LANGPOINT.
Завжди актуальна англійська 🐴
Завжди актуальна англійська 🐴
😁4❤🔥2🏆2❤1🦄1
Чому дитина боїться говорити мовою, яку вивчає? Не хоче вчитися? Причина часто не в лінощах чи «не здатності». Ми поспілкувалися з Дмитром, засновником мовної школи LANGPOINT у Борисполі, про чотири типові помилки, які батьки роблять із найкращих намірів, але саме вони можуть надовго відбити інтерес до навчання.
▫️Помилки — це частина навчання.
У школах за помилки ставлять погану оцінку. Це створює відчуття, що помилятися соромно. Що краще мовчати, ніж сказати щось не так. І це, за словами Дмитра, одна з головних причин, чому діти бояться говорити мовою, яку вивчають.
«Було б добре, якби школа не карала за помилки, а заохочувала до них. Звичайно, треба опрацьовувати неправильні відповіді, але це теж треба вміти робити».
Помилки є робочим процесом. Це те, з чим потім викладач може якісно попрацювати. Але якщо з боку школи чи батьків іде покарання або насмішка, дитині стає не цікаво і бажання щось робити також зникає. Адже, кому до вподоби беззмістовне покарання чи глузування?
Дмитро наводить особисту історію. У молодшій школі треба було назвати річки з трьох літер. Діти називали різні річки – Дон, Буг тощо. Він назвав ріку Сян, адже тоді гімн України складався з трьох куплетів і в останньому був рядок: «Станем браття в бій кривавий від Сяну до Дону». Вчителька відповіла з насмішкою: «Що він там сказав? Сказав і сам не знає що». І хоча відповідь була правильна, цей спогад закарбувався у пам’яті дотепер.
Дмитро розповідає про ще одну важливу деталь — спостереження за стилем батьківської поведінки. Одні батьки дають дитині більше свободи у тому, що вона робить – дозволяють впасти, подряпатись, поплакати, поплескатися у калюжі або ж отримати не найвищу оцінку. Вони спокійно спостерігають, не втручаючись у кожен рух.
«Це теж частина навчання. І ліпше, щоб дитина здобувала такий досвід ще у дитячому віці, тоді вона буде з розумінням ставитися до складнощів у дорослому житті. Усе починається з таких, на перший погляд, дрібниць».
Натомість є інший тип — «helicopter parents». Ті, хто буквально висять над дитиною, контролюючи кожен крок. Вони все передбачають, убезпечують, вирішують замість неї. В окремих ситуаціях така опіка і поведінка є доречною, але коли це відбувається постійно, у результаті дитина не вміє ані брати на себе відповідальність, ані приймати невдачі.
Помилятися нормально. Навпаки: відсутність помилок часто означає, що дитина нічого не пробує нового. Коли ж батьки не дозволяють робити ці спроби, вони позбавляють її важливого досвіду.
▫️Любов — це не контроль, а повага.
Багато батьків несвідомо ставляться до дитини як до того, хто ще не здатен діяти самостійно. У такій логіці дорослий завжди «краще знає», а дитина має тільки слухатись. Такий підхід руйнує довіру.
«Дитина не стає людиною поступово. Вона вже людина з моменту народження. Так, у неї менше життєвого досвіду і звичайно ж вона фізіологічно і психічно розвивається поступово і кожен вік має свої особливості, але це не означає, що вона є дурнішою за дорослого», — наголошує Дмитро.
Це означає, що з нею треба спілкуватись з повагою до її особистості і враховувати психологічні особливості певного віку. Слухати, пояснювати, домовлятись. Не тому, що це певний тренд виховання, а тому що потрібно брати до уваги певні аспекти роботи мозку у різному віці, сприйняття заборон, реакції на маніпуляцію, яка застосовується під час виховання тощо. Дитина вже є людиною. Роль батьків, підтримати її в розвитку. Дитина, до якої дослуховуються, росте більш вільною та ініціативною, тією, яка може брати на себе певну частину відповідальності вже змалечку.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
💯3👍2❤1
▫️Вчитися вчитись.
Часто навчання будують навколо оцінок та не пояснюють, як досягати необхідного результату. Дитина в школі чує «вивчи» або «запам’ятай», не отримуючи інструменту. І коли вона стикається з новим матеріалом, не розуміє, з чого почати.
«Школа часто не навчає нас вчитися. А це взагалі головна ідея школи», — каже засновник LANGPOINT.
Він згадує, як у початкових класах вчили читати, точніше як цього не робили: «нас навчали складати літери у склади, склади – у слова, слова – у словосполучення, словосполучення у речення і так далі. Не в тому сенсі, щоб зрозуміти зміст. Головне — швидко або ж просто прочитати текст вголос. Була норма: кількість слів за хвилину. А чи щось було зрозуміло з прочитаного, нікого не цікавило. Дмитро говорить, це викликало подив і питання, бо сенсу в такому підході він не бачив.
«Значить, якщо я читаю 100 слів і не розумію нічого — це, у вашому розумінні, ліпше , ніж я читаю 85 слів і розумію все?»
Дмитро наголошує: тут немає повноцінної відповідальності батьків. Якщо вас не навчили вчитись, ви не зобов’язані знати, як це пояснити дитині. Але й нав’язувати власний досвід теж не варто. Іноді він шкодить більше, ніж допомагає.
Навичка вчитись є окремою компетенцією. І дуже важливо навчати неї як дітей, так і дорослих. Якщо викладач нею володіє, він може передати знання дитині. Важливо не ламати навчальний процес домашнім тиском.
▫️Не треба вчитись замість дитини.
Домашнє завдання — частина навчального процесу. І робити його має сама дитина. Коли батьки беруть участь занадто активно, доробляють, підчищають, переписують — це не допомагає, а заважає. Контроль має бути не за якістю, а за фактом: завдання зроблене чи ні. Бо якість, відповідальність і робота викладача.
«Ми завжди звертаємося до батьків, які приводять дітей до нас: не варто робити за них домашню роботу, проєкти чи творчі завдання. Дайте їм можливість пройти цей шлях самостійно. Дайте їм навчитися».
Коли дитина щось виконує самостійно, навіть неідеально, вона засвоює не лише матеріал, а й саму логіку навчання. Вона вчиться брати відповідальність за свою роботу. А це важливіше, ніж гарна оцінка.
Матеріал підготував: Богдан Мироненко, Твій Бориспіль
Часто навчання будують навколо оцінок та не пояснюють, як досягати необхідного результату. Дитина в школі чує «вивчи» або «запам’ятай», не отримуючи інструменту. І коли вона стикається з новим матеріалом, не розуміє, з чого почати.
«Школа часто не навчає нас вчитися. А це взагалі головна ідея школи», — каже засновник LANGPOINT.
Він згадує, як у початкових класах вчили читати, точніше як цього не робили: «нас навчали складати літери у склади, склади – у слова, слова – у словосполучення, словосполучення у речення і так далі. Не в тому сенсі, щоб зрозуміти зміст. Головне — швидко або ж просто прочитати текст вголос. Була норма: кількість слів за хвилину. А чи щось було зрозуміло з прочитаного, нікого не цікавило. Дмитро говорить, це викликало подив і питання, бо сенсу в такому підході він не бачив.
«Значить, якщо я читаю 100 слів і не розумію нічого — це, у вашому розумінні, ліпше , ніж я читаю 85 слів і розумію все?»
Дмитро наголошує: тут немає повноцінної відповідальності батьків. Якщо вас не навчили вчитись, ви не зобов’язані знати, як це пояснити дитині. Але й нав’язувати власний досвід теж не варто. Іноді він шкодить більше, ніж допомагає.
Навичка вчитись є окремою компетенцією. І дуже важливо навчати неї як дітей, так і дорослих. Якщо викладач нею володіє, він може передати знання дитині. Важливо не ламати навчальний процес домашнім тиском.
▫️Не треба вчитись замість дитини.
Домашнє завдання — частина навчального процесу. І робити його має сама дитина. Коли батьки беруть участь занадто активно, доробляють, підчищають, переписують — це не допомагає, а заважає. Контроль має бути не за якістю, а за фактом: завдання зроблене чи ні. Бо якість, відповідальність і робота викладача.
«Ми завжди звертаємося до батьків, які приводять дітей до нас: не варто робити за них домашню роботу, проєкти чи творчі завдання. Дайте їм можливість пройти цей шлях самостійно. Дайте їм навчитися».
Коли дитина щось виконує самостійно, навіть неідеально, вона засвоює не лише матеріал, а й саму логіку навчання. Вона вчиться брати відповідальність за свою роботу. А це важливіше, ніж гарна оцінка.
Матеріал підготував: Богдан Мироненко, Твій Бориспіль
👍3💯3❤1
Вчора виповнилося 34 роки незалежній Україні.
Для історії — це лише мить. Для людини — ледь не половина життя.
У галереї ми ділимось тим, що означає незалежність для нас. А ще, світлинами зробленими 34 роки тому, у день, коли ухвалили Акт Проголошення Незалежності України.
▫️freedom – свобода
▫️future – майбутнє
▫️hope – надія
▫️dignity – гідність
▫️courage – сміливість
▫️responsibility – відповідальність
І хоч тоді проголошення незалежності дісталося нам без бою, вже не один рік ми змушені захищати її знову й знову.
Бо свобода — це не те, що колись нам дісталося. Свобода — це те, що кожен з нас робить щодня.
Слава Україні!🇺🇦
Для історії — це лише мить. Для людини — ледь не половина життя.
У галереї ми ділимось тим, що означає незалежність для нас. А ще, світлинами зробленими 34 роки тому, у день, коли ухвалили Акт Проголошення Незалежності України.
▫️freedom – свобода
▫️future – майбутнє
▫️hope – надія
▫️dignity – гідність
▫️courage – сміливість
▫️responsibility – відповідальність
І хоч тоді проголошення незалежності дісталося нам без бою, вже не один рік ми змушені захищати її знову й знову.
Бо свобода — це не те, що колись нам дісталося. Свобода — це те, що кожен з нас робить щодня.
Слава Україні!🇺🇦
❤6🫡1