Доволі непоганим науково-фантастичним чтивом є трилогія Лю Цисіня "Пам'ять про минуле Землі".

Хто не читав (або читав, та забув), то зав'язка сюжету полягає в тому, що людські сигнали в космосі отримала цивілізація в системі Альфи Центавра, що зветься Трисоляріс. Оскільки планета Трисоляріс перебуває у постійній небезпеці внаслідок непередбачуваного руху довкола своїх трьох сонць, трисоляріани вирішили захопити Землю. Частина землян, що розчаровані в людстві, вітають майбутніх колонізаторів, сподіваючись прискорити руйнування земної цивілізації. Є Веньцзє є духовним лідером їхньої організації. Трисоляріанський флот досягне Землі через 450 років і людство змушене до цього готуватися.

Проте слід зазначити, що дана трилогія є вторинною для тих, хто знайомий з українською фантастикою. Ще у 1965-му році у видавництві "Веселка" вийшла друком книга Юрія Ячейкіна "Дивовижні пригоди капітана Небрехи", де в першій же розповіді "Сувенір капітана Небрехи" у третьому абзаці читаємо:

Цього ранку ми пили каву і палили люльки у тій всесвітньовідомій кімнаті, стіни якої чули найдивовижніші розповіді зоряних капітанів, найхитріші запитання інтерв’юерів, найнеймовірніші гіпотези вчених і найдотепніші жарти популярних на всіх космічних трасах гумористів. Подумати тільки: ось на цьому старому столі, на якому парує наша кава, сам капітан Козир вирізав ножем схему планетної системи трьох Сонць і в кутку вирахував орбіти...

Тому читайте українське, досліджуйте українське, пізнавайте українське, і не раз та не два вас чекають вельми цікаві відкриття.

Друзі, мислімо критично
Особливо нащадки Гедиміновичів, ви вже зовсім заїбали