Тут якесь комʼюніті вибудовується, без жартів. Є справжній актив. Поважаю за це вас.

Дивились фільм «Ще по одній»? Це буквально я 🤯

Треба почати бухати кожен день.

Так званий алкоголізм.

Блін рекомендую фільм

«Ще по одній»

Про вчителя історії який настільки заєбався в своїй роботі, що почав додатково перед нею випивати. Після чого почались неочевидні наслідки у професійній сфері.

ЧИСТО ЗАРАДИ МАДСА МІККЕЛЬСЕНА ДИВІТЬСЯ.

Дуже відгукується.

Всім пісс

Знаєте, оця вся естетика снігу, зими і ожеледиці чужа для мене. Думаю як і для багатьох з жителів Заходу

Я хочу пахнути як поле восени, як полин, дика мʼята та звіробій.

Я хочу витримувати порив вітру, підніматись знову до сонця.

Я хочу яро колоситись як дика пшениця та жито.

Я хочу бути колючим як будяк.

Я хочу бути легким як кульбаба.


And mist is rising from the field
A hazy breath that cuts like steel
The river flows and I will drown myself
The river flows and I will drown
In leafs and rain on stony ground
And leafs are falling to the ground

Йоб вашу мать, завтра усі уроки поставили

Я не старий, я вінтажний

Я раб сістєми

Ай сука, робота єбана.

Отуда йдем

Мистецтво існує для обслуговування вищого класу.

«Еліта» володіє ресурсами, проте «еліті» бракує сенсів. Вони зайняті завоюванням місця під сонцем. Сенси еліті передає інтелектуальний клас. Останній в свою чергу намагається опинитись на місці «еліти», повторює їхній стиль життя, виривається з низів, як раки з відра. Еліта і інтелектуали закриті в собі, обслуговуючи одна одну, вилизуючи, як коти.

Інтелектуали ж походять з широких народних мас. Абсолютно різноманітних, бідних, загнаних, зашорених.

Найпростіший сюрреалістичний акт полягає в тому, щоб взяти в руку револьвер, вийти на вулицю і почати стрільбу наугад по натовпу.

А. Бретон 1925