Друзі скоро буде Великдень і ми всі пектимемо Паски, Папушники та і великодніх голубів - Коломбо ツ
Погодьтеся, немає нічого смачнішого за цукати, приготовані власноруч!
Представляю вам один з уроків мого мінікурсу «Про Папушник» https://www.lavrbread.com/masterclass/panettone .
Його більш спрощений варіант і без моєї підтримки в особистих повідомленнях на навчальній платформі LAVR.School - https://lms.lavr.school/courses/papushnik
Цукаты: ❤️
Рецепт яким я хочу поділитися це напівфабрикат для тіста ніж солодощі для ваших дітей ツ.
Я давно використовую цей рецепт у своєму хлібопеченні, особливо в здобній випічці, такій як папушники, панеттоне, пандоро, штолени та іншій. Чукати, які я готую, мають невелику солодкість (цукор у них 1:1) і великий вміст вологи - саме такі чукати здатні подовжити свіжість делікатесної здоби, бо вони є не тільки ароматизатором, але й вологоутримувальним агентом.
Як їх приготувати?
На 450 г. апельсинових кірок нарізаних кубиком закладіть у сотейник або каструлю. Залийте сотейник водою так, щоб вона не доходила до країв на 3 см. Додайте чайну ложку солі та півчайної ложки соди - це буде наш шовковий розчин, який видалить гіркоту з апельсинових кірок.
Поставте на плиту і нагрійте до кипіння до появи піни (але не кип’ятіть). Злийте воду через друшляк. Залийте зукати вже чистою водою і повторіть операцію з нагріванням 4 рази.
Після того, як ваші цукати будуть вилужені, на останньому етапі злийте всю воду і додайте чисту воду 120-150 г., додайте цукор 450 г. і нагрійте масу до киміння і розчинення цукру. Зніміть з плити і залиште остигати на 2-3 години - повторіть операцію 3 рази. На останньому етапі нагрейте масу до кипіння і розкладіть готову цукатну масу по банках для тривалого зберігання.
Погодьтеся, немає нічого смачнішого за цукати, приготовані власноруч!
Представляю вам один з уроків мого мінікурсу «Про Папушник» https://www.lavrbread.com/masterclass/panettone .
Його більш спрощений варіант і без моєї підтримки в особистих повідомленнях на навчальній платформі LAVR.School - https://lms.lavr.school/courses/papushnik
Цукаты: ❤️
Рецепт яким я хочу поділитися це напівфабрикат для тіста ніж солодощі для ваших дітей ツ.
Я давно використовую цей рецепт у своєму хлібопеченні, особливо в здобній випічці, такій як папушники, панеттоне, пандоро, штолени та іншій. Чукати, які я готую, мають невелику солодкість (цукор у них 1:1) і великий вміст вологи - саме такі чукати здатні подовжити свіжість делікатесної здоби, бо вони є не тільки ароматизатором, але й вологоутримувальним агентом.
Як їх приготувати?
На 450 г. апельсинових кірок нарізаних кубиком закладіть у сотейник або каструлю. Залийте сотейник водою так, щоб вона не доходила до країв на 3 см. Додайте чайну ложку солі та півчайної ложки соди - це буде наш шовковий розчин, який видалить гіркоту з апельсинових кірок.
Поставте на плиту і нагрійте до кипіння до появи піни (але не кип’ятіть). Злийте воду через друшляк. Залийте зукати вже чистою водою і повторіть операцію з нагріванням 4 рази.
Після того, як ваші цукати будуть вилужені, на останньому етапі злийте всю воду і додайте чисту воду 120-150 г., додайте цукор 450 г. і нагрійте масу до киміння і розчинення цукру. Зніміть з плити і залиште остигати на 2-3 години - повторіть операцію 3 рази. На останньому етапі нагрейте масу до кипіння і розкладіть готову цукатну масу по банках для тривалого зберігання.
❤24🔥3👍2
Друзі, серед вас є щасливчики - хто був зі мною у Львові на Chef-Chef 2025 - ви отримаєте повну інструкцію з pilovbone (пловної булочки).
Але не переживайте - ті хто не встиг ツ…
Для вас моя улюблена бріош і рецепт начинки ツ. Все у ваших руках - будьте креативними!👇
Рецепт:
Brioches - це масляниста, ніжна бріош.... Писати про неї, розповідати її рецепт можна тільки в тому випадку, якщо шматочок теплої бріоші лежить перед вами.
Рецепт, який ви знайдете нижче, це моя інтерпретація базових рецептів приготування цієї дивовижної здоби. Але в неї є характер!
Коли візьметеся готувати бріош, пам'ятайте, що це та сама випічка, для якої потрібні терпіння і терпимість. Вона готується заздалегідь, напередодні, її тісто неможливо м'яке, і навіть може здатися вам рідким, але залиште його на ніч у холодильнику, і вранці воно вас здивує.
Вам знадобиться:
🔸440 Борошно пшеничне в.с.
🔸190 Яйце
🔸100 Молоко
🔸100 Масло
🔸80 Цукор
🔸24 Дріжджі свіжопресовані
🔸8 Сіль
🔸Ваніль @kotanyi_ua
1. Масло має бути замороженим (це єдиний парадокс цього рецепта). Дріжджі осмотолерантні.
2. Сіль розчиніть у молоці.
3. Змішати всі рідкі інгредієнти окрім олії, сіль і 1/3 частину цукру та ретельно перемішати.
4. Додати борошно і замісити 2-3 хв на 1-ій швидкості тістоміса. Додати наступну 1/3 частину цукру і замісити 8-9 хв на 2-ій швидкості.
5. Додати охолоджене масло, 1/3 частину цукру, що залишилася, і остаточно вимісити тісто. Температура тіста наприкінці замісу не більше 26-28C.
6. Тісто помістіть у миску, накрийте плівкою і приберіть на 60-80 хв у тепле місце. Тісто має збільшитися в об'ємі в 2 рази з 2-ма або 3-ма складаннями під час первинної вистоювання.
7. Потім тісто добре обімніть і приберіть
у холодильник на 12 годин (там воно теж продовжить підніматися).
8. Вранці підпиліть стіл борошном, викладіть тісто і починайте ділити, не допускаючи нагрівання тіста.
9. Розділіть на рівні частини, сформуйте з них кульки і викладіть у форму близько одна до одної
до одного (вони не повинні заповнювати всю форму). Накрийте тканиною або плівкою і залиште на 1,5 години. Булочки виростуть в об'ємі та займуть більшу частину форми.
10. Духовку розігрійте до 190 °С. Випікайте бріош 20-30 хвилин (орієнтуйтеся за своєю духовкою).
https://www.instagram.com/p/CPq3a8GBN50/?igsh=MW94cXIxejd5eWtqYQ==
Але не переживайте - ті хто не встиг ツ…
Для вас моя улюблена бріош і рецепт начинки ツ. Все у ваших руках - будьте креативними!👇
Рецепт:
Brioches - це масляниста, ніжна бріош.... Писати про неї, розповідати її рецепт можна тільки в тому випадку, якщо шматочок теплої бріоші лежить перед вами.
Рецепт, який ви знайдете нижче, це моя інтерпретація базових рецептів приготування цієї дивовижної здоби. Але в неї є характер!
Коли візьметеся готувати бріош, пам'ятайте, що це та сама випічка, для якої потрібні терпіння і терпимість. Вона готується заздалегідь, напередодні, її тісто неможливо м'яке, і навіть може здатися вам рідким, але залиште його на ніч у холодильнику, і вранці воно вас здивує.
Вам знадобиться:
🔸440 Борошно пшеничне в.с.
🔸190 Яйце
🔸100 Молоко
🔸100 Масло
🔸80 Цукор
🔸24 Дріжджі свіжопресовані
🔸8 Сіль
🔸Ваніль @kotanyi_ua
1. Масло має бути замороженим (це єдиний парадокс цього рецепта). Дріжджі осмотолерантні.
2. Сіль розчиніть у молоці.
3. Змішати всі рідкі інгредієнти окрім олії, сіль і 1/3 частину цукру та ретельно перемішати.
4. Додати борошно і замісити 2-3 хв на 1-ій швидкості тістоміса. Додати наступну 1/3 частину цукру і замісити 8-9 хв на 2-ій швидкості.
5. Додати охолоджене масло, 1/3 частину цукру, що залишилася, і остаточно вимісити тісто. Температура тіста наприкінці замісу не більше 26-28C.
6. Тісто помістіть у миску, накрийте плівкою і приберіть на 60-80 хв у тепле місце. Тісто має збільшитися в об'ємі в 2 рази з 2-ма або 3-ма складаннями під час первинної вистоювання.
7. Потім тісто добре обімніть і приберіть
у холодильник на 12 годин (там воно теж продовжить підніматися).
8. Вранці підпиліть стіл борошном, викладіть тісто і починайте ділити, не допускаючи нагрівання тіста.
9. Розділіть на рівні частини, сформуйте з них кульки і викладіть у форму близько одна до одної
до одного (вони не повинні заповнювати всю форму). Накрийте тканиною або плівкою і залиште на 1,5 години. Булочки виростуть в об'ємі та займуть більшу частину форми.
10. Духовку розігрійте до 190 °С. Випікайте бріош 20-30 хвилин (орієнтуйтеся за своєю духовкою).
https://www.instagram.com/p/CPq3a8GBN50/?igsh=MW94cXIxejd5eWtqYQ==
❤33🔥8👍3
Друзі… пропоную вашій увазі мій давній, але перевірений рецепт млинців! Смажте їх на пательні (ваніль і горіхову олію за бажанням можна не додавати ツ).
Пригостіть своїх рідних цими смаколиками!
Млинці, по суті, – це той самий хліб, тільки плаский і солодкий ツ. Важко сказати, хто звів їх на кулінарний трон, проте у Франції готують дивовижні Crêpes Versatile.
Це найпростіший, проте надзвичайно смачний рецепт млинців! Неповторного аромату цим crêpes надає невелика кількість секретного інгредієнта – коричневого масла (або «beurre noisette» французькою). Його часто називають «олія лісового горіха», а ще воно може бути відоме як гхі (घी, Ghee). Ні, це не зовсім топлене масло… Воно солодше, духмяніше та має напрочуд приємний горіховий присмак.
Отже, починаймо…
Щоб підсилити так звану dessertiness (десертність) тіста, за бажанням додаю 2 чайні ложечки цукру й вміст одного стручка ванілі.
Алгоритм дій:
1. Покладіть у блендер 1 3/4 склянки (приблизно 420 мл) ультрапастеризованого молока (раджу вливати частинами), 4 великі яйця та 1/2 чайної ложки солі.
2. Збийте суміш упродовж кількох секунд.
3. Додайте 190–200 г універсального борошна (підійде будь-яке локальне). Увімкніть блендер і збивайте тісто 20–30 секунд.
4. Влийте секретний інгредієнт – 6 ст. л. (приблизно 85 г) beurre noisette – і продовжуйте збивати ще 10 секунд.
Перелийте готове тісто у зручний посуд і залиште його настоюватися щонайменше на 10 хвилин – можна й до 24 годин. Якщо не плануєте смажити млинці найближчі пів години, приберіть тісто в холодильник.
Коли будете готові випікати crêpes, перевірте консистенцію: тісто має нагадувати густі вершки. Якщо воно занадто густе, додайте ще 1/2 склянки (приблизно 120 мл) молока.
Смачного!
Пригостіть своїх рідних цими смаколиками!
Млинці, по суті, – це той самий хліб, тільки плаский і солодкий ツ. Важко сказати, хто звів їх на кулінарний трон, проте у Франції готують дивовижні Crêpes Versatile.
Це найпростіший, проте надзвичайно смачний рецепт млинців! Неповторного аромату цим crêpes надає невелика кількість секретного інгредієнта – коричневого масла (або «beurre noisette» французькою). Його часто називають «олія лісового горіха», а ще воно може бути відоме як гхі (घी, Ghee). Ні, це не зовсім топлене масло… Воно солодше, духмяніше та має напрочуд приємний горіховий присмак.
Отже, починаймо…
Щоб підсилити так звану dessertiness (десертність) тіста, за бажанням додаю 2 чайні ложечки цукру й вміст одного стручка ванілі.
Алгоритм дій:
1. Покладіть у блендер 1 3/4 склянки (приблизно 420 мл) ультрапастеризованого молока (раджу вливати частинами), 4 великі яйця та 1/2 чайної ложки солі.
2. Збийте суміш упродовж кількох секунд.
3. Додайте 190–200 г універсального борошна (підійде будь-яке локальне). Увімкніть блендер і збивайте тісто 20–30 секунд.
4. Влийте секретний інгредієнт – 6 ст. л. (приблизно 85 г) beurre noisette – і продовжуйте збивати ще 10 секунд.
Перелийте готове тісто у зручний посуд і залиште його настоюватися щонайменше на 10 хвилин – можна й до 24 годин. Якщо не плануєте смажити млинці найближчі пів години, приберіть тісто в холодильник.
Коли будете готові випікати crêpes, перевірте консистенцію: тісто має нагадувати густі вершки. Якщо воно занадто густе, додайте ще 1/2 склянки (приблизно 120 мл) молока.
Смачного!
❤13👍4🔥2🤔1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
☝️Як не дивно я люблю цвіль - найпростіші гриби і І їхніх супутників по життю - бактерії ツ Чому? Ми гості на їхній планеті!
Но що спільного між міцелієм плісняви та сиром брі, закваскою та хлібом?
Плісняві гриби з’явилися на Землі ще 200 мільйонів років тому. Вони можуть як спричинити хвороби, так і рятувати життя. А ще — мають неймовірно красивий вигляд!
Цвілеві гриби — це мікроорганізми, що формують розгалужені міцелії без великих плодових тіл. Вони належать до мікроміцетів — мікроскопічних грибів та грибоподібних організмів. Ці гриби буквально всюдисущі, адже здатні розвиватися практично в будь-якому середовищі. Вони процвітають там, де тепло, волого та є джерело живлення. При цьому їхній ріст майже нічим не обмежений, якщо їжа доступна.
Цвілеві гриби не мають хлорофілу, тому не здатні до фотосинтезу і потребують готових органічних речовин. Вони харчуються шляхом всмоктування: спершу виділяють ферменти, які розщеплюють їжу, а потім поглинають поживні речовини. Оскільки пліснява не може рухатися в пошуках їжі, вона просто живе в ній. Саме тому ці гриби часто вважають паразитами.
У природі існує безліч видів пліснявих грибів, серед яких Penicillium, Mycorales, Aspergillus, Fusarium, Dematiaceae, Saccharomycetaceae тощо. Особливе значення для людини мають гриби роду Penicillium. Ця зелена пліснява часто з’являється на рослинних субстратах та харчових продуктах. Саме з неї було отримано пеніцилін — перший у світі антибіотик, що врятував мільйони життів.
Не менш важливими є дріжджі — ще одна група грибів, без яких неможливо уявити багато традиційних продуктів. Вони належать до цукроміцетових грибів і відрізняються від плісняви тим, що не утворюють класичного міцелію. Натомість їхні вегетативні клітини розмножуються брунькуванням або поділом. Дріжджі можуть існувати як окремі клітини протягом усього життєвого циклу.
З найдавніших часів люди використовують ці гриби в господарстві. Їхня здатність до спиртового бродіння стала основою для виробництва спирту, вина, хліба та кондитерських виробів. Без дріжджів не було б пухких ароматних булок, хрусткої скоринки багетів, пухирців у шампанському і навіть багатьох улюблених соусів та маринадів.
Отже, пліснява і хліб мають набагато більше спільного, ніж здається на перший погляд. І хоча одна руйнує їжу, а інша створює її, обидві є частиною великої та захопливої науки про гриби!
Но що спільного між міцелієм плісняви та сиром брі, закваскою та хлібом?
Плісняві гриби з’явилися на Землі ще 200 мільйонів років тому. Вони можуть як спричинити хвороби, так і рятувати життя. А ще — мають неймовірно красивий вигляд!
Цвілеві гриби — це мікроорганізми, що формують розгалужені міцелії без великих плодових тіл. Вони належать до мікроміцетів — мікроскопічних грибів та грибоподібних організмів. Ці гриби буквально всюдисущі, адже здатні розвиватися практично в будь-якому середовищі. Вони процвітають там, де тепло, волого та є джерело живлення. При цьому їхній ріст майже нічим не обмежений, якщо їжа доступна.
Цвілеві гриби не мають хлорофілу, тому не здатні до фотосинтезу і потребують готових органічних речовин. Вони харчуються шляхом всмоктування: спершу виділяють ферменти, які розщеплюють їжу, а потім поглинають поживні речовини. Оскільки пліснява не може рухатися в пошуках їжі, вона просто живе в ній. Саме тому ці гриби часто вважають паразитами.
У природі існує безліч видів пліснявих грибів, серед яких Penicillium, Mycorales, Aspergillus, Fusarium, Dematiaceae, Saccharomycetaceae тощо. Особливе значення для людини мають гриби роду Penicillium. Ця зелена пліснява часто з’являється на рослинних субстратах та харчових продуктах. Саме з неї було отримано пеніцилін — перший у світі антибіотик, що врятував мільйони життів.
Не менш важливими є дріжджі — ще одна група грибів, без яких неможливо уявити багато традиційних продуктів. Вони належать до цукроміцетових грибів і відрізняються від плісняви тим, що не утворюють класичного міцелію. Натомість їхні вегетативні клітини розмножуються брунькуванням або поділом. Дріжджі можуть існувати як окремі клітини протягом усього життєвого циклу.
З найдавніших часів люди використовують ці гриби в господарстві. Їхня здатність до спиртового бродіння стала основою для виробництва спирту, вина, хліба та кондитерських виробів. Без дріжджів не було б пухких ароматних булок, хрусткої скоринки багетів, пухирців у шампанському і навіть багатьох улюблених соусів та маринадів.
Отже, пліснява і хліб мають набагато більше спільного, ніж здається на перший погляд. І хоча одна руйнує їжу, а інша створює її, обидві є частиною великої та захопливої науки про гриби!
❤9👍2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Що я люблю більше - солодку чи солону начинку?
Напевно… гастрономічну! Ту, що змушує смак розкриватися, як симфонія спецій.
У ніжній здобі, як Папушник чи Панетон, начинка не просто доповнює — вона грає барвами смаку. Вона створює історію в кожному шматочку, де тісто - це сцена, а спеції та текстури - головні актори.
Що обереш ти? Класичний смак чи креативний експеримент?
#panetone #папушник #сдобнавипічка #lavrbread
Напевно… гастрономічну! Ту, що змушує смак розкриватися, як симфонія спецій.
У ніжній здобі, як Папушник чи Панетон, начинка не просто доповнює — вона грає барвами смаку. Вона створює історію в кожному шматочку, де тісто - це сцена, а спеції та текстури - головні актори.
Що обереш ти? Класичний смак чи креативний експеримент?
#panetone #папушник #сдобнавипічка #lavrbread
❤16
Поговоримо про спельту!
Я обожнюю цей вид пшеничного злаку за його неймовірний горіховий аромат у випічці. Але нещодавно мені потрапила в руки упаковка борошна, де в описі зазначено: «Спельта вищий сорт» (?!), а в назві – «полба, еммер, ачар, камут» в одній особі (???).
Що ж насправді всередині? Не знаю. Але давайте внесемо ясність!
❗ Чому «вищий сорт спельти» – це нонсенс?
Вищий сорт – це рафіноване борошно, з якого видалені оболонка та зародок пшениці. Через особливу будову зерна спельти неможливо відокремити алейроновий шар і зародок.
Тому спельтове борошно буває тільки:
Цільнозерновим (повне перемелювання зерна)
Сіяним (просіяне після помелу)
Але "вищий сорт" – це вже маркетинговий фокус.
🌾 Що таке полба і чи є спельта полбою?
Спельта – це лише один із підвидів полбової пшениці.
Загалом полб'яна пшениця поділяється на:
- Айкорн (Einkorn, Farro) – однозернянка (Triticum monococcum)
- Еммер (Полба, Emmer, Farro) – двозернянка (Triticum dicoccoides)
- Камут (Kamut, Khorasan) – (Triticum turanicum)
- Спельта (Spelta) – (Triticum spelta)
Часто їх помилково називають спельтою або полбою, але це різні види з різними властивостями борошна та харчовою цінністю.
🧬 Полб'яна пшениця та генетика
Різниця між цими видами добре простежується на рівні хромосом:
- Айкорн – 2 набори хромосом (диплоїдна пшениця)
- Еммер і Камут – 4 набори хромосом (тетраплоїдна пшениця)
- Спельта і сучасна пшениця – 6 наборів хромосом (гексаплоїдна пшениця)
Чим більше хромосом – тим складніша структура білків, у тому числі глютену.
🔎 Що таке "ачар" (дзавар)?
Ачар (дзавар) – це стара вірменська назва одного з диких видів пшениці, що росте у високогір'ях Кавказу.
Це може бути:
- Пшениця беотійська (*Triticum boeoticum*)
- Пшениця урарту (*Triticum urartu*)
- Пшениця араратська (*Triticum araraticum*)
Точне походження цього терміна складно визначити.
💡 Чому спельта – особлива?
Крім 34 мікроелементів та 18 амінокислот, яких ми не отримуємо з інших продуктів, спельта та інші підвиди полбової пшениці містять малотоксичний гліадин.
Що це означає?
✔️ Він має специфічну структуру.
✔️ Менш токсичний для людей з чутливістю (але не алергією!) до глютену.
✔️ Відрізняється від клейковини сучасної пшениці.
Я обожнюю цей вид пшеничного злаку за його неймовірний горіховий аромат у випічці. Але нещодавно мені потрапила в руки упаковка борошна, де в описі зазначено: «Спельта вищий сорт» (?!), а в назві – «полба, еммер, ачар, камут» в одній особі (???).
Що ж насправді всередині? Не знаю. Але давайте внесемо ясність!
❗ Чому «вищий сорт спельти» – це нонсенс?
Вищий сорт – це рафіноване борошно, з якого видалені оболонка та зародок пшениці. Через особливу будову зерна спельти неможливо відокремити алейроновий шар і зародок.
Тому спельтове борошно буває тільки:
Цільнозерновим (повне перемелювання зерна)
Сіяним (просіяне після помелу)
Але "вищий сорт" – це вже маркетинговий фокус.
🌾 Що таке полба і чи є спельта полбою?
Спельта – це лише один із підвидів полбової пшениці.
Загалом полб'яна пшениця поділяється на:
- Айкорн (Einkorn, Farro) – однозернянка (Triticum monococcum)
- Еммер (Полба, Emmer, Farro) – двозернянка (Triticum dicoccoides)
- Камут (Kamut, Khorasan) – (Triticum turanicum)
- Спельта (Spelta) – (Triticum spelta)
Часто їх помилково називають спельтою або полбою, але це різні види з різними властивостями борошна та харчовою цінністю.
🧬 Полб'яна пшениця та генетика
Різниця між цими видами добре простежується на рівні хромосом:
- Айкорн – 2 набори хромосом (диплоїдна пшениця)
- Еммер і Камут – 4 набори хромосом (тетраплоїдна пшениця)
- Спельта і сучасна пшениця – 6 наборів хромосом (гексаплоїдна пшениця)
Чим більше хромосом – тим складніша структура білків, у тому числі глютену.
🔎 Що таке "ачар" (дзавар)?
Ачар (дзавар) – це стара вірменська назва одного з диких видів пшениці, що росте у високогір'ях Кавказу.
Це може бути:
- Пшениця беотійська (*Triticum boeoticum*)
- Пшениця урарту (*Triticum urartu*)
- Пшениця араратська (*Triticum araraticum*)
Точне походження цього терміна складно визначити.
💡 Чому спельта – особлива?
Крім 34 мікроелементів та 18 амінокислот, яких ми не отримуємо з інших продуктів, спельта та інші підвиди полбової пшениці містять малотоксичний гліадин.
Що це означає?
✔️ Він має специфічну структуру.
✔️ Менш токсичний для людей з чутливістю (але не алергією!) до глютену.
✔️ Відрізняється від клейковини сучасної пшениці.
👍17❤10🔥2
РЕЦЕПТ Лахмаджо.
(Лахмаджун) - дуже популярна на Закавказзі страва...
Корінням вона сягає Близького Сходу - де її називають "Ляхам бі аджин" і перекладається як м'ясо на тісті. Називати її піцою буде не зовсім коректно, хоча якісь риси цього продукту безсумнівно присутні.
В арабських країнах лахмаджун можна купити на кожному кроці. У домашніх умовах її склад може змінюватися залежно від регіону та вподобань. Для начинки використовують яловичину або баранину, яку дуже дрібно рубають, але можна замінити на звичайний фарш.
До слова, жартома турки вважають, що італійці вкрали у них ідею і створили свою знамениту піцу.
Моє дитинство минуло поруч із цим "м'ясотестом". Я досі згадую і намагаюся приготувати ці "блінопіццу"... особливо вони незрівнянні в парі з Таном або будь-яким кисломолочним продуктом, що гасить інколи різку пікантність незвичайної начинки!
Начинка в цьому виді плоского хліба, чи не найважливіша частина...
Тісто:
2 чашки борошна пшеничного
1/2 чашки теплої води
1 пачка (7 гр) активних сухих дріжджів або 20 свіжих
1/4 чашка рослинної (кокосової) олії
1/2 чайної ложки солі
1/2 чайної ложки цукру
Начинка:
450 гр баранини
2 чашки дрібнорубаної цибулі
1/4 чашки дрібнорубаної петрушки
1/4 чайної ложки чорного перцю
1 чайна лодка дрібнорубаного листя свіжої м'яти
1/2 зубчика часнику
170 гр томатної пасти
340 рубаних томатів
Сік лимона, сіль і гострий перець за смаком.
Приготування тіста:
1. ретельно перемішайте всі інгредієнти.
2. Замісіть тісто до отримання однорідної та еластичної маси.
3) Накрийте кришкою і дайте піднятися на 2-3 години або поки об'єм не збільшиться вдвічі.
4. Приготувати мисну начинку, поки тісто перебуває на вистоюванні.
5. Ретельно перемішайте всі інгредієнти м'ясного фаршу в зазначеному порядку.
6. Після того, як тісто піднялося, розділіть на 12 шматочків і округліть заготовки.
7. Дайте відпочити тісту 10 хвилин.
8. Розкачайте кожен шматок тіста в коло діаметром від 15 сантиметрів, дуже тонко!
9. Нанесіть на отриману тістову заготовку приблизно на 1/3 чашки м'ясного фаршу.
10. Викладіть ламжаджун деко і запікайте в духовці за 230°C протягом 8+-хвилин.
(Лахмаджун) - дуже популярна на Закавказзі страва...
Корінням вона сягає Близького Сходу - де її називають "Ляхам бі аджин" і перекладається як м'ясо на тісті. Називати її піцою буде не зовсім коректно, хоча якісь риси цього продукту безсумнівно присутні.
В арабських країнах лахмаджун можна купити на кожному кроці. У домашніх умовах її склад може змінюватися залежно від регіону та вподобань. Для начинки використовують яловичину або баранину, яку дуже дрібно рубають, але можна замінити на звичайний фарш.
До слова, жартома турки вважають, що італійці вкрали у них ідею і створили свою знамениту піцу.
Моє дитинство минуло поруч із цим "м'ясотестом". Я досі згадую і намагаюся приготувати ці "блінопіццу"... особливо вони незрівнянні в парі з Таном або будь-яким кисломолочним продуктом, що гасить інколи різку пікантність незвичайної начинки!
Начинка в цьому виді плоского хліба, чи не найважливіша частина...
Тісто:
2 чашки борошна пшеничного
1/2 чашки теплої води
1 пачка (7 гр) активних сухих дріжджів або 20 свіжих
1/4 чашка рослинної (кокосової) олії
1/2 чайної ложки солі
1/2 чайної ложки цукру
Начинка:
450 гр баранини
2 чашки дрібнорубаної цибулі
1/4 чашки дрібнорубаної петрушки
1/4 чайної ложки чорного перцю
1 чайна лодка дрібнорубаного листя свіжої м'яти
1/2 зубчика часнику
170 гр томатної пасти
340 рубаних томатів
Сік лимона, сіль і гострий перець за смаком.
Приготування тіста:
1. ретельно перемішайте всі інгредієнти.
2. Замісіть тісто до отримання однорідної та еластичної маси.
3) Накрийте кришкою і дайте піднятися на 2-3 години або поки об'єм не збільшиться вдвічі.
4. Приготувати мисну начинку, поки тісто перебуває на вистоюванні.
5. Ретельно перемішайте всі інгредієнти м'ясного фаршу в зазначеному порядку.
6. Після того, як тісто піднялося, розділіть на 12 шматочків і округліть заготовки.
7. Дайте відпочити тісту 10 хвилин.
8. Розкачайте кожен шматок тіста в коло діаметром від 15 сантиметрів, дуже тонко!
9. Нанесіть на отриману тістову заготовку приблизно на 1/3 чашки м'ясного фаршу.
10. Викладіть ламжаджун деко і запікайте в духовці за 230°C протягом 8+-хвилин.
❤39👍13🔥2
Буває, що ідея тихо живе в серці, ну як би... ворушиться, але не так активно, щоб узяти ініціативу в свої руки.
У мене такою ідеєю була "пловна булочка" pilafbone - химерний союз пряної східної спадщини і м'якого, звичного для нас здобного тіста.
Поєднувати часник, зіру, барбарис, куркуму, соєвий соус і смажений рис в одному рецепті мені здавалося завданням ледь не авантюрним, але водночас таким, що зачаровує.
Приводом витягнути цю затію з глибин фантазії став великий гастрономічний форум у Львові - Creative Chefs Summit, Hoteliero - "Зерно істини: новий погляд на страви з борошна та круп".
Я виступав там спікером і спостерігав, як по-справжньому оживають очі в людей, коли мова заходить про сміливі експерименти. Саме тоді я наважився остаточно довести, що приправи, які ми звикли бачити в плові, здатні подарувати новий характер здобній випічці. Ну непростої звісно - а величної бріоші.
Почалися довгі дні експериментів: потрібно було знайти ідеальний баланс спецій, нюансів тіста і технологічних прийомів з його виведення та випікання. З кожним новим замісом я переконувався, що знаходжуся на правильному шляху, але все ще не досяг того самого пронизливого смаку. Я спостерігав за дріжджовим тістом, ніби за живою істотою: додавав трохи більше зіри, змінював кількість часнику, пробував різні види борошна. Мені здавалося, що тільки завзятість і азарт не давали кинути цей "неможливий" проєкт. Але я задрот ツ.
І ось... на світ з'явилася остаточна версія "пловної булочки", я був і радий, і схвильований одночасно.
Вперше показавши pilafbone 11 березня 2025 року на гастрошоу Chef-Chef в самому серці Львова, я відчув, як моя зухвала задумка починає жити самостійним хлібним життям. Мені було цікаво дивитися в очі гостей, яких я пригощав - вони куштували і давали свій фідбек: "Ніколи не бачив, щоб випічка так пахла східними, кримськими спеціями. Це дуже, дуже смачно! Спасибі вам!" Саме тоді я зрозумів, що всі безсонні ночі і нескінченні тести були не дарма.
Те, що виглядає безневинним "равликом" із золотистою скоринкою, всередині таїть цілий світ прянощів. Легкий часниковий акцент, трохи гіркувата, але тепла зіра, м'який аромат куркуми, пікантна кислинка барбарису і несподіваний смак мигдалевого горіха, посилений смаженим рисом до максимуму. Усе це зливається в унікальну смакову палітру, яка не вкладається у звичні уявлення про солодку або найчастіше нейтральну здобу зі знайомим до болю смаком і текстурою.
Мені шалено подобається, як "пловна булочка" ламає шаблони і підштовхує людей до роздумів: чи може випічка бути не тільки випічкою, а й пригодою для наших смакових рецепторів?
Професійні кухарі та кондитери, спершу здивовано піднявши брови, після проби визнають, що таке несподіване сплетіння спецій і текстури справді відкриває нові можливості в кулінарному світі.
Я хочу, щоб усі, хто хоч раз замислювалися про те, як розширити межі звичних рецептів, дали шанс цій булочці. Коли ви зважитеся на експеримент і відчуєте, як дріжджове тісто починає заряджатися пряною енергією, ви зрозумієте, наскільки великий потенціал творчості в гастрономії. Можливо, саме цей рецепт підштовхне вас на власні сміливі експерименти, де кожен укус перетворюється на яскраве відкриття і нагадує: немає нічого неможливого, якщо в справу вкладено пристрасть і впевненість у новому погляді на звичні речі.
"Пловна булочка" або pilafbone - це мій маленький доказ того, що кухня не знає жорстких меж. І я буду щасливий, якщо ви теж відчуєте її чари на своїй кухні або пекарні та продовжите рух туди, де традиції і фантазія зливаються в одне ціле.
У мене такою ідеєю була "пловна булочка" pilafbone - химерний союз пряної східної спадщини і м'якого, звичного для нас здобного тіста.
Поєднувати часник, зіру, барбарис, куркуму, соєвий соус і смажений рис в одному рецепті мені здавалося завданням ледь не авантюрним, але водночас таким, що зачаровує.
Приводом витягнути цю затію з глибин фантазії став великий гастрономічний форум у Львові - Creative Chefs Summit, Hoteliero - "Зерно істини: новий погляд на страви з борошна та круп".
Я виступав там спікером і спостерігав, як по-справжньому оживають очі в людей, коли мова заходить про сміливі експерименти. Саме тоді я наважився остаточно довести, що приправи, які ми звикли бачити в плові, здатні подарувати новий характер здобній випічці. Ну непростої звісно - а величної бріоші.
Почалися довгі дні експериментів: потрібно було знайти ідеальний баланс спецій, нюансів тіста і технологічних прийомів з його виведення та випікання. З кожним новим замісом я переконувався, що знаходжуся на правильному шляху, але все ще не досяг того самого пронизливого смаку. Я спостерігав за дріжджовим тістом, ніби за живою істотою: додавав трохи більше зіри, змінював кількість часнику, пробував різні види борошна. Мені здавалося, що тільки завзятість і азарт не давали кинути цей "неможливий" проєкт. Але я задрот ツ.
І ось... на світ з'явилася остаточна версія "пловної булочки", я був і радий, і схвильований одночасно.
Вперше показавши pilafbone 11 березня 2025 року на гастрошоу Chef-Chef в самому серці Львова, я відчув, як моя зухвала задумка починає жити самостійним хлібним життям. Мені було цікаво дивитися в очі гостей, яких я пригощав - вони куштували і давали свій фідбек: "Ніколи не бачив, щоб випічка так пахла східними, кримськими спеціями. Це дуже, дуже смачно! Спасибі вам!" Саме тоді я зрозумів, що всі безсонні ночі і нескінченні тести були не дарма.
Те, що виглядає безневинним "равликом" із золотистою скоринкою, всередині таїть цілий світ прянощів. Легкий часниковий акцент, трохи гіркувата, але тепла зіра, м'який аромат куркуми, пікантна кислинка барбарису і несподіваний смак мигдалевого горіха, посилений смаженим рисом до максимуму. Усе це зливається в унікальну смакову палітру, яка не вкладається у звичні уявлення про солодку або найчастіше нейтральну здобу зі знайомим до болю смаком і текстурою.
Мені шалено подобається, як "пловна булочка" ламає шаблони і підштовхує людей до роздумів: чи може випічка бути не тільки випічкою, а й пригодою для наших смакових рецепторів?
Професійні кухарі та кондитери, спершу здивовано піднявши брови, після проби визнають, що таке несподіване сплетіння спецій і текстури справді відкриває нові можливості в кулінарному світі.
Я хочу, щоб усі, хто хоч раз замислювалися про те, як розширити межі звичних рецептів, дали шанс цій булочці. Коли ви зважитеся на експеримент і відчуєте, як дріжджове тісто починає заряджатися пряною енергією, ви зрозумієте, наскільки великий потенціал творчості в гастрономії. Можливо, саме цей рецепт підштовхне вас на власні сміливі експерименти, де кожен укус перетворюється на яскраве відкриття і нагадує: немає нічого неможливого, якщо в справу вкладено пристрасть і впевненість у новому погляді на звичні речі.
"Пловна булочка" або pilafbone - це мій маленький доказ того, що кухня не знає жорстких меж. І я буду щасливий, якщо ви теж відчуєте її чари на своїй кухні або пекарні та продовжите рух туди, де традиції і фантазія зливаються в одне ціле.
❤36🔥13👍4