Утіхи світу не бувають без журби

Де радість - там журба, де втіха - там страждання,
Либонь, свого хреста ніхто ще не уник.
Троянд без колючок не бачив садівник,
Хто навіч всміхнений, чаїть в душі зітхання.

Хто почестей зажив - обсядуть нарікання,
Багатства хто добувсь - той в клопотах весь вік,
Безжурно також талан на сум прирік
І душу йому теж жере хробак страждання.

Відколи сонце нам відкрило небозвід,
Осяявши мене і мій блідавий вид,
З тих пір мені щодень в тривозі серце б'ється.

О світе, сліз юдоль! Щасливі лише ті,
Хто перш, ніж прикрости зазнати у життя,
Із лона матері до раю вознесеться.

#поезія #Андреас_Ґріфіус #Tränen_Des_Vaterlandes

Alone again
Alone again
Alone again
Alone again
Alone

Де кнопка самознищення?

Ти бачиш трепет серця мого,
І я відчуваю,
Що Ти знову і знову зцілюватимеш рани мої,
Але не перестанеш наносити їх.

Блаженний Августин

Блять як же сумно

Мені дуже самотньо, я не знаю чи це позитивно вплине на мене, чи ні. Це відбувається, я сам на сам з собою. Я єдиний ворог самого себе, я свій єдиний друг.

Межею будь-якого болю є ще більший біль.

Могли бути ми, проте на жаль.

Де ж моя Жозефіна

Сотні полеглих
Тисячі знівечиних тіл
Лежать штабелями
Укладених поміж пустирів

Poète inconnu.