Кєк. Тільки Генпрокурор може висувати підозру голові ОП і його заступникам. Зʼявився фаховий розбір законопроєкту від ЦППР (один із найавторитетніших українських аналітичних центрів)

Законопроєкту, який нібито вже збираються скасовувати.

Ось найцікавіше:

1. САП – це взагалі більше не щось особливе: звичайний департамент в структурі Генпрокуратури. Якщо раніше керівник САП міг повідомляти про підозру нардепу, кандидату в президенти, омбудсману, директору НАБУ, то тепер це робить Генпрокурор (який цілком залежить від перзидента). Ба більше, Генпрокурор тепер буде повідомляти про підозру ще й голові ОП, його заступникам, Премʼєру, міністрам (привіт, Чернишов), директорам ДБР і БЕБ тощо.

2. Генпрокурор може доручити іншому органу здійснювати розслідування, віднесені до підслідності НАБУ, якщо він вважатиме це розслідування «неефективним» (ну наприклад не сподобалось як НАБУ розслідує справу Чернишова – передали її ДБР). Також він вирішуватиме питання про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ.

3. Генпрокурор може давати обов’язкову письмову вказівку керівнику НАБУ щодо надання йому матеріалів досудового розслідування, а після отримання доступу – зможе доручити іншому прокурору здійснити перевірку цього розслідування. Це створює небезпеку для таємниці досудового розслідування;

Зашквари, про які ви швидше за все не чули:

1. Тепер під час воєнного стану людину, яка ні дня не працювала в органах прокуратури, можуть призначити до Офісу Генерального прокурора без будь-яких конкурсних процедур. Для цього прокурору достатньо буде подати лише заяву, а особі, яка раніше не була прокурором, – документи, передбачені для кандидата на посаду прокурора (заява, медична довідка, сертифікат на знання державної мови, копія диплома про юридичну освіту тощо).

2. Зʼявилась можливість звільнити прокурора якщо він не надав згоду на призначення чи переведення на посаду до іншого органу прокуратури (навіть нижчкого рівня) протягом 30 днів з дати повідомлення його про наявність вакантних посад.

3. Тепер без ухвали суду (навіть не під час дії воєнного стану) можна буде увійти до житла чи іншого володіння особи «у разі необхідності невідкладного вилучення чи збереження доказів» (тобто якщо здається, що в помешканні є якісь докази – ще до ухвали суду можна туди вриватись). Але це стосується не всіх злочинів, а лише тих, що що посягають на життя та здоров’я, волю, честь, гідність людини, її статеву свободу і статеву недоторканість, а також громадську безпеку (тероризм).

Висновки ЦППР:

1. Усі важелі впливу щодо антикорупційних розслідувань переходять до Генерального прокурора, якого призначає Верховна Рада за поданням Президента без конкурсу, без перевірки на доброчесність, без оцінки професійних якостей.

2. Спрощені процедури призначення на посаду прокурора та підстави для звільнення з цієї посади, що можуть бути створені штучно, закладають можливість для розправи над прокурорами, які сумлінно й доброчесно виконують свої обов’язки.

3. Відновлюється надмірна «єдність і централізація» системи органів прокуратури, що було демонтовано у 2014 році.

4. Норми закону зводять нанівець саму доцільність існування спеціалізованих антикорупційних органів. Крім того, Генпрокурор наділений правом на власний розсуд визнавати будь-яке провадження НАБУ неефективним і передавати справу до ДБР чи Національної поліції, що зробить протидію корупції інструментом міжвідомчого протистояння та перетворить її на фікцію.

5. Закон 4555 усупереч Конституції необґрунтовано розширює перелік невідкладних випадків, за яких представники органів досудового розслідування мають право входити до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.