Надзвичайно цікавий твір, люди йдуть за капітаном, який керується сірим кардиналом - абсолютно безпринциповим чоловіком без жодної волосини на тілі. Їхня ціль - скальпи індіанців та будь-що інше, що попадеться на дорозі. Внаслідок усього пережитого вони віддають свої душі та тіла на поталу древньому втіленню того, хто нагадує мені біблійного Люцифера.

Зрештою, рекомендую, читайте Кривавий меридіан.

Лише я тут єдиний персонаж

Не хочу на роботу

Так

: (

Хочеш бути, як монашка,
Та чинити все опроть:
Цілувать голівку цвяшка,
Що заходить ніжно в плоть.

Хочеш бути, як владчиня,
Та під іронічний сміх
Обертати на трачиння
Вірних підданців своїх.

Хочеш гратися зі мною,
Наче киця з мишачком.
Хочеш спати з сатаною
І молитися тайком.

Хочеш... Я так само хочу
Мати лиш тебе одну —
Як чортицю, поторочу,
Монахиню і княжну.

#павличко

кохання білих людей - це розчинення двох одне в одному, втрата будь-яких поглядів, ієрархій цінностей, ситуацій, необхідностей, чого завгодно.
кохання сліпе, стрімке і байдуже до всього, окрім самого себе. в ньому двоє засліплюються і втрачають ясність своєї закинутості у світ, їм нічого набувати і нічого втрачати, окрім одне одного.
у цьому страшенному вихорі із плавленого скла, алкоголю і вогню двом стає абсолютно плювати навіть на неприкритість гріховності самих засновків свого кохання. це дуже гарно проілюстровано (а більше того, викрито і розбито) в Шатобріановім "Рене".
однак не в цьому сам корінь гріха, а в тому,
що закохані, втрачаючи все, окрім одне одного, роблять одне одного ідолами, чіпляють божественне одне до одного, марнуючи свої нетривкі і миршаві життя, зневажаючи Його так грайливо і байдуже.