📚Нові книжки українських авторів і авторок — у добірці Лабораторії до Книжкового Арсеналу!
Це історії, що народжені тут і зараз. Написані в Україні — і про нас із вами: про досвід, памʼять, пережите й прожите:
📙«А тепер і спитати немає в кого» — Анна Ніколаєва
📙«Українське радіо» — Вадим Міський, Тамара Гусейнова
📙«Нерухомість» — Анна Грувер
📙«Гора з плечей» — Марія Фабрічева
📙«На власній шкірі» — Світлана Ославська
📙«Там, де живуть книжки» — Віталій Дуленко
📙«Усі персонажі вигадані. Або ні» — Юлія Лаба
📙«Чим воюватимуть у Третій світовій?» — Роман Романюк
📙«Це вам не естрада» — Філ Пухарєв
Ми з вами всі дні з 29 травня по 1 червня — і вже дуже чекаємо на зустріч🧡
Зберігайте добірку, читайте, діліться — і приходьте на стенд Лабораторії В1.23 на Книжковому Арсеналі🙌😉
Це історії, що народжені тут і зараз. Написані в Україні — і про нас із вами: про досвід, памʼять, пережите й прожите:
📙«А тепер і спитати немає в кого» — Анна Ніколаєва
📙«Українське радіо» — Вадим Міський, Тамара Гусейнова
📙«Нерухомість» — Анна Грувер
📙«Гора з плечей» — Марія Фабрічева
📙«На власній шкірі» — Світлана Ославська
📙«Там, де живуть книжки» — Віталій Дуленко
📙«Усі персонажі вигадані. Або ні» — Юлія Лаба
📙«Чим воюватимуть у Третій світовій?» — Роман Романюк
📙«Це вам не естрада» — Філ Пухарєв
Ми з вами всі дні з 29 травня по 1 червня — і вже дуже чекаємо на зустріч🧡
Зберігайте добірку, читайте, діліться — і приходьте на стенд Лабораторії В1.23 на Книжковому Арсеналі🙌😉
Запрошуємо до перекладацької гри з Мартою Госовською 🧡
У червні стартує нова сесія літнього перекладацького щоденника — простору, який Марта створює для тих, хто перекладає або тільки мріє почати. Це буде про слова, легкість, підтримку і те саме відчуття «я серед своїх».
Що вас чекає?
🔸 15 подій-дописів-обговорень у закритій телеграм-групі
🔸 одна жива онлайн-зустріч з Мартою
🔸 завдання, які не зламають, а надихнуть
🔸 багато слова, гумору й затишного перекладацького товариства
📆 Коли: 1–30 червня
📌Вартість участі: 1500 грн
🔗Реєстрація за посиланням
Для кого це?
Для всіх, хто перекладає, хоче перекладати або просто обожнює слова, тексти й книжки.
❗️Це не академічний курс і не щоденні розбори. Це — літній простір для м’якого фокусування, гри й відпочинку в колі тих, хто теж любить переклад. Деталі — за посиланням↩️🙌
Приєднуйтесь — буде черешнево, перекладацьки й по-літньому добре ✨🍒
У червні стартує нова сесія літнього перекладацького щоденника — простору, який Марта створює для тих, хто перекладає або тільки мріє почати. Це буде про слова, легкість, підтримку і те саме відчуття «я серед своїх».
Що вас чекає?
🔸 15 подій-дописів-обговорень у закритій телеграм-групі
🔸 одна жива онлайн-зустріч з Мартою
🔸 завдання, які не зламають, а надихнуть
🔸 багато слова, гумору й затишного перекладацького товариства
📆 Коли: 1–30 червня
📌Вартість участі: 1500 грн
🔗Реєстрація за посиланням
Для кого це?
Для всіх, хто перекладає, хоче перекладати або просто обожнює слова, тексти й книжки.
❗️Це не академічний курс і не щоденні розбори. Це — літній простір для м’якого фокусування, гри й відпочинку в колі тих, хто теж любить переклад. Деталі — за посиланням↩️🙌
Приєднуйтесь — буде черешнево, перекладацьки й по-літньому добре ✨🍒
💬 «Скажи, ну як тебе не любити?» — ця випадкова фраза, почута одного травневого вечора 1962 року на Володимирській гірці, стала серцем пісні, що вже понад пів століття звучить у серці столиці
У тому ж 1962-му композитор Ігор Шамо отримав завдання написати пісню про Київ. І мав на це всього два дні. Мелодія з’явилася майже одразу, а ось над текстом працював поет Дмитро Луценко. Куплети писалися легко, але на приспіві — глухий кут. Гарні рядки були, а пісня — ще ні. І тоді Шамо порадив:
«Якщо пісня про Київ — хай він тебе і надихне»
Поет вийшов у місто. Побачив хлопця, який, проводжаючи дівчину поглядом, вигукнув:
«Скажи, ну як тебе не любити?!»
Це й стало ключем. Так народилася «Києве мій» — пісня-освідчення. У ній — дніпрові кручі, вечори під каштанами й та сама ніжність, яку щодня викликає це місто. У 2014 році композицію офіційно визнали гімном Києва. Тепер вона лунає з Майдану Незалежності щогодини — як нагадування: любов до міста — вічна!
З Днем Києва!
Нехай у столиці завжди буде щось, що змушуватиме вас повторювати:
«Як тебе не любити!» 🧡
У тому ж 1962-му композитор Ігор Шамо отримав завдання написати пісню про Київ. І мав на це всього два дні. Мелодія з’явилася майже одразу, а ось над текстом працював поет Дмитро Луценко. Куплети писалися легко, але на приспіві — глухий кут. Гарні рядки були, а пісня — ще ні. І тоді Шамо порадив:
«Якщо пісня про Київ — хай він тебе і надихне»
Поет вийшов у місто. Побачив хлопця, який, проводжаючи дівчину поглядом, вигукнув:
«Скажи, ну як тебе не любити?!»
Це й стало ключем. Так народилася «Києве мій» — пісня-освідчення. У ній — дніпрові кручі, вечори під каштанами й та сама ніжність, яку щодня викликає це місто. У 2014 році композицію офіційно визнали гімном Києва. Тепер вона лунає з Майдану Незалежності щогодини — як нагадування: любов до міста — вічна!
З Днем Києва!
Нехай у столиці завжди буде щось, що змушуватиме вас повторювати:
«Як тебе не любити!» 🧡
Лабораторія запрошує на Книжковий Арсенал, який відбудеться з 29 травня по 1 червня в Києві! 🙌
Наші автори й авторки чекатимуть на вас на стенді Лабораторії В1.23 — підписуватимуть книжки, ділитимуться історіями, фотографуватимуться та просто радітимуть знайомству 🧡
Заглядайте в розклад автограф-сесій, зберігайте собі та приходьте зустрітись наживо — буде багато тепла, книжок і щирих розмов⤴️
Наші автори й авторки чекатимуть на вас на стенді Лабораторії В1.23 — підписуватимуть книжки, ділитимуться історіями, фотографуватимуться та просто радітимуть знайомству 🧡
Заглядайте в розклад автограф-сесій, зберігайте собі та приходьте зустрітись наживо — буде багато тепла, книжок і щирих розмов⤴️