Сьогодні Новруз і дуже символічно, що я хочу вас здивувати одними солодощами, які старі як Світ! Я її готував кілька років тому на Ukrainian Gastro Show та люблю часто балувати нею своїх друзів у день приходу Весни.
Пані та панове, представляю вам "Пшеничний мед"!
Ця страва має глибоке історичне коріння і пов'язана з давніми ритуалами та традиціями. У багатьох культурах його готують навесні, бо воно символізує оновлення і відродження природи.
Історія цього дивовижного продукту сягає в далеке минуле. Його витоки можна простежити до часів стародавнього зороастризму - однієї з перших релігій, заснованої на вченні пророка Заратустри. Зороастрійці, як і більш ранні трипільці, вважали, що пророслі зерна пшениці символізують народження нового життя, переродження і достаток. Згодом "Пшеничний мед", як я його назвав, був сприйнятий ісламською культурою і став невід'ємною частиною свята Навруз.
Символізм пророслої пшениці:
У релігійному контексті проросла пшениця має найбільше значення. У стародавніх традиціях, таких як зороастризм, іудаїзм, християнство та іслам, вона незмінно асоціюється з відродженням і процвітанням. Це не просто продукт харчування або сировина для борошна і хліба, а щось більше - символ надії, віри і любові.
Проросле зерно пшениці - сакральний продукт, який здавна використовували у святкових обрядах, таких як Навруз у зороастрійській традиції, а пізніше і в ісламі. У православ'ї йому відповідає кутя, яку готують на свята, включно зі Святою седмицею.
Але чому просте пшеничне зерно стало настільки важливим для людства?
Щоб зрозуміти це, потрібно зазирнути в глибини історії...
Зв'язок часів - трипільська культура і зороастризм:
Прямих доказів зв'язку трипільців із зороастризмом немає, але існують непрямі паралелі, що пов'язують нас, сучасних українців, із нашими предками - представниками Трипільської культури енеоліту (мідного віку, близько 5500 років до н. е.).
Чому пшеничне зерно як символ переродження таке важливе в давніх культурах?
Тому що для наших предків життя уявляли як боротьбу добра і зла, а вогонь розглядали як священний символ божественної присутності та чистоти. Саме вогонь допоміг створити і зберегти для нас трипільську кераміку - один із найяскравіших атрибутів цієї давньої культури. А фігурки богинь-матерів, знайдені на трипільських поселеннях, вказують на культ родючості та жіночого начала.
Шанування вогню простежується і в зороастризмі, де особлива увага приділялася дуалізму добра і зла, а також моральному вибору між ними. Ця віра прагнула порядку, чистоти і гармонії, що проявлялося як у повсякденному житті, так і в релігійній практиці. Зороастризм справив значний вплив на світові релігії, включно з іудаїзмом, християнством та ісламом.
Так просте проросле зерно пшениці, що дало перші пагони, справило незгладимий вплив на всю людську цивілізацію і світові релігії, які ми знаємо сьогодні.
"Пшеничний мед" і його новизна:
В ісламському світі ця страва відома як сумаляк (суманак, سمنو, sumalak, səməni, semeni) - традиційне святкове частування персомовних і тюркомовних народів.
Але чим же "Пшеничний мед" може бути цікавий нам, українцям?
Ця дивовижна за текстурою і смаком, а при цьому порівняно проста в приготуванні страва здатна повністю змінити ваше уявлення про солодкі соуси, маринади і десерти.
👇
Пані та панове, представляю вам "Пшеничний мед"!
Ця страва має глибоке історичне коріння і пов'язана з давніми ритуалами та традиціями. У багатьох культурах його готують навесні, бо воно символізує оновлення і відродження природи.
Історія цього дивовижного продукту сягає в далеке минуле. Його витоки можна простежити до часів стародавнього зороастризму - однієї з перших релігій, заснованої на вченні пророка Заратустри. Зороастрійці, як і більш ранні трипільці, вважали, що пророслі зерна пшениці символізують народження нового життя, переродження і достаток. Згодом "Пшеничний мед", як я його назвав, був сприйнятий ісламською культурою і став невід'ємною частиною свята Навруз.
Символізм пророслої пшениці:
У релігійному контексті проросла пшениця має найбільше значення. У стародавніх традиціях, таких як зороастризм, іудаїзм, християнство та іслам, вона незмінно асоціюється з відродженням і процвітанням. Це не просто продукт харчування або сировина для борошна і хліба, а щось більше - символ надії, віри і любові.
Проросле зерно пшениці - сакральний продукт, який здавна використовували у святкових обрядах, таких як Навруз у зороастрійській традиції, а пізніше і в ісламі. У православ'ї йому відповідає кутя, яку готують на свята, включно зі Святою седмицею.
Але чому просте пшеничне зерно стало настільки важливим для людства?
Щоб зрозуміти це, потрібно зазирнути в глибини історії...
Зв'язок часів - трипільська культура і зороастризм:
Прямих доказів зв'язку трипільців із зороастризмом немає, але існують непрямі паралелі, що пов'язують нас, сучасних українців, із нашими предками - представниками Трипільської культури енеоліту (мідного віку, близько 5500 років до н. е.).
Чому пшеничне зерно як символ переродження таке важливе в давніх культурах?
Тому що для наших предків життя уявляли як боротьбу добра і зла, а вогонь розглядали як священний символ божественної присутності та чистоти. Саме вогонь допоміг створити і зберегти для нас трипільську кераміку - один із найяскравіших атрибутів цієї давньої культури. А фігурки богинь-матерів, знайдені на трипільських поселеннях, вказують на культ родючості та жіночого начала.
Шанування вогню простежується і в зороастризмі, де особлива увага приділялася дуалізму добра і зла, а також моральному вибору між ними. Ця віра прагнула порядку, чистоти і гармонії, що проявлялося як у повсякденному житті, так і в релігійній практиці. Зороастризм справив значний вплив на світові релігії, включно з іудаїзмом, християнством та ісламом.
Так просте проросле зерно пшениці, що дало перші пагони, справило незгладимий вплив на всю людську цивілізацію і світові релігії, які ми знаємо сьогодні.
"Пшеничний мед" і його новизна:
В ісламському світі ця страва відома як сумаляк (суманак, سمنو, sumalak, səməni, semeni) - традиційне святкове частування персомовних і тюркомовних народів.
Але чим же "Пшеничний мед" може бути цікавий нам, українцям?
Ця дивовижна за текстурою і смаком, а при цьому порівняно проста в приготуванні страва здатна повністю змінити ваше уявлення про солодкі соуси, маринади і десерти.
👇
🔥6👍5❤1
Рецепт «Пшеничного меду»!
Інгредієнти:
- 1 кг пшениці
- 6-7 літрів води
- 1,5-2 кг пшеничного борошна
Приготування:
1. Замочування:
- Залийте пшеницю водою і залиште на 2-3 дні.
- Міняйте воду щодня, поки зерна не почнуть проростати.
2. Пророщування:
- Промийте зерна і розкладіть їх у плоскій ємності.
- Накрийте вологою тканиною і залиште в теплому місці на 1-2 дні, зволожуючи в міру необхідності.
3. Підготовка сусла:
- Коли пагони досягнуть 4 см, промийте зерно і подрібніть із додаванням води до однорідної маси.
- Процідіть через сито або тканину, видаляючи макуху.
4. Оцукрювання:
- Додайте в сусло розведене у воді борошно (до консистенції сметани), ретельно перемішайте.
- Нагрійте до 60°C і залиште на 2-3 години для ферментації.
5. Уварювання:
- Доведіть масу до кипіння, постійно помішуючи.
- Готуйте на відкритому вогні, індукційній плиті або в пароконвектоматі при 190°C.
Про ферментацію (оцукрювання):
Оцукрювання - важливий етап не тільки при приготуванні "Пшеничного меду", а й при виробництві заварного хліба, пива, віскі, саке і квасу.
У процесі ферментації крохмаль, що міститься в пророслій пшениці, під впливом ферментів (амілаз) перетворюється на цукри, насамперед мальтозу.
- Альфа-амілаза розщеплює крохмаль на декстрини та олігосахариди.
- Бета-амілаза розрізає їх на простіші цукри, що надає продукту природної солодкості. Саме завдяки цьому процесу ми відчуваємо природну солодкість вже на перших етапах приготування "Пшеничного меду".
Этот рецепт — связь времён, мост между древними традициями и современным миром.
Попробуйте приготовить «Пшеничный мёд», и, возможно, вы не только откроете для себя новый вкус, но и прикоснётесь к тысячелетней истории человечества, где зерно пшеницы символизировало жизнь, возрождение и духовную гармонію!
Інгредієнти:
- 1 кг пшениці
- 6-7 літрів води
- 1,5-2 кг пшеничного борошна
Приготування:
1. Замочування:
- Залийте пшеницю водою і залиште на 2-3 дні.
- Міняйте воду щодня, поки зерна не почнуть проростати.
2. Пророщування:
- Промийте зерна і розкладіть їх у плоскій ємності.
- Накрийте вологою тканиною і залиште в теплому місці на 1-2 дні, зволожуючи в міру необхідності.
3. Підготовка сусла:
- Коли пагони досягнуть 4 см, промийте зерно і подрібніть із додаванням води до однорідної маси.
- Процідіть через сито або тканину, видаляючи макуху.
4. Оцукрювання:
- Додайте в сусло розведене у воді борошно (до консистенції сметани), ретельно перемішайте.
- Нагрійте до 60°C і залиште на 2-3 години для ферментації.
5. Уварювання:
- Доведіть масу до кипіння, постійно помішуючи.
- Готуйте на відкритому вогні, індукційній плиті або в пароконвектоматі при 190°C.
Про ферментацію (оцукрювання):
Оцукрювання - важливий етап не тільки при приготуванні "Пшеничного меду", а й при виробництві заварного хліба, пива, віскі, саке і квасу.
У процесі ферментації крохмаль, що міститься в пророслій пшениці, під впливом ферментів (амілаз) перетворюється на цукри, насамперед мальтозу.
- Альфа-амілаза розщеплює крохмаль на декстрини та олігосахариди.
- Бета-амілаза розрізає їх на простіші цукри, що надає продукту природної солодкості. Саме завдяки цьому процесу ми відчуваємо природну солодкість вже на перших етапах приготування "Пшеничного меду".
Этот рецепт — связь времён, мост между древними традициями и современным миром.
Попробуйте приготовить «Пшеничный мёд», и, возможно, вы не только откроете для себя новый вкус, но и прикоснётесь к тысячелетней истории человечества, где зерно пшеницы символизировало жизнь, возрождение и духовную гармонію!
❤23👍4
Vous le savez, j’adore les brioches. Toutes les brioches... ツ
Так! Я їх люблю, і нечого не можу з цим зробити!
Це не зовсім бріош, але й не звичайна здоба. Це — незрівнянний святковий хліб La Pogne de Romans.
Про нього не потрібно писати пости чи вести онлайн-трансляції ツ — його потрібно просто скуштувати.
La Pogne de Romans — це традиційна французька великодня випічка, що має глибоке історичне коріння у містечку Роман-сюр-Ізер, у регіоні Овернь-Рона-Альпи. Протягом століть цей ароматний шедевр уособлював сімейне тепло, великодні свята та гастрономічну спадщину регіону. І сьогодні він так само гріє серця місцевих жителів — і не тільки.
Уявіть собі золотисту круглу здобу, насичену ароматами апельсинового цвіту, ванілі та легкими нотками рому. У серці цієї здоби — ніжний м’якуш, що тане в роті й викликає приємну ностальгію за теплом дому, бабусиними рецептами і затишними вечорами біля каміна.
Історія Pogne бере початок у середньовіччі, коли монахи готували її з простих, але щирих інгредієнтів. З плином часу рецепт удосконалювався: додавалися прянощі, благородні аромати — ром, мускатне вино, вода з апельсиновим цвітом. Те, що колись було простою здобою, перетворилося на справжній святковий ритуал.
Приготування La Pogne de Romans — справа делікатна, майже сакральна. Спочатку замішується дріжджове тісто, яке має бути ідеально пухким. Потім його збагачують ароматами, ретельно вимішують і формують у круглі кулічі. Деякі майстри прикрашають їх апельсиновими слайсами. І тільки після другого підйому тісто потрапляє в духовку.
Коли духовка відкривається — починається магія: повітря наповнюється теплим, солодким ароматом, а в кожному шматочку ховається затишок та спогади.
La Pogne de Romans традиційно подають на Різдво, Великдень, або ж у моменти, коли хочеться зробити звичайний день святковим. Вона прекрасно поєднується з кавою або чаєм. Уявіть: ви розрізаєте ще теплу здобу, крихта ніжно пружинить під ножем, і ось — перший шматок на вашій тарілці. Це вже не просто випічка. Це — момент щастя.
Сьогодні існує багато варіацій Pogne: з родзинками, з корицею, іноді навіть із начинкою — кремом або домашнім варенням. Але її душа завжди залишається незмінною — це хліб традицій, любові і родинного тепла.
Тож якщо доля занесе вас у Роман-сюр-Ізер — не проходьте повз місцеву булочну. А якщо ні — спробуйте спекти La Pogne вдома. І, можливо, вона стане частинкою вашої святкової традиції.
UPD…
Рецепт https://t.me/lavr_bread/118?comment=150
Так! Я їх люблю, і нечого не можу з цим зробити!
Це не зовсім бріош, але й не звичайна здоба. Це — незрівнянний святковий хліб La Pogne de Romans.
Про нього не потрібно писати пости чи вести онлайн-трансляції ツ — його потрібно просто скуштувати.
La Pogne de Romans — це традиційна французька великодня випічка, що має глибоке історичне коріння у містечку Роман-сюр-Ізер, у регіоні Овернь-Рона-Альпи. Протягом століть цей ароматний шедевр уособлював сімейне тепло, великодні свята та гастрономічну спадщину регіону. І сьогодні він так само гріє серця місцевих жителів — і не тільки.
Уявіть собі золотисту круглу здобу, насичену ароматами апельсинового цвіту, ванілі та легкими нотками рому. У серці цієї здоби — ніжний м’якуш, що тане в роті й викликає приємну ностальгію за теплом дому, бабусиними рецептами і затишними вечорами біля каміна.
Історія Pogne бере початок у середньовіччі, коли монахи готували її з простих, але щирих інгредієнтів. З плином часу рецепт удосконалювався: додавалися прянощі, благородні аромати — ром, мускатне вино, вода з апельсиновим цвітом. Те, що колись було простою здобою, перетворилося на справжній святковий ритуал.
Приготування La Pogne de Romans — справа делікатна, майже сакральна. Спочатку замішується дріжджове тісто, яке має бути ідеально пухким. Потім його збагачують ароматами, ретельно вимішують і формують у круглі кулічі. Деякі майстри прикрашають їх апельсиновими слайсами. І тільки після другого підйому тісто потрапляє в духовку.
Коли духовка відкривається — починається магія: повітря наповнюється теплим, солодким ароматом, а в кожному шматочку ховається затишок та спогади.
La Pogne de Romans традиційно подають на Різдво, Великдень, або ж у моменти, коли хочеться зробити звичайний день святковим. Вона прекрасно поєднується з кавою або чаєм. Уявіть: ви розрізаєте ще теплу здобу, крихта ніжно пружинить під ножем, і ось — перший шматок на вашій тарілці. Це вже не просто випічка. Це — момент щастя.
Сьогодні існує багато варіацій Pogne: з родзинками, з корицею, іноді навіть із начинкою — кремом або домашнім варенням. Але її душа завжди залишається незмінною — це хліб традицій, любові і родинного тепла.
Тож якщо доля занесе вас у Роман-сюр-Ізер — не проходьте повз місцеву булочну. А якщо ні — спробуйте спекти La Pogne вдома. І, можливо, вона стане частинкою вашої святкової традиції.
UPD…
Рецепт https://t.me/lavr_bread/118?comment=150
❤45👍9🔥5
РЕЦЕПТ
Пряний святковий хліб дивує багатогранністю смаку: у ньому з'єднуються м'яке вершкове масло, тонка солодкість цукру, насиченість яєчних жовтків і яскраві пряні акценти - від теплих нот мускатного вина до ароматної апельсинової води та цедри. За основу береться пшеничне борошно в поєднанні з невеликою кількістю заздалегідь приготованого ферментованого тіста, а живі дріжджі надають йому легкості.
PDF👇
https://t.me/lavr_bread/118?comment=150
Пряний святковий хліб дивує багатогранністю смаку: у ньому з'єднуються м'яке вершкове масло, тонка солодкість цукру, насиченість яєчних жовтків і яскраві пряні акценти - від теплих нот мускатного вина до ароматної апельсинової води та цедри. За основу береться пшеничне борошно в поєднанні з невеликою кількістю заздалегідь приготованого ферментованого тіста, а живі дріжджі надають йому легкості.
PDF👇
https://t.me/lavr_bread/118?comment=150
❤49🔥8👍5
Що ви будете пекти на Великдень?
Anonymous Poll
46%
Папушник
26%
Панетон
0%
Коломба
1%
Погне
13%
Паску кексову
8%
Щось солоденьке
5%
Нічого! Піду куплю смаколик
Пaска святкова «Сирна»
Представляю вам модерністську і дуже технологічну (зараз багато хто злякається ツ ) "Сирну" святкову паску!
Це повітряна дріжджова випічка з делікатною сирною основою та ледве вловимим італійським шармом панеттоне. Ніжне тісто поєднується з хрусткими горіхами, цитрусовою цедрою і ароматною ваніллю, а фінальний акорд надають «сирна паста» і горіхова глазур. Кожен шматочок розкриває все багатство текстур і тонких смакових нюансів. Це не просто святкове частування - це маленька гастрономічна телепортація в майбутнє, де від кожної крихти перехоплює подих. Будьте готові здивувати і себе, і тих, хто не повірить, що така розкіш випікається на звичайній домашній кухні!
Рецепт👇
https://t.me/lavr_bread/124?comment=169
Р.S.
У рецепті є тримолін - це найпопулярніший компонент у кондитерів. Але не лякайтеся його.
Тримолін - це інвертний цукровий сироп. У випічці він корисний з кількох причин:
- Утримує вологу, подовжуючи свіжість виробу.
- Покращує колір скоринки і текстуру м'якушки.
- Знижує ризик кристалізації цукру.
Якщо сьогодні тримоліну під рукою не виявилося, не потрібно кидати тісто і бігти за ним стрімголов - можна використовувати альтернативи:
Швидка заміна:
1. Мед (краще рідкий, нейтральний):
- Близький за властивостями до тримоліну, добре утримує вологу.
- Може дати легкий відтінок смаку, тому вибирай нейтральні сорти (наприклад, акацієвий).
2. Інвертний сироп домашнього приготування (якщо є час і бажання почаклувати):
- На 200 г цукру додаєш 100 мл води і приблизно 1-2 г лимонної кислоти. Грієш до кипіння і вариш близько 20 хвилин на слабкому вогні, після охолоджуєш - домашній аналог готовий.
- Дуже близький за властивостями до промислового тримоліну.
3. Глюкозний сироп (кондитерська патока):
- Забезпечує гладкість текстури, вологоутримання і запобігає кристалізації цукру.
- Менш солодкий, ніж тримолін, тому може знадобитися трохи більше цукру за рецептурою.
Якщо сьогодні важливо "без заморочок" - найкраще замінити рідким нейтральним медом, просто зменшивши його кількість приблизно на 10-15%, щоб не перебити смак.
Загалом, відсутність тримоліну - це не привід для драми, скоріше привід проявити творчу вправність та імпровізацію на кухні.
Представляю вам модерністську і дуже технологічну (зараз багато хто злякається ツ ) "Сирну" святкову паску!
Це повітряна дріжджова випічка з делікатною сирною основою та ледве вловимим італійським шармом панеттоне. Ніжне тісто поєднується з хрусткими горіхами, цитрусовою цедрою і ароматною ваніллю, а фінальний акорд надають «сирна паста» і горіхова глазур. Кожен шматочок розкриває все багатство текстур і тонких смакових нюансів. Це не просто святкове частування - це маленька гастрономічна телепортація в майбутнє, де від кожної крихти перехоплює подих. Будьте готові здивувати і себе, і тих, хто не повірить, що така розкіш випікається на звичайній домашній кухні!
Рецепт👇
https://t.me/lavr_bread/124?comment=169
Р.S.
У рецепті є тримолін - це найпопулярніший компонент у кондитерів. Але не лякайтеся його.
Тримолін - це інвертний цукровий сироп. У випічці він корисний з кількох причин:
- Утримує вологу, подовжуючи свіжість виробу.
- Покращує колір скоринки і текстуру м'якушки.
- Знижує ризик кристалізації цукру.
Якщо сьогодні тримоліну під рукою не виявилося, не потрібно кидати тісто і бігти за ним стрімголов - можна використовувати альтернативи:
Швидка заміна:
1. Мед (краще рідкий, нейтральний):
- Близький за властивостями до тримоліну, добре утримує вологу.
- Може дати легкий відтінок смаку, тому вибирай нейтральні сорти (наприклад, акацієвий).
2. Інвертний сироп домашнього приготування (якщо є час і бажання почаклувати):
- На 200 г цукру додаєш 100 мл води і приблизно 1-2 г лимонної кислоти. Грієш до кипіння і вариш близько 20 хвилин на слабкому вогні, після охолоджуєш - домашній аналог готовий.
- Дуже близький за властивостями до промислового тримоліну.
3. Глюкозний сироп (кондитерська патока):
- Забезпечує гладкість текстури, вологоутримання і запобігає кристалізації цукру.
- Менш солодкий, ніж тримолін, тому може знадобитися трохи більше цукру за рецептурою.
Якщо сьогодні важливо "без заморочок" - найкраще замінити рідким нейтральним медом, просто зменшивши його кількість приблизно на 10-15%, щоб не перебити смак.
Загалом, відсутність тримоліну - це не привід для драми, скоріше привід проявити творчу вправність та імпровізацію на кухні.
❤58🔥8👍6
Плоский хліб – це величезне, неоране поле для творчості.
Лаваш - один із найдавніших видів плоских хлібів у багатьох культурах і досі належить до основних продуктів харчування. Найчастіше його випікають просто з борошна й води. Його популяризацією ми завдячуємо колисці людства – Близькому Сходу.
В Ірані хліб вважається божим даром і основною їжею релігійної людини. Він випікається кількома способами і може бути декількох видів:
- Сангяк (пишний висівковий хліб),
- Лаваш (найпопулярніший серед населення Ірану),
- Нун (великий коржик, який випікають на розпеченій гальці).
В Азербайджані, як і в більшості східних країн, плоскі хліби випікають найчастіше на саджі– злегка опуклому кованому залізному аркуші круглої форми. Маючи саж, можна приготувати лаваш де завгодно, навіть у найбільш непристосованих для цього умовах. Так випікають хліб від Індії Чапаті до арабських країн, від Північного Кавказу й аж до південних берегів Аравійського півострова.
Лаваш часто асоціюють із вірменською та грузинською кухнею, що не зовсім коректно, адже у кожній культурі існує своя особливість приготування цього виду хліба. Саме вона й робить лаваш унікальним.
Наприклад, у Вірменії, на відміну від Близького Сходу (де вживають борошно, воду, сіль і спеції), для приготування лаваша беруть борошно, теплу воду, закваску (кисле, «старе» тісто), сіль і замішують тісто. Потім залишають його в теплому місці для бродіння, ділять на кульки по 300–400 г і розкачують у довгий широкий коржик. Раніше його сушили про запас: висушені тонкі хлібні листи складали в стоси й зберігали у сухих, прохолодних коморах. Щоби відновити м’якість, сухий лаваш просто збризкували водою й накривали тканиною на деякий час.
Ну а грузинський лаваш узагалі не схожий на своїх «плоских» побратимів: його готують із додаванням дріжджів, іноді кислого молока, і він більше скидається на коржик, ніж на тонкий плоский хліб.
Лаваш також популярний у Європі, проте там він не має настільки глибокої історії, як близькосхідний чи вірменський хліб. Наприклад, у Німеччині він поширився завдяки турецьким і грецьким закусочним. Для такого лаваша характерні еластичний, соковитий м’якуш із грубуватою, нерівномірною пористістю. Знамениті горіхові нотки виникають завдяки тонкому посипанню скоринки кунжутом або кмином.
P.S. Якій би культурі не належав цей плоский хліб, він завжди ідеально поєднується з найрізноманітнішими закусками, відкриваючи безмежні простори для вашої кулінарної творчості!
♨️ Якщо ви хочете долучитися до вікової історії плоского хліба вдома - спечіть індійський Chapati.
Це найдоступніший хліб! А точніше — це вид плоских коржів. Чудова альтернатива, коли не вистачає часу на випічку традиційного хліба чи раптово захотілося зробити щось своїми руками, але максимально просте. Рецептів чапаті існує дуже багато, із різними пропорціями та складниками. У базовому варіанті — це коржі з прісного тіста: лише борошно, вода і сіль.
Рецепт:
- 250 г пшеничного борошна вищого ґатунку
- 150 г теплої води
- ½ чайної ложки дрібної солі
- 2–3 ст. л. рослинної олії для змащування коржів після випічки
Замісіть усі інгредієнти до однорідної м’якої консистенції. Залиште тісто на 60–120 хвилин (краще в холодильнику).
У наведеному рецепті виходить приблизно 15 заготовок для чапаті, тож розділіть тісто на 15 рівних частин (приблизно по 25 г). Кожну розкачайте до діаметра приблизно 14 см.
Щоб коржі не прилипали до качалки (скалки), злегка присипайте їх борошном, але не надто багато. Перед викладанням на розпечену сковорідку обов’язково струсіть зайве борошно, інакше воно горітиме. Чапаті печуться дуже швидко: щойно краї починають загортатися, а на поверхні з’являються темні плями, корж треба перевернути на інший бік і пропекти.
Готові чапаті складайте один на одного, кожен промащуючи олією (можна вершковим маслом, а найкраще - топленим).
На фото - хліб Матнакаш.
Лаваш - один із найдавніших видів плоских хлібів у багатьох культурах і досі належить до основних продуктів харчування. Найчастіше його випікають просто з борошна й води. Його популяризацією ми завдячуємо колисці людства – Близькому Сходу.
В Ірані хліб вважається божим даром і основною їжею релігійної людини. Він випікається кількома способами і може бути декількох видів:
- Сангяк (пишний висівковий хліб),
- Лаваш (найпопулярніший серед населення Ірану),
- Нун (великий коржик, який випікають на розпеченій гальці).
В Азербайджані, як і в більшості східних країн, плоскі хліби випікають найчастіше на саджі– злегка опуклому кованому залізному аркуші круглої форми. Маючи саж, можна приготувати лаваш де завгодно, навіть у найбільш непристосованих для цього умовах. Так випікають хліб від Індії Чапаті до арабських країн, від Північного Кавказу й аж до південних берегів Аравійського півострова.
Лаваш часто асоціюють із вірменською та грузинською кухнею, що не зовсім коректно, адже у кожній культурі існує своя особливість приготування цього виду хліба. Саме вона й робить лаваш унікальним.
Наприклад, у Вірменії, на відміну від Близького Сходу (де вживають борошно, воду, сіль і спеції), для приготування лаваша беруть борошно, теплу воду, закваску (кисле, «старе» тісто), сіль і замішують тісто. Потім залишають його в теплому місці для бродіння, ділять на кульки по 300–400 г і розкачують у довгий широкий коржик. Раніше його сушили про запас: висушені тонкі хлібні листи складали в стоси й зберігали у сухих, прохолодних коморах. Щоби відновити м’якість, сухий лаваш просто збризкували водою й накривали тканиною на деякий час.
Ну а грузинський лаваш узагалі не схожий на своїх «плоских» побратимів: його готують із додаванням дріжджів, іноді кислого молока, і він більше скидається на коржик, ніж на тонкий плоский хліб.
Лаваш також популярний у Європі, проте там він не має настільки глибокої історії, як близькосхідний чи вірменський хліб. Наприклад, у Німеччині він поширився завдяки турецьким і грецьким закусочним. Для такого лаваша характерні еластичний, соковитий м’якуш із грубуватою, нерівномірною пористістю. Знамениті горіхові нотки виникають завдяки тонкому посипанню скоринки кунжутом або кмином.
P.S. Якій би культурі не належав цей плоский хліб, він завжди ідеально поєднується з найрізноманітнішими закусками, відкриваючи безмежні простори для вашої кулінарної творчості!
♨️ Якщо ви хочете долучитися до вікової історії плоского хліба вдома - спечіть індійський Chapati.
Це найдоступніший хліб! А точніше — це вид плоских коржів. Чудова альтернатива, коли не вистачає часу на випічку традиційного хліба чи раптово захотілося зробити щось своїми руками, але максимально просте. Рецептів чапаті існує дуже багато, із різними пропорціями та складниками. У базовому варіанті — це коржі з прісного тіста: лише борошно, вода і сіль.
Рецепт:
- 250 г пшеничного борошна вищого ґатунку
- 150 г теплої води
- ½ чайної ложки дрібної солі
- 2–3 ст. л. рослинної олії для змащування коржів після випічки
Замісіть усі інгредієнти до однорідної м’якої консистенції. Залиште тісто на 60–120 хвилин (краще в холодильнику).
У наведеному рецепті виходить приблизно 15 заготовок для чапаті, тож розділіть тісто на 15 рівних частин (приблизно по 25 г). Кожну розкачайте до діаметра приблизно 14 см.
Щоб коржі не прилипали до качалки (скалки), злегка присипайте їх борошном, але не надто багато. Перед викладанням на розпечену сковорідку обов’язково струсіть зайве борошно, інакше воно горітиме. Чапаті печуться дуже швидко: щойно краї починають загортатися, а на поверхні з’являються темні плями, корж треба перевернути на інший бік і пропекти.
Готові чапаті складайте один на одного, кожен промащуючи олією (можна вершковим маслом, а найкраще - топленим).
На фото - хліб Матнакаш.
❤47🔥13👍5
Запрошую на дводенний тренінг зі святкової випічки в студії «НОВИЙ ПРОЄКТ» (м. Київ)!
Хочете, щоб ваші хлібні шедеври викликали захоплення й аплодисменти? Тоді ця подія саме для вас!
Програма тренінгу:
● 4 бестселери
● 10 технологічних карт
● 12 виробів
● Нескінченна кількість корисної інформації
Що будемо випікати:
🟡 Папушник — український панеттоне з подвійним сюрпризом:
● Гастрономічна начинка — солоно-пряна, що гармонійно поєднується з ніжним тістом.
● Класична з цукатами — для поціновувачів традиційного солодкого смаку.
Квінтесенція українського духу та італійської витонченості, що поєднує найкраще з обох традицій.
🟡 La Pogne de Romans — французька здоба з регіону Дром на ароматному мускатному вині.
Її текстура нагадує повітряну бріош, а смак — справжнє гастрономічне відкриття!
🟡 Чотири варіації французької бріоші:
● Класична формова — ніжний м’якуш і хрустка скоринка після нічної ферментації.
● Тостова — ідеальна основа для сендвічів і ресторанних сніданків.
● Кубічна — сучасний вигляд із багатогранним смаком.
● Kougelhopf — міні-формат як у найвишуканіших паризьких пекарнях.
🟡 Анти-Бріош — тісто, яке порушує всі правила!
Це геніальне, хоч і трохи бунтарське творіння — абсолютний переворот звичних підходів.
Якщо класична бріош — це тривала ферментація та холодний заміс, то анти-бріош — це високі температури та експрес-заміс.
Те, що можна створити з цього тіста, точно не залишить вас байдужими!
🟡 Pilafbone — зухвалий мікс Сходу та Заходу!
Булочки, які вже стали кулінарною сенсацією у Львові.
Поєднання ароматної начинки з прянощами в ніжному тісті змінить ваше уявлення про здобну випічку.
Що ви робитимете на тренінгу:
• Два дні повного занурення: заміс, ферментація, формування, випікання.
• Детальні пояснення технологій і секретів — жодних «потаємних» моментів.
• Практика під керівництвом досвідченого шефа.
Готуємо разом, щоб вражати і себе, і гостей!
Ваші бонуси:
• Ексклюзивні рецепти та технологічні карти в друкованому форматі.
• Дегустації й кава-брейки з авторською італійською фокаччею.
• Живе спілкування з однодумцями.
• Сюрпризи та подарунки від партнерів!
Про автора:
Ігор Лаврешин [@lavrbread]
Готельєр, ресторатор, пекар-ремісник, хлібний сомельє.
Дипломований міжнародний консультант із хлібопечення.
Навчався у NIPfood (Італія), Richemont Masterbaker Center (Швейцарія), INBP (Франція).
Шеф-інструктор NIPfood та Convotherm.
● Понад 4000 навчених фахівців і аматорів у галузі хлібопечення
● 44 підприємства HoReCa випікають хліб за рецептурами Ігоря Лаврешина
«Не знаючи минулого, неможливо зазирнути в майбутнє» — цей девіз став для Ігоря рушієм.
Він допомагає переосмислювати прості істини та створювати складні рецептури доброго хліба.
Місія — відродити ремісниче хлібопечення в Україні, сімейні династії пекарів і ті ремесла, якими здавна славиться наша земля.
Додаткова інформація:
📅 Дата: 14–15 квітня
📍 Локація: студія «НОВИЙ ПРОЄКТ», м. Київ
Реєстрація:
• Пишіть у директ
• Телефонуйте: +38 (073) 566 17 36
Створюймо хлібні шедеври разом!
Деталі — https://lavr.school/sweetpastry
Хочете, щоб ваші хлібні шедеври викликали захоплення й аплодисменти? Тоді ця подія саме для вас!
Програма тренінгу:
● 4 бестселери
● 10 технологічних карт
● 12 виробів
● Нескінченна кількість корисної інформації
Що будемо випікати:
🟡 Папушник — український панеттоне з подвійним сюрпризом:
● Гастрономічна начинка — солоно-пряна, що гармонійно поєднується з ніжним тістом.
● Класична з цукатами — для поціновувачів традиційного солодкого смаку.
Квінтесенція українського духу та італійської витонченості, що поєднує найкраще з обох традицій.
🟡 La Pogne de Romans — французька здоба з регіону Дром на ароматному мускатному вині.
Її текстура нагадує повітряну бріош, а смак — справжнє гастрономічне відкриття!
🟡 Чотири варіації французької бріоші:
● Класична формова — ніжний м’якуш і хрустка скоринка після нічної ферментації.
● Тостова — ідеальна основа для сендвічів і ресторанних сніданків.
● Кубічна — сучасний вигляд із багатогранним смаком.
● Kougelhopf — міні-формат як у найвишуканіших паризьких пекарнях.
🟡 Анти-Бріош — тісто, яке порушує всі правила!
Це геніальне, хоч і трохи бунтарське творіння — абсолютний переворот звичних підходів.
Якщо класична бріош — це тривала ферментація та холодний заміс, то анти-бріош — це високі температури та експрес-заміс.
Те, що можна створити з цього тіста, точно не залишить вас байдужими!
🟡 Pilafbone — зухвалий мікс Сходу та Заходу!
Булочки, які вже стали кулінарною сенсацією у Львові.
Поєднання ароматної начинки з прянощами в ніжному тісті змінить ваше уявлення про здобну випічку.
Що ви робитимете на тренінгу:
• Два дні повного занурення: заміс, ферментація, формування, випікання.
• Детальні пояснення технологій і секретів — жодних «потаємних» моментів.
• Практика під керівництвом досвідченого шефа.
Готуємо разом, щоб вражати і себе, і гостей!
Ваші бонуси:
• Ексклюзивні рецепти та технологічні карти в друкованому форматі.
• Дегустації й кава-брейки з авторською італійською фокаччею.
• Живе спілкування з однодумцями.
• Сюрпризи та подарунки від партнерів!
Про автора:
Ігор Лаврешин [@lavrbread]
Готельєр, ресторатор, пекар-ремісник, хлібний сомельє.
Дипломований міжнародний консультант із хлібопечення.
Навчався у NIPfood (Італія), Richemont Masterbaker Center (Швейцарія), INBP (Франція).
Шеф-інструктор NIPfood та Convotherm.
● Понад 4000 навчених фахівців і аматорів у галузі хлібопечення
● 44 підприємства HoReCa випікають хліб за рецептурами Ігоря Лаврешина
«Не знаючи минулого, неможливо зазирнути в майбутнє» — цей девіз став для Ігоря рушієм.
Він допомагає переосмислювати прості істини та створювати складні рецептури доброго хліба.
Місія — відродити ремісниче хлібопечення в Україні, сімейні династії пекарів і ті ремесла, якими здавна славиться наша земля.
Додаткова інформація:
📅 Дата: 14–15 квітня
📍 Локація: студія «НОВИЙ ПРОЄКТ», м. Київ
Реєстрація:
• Пишіть у директ
• Телефонуйте: +38 (073) 566 17 36
Створюймо хлібні шедеври разом!
Деталі — https://lavr.school/sweetpastry
👍12🔥11❤3