Вибачте за нічний спам🙌🏻
То я для себе 😅

Але може щось і вам пригадається)

Поле почесних поховань у Львові у цю пору більше схоже парк…

Батьки і діти, дружини і сестри, побратими і друзі
приходять до «своїх»

обійми і привіти
з старими і новими знайомими
— тими, хто прийшов до сусідньої могили

зовсім не чужої сусідньої могили, бо на тому кладовищі всі свої — всі улюблені сини, брати, сестри, діти.

На могилі @tarashammer зустріла Весну.

То був перетдень Дня народження її Ярослава - нам друга «Ворона» / «Ідеаліста».

А на саме ДН Ворона на полі почесних поховань була велика ватра, бо так заповіла подруга «Чека»
- на свій похорон.

Дякую! Вічна слава Вам, улюблені!

«… А боротися треба було, щоб не дати народові забути свого імені й не допустити до затрати його історичної памʼяті. Залишався, отже, лиш один спосіб боротьби: підпільно-збройний. В умовинах миру та суцільного незаінтересування світу українським питанням, такий спосіб боротьби був найважчий, потягав за собою дуже великі жертви, але він був єдиний, і кращого вибору ми не мали.

…

У дискусіях щодо завдань інформації та пропаганди прикладали найбільше уваги на поширювання визвольних і державницьких ідей серед молодого покоління, з особливою увагою до східних областей.

Всі дискутанти стояли на становищі, що метою визвольної боротьби під керівництвом УГВР
є побудова незалежної української держави з демократичним устроєм.
Кожний українець, який готовий боротися за таку ідею, знайде місце в підпільних рядах, без огляду на те, яку філософію визнае, якщо взагалі цікавиться нею.

Зібрані в тому бункері керівники, що репрезентували УГВР, УПА і ОУН, знали свій народ, його силу і слабість. Вони не були історичними дон-кіхотами, не плану-вали великих боїв здесяткованих, вбого обладнаних відділів УПА проти добре озброєних незчисленних дивізій великої імперії. Мали твердо визначену мету і задумувались над реальними можливостями осягнення її. Плану-вались інші бої — за душу народу, за привернення йому людської гідності, віри в себе.

…

Пʼятеро їх у своїх розмовах і плануваннях сягали думками в майбутне народу. Вони були свідомі того, що ми тільки предтечі, нам не дожити до тієї пори, коли в нашій вільній державі треба буде заводити державний устрій. Однак їм було дуже важливо, якою стане майбутня українська держава. У своїх розмовах вони снували візію України з широкими демократичними правами, України, яка забезпечить свобідний фізичний і духовний розвиток одиниці та всього суспільства».

Марія Савчин «Тисяча доріг»

Якби не їх боротьба /якби вони не наважились поборотись до кінця — нас би не було. Вони загинули з вірою, що будемо ми. Боротися, воювати, будувати Українську державу і втілювати їх святі ідеї.

Якщо часом бракує мотивації до боротьби — відкрийте спогади підпільників.