Forwarded from ЗАКРИТА ЗОНА
У мене тут для вас є цікава прикладна математика.
Кожен день через Україну йде на експорт російська нафта через нафтопровід з саркастичною назвою «Дружба». За зведеними даними 2024 року, завдяки транзиту через нашу територію окупанти заробили 5,7 млрд доларів або 15,6 мільйонів доларів в день.
Тепер порахуємо масовану ракетно-шахедну атаку Україну 25 травня. Лише одну. Отже, на нас прилетіло:
9 балістичних ракет типу "Іскандер" ($3 млн за одну)
55 крилатих ракет типу Х-101 ($13 млн/шт)
1 крилата ракета Х-22 ($1 млн/шт)
4 ракети Х-59/69 ($500 тис/шт)
298 шахедів ($150 тисяч/шт)
Виходить, вартість ракет і дронів для цього обстрілу - приблизно 800 млн доларів. Або ❗️52 дні транзиту нафти окупантів через Україну.
У мене питання до офісу президента, кабінету міністрів і керівництва парламенту та фракції слуг: може досить годувати окупантів трубопроводами України? 4 місяці без розгляду законопроєкт Європейської Солідарності 12380 про зупинку транзиту російської нафти. Не подобається, що ініціативу проявила Європейська Солідарність? Зробіть свій. Але припиніть ці заробітки на крові! Для того, щоб вимагати посилення санкцій від західних партнерів, треба самим показати приклад.
Кожен день через Україну йде на експорт російська нафта через нафтопровід з саркастичною назвою «Дружба». За зведеними даними 2024 року, завдяки транзиту через нашу територію окупанти заробили 5,7 млрд доларів або 15,6 мільйонів доларів в день.
Тепер порахуємо масовану ракетно-шахедну атаку Україну 25 травня. Лише одну. Отже, на нас прилетіло:
9 балістичних ракет типу "Іскандер" ($3 млн за одну)
55 крилатих ракет типу Х-101 ($13 млн/шт)
1 крилата ракета Х-22 ($1 млн/шт)
4 ракети Х-59/69 ($500 тис/шт)
298 шахедів ($150 тисяч/шт)
Виходить, вартість ракет і дронів для цього обстрілу - приблизно 800 млн доларів. Або ❗️52 дні транзиту нафти окупантів через Україну.
У мене питання до офісу президента, кабінету міністрів і керівництва парламенту та фракції слуг: може досить годувати окупантів трубопроводами України? 4 місяці без розгляду законопроєкт Європейської Солідарності 12380 про зупинку транзиту російської нафти. Не подобається, що ініціативу проявила Європейська Солідарність? Зробіть свій. Але припиніть ці заробітки на крові! Для того, щоб вимагати посилення санкцій від західних партнерів, треба самим показати приклад.
Forwarded from Ostap Drozdov
Відколи влада набула фатально-азійського формату одноосібної чінгісханщини, відтоді (а особливо за ширмою війни), люди стежать за політикою вже суто з зоологічного інтересу: до чого ще додумаються мародери?
Це їхній ва-банк. Докупляють активи, зачищають країну від інституцій, обнуляють антисистемні середовища, ширять монополію на все рухоме й нерухоме, безконтрольно освоюють мільярди, виснажують пасіонаріїв, проріджуюють протестні ряди – бо розуміють: добігає унікальний час, коли ніхто не спитає й не покарає. Ні за що й ніколи.
Ще трохи «активної фази» - й питати буде нІкому.
Узурпатори лишать по собі не слід, а послід. І довготривалий терпкий післясмак масштабної руїни. І це не про наслідки бомбардувань. Це про наслідки безкінечного поглиблення дна в нікуди. Це про побудову азійської авторитарної моделі.
Захочуть – проведуть собі розцяцьковані вибори і легітимізуються заново. Не захочуть – не проведуть. Якщо треба – підженуть закон під свій захист, а проти мільйонів обернуть закон примусу. Це їхня гра на їхній території. Дно ж бо не має дна.
Це може тривати безкінечно.
Вічна війна = вічна влада.
Це їхній ва-банк. Докупляють активи, зачищають країну від інституцій, обнуляють антисистемні середовища, ширять монополію на все рухоме й нерухоме, безконтрольно освоюють мільярди, виснажують пасіонаріїв, проріджуюють протестні ряди – бо розуміють: добігає унікальний час, коли ніхто не спитає й не покарає. Ні за що й ніколи.
Ще трохи «активної фази» - й питати буде нІкому.
Узурпатори лишать по собі не слід, а послід. І довготривалий терпкий післясмак масштабної руїни. І це не про наслідки бомбардувань. Це про наслідки безкінечного поглиблення дна в нікуди. Це про побудову азійської авторитарної моделі.
Захочуть – проведуть собі розцяцьковані вибори і легітимізуються заново. Не захочуть – не проведуть. Якщо треба – підженуть закон під свій захист, а проти мільйонів обернуть закон примусу. Це їхня гра на їхній території. Дно ж бо не має дна.
Це може тривати безкінечно.
Вічна війна = вічна влада.
Відправив петицію на сайт Президента. Чекаємо реєстрацію.👇🏻
ВИМАГАЄМО ОЧИЩЕННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ, ОРГАНІВ СЛІДСТВА ТА ПРОКУРАТУРИ!
Судова система України, органи досудового розслідування, прокуратура та органи суддівського врядування перебувають у глибокій кризі довіри. В умовах повномасштабної війни та боротьби за європейське майбутнє нашої держави, всередині системи правосуддя й досі зберігається вплив осіб, які багато років працювали в інтересах політичних кланів, а не в інтересах правди і закону.
Однією з головних причин цього становища стала багаторічна діяльність колишнього заступника голови Адміністрації Президента часів Януковича — Андрія Портнова. Починаючи з 2019 року, він публічно заявляв про втручання у діяльність слідчих, прокурорів та суддів, організовував кампанії тиску на правоохоронні органи, ініціював політично вмотивовані кримінальні провадження та просував лояльних до себе осіб у ключові державні інституції.
Наслідки цієї системної корупції ми спостерігаємо і сьогодні — зокрема, в політично заангажованих судових рішеннях, сфабрикованих кримінальних справах проти опозиції, використання матеріалів сумнівного походження (в тому числі з території РФ), підконтрольний розподіл справ між “потрібними” суддями.
Ми, громадяни України, на підставі статей 3, 5, 6 та 19 Конституції України, вимагаємо:
1. Провести всебічну перевірку суддів, прокурорів і слідчих, які ухвалювали рішення або здійснювали переслідування опозиційних діячів, зокрема після 2019 року.
2. Ініціювати процедуру очищення (люстрації) щодо осіб, призначення яких відбувалося за участі, або прямого впливу Андрія Портнова чи осіб, пов’язаних із ним, щляхом внесення до Верховної Ради України Президентом України Невідкладного законопроекту "Про запобігання загрозам національній безпеці пов'язаним із впливом на Верховенство права в Україні" в якому зобов'язати провести: "Декларування контактів з Портновим Андрієм Володимировичем , або його представниками з метою впливу на роботу судової, прокурорської та слідчої систем".
3. Забезпечити публічну звітність щодо заходів, вжитих для очищення судової, прокурорської та слідчої систем від політичного впливу і корупційних практик.
4. Гарантувати справжню незалежність автоматизованих систем розподілу справ у судах та чесність у призначенні слідчих та прокурорів у резонансних справах.
5. Провести незалежний аудит кримінальних проваджень, ініційованих за участі або під впливом Портнова (чи пов’язаних з ним осіб), щодо опозиційних політиків, публічних осіб та громадських діячів .
Верховенство права — це не порожнє гасло, а основа легітимності держави. Без очищення судів, прокуратури та органів досудового слідства — неможлива жодна реальна реформа. Ми не зможемо перемогти зовнішнього ворога, якщо толеруємо гниття всередині власної системи правосуддя.
Для початку люстраційного процесу повідомляю, що на мою думку, Портновим А.В. здійснювався контроль над відповідними категоріями справ насамперед, через наступних суддів:
• Босий Вадим Петрович (голова Господарського суду міста Києва)
• Козлов Руслан Юрійович (голова Печерського районного суду міста Києва)
• Соколов Олексій (суддя Печерського районного суду міста Києва)
• Мельник Володимир Васильович (заступник голови Київського апеляційного суду)
ВИМАГАЄМО ОЧИЩЕННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ, ОРГАНІВ СЛІДСТВА ТА ПРОКУРАТУРИ!
Судова система України, органи досудового розслідування, прокуратура та органи суддівського врядування перебувають у глибокій кризі довіри. В умовах повномасштабної війни та боротьби за європейське майбутнє нашої держави, всередині системи правосуддя й досі зберігається вплив осіб, які багато років працювали в інтересах політичних кланів, а не в інтересах правди і закону.
Однією з головних причин цього становища стала багаторічна діяльність колишнього заступника голови Адміністрації Президента часів Януковича — Андрія Портнова. Починаючи з 2019 року, він публічно заявляв про втручання у діяльність слідчих, прокурорів та суддів, організовував кампанії тиску на правоохоронні органи, ініціював політично вмотивовані кримінальні провадження та просував лояльних до себе осіб у ключові державні інституції.
Наслідки цієї системної корупції ми спостерігаємо і сьогодні — зокрема, в політично заангажованих судових рішеннях, сфабрикованих кримінальних справах проти опозиції, використання матеріалів сумнівного походження (в тому числі з території РФ), підконтрольний розподіл справ між “потрібними” суддями.
Ми, громадяни України, на підставі статей 3, 5, 6 та 19 Конституції України, вимагаємо:
1. Провести всебічну перевірку суддів, прокурорів і слідчих, які ухвалювали рішення або здійснювали переслідування опозиційних діячів, зокрема після 2019 року.
2. Ініціювати процедуру очищення (люстрації) щодо осіб, призначення яких відбувалося за участі, або прямого впливу Андрія Портнова чи осіб, пов’язаних із ним, щляхом внесення до Верховної Ради України Президентом України Невідкладного законопроекту "Про запобігання загрозам національній безпеці пов'язаним із впливом на Верховенство права в Україні" в якому зобов'язати провести: "Декларування контактів з Портновим Андрієм Володимировичем , або його представниками з метою впливу на роботу судової, прокурорської та слідчої систем".
3. Забезпечити публічну звітність щодо заходів, вжитих для очищення судової, прокурорської та слідчої систем від політичного впливу і корупційних практик.
4. Гарантувати справжню незалежність автоматизованих систем розподілу справ у судах та чесність у призначенні слідчих та прокурорів у резонансних справах.
5. Провести незалежний аудит кримінальних проваджень, ініційованих за участі або під впливом Портнова (чи пов’язаних з ним осіб), щодо опозиційних політиків, публічних осіб та громадських діячів .
Верховенство права — це не порожнє гасло, а основа легітимності держави. Без очищення судів, прокуратури та органів досудового слідства — неможлива жодна реальна реформа. Ми не зможемо перемогти зовнішнього ворога, якщо толеруємо гниття всередині власної системи правосуддя.
Для початку люстраційного процесу повідомляю, що на мою думку, Портновим А.В. здійснювався контроль над відповідними категоріями справ насамперед, через наступних суддів:
• Босий Вадим Петрович (голова Господарського суду міста Києва)
• Козлов Руслан Юрійович (голова Печерського районного суду міста Києва)
• Соколов Олексій (суддя Печерського районного суду міста Києва)
• Мельник Володимир Васильович (заступник голови Київського апеляційного суду)
Взаємостосунки між військовими і цивільними: два світи. Проблемне дослідження Групи «Рейтинг».
ДОВІРА до військових:
97% довіряють військовим на фронті
82% довіряють військовим у тилу
Кого ПОВАЖАЮТЬ українці:
92% воїнів на фронті
70% військових у тилу
Лише 19% ТЦК
Тобто: Фронтовик, щойно вернувшись із передової, автоматично втрачає 15% довіри і 22% поваги.
Українці визнають, що існує величезна проблема з:
70% з ТЦК
54% з непорозумінням між військовими і цивільними
Кому НЕ довіряють українці:
58% ТЦК
14% військовим у тилу
4% ветеранам
Позитивні риси військових:
1. Патріотизм 38%
2. Відданість 29%
3. Відвага 28%
4. Самопожертва 26%
Негативні риси:
1. Емоційна нестабільність 44%
2. Нездатність адаптуватися 34%
3. Відлюдкуватість 34%
4. Байдужість 14%
5. Нахил до жорстокості 11%
Коли люди зустрічають солдата на вулиці, вони відчувають:
79% вдячність
71% гордість
49% симпатію
Спектр негативних емоцій при зустрічі з військовим:
29% жалість
12% страх
10% байдужість
8% сором
5% розчарування
Дзеркальне питання: що відчувають військові до простих людей:
53% розчарування
30% вдячність
28% байдужість
26% гнів
15% сором
15% жалість
Що саме простих людей напружує в поведінці військових:
1. Вони агресивні
2. Вони постійно повчають
3. Вони носять зброю
Деркальне питання: а що військових напружує в поведінці цивільних:
1. Ухилянство
2. Слаба підтримка фронту
3. Ігнорування війни
З якими проблемами зіштовхнуться військові після війни:
65% психологічні розлади
57% підірване здоров’я
50% проблеми з пільгами
49% безробіття
49% низькі зарплати
Українці вважають, що держава:
74% не готова до адаптації воїнів
67% не виконує перед ними своїх зобов’язань
ДОВІРА до військових:
97% довіряють військовим на фронті
82% довіряють військовим у тилу
Кого ПОВАЖАЮТЬ українці:
92% воїнів на фронті
70% військових у тилу
Лише 19% ТЦК
Тобто: Фронтовик, щойно вернувшись із передової, автоматично втрачає 15% довіри і 22% поваги.
Українці визнають, що існує величезна проблема з:
70% з ТЦК
54% з непорозумінням між військовими і цивільними
Кому НЕ довіряють українці:
58% ТЦК
14% військовим у тилу
4% ветеранам
Позитивні риси військових:
1. Патріотизм 38%
2. Відданість 29%
3. Відвага 28%
4. Самопожертва 26%
Негативні риси:
1. Емоційна нестабільність 44%
2. Нездатність адаптуватися 34%
3. Відлюдкуватість 34%
4. Байдужість 14%
5. Нахил до жорстокості 11%
Коли люди зустрічають солдата на вулиці, вони відчувають:
79% вдячність
71% гордість
49% симпатію
Спектр негативних емоцій при зустрічі з військовим:
29% жалість
12% страх
10% байдужість
8% сором
5% розчарування
Дзеркальне питання: що відчувають військові до простих людей:
53% розчарування
30% вдячність
28% байдужість
26% гнів
15% сором
15% жалість
Що саме простих людей напружує в поведінці військових:
1. Вони агресивні
2. Вони постійно повчають
3. Вони носять зброю
Деркальне питання: а що військових напружує в поведінці цивільних:
1. Ухилянство
2. Слаба підтримка фронту
3. Ігнорування війни
З якими проблемами зіштовхнуться військові після війни:
65% психологічні розлади
57% підірване здоров’я
50% проблеми з пільгами
49% безробіття
49% низькі зарплати
Українці вважають, що держава:
74% не готова до адаптації воїнів
67% не виконує перед ними своїх зобов’язань
Forwarded from Zola
У Politico вийшла велика стаття про Андрія Єрмака, якого критики в матеріалі називають "безжальним політичним ляльководом", фігурою "навіть рівною" Зеленському і говорять про його президентські амбіції.
"Українські коментатори часто називають його продюсером у правлячій дуополії, а колишнього телекоміка Зеленського – виконавською зіркою", - пише видання.
Колишній спікер Зеленського Юлія Мендель розповіла, що Єрмак "прилип" до Зеленського одразу після прибуття на Банкову, зблизився з ним, проводячи разом багато часу в підземному спортзалі, а потім перехитрив Андрія Богдана, отримавши посаду голови ВП.
У статті заявляється, що Єрмак посприяв звільненню багатьох українських чиновників, замінивши їх на лояльні постаті, що викликало "внутрішню тривогу" та "тихе сум'яття у західних союзників, які, проте, неохоче виступають із публічною критикою цього, побоюючись надати Москві пропагандистські можливості".
За даними джерел, одним із небагатьох, кому вдалося втриматися всупереч волі Єрмака, став голова ГУР Буданов, який зберіг незалежний доступ до Зеленського.
«Єрмак – блискучий психолог. Він здатний читати Зеленського та передбачати, чого той хоче. Він обережний, пропонуючи готові рішення Зеленському, який ненавидить, коли його втягують у деталі, і не приносить йому проблем», — каже колишній міністр, який різко конфліктував з Єрмаком.
Мендель каже, що Єрмак сформував свою мережу зв'язків, працюючи у 90-х у першому нічному клубі Києва, де відпочивали "гангстери та видні проросійські політики", а пізніше посередником у люксовому магазині одягу Sanahunt, допомагаючи імпортувати ексклюзивні речі для олігархів.
Сам Єрмак усі звинувачення у монополізації влади, а також свої президентські амбіції заперечує.
"Українські коментатори часто називають його продюсером у правлячій дуополії, а колишнього телекоміка Зеленського – виконавською зіркою", - пише видання.
Колишній спікер Зеленського Юлія Мендель розповіла, що Єрмак "прилип" до Зеленського одразу після прибуття на Банкову, зблизився з ним, проводячи разом багато часу в підземному спортзалі, а потім перехитрив Андрія Богдана, отримавши посаду голови ВП.
У статті заявляється, що Єрмак посприяв звільненню багатьох українських чиновників, замінивши їх на лояльні постаті, що викликало "внутрішню тривогу" та "тихе сум'яття у західних союзників, які, проте, неохоче виступають із публічною критикою цього, побоюючись надати Москві пропагандистські можливості".
За даними джерел, одним із небагатьох, кому вдалося втриматися всупереч волі Єрмака, став голова ГУР Буданов, який зберіг незалежний доступ до Зеленського.
«Єрмак – блискучий психолог. Він здатний читати Зеленського та передбачати, чого той хоче. Він обережний, пропонуючи готові рішення Зеленському, який ненавидить, коли його втягують у деталі, і не приносить йому проблем», — каже колишній міністр, який різко конфліктував з Єрмаком.
Мендель каже, що Єрмак сформував свою мережу зв'язків, працюючи у 90-х у першому нічному клубі Києва, де відпочивали "гангстери та видні проросійські політики", а пізніше посередником у люксовому магазині одягу Sanahunt, допомагаючи імпортувати ексклюзивні речі для олігархів.
Сам Єрмак усі звинувачення у монополізації влади, а також свої президентські амбіції заперечує.
Forwarded from Ostap Drozdov
Тотальне обмеження руху до 50 км/год і штраф, починаючи з 51 – це така ж дурновата туфта, як і вся влада. За такою логікою чого б не вернутися до волів і фір, пересуваючись зі швидкістю слимака. Навіщо тоді сучасні маневренні автомобілі – якщо весь транспорт зведуть до анемічного повзання на швидкості 50 км/год?
Яким чином водій має миттєво збити швидкість до 50 при в’їзді в «населений пункт», який лише номінально таким є в більшості випадків, адже за відсутності автобанів більшість трас пролягають якраз попри села, де будинки за сотню метрів від автошляху, але цей відрізок формально трактується як населений пункт, і менти чомусь саме там, а не на потенційно-аварійних місцях, ставлять западлянку в вигляді радара, який не те що алогічний – він стоїть тупо для збору штрафів.
Сучасний світ – швидкий і динамічний. Не буде нормальна людина, яка поважає свій таймінг, ковиляти пів дня якісь нещасні 200 км, які у відношенні до здоровезних розмірів здоровезної країни є пшиком. Поїздка Київ-Львів за всіма правилами триватиме 9 годин. Це повний абсурд. Як і абсурд із-за кущів ловити на радар під час спуску або при самому в’їзді, коли фізично неможливо збити до 50.
Замість перетворювати трафік у черепаше тупцювання – треба розвести автошлях і пішохода на різні рівні. Для цього існують підземні переходи, надземні мости і кількарівневі естакади, які розрегульовують потоки автомашин й уникають перехресть з їх заторами і світлофорами.
Пішохід і авто мають мінімально перетинатися на одній горизонталі. Лише дебіл із метою тупого наповнення бюджету штрафами може перекинути всю країну в повільне, як карета з конями, 19 сторіччя.
Поліцейська держава – це коли для влади існує беззаконня й безкарність, а громадянам – штраф на штрафі. Хай би для початку оголосили, скільки й кому вони видали блатних спецномерів, які гасають як завгодно, бо їх нема в жодній базі.
Яким чином водій має миттєво збити швидкість до 50 при в’їзді в «населений пункт», який лише номінально таким є в більшості випадків, адже за відсутності автобанів більшість трас пролягають якраз попри села, де будинки за сотню метрів від автошляху, але цей відрізок формально трактується як населений пункт, і менти чомусь саме там, а не на потенційно-аварійних місцях, ставлять западлянку в вигляді радара, який не те що алогічний – він стоїть тупо для збору штрафів.
Сучасний світ – швидкий і динамічний. Не буде нормальна людина, яка поважає свій таймінг, ковиляти пів дня якісь нещасні 200 км, які у відношенні до здоровезних розмірів здоровезної країни є пшиком. Поїздка Київ-Львів за всіма правилами триватиме 9 годин. Це повний абсурд. Як і абсурд із-за кущів ловити на радар під час спуску або при самому в’їзді, коли фізично неможливо збити до 50.
Замість перетворювати трафік у черепаше тупцювання – треба розвести автошлях і пішохода на різні рівні. Для цього існують підземні переходи, надземні мости і кількарівневі естакади, які розрегульовують потоки автомашин й уникають перехресть з їх заторами і світлофорами.
Пішохід і авто мають мінімально перетинатися на одній горизонталі. Лише дебіл із метою тупого наповнення бюджету штрафами може перекинути всю країну в повільне, як карета з конями, 19 сторіччя.
Поліцейська держава – це коли для влади існує беззаконня й безкарність, а громадянам – штраф на штрафі. Хай би для початку оголосили, скільки й кому вони видали блатних спецномерів, які гасають як завгодно, бо їх нема в жодній базі.
Марія Берлінська знову потрапила в скандал - нібито вона злила росіянам контакти виробників дронів, опублікувавши відому в широких/вузьких колах таблицю контактів, дані для якої подають самі виробники, за бажанням.
Я цю таблицю бачив ще 2022 року, вона є в телефонах і на комп'ютерах у тисяч людей, причетних до безпілотної тематики, і, можна навіть не сумніватися, що ця таблиця є у противника. Причому, давно.
Мій номер телефону теж є в цій таблиці, тільки не під тим прізвищем, не за тією адресою, та й номер не того телефону )) Тому що порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих, і ті, хто не перепродавці "китаю", що мають тільки адресу реєстрації з секретаркою на телефоні, а нормальні розробники і виробники шифруються як можуть.
Реальні виробники не рекламуються в мережі, про їхні розробки мало що відомо широкому загалу і численній армії «експертів», а інформацію про них найчастіше зливають високі штаби й міністерства, які мають звичку робити e-mail-розсилки й гарні презентації із зазначенням усіх реквізитів.
До того ж вимога до виробників зазначати вид діяльності «виробництво літальних апаратів», «компанія аерокосмічної галузі» у відкритих реєстрах узагалі не залишає жодної надії на примарну «секретність».
Я в галузі з 2014 року, керував волонтерськими безпілотними проєктами, очолював дві компанії, які займалися розробкою і виробництвом безпілотників, і жодного разу не бачив, не чув, щоб держава хоч якось забезпечувала секретність, а значить і безпеку.
Навпаки: на всіх етапах - починаючи від реєстрації компанії, відкриття рахунку в банку, подачі комерційної пропозиції до Міноборони, розроблення та затвердження ТУ, проведення випробувань, підготовки контракту, відвантаження продукції, навчання особового складу - на всіх етапах тисячі людей, які не мають жодного доступу до держтаємниці, які не вміють працювати із секретною інформацією, і навіть не перевірені контррозвідкою - тисячі людей дізнаються, що ось така компанія робить ось такі дрони за такою-то адресою.
І ось це - справжня інформаційна катастрофа. У нас немає ні системи «поштових скриньок», яка була в Радянському Союзі, ні системи кодифікації військової продукції, коли виріб (безпілотник) проходить у десятці відомств під кодовим найменуванням без прив'язки до конкретного виробника, - а ця система теж була у пріснопам'ятному Совку, і зараз існує у нашого супротивника (у багатьох країнах є).
Наша контррозвідка не займається такими «дрібницями» як гарантування безпеки розробників і виробників, не перевіряє працівників, не моніторить людей, які намагаються роздобути контакти, адреси, явки.
У нас «вільний ринок», на якому кожен виживає як може.
Виробники змушені розкривати свої дані банкам, податківцям, митникам, міністерським клеркам, усіляким контролюючим, навіть пожежникам, - і це справжні дані, а не з таблички Берлінської.
А коли, зрештою, «прилітає», то виробник лишається сам на сам зі своїм зруйнованим виробництвом і багатомільйонними боргами перед усіма, насамперед перед державою, яка не забезпечила навіть мінімального рівня безпеки.
З іншого боку, у нас ніхто, крім волонтерів, не займається створенням і розвитком горизонтальних зв'язків між розробниками і виробниками.
Приміром, ви розробляєте розвідувальний безпілотник, і вам потрібні на нього засоби зв'язку, оптика, мотори, акумулятори - у кого це купити в Україні? Вам ніхто не допоможе, профільного міністерства немає, координаційного органу немає, «вільний ринок», на якому можна хоч щось дізнатися - хай натяком, за «лівим» телефоном - з таблиці Берлінської.
Люди, які хоч щось намагаються робити, щоб змінити абсурдну ситуацію, що склалася в безпілотній галузі, неминуче потраплятимуть у скандал. Тому що ні пересічні громадяни, ні численні «експерти», ні багатомільйонні топ-блогери абсолютно не розуміють, як працює цей «вільний ринок», і чому він взагалі ще працює.
Хайпу багато, толку мало.
(Юрій Касьянов)
Я цю таблицю бачив ще 2022 року, вона є в телефонах і на комп'ютерах у тисяч людей, причетних до безпілотної тематики, і, можна навіть не сумніватися, що ця таблиця є у противника. Причому, давно.
Мій номер телефону теж є в цій таблиці, тільки не під тим прізвищем, не за тією адресою, та й номер не того телефону )) Тому що порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих, і ті, хто не перепродавці "китаю", що мають тільки адресу реєстрації з секретаркою на телефоні, а нормальні розробники і виробники шифруються як можуть.
Реальні виробники не рекламуються в мережі, про їхні розробки мало що відомо широкому загалу і численній армії «експертів», а інформацію про них найчастіше зливають високі штаби й міністерства, які мають звичку робити e-mail-розсилки й гарні презентації із зазначенням усіх реквізитів.
До того ж вимога до виробників зазначати вид діяльності «виробництво літальних апаратів», «компанія аерокосмічної галузі» у відкритих реєстрах узагалі не залишає жодної надії на примарну «секретність».
Я в галузі з 2014 року, керував волонтерськими безпілотними проєктами, очолював дві компанії, які займалися розробкою і виробництвом безпілотників, і жодного разу не бачив, не чув, щоб держава хоч якось забезпечувала секретність, а значить і безпеку.
Навпаки: на всіх етапах - починаючи від реєстрації компанії, відкриття рахунку в банку, подачі комерційної пропозиції до Міноборони, розроблення та затвердження ТУ, проведення випробувань, підготовки контракту, відвантаження продукції, навчання особового складу - на всіх етапах тисячі людей, які не мають жодного доступу до держтаємниці, які не вміють працювати із секретною інформацією, і навіть не перевірені контррозвідкою - тисячі людей дізнаються, що ось така компанія робить ось такі дрони за такою-то адресою.
І ось це - справжня інформаційна катастрофа. У нас немає ні системи «поштових скриньок», яка була в Радянському Союзі, ні системи кодифікації військової продукції, коли виріб (безпілотник) проходить у десятці відомств під кодовим найменуванням без прив'язки до конкретного виробника, - а ця система теж була у пріснопам'ятному Совку, і зараз існує у нашого супротивника (у багатьох країнах є).
Наша контррозвідка не займається такими «дрібницями» як гарантування безпеки розробників і виробників, не перевіряє працівників, не моніторить людей, які намагаються роздобути контакти, адреси, явки.
У нас «вільний ринок», на якому кожен виживає як може.
Виробники змушені розкривати свої дані банкам, податківцям, митникам, міністерським клеркам, усіляким контролюючим, навіть пожежникам, - і це справжні дані, а не з таблички Берлінської.
А коли, зрештою, «прилітає», то виробник лишається сам на сам зі своїм зруйнованим виробництвом і багатомільйонними боргами перед усіма, насамперед перед державою, яка не забезпечила навіть мінімального рівня безпеки.
З іншого боку, у нас ніхто, крім волонтерів, не займається створенням і розвитком горизонтальних зв'язків між розробниками і виробниками.
Приміром, ви розробляєте розвідувальний безпілотник, і вам потрібні на нього засоби зв'язку, оптика, мотори, акумулятори - у кого це купити в Україні? Вам ніхто не допоможе, профільного міністерства немає, координаційного органу немає, «вільний ринок», на якому можна хоч щось дізнатися - хай натяком, за «лівим» телефоном - з таблиці Берлінської.
Люди, які хоч щось намагаються робити, щоб змінити абсурдну ситуацію, що склалася в безпілотній галузі, неминуче потраплятимуть у скандал. Тому що ні пересічні громадяни, ні численні «експерти», ні багатомільйонні топ-блогери абсолютно не розуміють, як працює цей «вільний ринок», і чому він взагалі ще працює.
Хайпу багато, толку мало.
(Юрій Касьянов)