2 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ УСМІШКИ

😉Risus augurum (посмішкою авгурів) називають іронічну реакцію людей, які свідомо вводять інших в оману і лише між собою можуть обмінятися розуміючим поглядом.

🐦У Давньому Римі авгури були жрецями, які за допомогою ауспіцій (ворожіння за птахами) тлумачили певні знаки й визначали, чи сприятимуть боги важливій справі. Їхня діяльність мала не лише релігійне, а й державне значення: віщування супроводжували політичні рішення, вибори, військові заходи та інші суспільно важливі справи.

🏺Вислів часто приписують Цицерону, але помилково: формули risus augurum у його творах немає – вона виникла пізніше на основі античного сюжету, який, до того ж, стосується не авгурів, а гаруспіків – римських жерців, що ворожили за нутрощами жертовних тварин.

📜Цицерон у трактаті De divinatione (Про ворожіння) передає давній дотеп Катона Старшого, який не сприймав всерйоз мистецтво ворожіння:

...mirari se aiebat, quod non rideret haruspex, haruspicem cum vidisset він казав, що дивується, чому гаруспік не сміється, побачивши іншого гаруспіка

📚У De natura deorum (Про природу богів) він повторює ту саму думку:

Mirabile videtur quod non rideat haruspex, cum haruspicem viderit Дивно, що гаруспік не сміється, побачивши гаруспіка

🔮Цицерон використовує цей жарт у своїй аргументації проти віщувань й ставить під сумнів можливість відрізнити справжнє передбачення від випадкового збігу: якщо щось передбачене сталося, звідки знати, що це сталося саме завдяки віщуванню, а не випадково?

🏛З часом вислів почав жити власним життям. Образ гаруспіка поступово зник, його місце зайняв більш відомий авгур, а сміх перетворився на посмішку.

😏Змінився й сенс вислову: якщо Цицеронова фраза була спрямована проти довіри до віщування, то пізніша традиція перетворила «посмішку авгура» на метафору особливого взаєморозуміння – найчастіше іронічного або цинічного.
 
☺️Про т.зв. «архаїчну посмішку» – тут

#цейденьвісторії #sententiae #antiquitas

3 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГРИБНИКА

🍄Сьогодні Boletus – назва роду боровиків, до якого належить, зокрема, білий гриб. Античний boletus, однак, дослідники ототожнюють з Amanita caesarea – їстівним мухомором цезарським, або цезарським грибом.

🥚Однією з підстав для такого ототожнення є опис Плінія Старшого: молодий цезарський гриб повністю схований у білій вольві й нагадує яйце; у міру росту оболонка розривається, відкриваючи яскраво-помаранчеву шапинку, жовті пластинки та ніжку.

📜Пліній описує це дуже наочно:

vulvam enim terra ob hoc prius gignit, ipsum postea in vulva, ceu in ovo est luteum земля спочатку утворює для нього оболонку, а потім у цій оболонці – сам гриб, немов жовток у яйці

🌱Далі він пояснює:

rumpitur haec primo nascente, mox increscente in pediculi corpus absumitur вона розривається, коли той починає з’являтися, а згодом, у міру росту, входить до складу ніжки

🏛Для римлян boletus був не просто їстівним грибом, а одним із символів вишуканого й дорогого столу. Петроній у Cena Trimalchionis висміює Трималхіона, який настільки захоплений демонстрацією свого багатства, що навіть замовив з Індії спори boletus поруч із бджолами з Афін, баранами з Тарента та іншими екзотичними придбаннями.

💰У Ювенала boletus стає маркером соціальної нерівності. У п’ятій сатирі Віррон подає своїм гостям дешеві й сумнівні гриби (fungi), тоді як для себе залишає boletus.

🍽Сенека ж дивиться на таку гастрономічну розкіш з позиції мораліста. Він пише, що відмовився від ostreae (устриць) і boleti, адже це, на його думку, не стільки їжа, скільки ласощі, які змушують уже ситу людину продовжувати їсти.

🧺Більше цікавої інформації про гриби тут

#цейденьвісторії #antiquitas

4 жовтня 2026 року – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ

📚Нехай у викладачів будуть студенти, з якими цікаво працювати, а в студентів – викладачі, яких цікаво слухати. Менше формальностей, зайвої метушні та безкінечних дедлайнів – і більше справжнього інтересу до того, що відбувається на заняттях.

🎉Зі святом усіх, хто вчить і вчиться!

Докладніше про етимологію слова "педагог" тут, про школу – тут

#цейденьвісторії

5 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АРХІТЕКТУРИ

🗓Всесвітній день архітектури відзначається щороку в перший понеділок жовтня. Серед творінь античних архітекторів особливе місце посідає Пантеон у Римі.

🏛Майже дві тисячі років після свого зведення він досі вражає не лише красою, а й інженерною сміливістю. Це одна з найкраще збережених пам’яток римської монументальної архітектури.

🔤Історія Пантеону почалася за Марка Віпсанія Агріппи, який спорудив тут храм у 27 р. до н.е. Саме його ім’я збереглося на знаменитому написі на фасаді:

M·AGRIPPA·L·F·COS·TERTIVM·FECIT Марк Агріппа, син Луція, консул утретє, спорудив

🧱Первісна споруда двічі зазнавала руйнувань, а за імператора Адріана, приблизно у 118–125 рр. н.е., на її місці звели фактично нову будівлю. Адріан, однак, залишив на ній ім’я Агріппи.

🏛Зовні Пантеон нагадує традиційний римський храм: коринфський портик із колонами та фронтоном. Але за ним відкривається зовсім інший простір – величезна кругла ротонда під бетонним куполом.

🔵Внутрішній діаметр ротонди – понад 43 м, і приблизно такою самою є висота від підлоги до вершини купола. Щоб витримати таку вагу, римські будівничі використали складну конструкцію.

🏗Стіни ротонди мають значну товщину, а їхню масу зменшують ніші та внутрішні порожнини. Сам купол також стає легшим у напрямку до вершини – у його верхніх шарах використано легкий вулканічний матеріал.

☀️У самому центрі купола розташований окулюс (лат. oculus око) діаметром близько 8,9 м. Це єдине велике безпосереднє джерело природного світла в ротонді. Сонячний промінь, проходячи крізь нього, протягом дня переміщується стінами й підлогою, ніби створюючи всередині Пантеону своєрідний сонячний годинник.

🌧Коли йде дощ, вода потрапляє всередину, де її відводять через спеціальні дренажні отвори в мармуровому покритті підлоги.

🏺Назву Пантеон (гр. Πάνθειον < πᾶν усе + θεός бог) зазвичай тлумачать як «святилище всіх богів», хоча точне первісне призначення споруди залишається предметом дискусій.

👉Про Парфенон тут
👉Про грам Гери в Олімпії тут

#цейденьвісторії #класиканавколо

ТРИВІАЛЬНИЙ
 
☝️Тривіальний (фр. trivial < лат. triviаlis звичайний < trivium перехрестя трьох доріг < tres три + via дорога, шлях) – звичайний, буденний, позбавлений новизни, свіжості й оригінальності.
 
🔤У період Середньовіччя trivium (три дороги) – перший мінімальний ступінь освіти, який містив три гуманітарні дисципліни: граматику, риторику, діалектику.
 
🔢Другий ступінь, quadrivium (чотири дороги), який об’єднував арифметику, геометрію, астрономію та музику, могли опанувати далеко не всі.
 
📝Спочатку тривіальний – це загальнозрозумілий, доступний на елементарному рівні, примітивний, оскільки тривіум був простішим за подальший курс квадривіуму.
 
👨‍🏫Тривіум і квадривіум складали базову програму навчання в середньовічних університетах під назвою Septem Artes Liberales (сім вільних мистецтв).
 
📜Вчення про «вільні мистецтва» було систематизовано в V ст. Марціаном Капеллою (?–425/428) у трактаті De nuptiis Philologiae et Mercurii.
 
#abecedarium #цікаваетимологія

7 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БАВОВНИ

🌿Генеральна Асамблея ООН проголосила 7 жовтня Всесвітнім днем бавовни у 2021 р. Але для античної історії бавовна цікава не менше, ніж для сучасної текстильної промисловості.

🧶Уже Геродот у розповіді про Індію згадує незвичайну рослину, волокно якої порівнює з овечою вовною. Він пише, що дикі дерева там приносять плодом вовну (τὰ δὲ δένδρεα τὰ ἄγρια αὐτόθι φέρει καρπὸν εἴρια), яка перевершує овечу красою та якістю (καλλονῇ τε προφέροντα καὶ ἀρετῇ τῶν ἀπὸ τῶν ὀίων); індійці використовують її для одягу.

🌳Теофраст у IV книзі Historia plantarum також описує вовноносну рослину, яку вирощували на острові Тілос у Перській затоці. Саме його свідчення пізніше використав Пліній Старший:

🧵На острові Тілос ростуть дерева, що дають вовну (lanigerae arbores). Вони приносять гарбузоподібні плоди завбільшки з айву (mali cotonei amplitudine cucurbitas), які після достигання розкриваються й показують кульки пуху (lanuginis pilas), з якого виготовляють коштовну тканину.

🌱Уявлення про бавовну як про «вовну, що росте на деревах», згодом відбилося у європейських назвах цієї рослини, зокрема в нім. Baumwolle (Baum дерево + Wolle вовна), яка через чеськ. bavlna та пол. bawełna дала укр. бавовна.

📜Водночас Пліній першим вживає слово gossypinum / gossypium (від гр. γοσσύπιον бавовна) для бавовникового дерева: arborem vocant gossypinum (це дерево називають gossypinum) / fruticem, quem aliqui gossypium vocant (кущ, який деякі називають gossypium). Саме цей термін згодом став основою сучасної ботанічної назви роду Gossypium, запропонованої Карлом Ліннеєм у Species Plantarum 1753 р.

🍑З Плінієм пов’язана також хибна етимологія назви бавовни. Оскільки він згадує айву (malum cotoneum), а бавовняне волокно нагадує пух на поверхні цього плоду, свого часу висловлювали припущення, ніби лат. cotoneum могло дати назви бавовни – іт. cotone, франц. coton, англ. cotton, ісп. algodón.

🌸Однак це помилкове зближення: лат. cotoneum походить від грец. κυδώνιον (айва), тоді як європейські назви бавовни – через романські мови від араб. قُطْن (quṭn) бавовна.

#цейденьвісторії #цікаваетимологія #naming

8 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВОСЬМИНОГА

🐙У давніх греків здатність восьминога змінювати забарвлення відповідно до поверхні, на якій він перебуває, стала образом людської поведінки.

🌊Уже у VI ст. до н. е. поет Феогнід радить своїй душі наслідувати цю тварину у спілкуванні з людьми:

πουλύπου ὀργὴν ἴσχε πολυπλόκου, ὃς ποτὶ πέτρῃ,
τῇ προσομιλήσῃ τοῖος ἰδεῖν ἐφάνη.
νῦν μὲν τῇδ᾽ ἐφέπου, τότε δ᾽ ἀλλοῖος χρόα γίνου.
κρέσσων τοι σοφίη γίνεται ἀτροπίης.

Май вдачу хитромудрого восьминога, який схожим на скелю,
з якою стикається, стає;
тепер пристосуйся до одного, а потім зміни свій колір.
Адже мудрість краща за непохитність

🎭Подібний образ зустрічається й у Піндара. Він заповідає синові, який подорожує різними містами, мати розум, подібний до шкіри морської істоти, що живе на скелі – хвалити того, хто перебуває поруч, і в різний час думати по-різному.

📜Саме цей фрагмент Плутарх наводить поруч із Феогнідом у трактаті De sollertia animalium Про кмітливість тварин. Причому для Плутарха це не просто поетична метафора. Він вважає зміну кольору восьминога цілеспрямованим прийомом: тварина використовує її, щоб залишатися непомітною для ворогів і наближатися до здобичі.

🫥У античному світі така мінливість була не слабкістю характеру, а вмінням пристосовуватись до обставин. Тому восьминіг став уособленням хитрої й винахідливої людини, здатної змінювати свою поведінку відповідно до ситуації.

🏺Про восьминогів як улюблений мотив мистецтва тут

#цейденьвісторії

📮9 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОШТИ

Докладніше про про римський cursus publicus, а також про саме слово «пошта» та його шлях від латинського posita до сучасного значення тут

9 жовтня 2026 року – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЯЙЦЯ

🥚Докладніше про те, як звичайне яйце в античній культурі перетворилося на потужний образ народження світу, світла й нового життя, тут

9 жовтня 1754 року народився ЖАН-БАТИСТ РЕНЬО

👨‍🎨Жан-Батист Реньо (9.10.1754 – 12.11.1829) – французький художник, представник неокласицизму, відомий численними полотнами на античні сюжети. Реньо поєднував класичну строгість форм із драматичною експресією, прагнучи передати людські емоції через міфологічні сцени.

🖼У 1787 р. Реньо представив на Паризькому салоні картину, присвячену одному з найзворушливіших епізодів давньогрецької міфології – зустрічі Ореста та Іфігенії в Тавриді – La reconnaissance d’Oreste et Iphigénie en Tauride (Впізнання Ореста та Іфігенії в Тавриді).

🏛Сюжет відомий передусім із трагедії Евріпіда «Іфігенія в Тавриді», поставленої близько 414–412 рр. до н.е. Історія Іфігенії почалася ще перед Троянською війною. Її батько Агамемнон мав принести доньку в жертву Артеміді, щоб отримати сприятливий вітер для грецького флоту.

🌊Але богиня врятувала дівчину й перенесла її до Тавриди – далекої землі на узбережжі Чорного моря. Там Іфігенія стала жрицею Артеміди, причому саме їй належало виконувати кривавий обряд жертвопринесення чужинців.

🗡Через багато років до Тавриди прибуває Орест, син Агамемнона та брат Іфігенії, разом зі своїм другом Піладом. Обидва юнаки потрапляють у полон і приречені на смерть, але жриця, яка має принести чужинців у жертву, ще не знає, що перед нею її власний брат.

👫Іфігенія розпитує полонених про їхнє походження й Орест розповідає їй про загибель Агамемнона, помсту за батька і свою власну долю. Коли він згадує Аргос та історію Іфігенії, яка, як усі вважали, загинула, правда поступово відкривається.

🙏Не випадково саме впізнання винесене в назву картини Реньо. І саме цей момент змінює долю обох – Орест отримує шанс на спасіння, а Іфігенія нарешті може повернутися з Тавриди до Греції.

🎨Про інше знакове полотно художника, «Пігмаліон, який молиться Венері, щоб вона оживила його статую», тут

#деньнародження #класикаумистецтві #міфологія

10 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КАШІ

🌾Alica – спеціально оброблена зернова крупа, яку використовували для приготування різних страв, зокрема puls (каші). Пліній Старший називає її суто римським винаходом. У Naturalis historia він пише:

Alica res Romana est et non pridem excogitata Alica – римська річ, винайдена не так давно

📜За словами Плінія, за часів Помпея Великого alica, ймовірно, ще не була поширеною, тому в давніших авторів про неї майже не згадувалося.

🥣Найцікавіше для нас – спосіб її вживання. Пліній зазначає, що alica варили і їли як кашу різного ступеня густини:

sive eluta detur ex aqua mulsa sive in sorbitione decocta sive in pulte чи подана, промита, з медовою водою, чи зварена як рідка страва, чи як каша

🍯Пліній також описує використання alica в медицині. Зокрема, її варили у воді, а потім додавали овече або козяче молоко й мед.

📒Рецепти приготування пульсу тут

#цейденьвісторії #рецепт #antiquitas

ТИТУЛ БРИТАНСЬКИХ МОНАРХІВ Fidei Defensor

📜Докладніше про латинське почесне звання, яке пройшло шлях від папської відзнаки Генріха VIII до невід’ємної частини титулу британських монархів і навіть збереглося на сучасних британських монетах, тут

11 жовтня 2026 року – ДЕНЬ ХУДОЖНИКА УКРАЇНИ

🧑‍🎨Відзначають щороку в другу неділю жовтня.

Докладніше про Лукрецію, чия трагічна історія стала одним із найвідоміших сюжетів європейського мистецтва: від живопису Відродження до першого історичного малюнка Тараса Шевченка, тут

12 жовтня – AUGUSTALІА ТА FORTUNA REDUX

👩‍🦳Fortuna Redux (Фортуна повернення) – одна з іпостасей римської богині Фортуни, покровительки щастя та удачі.

Докладніше про про богиню, яка опікувалася благополучним поверненням імператора до Риму, та свято, що згодом перетворилося на масштабні державні урочистості на честь Августа, тут

12 жовтня – ДЕНЬ КОЛУМБА, свято на честь річниці відкриття Америки

🌎12 жовтня 1492 р. експедиція Христофора Колумба досягла одного з Багамських островів. Але цікаво, що про майбутнє відкриття нових земель за океаном можна прочитати… у латинській трагедії І ст. н.е.

📜У Буенос-Айресі, на пам’ятникові Христофору Колумбу, встановленому італійським скульптором Арнальдо Дзоккі 1921 р., викарбувані рядки із «Медеї» Сенеки, про які мореплавець згадав у своїй «Книзі пророцтв» (Libro de las profecías):

VENIENT ANNIS
SAECULA SERIS QUIBUS OCEANUS
VINCULA RERUM LAXET ET INGENS PATEAT TELLUS
TYPHISQUE NOVOS DETEGAT ORBES
NEC SIT TERRIS ULTIMA THULE

Настануть часи
через багато віків, коли Океан
розірве пута світу, і постане величезна земля,
Тіфій відкриє нові світи,
і Туле вже не буде краєм землі

🌊Тіфій тут – міфічний керманич Argo, корабля аргонавтів, а Туле – далека північна земля, яка в античній географічній традиції уособлювала крайню межу відомого світу.

🧜‍♂️Прикметно, що в критичному апараті до цього вірша зафіксовано два варіанти прочитання: TYPHIS (Тіфій) або TETHYS (морська богиня Фетида).

⛵️Саме варіант із Тіфієм був у редакції Сенеки, якою користувався Колумб, і дав йому змогу сприйняти Tiphisque novos detegat orbes (Тіфій відкриє нові світи) як передбачення власного плавання.

🔮Його син Фернандо Колумб згодом залишив на полях свого примірника Medea біля цієї ж фрази примітку:

Haec prophetia expleta est per patrem meum Christoforum Colon admirantem anno 1492
Це пророцтво здійснилося завдяки моєму батькові, адміралу Христофору Колумбу, 1492 року

✍️Про латинський напис на пам’ятнику Колумбу в м. Ла Пас (Болівія) тут

#цейденьвісторії #класикадовкола

13 жовтня 2026 року – ДЕНЬ ЗУСТРІЧІ З ВАШИМИ СТРАХАМИ
 
🗓Відзначається у другий вівторок жовтня.
 
🔤Фобії, пов’язані з мовою, текстом та лінгвістичними явищами, становлять окрему групу специфічних розладів. Більшість назв таких фобій мають жартівливий або штучно сконструйований характер і нерідко побудовані так, що сама назва відтворює об’єкт страху.
 
✂️Абревіатофобія (пізньолат. abbreviatura скорочення < abbreviare коротшати) – боязнь скорочень.
 
↔️Айбофобія – боязнь паліндромів. Цей термін є лінгвістичним жартом: початкова частина aiboh(p)- – це записане у зворотньому напрямку слово phobia, таким чином сама назва фобії є паліндромом: aibohphobia.
 
🤮Какологофобія (давньогр. κακός поганий, злий + λόγος слово, мова) – боязнь поганих, вульгарних слів або нецензурної лексики.
 
📜Метрофобія (давньогр. μέτρον міра, віршовий розмір) – патологічний страх або відраза до поезії.
 
🗣Мікрологофобія (давньогр. μικρός малий + λόγος слово) – панічний страх перед занадто короткими словами.
 
🏛Міфофобія (давньогр. μῦθος слово, сказання, міф, вигадка) – ірраціональний страх перед міфами, казками та легендами або патологічна боязнь сказати неправду.
 
1️⃣Монологофобія (давньогр. μόνος один, єдиний, самотній + λόγος слово, мова, вчення; досл. страх одного слова) – штучно створений термін, вперше використаний англійським лексикографом Теодором Бернштейном у книзі The Careful Writer (1965) на позначення панічного страху авторів двічі вжити одне й те саме слово в одному абзаці чи реченні.
 
📚Неологофобія (давньогр. νέος новий + λόγος слово, мова) – боязнь неологізмів.
 
✍️Сентенсефобія (англ. sentence < лат. sententia думка, судження, речення) – страх перед написанням, читанням або побудовою складних речень чи довгих текстів.
 
⭐️Фігуралісфобія (лат. figuralis фігуральний, образний < figura форма, образ, фігура мови) – боязнь образної мови (метафор, алегорій, гіпербол).
 
👉Про «мовні» фобії також тут

#фобії #цейденьвісторії #цікаваетимологія

14 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ СТАНДАРТІВ
 
👉Стандарти є невіддільною частиною нашого життя: вони впорядковують хаос і встановлюють єдині правила. Проте в історії людства прагнення уніфікувати все за єдиним зразком часом набувало абсурдних і навіть жорстоких форм.
 
Lectus Procrusteus / Procrustae stratum (гр. Προκρούστειος κλίνη) Прокрустове ложе
 
🛏За давньогрецькими міфами, розбійник Поліпемон на прізвисько Прокруст («той, хто витягає») заманював подорожніх гостинністю, а потім силоміць укладав їх на своє ліжко.
 
🪓Тим, кому ліжко було закоротке, він обрубував ноги, а тих, кому воно було задовге, розтягував до потрібної довжини.
 
🛡Зрештою героєві Тесею вдалося перемогти Прокруста й застосувати до розбійника його ж метод.
 
📚Метафорично вислів «Прокрустове ложе» вживається на позначення жорсткої мірки, рамки або шаблону, під які насильно й штучно підганяють реальність, факти, події тощо.
 
✔️Про одну з галузей застосування стандартизації в античності тут

#цейденьвісторії #міфологія #sententiae

15 жовтня 70 р. до н.е. народився Публій Вергілій Марон (лат. Publius Vergilius Maro), один із найвидатніших поетів Давнього Риму.

📜Його Енеїда визначила розвиток європейської епічної традиціїї, а сам Вергілій у різні епохи поставав то класиком латинської поезії, то провісником християнства, то учителем і провідником у потойбічному світі.

Докладніше тут

15 жовтня IDUS OCTOBRES

📅У римлян Іdus були однією з трьох основних календарних дат місяця – поряд із Kalendae та Nonae. Іди припадали на 13-й день місяця, а в березні, травні, липні та жовтні – на 15-й. Ця система збереглася навіть після календарних реформ, хоча її первісний зв’язок із місячними фазами поступово втрачався.

📜Цікаво, що вже в античності походження назви Іди пояснювали по-різному. Макробій у Saturnalia наводить кілька версій.

🏛Етруська версія:

Iduum porro nomen a Tuscis, apud quos is dies Itis vocatur. Item autem illi interpretantur Iovis fiduciam Назву Ід запозичено від етрусків, у яких цей день називається Itis. Цю назву етруски пов’язували з Юпітером, тлумачачи її як Iovis fiduciam (довіру Юпітера)

👀Від лат. videre (бачити):

Alii putant Idus, quod ea die plena luna videatur, a videndo vidus appellatas Інші вважають, що Іди, оскільки цього дня видно повний Місяць, названо від videre бачити

Далі Макробій проводить паралель із грецьким ἰδεῖν бачити, зазначаючи, що латинське videre має початкове v, якого немає в грецькому слові.

🌕Від гр. εἶδος вигляд, форма:

Nonnullis placet Idus dictas vocabulo Graeco, οἷον ἀπὸ τοῦ εἴδους, quod eo die plenam speciem luna demonstret Дехто вважає, що Іди названо грецьким словом, немовби від εἶδος, оскільки цього дня Місяць постає у своєму повному вигляді

✍️Це тлумачення могло здаватися особливо переконливим і через давню форму написання самої назви. У латинських написах IDVS засвідчене також як EIDVS. Однак EI тут має інше походження: це давній орфографічний спосіб передавання довгого ī, що зберігся після історичної зміни ei > ī. Отже, EIDVS – лише графічний варіант ĪDVS, а його подібність до εἶδος не свідчить про етимологічний зв’язок.

🐑Від назви жертовної вівці:

Sunt qui aestimant Idus ab ove Iduli dictas, quam hoc nomine vocant Tusci, et omnibus Idibus Iovi immolatur a flamine Є й такі, хто вважає, що Іди названо від вівці Iduli, яку етруски називають цим ім’ям і яку фламін приносить у жертву Юпітеру на кожні Іди

➗Від етруського iduare (ділити):

Nobis illa ratio nominis vero propior aestimatur, ut Idus vocemus diem qui dividit mensem. Iduare enim Etrusca lingua dividere est Нам видається ближчим до істини таке пояснення назви: Ідами ми називаємо день, який ділить місяць. Адже етруською iduare означає «ділити»

Саме цю версію Макробій вважає найпереконливішою.

🗡Про сумнозвісні Idus Martiae (Березневі Іди) тут

#календар #цікаваетимологія

16 жовтня –ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ХЛІБА або ДЕНЬ ПЕКАРЯ

🍞Докладніше про римського пекаря Марка Вергілія Еврисака, який подбав про те, щоб його професія буквально залишилася в камені, тут