Чим відрізняються квадробери від кішкодівчаток?

absolute cinema

Екіпаж бронетранспортера Stryker на Курщині ганявся по полю за противником та чавив російських армійців бронею та колесами. Окрім цього навідник-оператор виліз з люка та вів вогонь по росіянах зі стрілецької зброї.

Після важких боїв на Курщині, у десантників 80-ї Галицької бригади закінчився боєкомплект, а противник й далі був поряд, тому бійці змінили стратегію й успішно ліквідували ворога.

Хочу шоу Холостяк, але щоб холостяк був бісексуалом.

Окупант # 800 010 вибув!

Через поточний дисбаланс сил у нас немає іншого вибору окрім глибокої оборони. Будь які наступальні дії мають обмежуватися тільки тими районами, де успіх гарантований – на даний момент з таких тільки Білорусь, можливо Брянщина (що вже малоймовірно), або райони, де можливий тактичний успіх через вигідне розташування.

Всі ці епічні механізовані накати – тупорилий перевод обмеженого ресурсу заради вимучення перемог в момент, коли нам необхідно ресурс зберігати для настання моменту слабкості РФ.

Ми мали б максимізувати втрати противника та мінімізувати наші поки у нього є політичне бажання зливати свій людський ресурс в наступах, замість цього ми трясемося через втрату райцентрів в донецькій області й сточуємося за них так, щоб не було чим обороняти облцентри.

Це те саме відео де наш воїн прийняв смерть в ножовому бою, але воно довше і зі зрозумілішим контекстом.

Героям слава!

Моє покоління копає окопи,
ховається від мобілізації,
ловиться на вулицях, хворіє на полігонах, вбиває, вмирає,
забуває їсти й пити:

прегабаліновий спокій,
фентанілова радість,
самозахисна стіна нечутливості.

Моє покоління дає хабарі, тікає за кордон,
налаштовує життя,
болить за домом, а деколи не болить.

Моє покоління працює, донатить,
збирає, передає, привозить.
Знає чому не ростуть дерева у посадках.

Моє покоління карбується в віках: своєю смертю та своїм життям наш дух напише повідомлення яке не зітреться до кінця історії.

Через віки діти дивитимуться відео з наших дронів, камер і тепловозійних прицілів снайперських гвинтівок.

Слухатимуть наші пісні, читатимуть книги, й шукатимуть сенс за який ми тримались всі ці роки.

Ми вже ніколи не будемо здорові.
Але це й дарунок: наш попіл стане бронзою.

А я у теплій квартирі страждаю привілейовано: апатією та виснаженням.
Шукаю в собі провину, а знаходжу вдячність:

Моєму поколінню, що тримає позиції.

А буде що буде.
І будем де будем.

Пиздую робить дрони.