ЮрСюр
1.77K subscribers
107 photos
2 videos
350 links
Думки роздратованого адвоката

Зв'язок: stanislav@kuniansky.com.ua
Download Telegram
До сьогодні 20 суддів непрацюючих ВСУ, ВАСУ, ВГСУ та ВССУ отримують в середньому близько 23 000 ₴ надбавки за науковий ступінь. Щомісяця. Просто так.
Академия коврово-баннерных наук

Как же прекрасно, что в это тяжелое время Национальная академия правовых наук смогла позаседать и избрать себе президента и прочие президиумы. Ну и заодно Медведчука выгнали из академиков. В июне 2023 года.

Особенно радует, что второе лицо в государстве, глава ВР Руслан Стефанчук, в рабочий день смог освятить своим присутствием это авангардное событие.

Правда, мне трудно понять, как можно одновременно выступать за десоветизацию законодательства, и участвовать в этих номенклатурных посиделках.

Как всегда, интересны технические детали. Ковер с государственной символикой на полу — это ещё хуже, чем символы государства на медицинской маске.

Ну и как же без огромного баннера понять, что это именно собрание НАПрН?

Зато есть прекрасный пример, который поможет понять всю серьезность научной деятельности НАПрН. В 2021-м её официальный журнал с позором вышвырнули из базы Scopus с мотивировкой «due to quality issues».

Для справки: в этом году на деятельность НАПрН выделено 102 миллиона ₴.

Прошлые посты о НАПрН и её деятелях: раз, два, три
Як читати юридичні дисертації і не з'їхати з глузду

У свіжому випуску:
Від Кернеса до Ківи.
Красномовна статистика про аспірантуру.
Два архетипи юридичних дисертацій.

Під час підготовки відео жодна індукція, дедукція, і юридична герменевтика не постраждали.
Хто насправді не довіряє судам

Голова Комітету ВР з питань правової політики Денис Маслов озвучив чергові ідеї успішної боротьби «за доброчесний, справедливий, високопрофесійний суддівський корпус».

Каже, що якщо якогось суддю притягатимуть за підозрою у корупції, то перевіряти планують весь суд, де працює такий суддя.

Але цікавить не сама ця ідея, а її мета — «відновлення довіри суспільства до цих інституцій та суддів».

По-перше, завжди різало слух оце відновлення довіри. Відновити можна те, що існувало.

По-друге, в нас чомусь ніхто не каже, що довіра суспільства, як не дивно — лише вторинний показник якості правосуддя.

Судам не довіряє сама держава.

Йдеться не про якусь аморфну недовіру на рівні відчуттів, а про прямо закріплену в законах недовіру.

Я про інститут забезпечення позовів. Для неюристів — це процедура, за якою суди можуть «заморожувати» чинний стан речей на час розгляду справи, аби майбутнє рішення суду не було позбавлено сенсу.

Запрошую почитати наші ЦПК, ГПК і КАС (посилання ведуть на конкретні норми).

Наприклад, судам прямо забороняється забезпечувати позов шляхом зупинення актів Ради, Президента і Кабміну.

І таких виключень десятки.

Тому що хто їх знає, що вони там зупинять. Справу по суті можна розглядати роками, а от забезпечується позов за два дні.

Були в нас прецеденти, коли судді так творчо забезпечували позов, що країна потім тижнями гуділа на цю тему. Тому, як це не сумно, такі запобіжники дійсно мають сенс.

Тобто держава в нас з одного боку транслює, що суди наше все і треба культивувати до них довіру. А з іншого — дбайливо ховає від суддів справжню процесуальну зброю, аби ті нею когось не поранили і собі не нашкодили. Подалі від гріха.

От і маємо суди з іграшковим пістолетом замість бойового меча, який мав би бути в багатостраждальної Феміди.

Коли держава сама погодиться судитися без принизливих запобіжників, тоді й можна буде обговорювати суспільну довіру.

Попередній пост на цю тему
161 стаття у 15 розділах

Президент привітав зі святом.

За що насправді бореться Україна? Усе просто. Є один документ, у якому це зафіксовано. Він називається Конституція України.

Далі у відео цитуються статті з загальних засад Конституції і розділу про права людини.

Але Конституція нічого не фіксує. Вона лише проголошує.

Вибачте, але під таку саму музику можна також цитувати аналогічні статті з конституції будь-якого диктаторського режиму. У тій самій російській конституції все це є.

Здається, що ми все ж боремося не за декларації, а за їх втілення в життя.

Комуністи, більшістю голосів яких була ухвалена чинна Конституція, вміли гратися в лозунги. Записати можна що завгодно.

Набагато легше цитувати «зрозумілі народу» декларативні норми про права людини, ніж нудні статті з розділів про архітектуру державної влади.

Але саме ці нудні норми покликані створити працюючий механізм стримань і противаг, що має втілювати в життя красиві декларації.

Тож запустіть в голові урочисту музику і прочитайте, наприклад, ці статті з моїми ненауково-практичними коментарями:

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, (...) або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями (...) — жоден з президентів не дотримувався цього строку на постійній основі.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом — такий закон досі не прийнято.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів — суди хронічно недофінансовуються.

І це я витратив хвилин 10.

З Днем Конституції.

День Конституції 2022

2021

2020

2019

Почему нам нужна новая конституция
English, mf! Do you speak it?

Продивився президентский законопроект «Про застосування англійської мови в Україні».

Чудово, але чому в царині правосуддя почесний обов'язок знати англійську покладено лише на прокурорів?

Може, відкрию таємницю, але чинний закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ще з 2006 року побічно встановлює такий обов'язок для суддів.

Так, всі знають, що суди мають застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Але ніхто не згадує, що якщо українського перекладу рішення ЄСПЛ немає, то суд має користуватися оригінальним текстом.

Ба більше, судді мають володіти англійською (або французькою) на такому рівні, аби виявляти розбіжності між перекладом та оригінальним текстом.

Можливо, хоча б м'якенький мовний примус нового закону підштовхне деяких суддів читати ті рішення ЄСПЛ, а не роками переписувати нерелевантні уривки з них. (Не підштовхне).

Див. також мою класичну статтю Практика ЄСПЛ як необхідне зло
Конституційний маніфест

Ще 19 березня минулого року я написав, чому після війни нам важливо буде прийняти нову конституцію.

І от сьогодні на сайті Українського католицього університету з'явився Конституційний маніфест.

Він підписаний, серед інших, одним з засновників Української Гельсінської групи Мирославом Мариновичем, лауреаткою Нобелевської премії миру (від імені очолюваної нею ГО «Центр громадянських свобод») Олександрою Матвійчук і екс-суддею ЄСПЛ Ганною Юдківською. Остання написала про це окрему колонку на УП.

Попри те, що, на мій смак, маніфест дещо пафосний і місцями наївний, не можу не радіти початку цієї розмови.

Декілька фрагментів:
На жаль, після війни люди часто не можуть вивільнитися з пастки чорно-білого світосприйняття, притаманного воєнному часу, і відчувають інакшість як загрозу. Через це українці можуть сприйняти природне відродження суспільної розмаїтості у повоєнний час як щось подібне до зради. Тому не варто дивуватись, якщо поранене війною українське суспільство сподіватиметься, що сильний лідер та сильна влада придушать прояви інакшости, в яких воно бачитиме небезпечну соціальну девіацію.

Деякі напевно вірять, що
[чинна] конституція створила ідеальну структуру влади в Україні, однак проблема в тому, що ніхто не звертає уваги на конституційні приписи. Іншими словами, писана конституція добра, однак мало хто дотримується її приписів. (...)

(...) основний закон, який можновладці можуть легко ігнорувати, за означенням є поганою конституцією. (...) Можновладці ігнорують конституцію, коли в них є можливість безкарно порушувати її приписи... (...) Отже, наша конституція продовжуватиме бути порожньою декларацією доти, доки ми не змінимо її таким чином, аби створити передумови її ефективного застосування.

Тішить, що ключовий момент таки проговорено у маніфесті: якщо влада може чхати на деякі норми конституції, то навряд ця конституція добра.

Звісно не треба забувати, що конституція — це лише текст. Вона не зачарований ґримуар, що містить інструкції на всі випадки життя і який знищує всіх, хто їх не дотримується.

Але цей текст має бути не декларативно-декоративним твором, який згадують раз на рік, а прикладним «мануалом» з функціонування держави.

З мінімумом води про Чорнобильску катастрофу і всілякими трюїзмами в дусі «кожен має право дихати і спати».

Цілком можливо, що ця ініціатива нічим не завершиться і стане черговою говорильнею.

Проте, наразі не можу її не підтримати.

Посилання на маніфест
О чуждости правового нигилизма

Илью Новикова лишили статуса российского адвоката. Уверен, он очень горюет по этому поводу.

Я же зачем-то решил прочитать решение московских адвокатских начальников о дисбаре «адвоката Н.» (включите vpn, если тоже захотите).

Как оказалось, не зря. На середине чтения, вдруг, почувствовал знакомый ветерок и запах родного самоуправления.

Не знаю, писал ли кто-то об этом раньше, но выглядит так, что целые куски из статей 58, 59 наших Правил адвокатской этики практически дословно переписаны из российских «Правил поведения адвокатов в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет».

Причем речь идет, среди прочего, о нормах максимально оценочных, а значит, репрессивных.

Того же Новикова лишили статуса с прямой ссылкой на пункт о том что «Высказываниям адвоката в сети «Интернет» должны быть чужды правовой нигилизм, любой вид агрессии, розни и нетерпимости».

И эта формулировка была заботливо продублирована в ПАЭ нашим горячо любимым континуитетным адвокатским самоуправлением.

Правда, у нас, конечно, не может быть никаких репрессий.

В 2020 году светоч корректных изречений Андрей Портнов, получил аж целое предупреждение за «высказывания, которые содержат нецензурную, бранную лексику и являются по своему содержанию угрозами».

И даже тогда представители НААУ, разразились сообщением в его защиту.

Такие вот ориентиры.
«Змістовне інтерв'ю», випуск 5

Прочитав інтерв'ю з Андрієм Смирновим, заступником голови Офісу Президента «з питань судів» (саме так названо його посаду на початку інтерв'ю).

Три цікавих моменти:
1. Слово «суспільство» і похідні від нього прозвучали в інтерв'ю 21 раз.

Наприклад, пан Смирнов сказав «Що стосується строків судової реформи, відповідь на це питання має дати наше суспільство».

Яким чином і у якій формі це має відбутися, ніхто не уточнив. Тобто, або це дав збій автопілот з генерації відповідей, або це ми з вами байдики б'ємо і злісно не відповідаємо на питання щодо строків реформи.

2. Знову озвучено сум за постановами Пленуму Верховного Суду як «дороговказом для судів нижчих інстанцій про те, як розглядати ту чи іншу категорію спорів». Мовляв, слід до цього повертатися.

Але ще у 2017 році до закону про судоустрій і статус суддів були внесені зміни, які дозволяють Пленуму надавати відповідні роз'яснення. З того часу цими повноваженнями Пленум не скористався жодного разу, тож проблема не у законодавстві.

3. Щодо «Закону про олігархів», сказано, що він не на часі: «Зараз складати реєстри і бігати, казати: "Ми склали реєстр", ну це не є розумним».

У мене є питання щодо розумності цього закону як такого, але щось не пам'ятаю, аби його введення в дію хтось відкладав.

Схоже, у нас є якісь люди (не парламент), що за власним натхненням вирішують, коли закон виконувати, а коли ні. І це не може не турбувати.

Решту змісту інтерв'ю можете вгадати самі.
Легітимізований континуїтет

Голова Верховного Суду провів робочу зустріч із керівництвом НААУ.

1. У нашому адвокатському законі написано, що строк повноважень голови Ради адвокатів України становить п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою Ради адвокатів України більше ніж два строки підряд.

2. Лідію Ізовітову обрано Головою Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України на другий строк підряд у червні 2017 року. Сьогодні 21 липня 2023 року.

3. У вересні минулого року РАУ відмовилася визначати дату проведення з’їзду:
«Частина 5 статті 19 закону «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення в умовах воєнного стану виборів, референдумів, страйків, масових зібрань та акцій», - нагадала Лідія Ізовітова.

Водночас РАУ чомусь не засуджувала суддів, прокурорів і науковців, які посміли порушити наведену заборону і провели свої з'їзди під час воєнного стану.

4. Під час урочистого засідання Пленуму Верховного Суду у грудні минулого року представники НААУ чомусь не виступали і на фото були відсутні. Можливо тому, що їх ніхто не запросив. І, можливо, саме через питання до їх легітимності.

Але як добре, що політика партії змінилася. І що судді ВС обрали собі настільки досвідчене керівництво, що йому навіть не потрібно радитись з колегами перш ніж робити заяви від імені суду.

Якому не потрібно читати закон, перш ніж підвищувати й без того зміцнілий авторитет найвищого суду.

Все ж талант обирати начальство не проп'єш. І це нас усіх стосується.
Таємниче затримання

НАБУ пише, що викрило Голову Державної судової адміністрації на підбурюванні до надання неправомірної вигоди суддям Верховного Суду.

Правоохоронці дуже законослухняні, а тому, як і написано в законі, не називають жодних імен.

І це, звичайно, дещо смішно, адже це ім'я гуглиться за три секунди.

Що повертає нас до питання абсурдності всіх цих обмежень. Незрозуміло, навіщо потрібні оці формальні зацензурювання облич і демонстративні замовчування загальновідомих прізвищ.

А ще закон каже, що персональні дані — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Наведені НАБУ дані дозволяють миттєво ідентифікувати голову ДСА Олексія Сальникова. Тобто все одно ж виглядає порушенням закону. То до чого усі ці шаради?

Прикро, адже у підсумку постраждав невинний гетьман з портрету.
Закон № 22

Після вчорашньої новини про затримання колишнього одеського воєнкома, зустрічав думки про те, що доволі дивно воно виглядало.

Дійсно, шукали його два дні, щоб потім затримати практично під головним офісом ДБР. Затримувало людей 10, з них декілька у повному спорядженні. І адвокат, здається, за дивним збігом, опинився поряд.

Усе це красиво зафільмували, з чудовими детальними планами фіксації наручників і драматичною зміною кадрів. Такі відео, з повноцінною зав'язкою, кульмінацією і розв'язкою, не дуже схожі на оперативні кадри.

І тут мені впало в око давнє фото, де пан Борісов позує з високою нагородою учасника рейтингу «100 влиятельных одесситов».

На поличці бачимо гордо виставлену на загал книгу Роберта Гріна «48 законів влади».

Пограємося в конспірологію до кінця і зацитуємо закон влади № 22 з цієї книги:
Закон 22. Використовуйте тактику капітуляції: перетворіть слабкість на силу

Якщо ви слабші, ніколи не бийтеся заради честі, натомість піддайтеся. Піддавшись, ви виграєте час, щоб відновити свої сили, час, щоб дошкуляти й дратувати переможця, час, щоб чекати, доки його сила вичерпається. Не давайте йому втіху битися й перемогти вас — піддайтеся раніше.
(...)
Good news, everyone

У блозі скоро вийде нова стаття про метод чесного читання.

Лонгрід, brace yourself.

Якщо відверто, я пишаюся тим, що мої попередні статті на цю тему стали частиною судової практики. Зокрема, й практики Верховного Суду.

Саме словосполучення «метод чесного читання», за реєстром судових рішень, сьогодні згадується 18 разів, з них 5 ухвал і постанов ВС і 4 окремі думки суддів.

Канон casus omissus до публікації моєї статті на цю тему зустрічався лише у трьох окремих думках. Сьогодні у реєстрі 64 згадки.

Відрадно, що наша правова система здатна вбирати в себе щось нове (для нас).

У прийдешній статті зупинюся одразу на шести канонах методу.

Після останньої пулікації один з читачів справедливо закинув, що я нахвалюю метод чесного читання, але детальних прикладів не наводжу.

Саме тому канони буде подано не у вакуумі, а на прикладі питання недопустимості доказів у кримінальному процесі. Зупинимося на канонах, а потім, озброєні ними, підемо читати КПК.

Шановний суддя ВС Аркадій Бущенко у своєму фб час від часу ділиться відповідною практикою під своїм головуванням. І таке враження, що ця практика вже викликала декілька серцевих нападів серед колег-адвокатів.

Тож є про що поговорити.

А поки спойлер — приклад можливого результату тлумачення закону без методу чесного читання.
Тести-шмести

Вища кваліфкомісія суддів оприлюднила результати іспитів на посади суддів.

9 кандидатів дискваліфікували за порушення процедур під час іспиту (читай, списування).

Серед решти 368 кандидатів анонімне тестування склали 368 людей.

Ще раз. Теоретичний іспит успішно склали усі кандидати БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ.

Який сенс було розробляти ті тести, запрошувати людей до Києва, орендувати величезне приміщення, сто років усе це перевіряти, і зрештою нікого не відсіяти?

Що стосується практичного іспиту, офіційної статистики немає, але, за моїми враженнями, там відсіяно не більше 10% кандидатів.

Це зайвий раз підкреслює хибність наших підходів до відбору суддів.

Не має майбутній суддя зубрити законодавство. Так можна відібрати лише тих, хто вміє зубрити.
Ще шість канонів

Стаття вийшла.

Всередині — шість канонів методу чесного читання і приклади їх застосування при визначенні допустимості доказів у кримінальному процесі.

Буду вдячний за коментарі і за поширення фейсбуками-телеграмами.
Вибори-2023?

Голова нашого парламенту Руслан Стефанчук сьогодні заявив, що Конституція не забороняє вибори під час воєнного стану: «Ця заборона міститься в Законі «Про правовий режим воєнного стану». І тому конституційної заборони проводити вибори під час воєнного стану немає».

Так, в Конституції дійсно немає заборони на проведення виборів під час воєнного стану.

Однак, є норма ч. 5 ст. 83:
«У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану».

Тобто Конституція прозоро натякає, що нова Рада має бути обрана лише після скасування воєнного стану.

А от щодо виборів Президента такої норми немає, і тут цілком можна погодитись з паном Стефанчуком.
Широка системність

Коли не вдається вичавити бажаний сенс з «системного» тлумачення закону, зазвичай, переходять на тлумачення «широке».

Взагалі є 5 стадій неприйняття об'єктивного змісту закону:
1. Заперечення
— То ви щось переплутали, не написано там такого!

2. Злість
— Це позитивізм! Не можна так вузько читати!

3. Торг
— Слухайте, ну є ж принцип верховенства права, є мета закону. Треба дивитись крізь цю призму.

4. Депресія
— Знаєте, якщо так читати всі кодекси, то взагалі далеко не уїдеш.

5. Прийняття (насправді ні)
— Так, там дійсно таке написано. Але закон — не інструкція на всі випадки життя. Треба тлумачити розширено.

Моя стаття про системне тлумачення