«‎Хрещення духом є єдиними ліками, що можуть усе в нас перетворити... людина має відродитися (régénérer) в хрещенні духу та пірнути в безодню регенерації (le gouffre de la régénération)»‎.

Saint-Martin L.-C. L'homme de désir

Реґенерація ж можлива лише через спокуту.

Саме ілюмінати/мартиністи започаткували використання світлових метафор. Наприклад: «‎Ми живемо в епоху заходу сонця»‎. Саме їх у подальшому використали Ніцше та Шпенглер.

На відміну від Просвітництва, яке створило з розуму ідол, ілюмінати надали пріорітет серцю, що в епоху романтизму відкрило дорогу численним кордоцентризмам, в тому числі нашого Сковороди.

Одразу після падіння людства в людині зародилась «‎внутрішня церква»‎, яка одразу отримала від Бога «‎одкровення та таємниці»‎. Ця церква ніколи не припиняла свого існування. Таким чином, ілюмінати/мартиністи відкрили шлях до пошуку універсальної релігії.

Якщо резюмувати цей короткий аналіз, можна зазначити, що ілюмінати пізнього просвітництва створили ряд гібридних учень, що дрейфують на межі науковості та містицизму, часто раціональними за формою та ірраціональними за суттю.

В подальшому цей тандем раціонального та ірраціонального буде доволі популярним у інших ідеологій: наукового расизму чи наукового комунізму.

Цікавий факт, в 1912 році в Києві було засновано мартиністську ложу «‎Святого Володимира Рівноапостольного»‎.

Фенікс як символ Шотландського Виправленого Статуту ілюмінатів.

Лондон и Юнгер

Пробираться по диким чащам,
Утопать в непролазных трясинах,
Никогда не завидовать спящим
На уютных и тёплых перинах.

Убегать в чужедальние страны,
Где поют непонятные песни,
Где берберы ведут караваны,
Изумрудные носят перстни.

Подниматься на древние горы,
Погружаться по горло в топи,
Видеть Солнца восход над Босфором
И закат над пустыней Гоби.

Навсегда снять с себя оковы
Безопасности, сытости, лени.
Автоматы, землянки, окопы
Или тундра, тайга и олени.

Быть отшельником или бродягой,
Заговорщиком или юнгой.
Жизнь прожить с котелком и флягой,
Как учили нас Лондон и Юнгер.

Solar Cross 2014 г.

Лондон і Юнгер

Пробиратись через дикі хащі,
Потопати в непролазних болотах,
Ніколи не заздрити сплячим
На зручних і теплих перинах.

Втікати у заморські країни,
Де співаються незнані пісні,
Де бербери ведуть каравани,
І смарагдові носять персні.

Підніматись на древні гори,          Погружатись по горло в болота,
Бачити Сонця схід над Босфором
І захід над пустинею Гобі.

Назавжди зняти окови
Безпечності, ситості, ліні.
Автомати, землянки, окопи
Або тундра, тайга і олені.

Бути відлюдником чи бродягою,
Змовником або ж юнгою.
Життя прожити з казанком і флягою
Як вчили нас Лондон і Юнгер.

Poète inconnu.

Suicide in the Trenches

I knew a simple soldier boy
Who grinned at life in empty joy,
Slept soundly through the lonesome dark,
And whistled early with the lark.

In winter trenches, cowed and glum,
With crumps and lice and lack of rum,
He put a bullet through his brain.
No one spoke of him again.

You smug-faced crowds with kindling eye
Who cheer when soldier lads march by,
Sneak home and pray you'll never know
The hell where youth and laughter go.

Тому шо треба не всякой хуйньой заніматься, а жить інтересно. Читати книжки, буть алхіміком, дрісаравать любімую абізяну. І ходить за межі екзотеричного опита і получать удовольствіє.

Хто з вас?