Також хотів поділитися про «Сховок».
Я її купив суто як перший трилер у своїй колекції, але, окрім жаху та жорстокості, я отримав історію про відповідальність.
Масамумі показав, що буває з людьми, які не хочуть брати на себе відповідальність та скидають її на плечі інших. Хтось ще має бути причетним до їх горя, щоб не одному страждати та спокутувати гірке відчуття провини. Навіть коли ти підсвідомо розумієш, що все виправити було в твоїх силах, ти продовжуєш перекладати все зовнішнє, бо так буде легше.
Протагоніст творить «справедливість» через помсту кров за кров, але сама доля бачить його справжнє нутро, в яке за ним женеться, а в кінці твору набуває зовнішнього виду цієї потвори. Але чи задовольняється його серце, коли «справедливість» скоєна? Ні. Він розуміє, що зовнішній світ повно жорстоких людей, які його скривдять, тому в нього не лишається вибору аби сховатися від нього у темних печерах власного гніту.