сжимають, шакали...

стискають*

Розбавлю котиків мудрими порадами.

Моя любов, моя висока!
Не відпускай мене, храни!
Храни від буднів, злого ока,
Храни мої пречисті сни!

І хай я мучусь, хай неспокій!
І біль терзань- мої вони!
Моя любов, моя висока,
Не відпускай мене, храни!

В мене встав.

Раз ви тут гіфки з котиками кидаєте , тримайте мого Фрідріха

От ми тут русофобствуємо, але хочу вам нагадати, що українофобствувати є за що. Та ви й самі це розумієте.

Смерть ворогам!

Світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!

Ми пережили весну.

Літом ночі тепліші, кукуха здоровіша, а коти тихіші.
Тримайте цього на пам'ять про весну.

Пластик для підарів.

(в поганому сенсі слова підар)