Треба придумати тємку, щоб ніколи більше не працювати

Завтра

Ґоти

Похмурий день зачаївся в туманi.
Над бродом ржуть, полохаючись, конi.
Мiй меч бренить, та чую, що на гранi
Мене не зрадять крицевi долонi.

Учора твердо так, без повороту
Промовив: нi, суворий до останку.
I цiлу нiч пiд бурю i пiд сльoту
Процiлував я оп’янiлу бранку.

Хай анти ждуть за рiчкою в туманi,
Мене не зрадять крицевi долонi.
I тiльки образ голубий на гранi
Не осiнить мої гарячi скронi.

Олег Ольжич

Адмін недавно розгружав 2 тони макулатури, цікава діяльність

Світ прекрасний

Як стверджує відомий історик східноєвропейського середньовіччя Олександр
Головко, літописці донесли до нас єдину згадку про висвячення на лицарів у Княжій Русі. Вона стосується подій осені 1149 — зими 1150 року, коли на допомогу князю Волинському Ізяславові Мстиславовичу, який боровся за київський стіл із Юрієм Довгоруким, прийшли краківський князь Болеслав Кучерявий і сандомирський князь Генріх. Коли обʼєднане русько-польсько-угорське військо перебувало в Луцьку, за свідченням Іпатіївського літопису, «тут Болеслав опоясав мечем багатьох боярських синів».
Чи здійснювали таке посвячення не лише прибульці, а й місцеві князі, і настільки унікальним було те, що відбулося в Луцьку, з огляду на прийняті тоді в нас практики — наразі невідомо і ледве чи буде колись із певністю встановлено.

Woke culture is dead

Старики вмирають від старості, старі кєнти вмирають від молодості