Редакція пізно згадала: тримаймо кулачки за Шепарда.
Най йому Бог помога!
Най йому Бог помога!
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Історичний момент вимкнення.
Українські діти не побачать "Троє із Простоквашино".
Українські діти не побачать "Троє із Простоквашино".
Forwarded from Євген Карась ✙
Козацтво!
Праві, порохоботи, патріоти, зелебоби та просто джентельмени яким не сидиться вдома.
Значиться якщо що:
1. Даємо ПЕЗДИ тітухам Медведчука та Ківи яких завтра виведуть на бунт.
2. Б’ємося між собою!
Не сплутайте порядок дій!
Праві, порохоботи, патріоти, зелебоби та просто джентельмени яким не сидиться вдома.
Значиться якщо що:
1. Даємо ПЕЗДИ тітухам Медведчука та Ківи яких завтра виведуть на бунт.
2. Б’ємося між собою!
Не сплутайте порядок дій!
На горі сидять вірмени, Ной, тварини.
Ной починає збирати тварин на ковчег.
Вірменин каже іншому:
- Женя, дивись, цирк від'їжджає.
Ной посадив всіх у ковчег, вода підіймається до гори, краплини відриваються від поверхні і летять у небо.
Це реверсивний анекдот.
Він якраз до позавчорашнього, чи коли там, дня народження.
Рости здоровий!
Ной починає збирати тварин на ковчег.
Вірменин каже іншому:
- Женя, дивись, цирк від'їжджає.
Ной посадив всіх у ковчег, вода підіймається до гори, краплини відриваються від поверхні і летять у небо.
Це реверсивний анекдот.
Він якраз до позавчорашнього, чи коли там, дня народження.
Рости здоровий!
4YTQfrx - Imgur.gif
104.1 MB
Так. Тут 104МБ. І це гіфка.
https://zona.media/article/2016/18/05/una-95
Це стаття про фейковий суд русні над Українцями.
Редакція радить прочитати цей текст, аби нагадати собі в чому різниця між руснею та людьми.
Русня вже сотні років сповідує традицію катування людей і не відступає від неї в наш світлий вік.
Обивали хавають державну пропаганду і підтримують владу.
Взрощуйте у собі русофобію, поширюйте її на ближніх, так відмиємось від Богданового гріха.
Це стаття про фейковий суд русні над Українцями.
Редакція радить прочитати цей текст, аби нагадати собі в чому різниця між руснею та людьми.
Русня вже сотні років сповідує традицію катування людей і не відступає від неї в наш світлий вік.
Обивали хавають державну пропаганду і підтримують владу.
Взрощуйте у собі русофобію, поширюйте її на ближніх, так відмиємось від Богданового гріха.
Медиазона
«Вот стоит Клых». Пытка током и галлюцинации в чеченском деле украинских националистов
В Грозном коллегия присяжных, рассмотрев дело украинских националистов Николая Карпюка и Станислава Клыха, вынесла им обвинительный вердикт. «Медиазона» рассказывает о судьбе подсу...
Важливе опитування.
Anonymous Poll
40%
Митись перед сном
20%
Митись зранку
13%
Митись перед сном та зранку
27%
Митись коли засвербить
Цю пасту треба зачитати на похоронах Процика.
Якщо Єгор помре до похорон Процика, то нехай це зробить хтось інший.
———————
Нам всім було не до того, але вк закрив конфи, на місці гд новобудови давно, а з атб навпроти зробили будинок пристарілих.
Нам всім було не до того, бо Процик помер, а ми, ніби як друзі його давні, прийшли хоронити.
Ну як прийшли, хто по успішніше приїхав, хто по невдачніше - той дійти навіть не зміг.
Хоронили по осені, було холодно й мокро, земля, що поглинула труну друга налипала на наші палені нью-беланси, вітер розтріпував волося тих, хто мав волося, а холод проймав тіла тих, хто ще був живий.
Живими були практично всі, а ось Процик помер і ми не стали чекати доки мужики з лопатами закидають його труну, доки зроблять рівний насип і встановлять вінки, лишили їм пляшку водяри а самі пішли з кладовища - згадувати як то ми все жили життя наші і як Процик віджив своє. Згадали ми кожну сварку, кожну пляшку і хапочку, ми випили і дунули за друга, а Кіт в його честь навіть феном поставився. Непомнітно завязалась дискусія: кожен вірив в свою правоту, але ніхто не розумів про що мова.
З рештою порішили: Процика треба відкопати. Кіт мав переконатись, що його хуй справді більший за проциковий, Цейво хотів набити їбало покійному, за що правда, не пам`ятаю, Юськів стверджував, що Процик йому винен шаурму, а Єгор, що Процик винен йому грошей. Всі інші також мали свої причини, хтось навіть по дві. І ми розрили його могилу, познімали вінки, підняли труну, взялись виривати цвяхи з кришки, а Процик допомагав нам як міг зі свого боку, навіть з урахуванням його особливого становища. Ми царапали лаковану поверхню гробу, били по ньому камінням, здирали кришку, рвали й тягнули, робили все, аби зняти її, але усвідомлення сходило на нас з першим промінням ранкового сонця: ми втратили друга, нам ніколи не побачити його знову, він назавжди лишиться по той бік кришки, є речі які не повернути і не змінити, як би ти не старався, ми це розуміли, і це була правда. А все бо ми забули ломік. Ломіком би ізі відкрили.
Якщо Єгор помре до похорон Процика, то нехай це зробить хтось інший.
———————
Нам всім було не до того, але вк закрив конфи, на місці гд новобудови давно, а з атб навпроти зробили будинок пристарілих.
Нам всім було не до того, бо Процик помер, а ми, ніби як друзі його давні, прийшли хоронити.
Ну як прийшли, хто по успішніше приїхав, хто по невдачніше - той дійти навіть не зміг.
Хоронили по осені, було холодно й мокро, земля, що поглинула труну друга налипала на наші палені нью-беланси, вітер розтріпував волося тих, хто мав волося, а холод проймав тіла тих, хто ще був живий.
Живими були практично всі, а ось Процик помер і ми не стали чекати доки мужики з лопатами закидають його труну, доки зроблять рівний насип і встановлять вінки, лишили їм пляшку водяри а самі пішли з кладовища - згадувати як то ми все жили життя наші і як Процик віджив своє. Згадали ми кожну сварку, кожну пляшку і хапочку, ми випили і дунули за друга, а Кіт в його честь навіть феном поставився. Непомнітно завязалась дискусія: кожен вірив в свою правоту, але ніхто не розумів про що мова.
З рештою порішили: Процика треба відкопати. Кіт мав переконатись, що його хуй справді більший за проциковий, Цейво хотів набити їбало покійному, за що правда, не пам`ятаю, Юськів стверджував, що Процик йому винен шаурму, а Єгор, що Процик винен йому грошей. Всі інші також мали свої причини, хтось навіть по дві. І ми розрили його могилу, познімали вінки, підняли труну, взялись виривати цвяхи з кришки, а Процик допомагав нам як міг зі свого боку, навіть з урахуванням його особливого становища. Ми царапали лаковану поверхню гробу, били по ньому камінням, здирали кришку, рвали й тягнули, робили все, аби зняти її, але усвідомлення сходило на нас з першим промінням ранкового сонця: ми втратили друга, нам ніколи не побачити його знову, він назавжди лишиться по той бік кришки, є речі які не повернути і не змінити, як би ти не старався, ми це розуміли, і це була правда. А все бо ми забули ломік. Ломіком би ізі відкрили.