2. Joey Valence & Brae — NO HANDS

рубрика РОЗЙОБ РОКУ. рубрика ЯПОНА МАТЬ РОКУ. рубрика АШАЛЄТЬ РОКУ.

одного літнього дня я вмикнув цей альбом бо мені ДУЖЕ сподобалась обкладинка і з тих пір я його не вимикав. разйобіще, піздєц, пітбуль якби він був крутим.

для всіх хто не крутий і не шаріт — ці чели це тупо хіп-хоп/поп/панк з 00х тільки просто ахуєвший і в наш час. всі біти гоу хард, всі слова гігасмішні і теж гоу хард і ваще подивіться на те як ці джентельмени виглядають. неможливо слухати цей альбом і не посміхатись як дурачок, це просто якийсь заряд енергії в консервованій банці, короче кажучи, шо гаваріть, тут просто треба СЛУШАТЬ ВСЄМ.

якби фраза "ПАШЛА ЖАРА" була альбомом вона була б цим альбомом, це все що треба сказати.

BUSSIT, NO HANDS, LIKE A PUNK, WHERE U FROM, THE BADDEST, OK, DOUGHBOY, WHAT YOU NEED — ВСЬО ГІГАІМБА, як і все інше на альбомі, як я вже сказав це просто треба іті і слухать, і потім знову і потім знову

ну і що ще дуже приємно вони вдвох самі все роблять, всі біти, весь запис, всі вокали, короче справжні народні герої

з новим роком друзі

Пока в стране война , Помощник Юлии Тимошенко, Латентный инструктор Эдик Коваленко представляясь сотрудником МРЕО, выделываясь,рассказывает что типо, он с какой то криминальной группой с его слов"держит дороги Днепра", унижаясь, как тряпка бегает за парнем в Днепре, врёт всем что водителя из него сделал, а сам выпрашивает у него ПЕРЕСДАТЬ .

обожнюю.

мені здається чи я щось забув...

1. I DON'T KNOW HOW BUT THEY FOUND ME — GLOOM DIVISION

АЧЄВІДНА. в житті є мало відчуттів краще ніж коли далон вікс випускає нову музику. цей альбом тому підтвердження.

в цей раз далон викинув синтезатори які він частіше всього використовував через вікно і замінив їх гітарами через що GLOOM DIVISION звучить кардинально по-іншому ніж геніальний RAZZMATAZZ, випущений ним у 2020 і скажу чесно — спочатку мені не сподобалось. я подумав що це взагалі не так прикольно як гігафановий синтпоп на разматазі. але потім...

це такий запис який стає краще з кожним разом коли ти його слухаєш, кількість деталей, що в музиці, що в словах така велика що все це зловити з першого разу тупо неможливо, структури пісень складніші і просто інші ніж поп минулого альбому, мікс звучить більше як з 70х ніж з наших часів, в кожному терці мільйон різних дивних звуків і з першого разу це все разом проковтнути дуже складно, але зате як це ахуєнно і приємно коли ти розумієш через час всю картину і повертаєшся як раз через цю масу деталей.

порівняння з картиною дуже влучне для глум дівіжн, бо далон кожною піснею ніби малює маленький елемент, кожен з яких має свій власний сенс і прикол, але потім коли ти дивишся на все полотно разом, кожен цей елемент набуває зовсім інше значення. як мій улюблений приклад — майже в кожній пісні повторюються теми і згадки про сатану, диявола, люцифера. крім того що це просто дає ахуєнне розуміння атмосфери альбому і має якесь своє значення в кожній окремій пісні, ці згадки, ці маленькі деталі створюють набагато більшу історію якщо взяти до уваги що загальний концепт альбому це, зокрема, коментар про стан музичної індустрії зараз. тепер, знаючи цей контекст і дивлячись, наприклад на SATANIC PANIC, стає зрозуміло що ця пісня не тільки про буквальну історичну подію сатаністичної паніки в америці 80х років, яку далон згадує зі свого дитинства, а це ще й такий спосіб описати нинішній стан подій, коли вішати ярлики "зла", "сатани" на що завгодно стало легше ніж коли-небудь, і коли кількість людей які реально в це повірять теж буде більшої ніж коли-небудь. прямо як ДЕЯКИЙ музичний сервіс може звинуватити маленьких музикантів в тому що великі лейбли і всесвітні зірки не отримують достатньо прибутку з стримінгу і відрізати і так мінімальну оплату за прослуховування і всі це просто схавають.

повертаючись до самих пісень — кожен трек на цьому альбомі особливий, деякі з них прямо хітяри, деякі більш так би мовити діп катс, але кожен з них пропонує щось новеньке, чого не було раніше і все це так добре реалізовано що він просто не набридає.
я дуже люблю коли в одному проекті люди експериментують з різними жанрами і стилями, і на глум дівіжн майже кожна пісня в якомусь своєму світі знаходиться. тут є і щось схоже на брит-поп (DOWNSIDE) і якийсь диско-фанк (GLOOMTOWN BRATS) і хаотичний психоделічний рок (SATANIC PANIC) і класичний рок побудований на одному (ахуєнному) ріфаку (SPKOTHDVL) і приємний романтичний електронний поп (INFATUATION) і пісня на якій немає вокалу, тільки робот зачитує повідомлення (A LETTER), короче тут є щось для кожного, або все для когось одного, в цьому випадку для мене.

одним словом чути і видно що мр. вікс неймовірно виріс з минулого проекту, а минулий проект і так був моїм улюбленим, так що що тут ще можна сказати крім ДЯКУЮ I DON'T KNOW HOW BUT THEY FOUND ME ЗА ЩЕ ОДИН АЛЬБОМ РОКУ.

У Миколаєві чоловік кинув страйкбольну гранату у суші-бар, бо його не пустили в туалет