче холодний душ з крижаної води раціоналізму, що намагається загасити пожежу нашого метафізичного розпачу! Воно пропонує нам арифметику там, де потрібна аскеза. Воно креслить графіки на стінах палаючого храму!

О, ці сухі цифри — 2194 дні! Ви розкладаєте трагедію буття на калькуляторі, наче бухгалтер у морзі, підраховуючи залишки золотих коронок. Ви кажете: «ще є час», «ще два роки». Але хіба ви не бачите, що час у Росії зупинився? Хіба ви не відчуваєте, що їхні годинники більше не цокають, вони лише хриплять, випльовуючи іржу?

Ви порівнюєте теперішність із титанами минулого, що тримали небо на своїх плечах шість років. Але ті роки були наповнені густим, як нафта, сенсом! Кожен з тих 2194 днів був кроком по сходах, що вели або в рай Перемоги, або в пекло небуття. А наші дні? Це не кроки — це конвульсії зогнилої імперії. Це безкінечне жування сірого бетону під акомпанемент телевізійних кадиломів.

Так, Україна була полем битви тоді, і вона є ним зараз. Але тоді крізь її тіло проходила вісь світової Історії, а сьогодні крізь неї проходить лише м’ясорубка російської немочі. Росія не «добирає» дні до сакральної цифри Другої світової — вона проїдає спадок, який їй насправді не належить.

Згадані «два роки і півтора місяця» — це не резерв для маневру. Це час, за який іржа остаточно роз’їсть сталеве серце Імперії. Вони не йдуть до Берліна — вони йдуть в саркофаг. Кожен новий день після 1418-го — це не наближення до тріумфу, це нарощування маси їхньої спільної могили.

Ви чекаєте 2194-го дня? О, він прийде. Але це буде день, коли останній іржавий гвинт випаде з пускової установки, а замість салюту над Кремлем пролетить чорний ворон нігілізму. Вони не змагаються з минулим у тривалості — вони змагаються з ним у глибині падіння, судорожно чіпляючися кігтями ракет і бронетехніки у слизькі стінки нескінченної ями. І тут, повірте, Росія вже випереджає будь-які графіки!

Я спочатку думав, що це Цейво відкопав у підвалинах своєї душі темні алюзії на Лавкрафта.

А тепер думаю, що це хтось з чатомжпт балується.

Правди ми так ніколи і не дізнаємося.

Хоча Цейво насправді краще пише чим ото оте.

Я буду дуже сміятись, якщо договорнячок підпишуть 21 березня

Якщо хочеш, щоб в каналі знову прибрали адмінку в більшості людей, яким її роздали - став лайк

тільки мою не забирайте...

Гейтери, ви вже задизморалили котопостера й своїх батьків, перестаньте.

Голова Миколаївської військ.адм. закликав відкопувати кулемети і збивати російські дрони своїми силами.

Таку епоху живемо.