Повертаємо вашу улюблену гру! Граємо у слова з Лабораторією, а серед коментаторів розігруємо книжку «Час невдах» Міли Смолярової☺️🧡

Ми починаємо: «Час невдах» — вам слово на «X».

Пишіть у коментарях назви книжок, де кожна наступна починається на останню літеру попередньої.

🎁Переможця оберемо у вівторок. Успіхів! 🤞

Ольга Богомаз
"Тимчасові труднощі"
Видавництво Лабораторія

"Дублінці" Джойса - чомусь така в мене асоціація склалася після прочитання цієї збірки оповідань. Схожі мотиви, схожа (але нова) щирість.
Далі - знаходжу підтвердження: " ти тут розумніший за всіх, розумніший за їхні тупі рила, ти тут портрет митця замолоду, а вони не відрізняють Джойса від джойстика!"
Чи можна це вважати грою з читачем, який таки бачить Джойса задовго до цієї цитати на 84 (оце так число!) сторінці?
Джойсіанство в Богомаз ще більше потверджується в оповіданні "Весілля Настусі". Згадаймо, що Джойс вводить в "Дублінцях" персонажів, яких потім розвиває (чи вбиває) в "Уліссі" і "Портреті". Так само і Богомаз дає нам ще одну оптику, чи то пак продовження свого роману "Весілля Настусі".

Друга думка: нова щирість. Може через те, що паралельно читав "Метамодернізм" Нестелєєва.
Щирість болюча, психоаналітична, депресивна, суїцидальна. Відкритий перелом - як витвір мистецтва.

Третє - раптове. Гемінґвей - "Гора" і "Гори, як слони" - обидві мініатюри про складну розмову між чоловіком і жінкою. В обох, щось закінчується з ініціативи чоловіка.

Богомаз грається з наративом, тасує прийоми: постмодерністські списки і переліки, численні цитати і алюзії (деякі пояснені у примітках, а деякі чомусь ні). Є оповідання, що читаються, як поезія, а є навпаки спеціально сухі і монотонні. В одному з оповідань, вона дає характеристики хорошого тексту устами учасниці книжкового клубу:

"Якось на клубі зайшла мова про те, що таке хороший текст.
Ми вирішили, що в хорошому тексті автор робить висновки, чергує довгі та короткі речення, не вживає англіцизмів і уникає тавтологій.
Якщо авторові вказали на брак висновків, чергувань, наявність англіцизмів і тавтологій, то він зобов’язаний зробити висновки — дописати висновки, додати чергування, прибрати англіцизми й тавтології. Загалом робити висновки — вкрай важливо."

Очевидно, що авторка порушує всі ці постулати, особливо в оповіданні "Грудень".
Прекрасний прийом! (Я знаю, я бачив, я сам так робив).

Я дочитував книгу на гойдалці у Великдень з котом на колінах. Кіт надзвичайно голосно муркотів, але по-зрадницьки мене кілька разів вкусив і подряпав ліву руку до крові. Кота звуть Щасливчик і він точно щасливіший за майже всіх (або, таки точно за всіх) персонажів цієї збірки.
Тимчасові труднощі більшості персонажів закінчуються з їх смертю. Раптово згадую, що для буддистів найідельнішим закінченням життя є уникнення перевтілення - абсолютна і цілковита смерть. Спокій. Герої цієї збірки могли б зрозуміти буддистів.

Українській літературі часто закидають її зацикленість на стражданнях та бідах і поневіряннях головних героїв, так от, Богомаз зробить це знову, але не так, як всі до неї. Це буде нова щирість, нова трагічна реконструкція. І поціновувач якісних книжок це оцінить, бо насправді грає роль не те про що нам розповідають, а як це роблять.

Біблія воєнної стратегії і тактики, яку цитують українські головнокомандувачі: відкриваємо передзамовлення на книжку «Про війну» генерала Карла фон Клаузевіца📖

«Війна є продовженням політики іншими засобами» — цей вислів прусського генерала Клаузевіца не втрачає актуальності вже майже два століття. Його ідеї сформували підвалини сучасного розуміння війни, а сама праця стала настільною книгою для поколінь військових і політичних лідерів.

У моменти, коли кожне рішення визначає не лише сьогодення, а й майбутнє країни, ця книжка вчить мислити стратегічно, бачити за хаосом систему і розуміти війну не лише як зіткнення сил, а й як боротьбу волі, рішень і сенсів.

«Про війну» й досі зберігає свій авторитет: входить до списків обов’язкової літератури у військових академіях по всьому світу і водночас надихає сучасний бізнес, який знаходить у ній універсальні принципи конкуренції, лідерства і стратегічного мислення.

Видання виходить за підтримки ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» та ТОВ «АЛЬТЕРРА КОНТРАКШН»🧡

🖋️Наукова редакторка: Оксана Сироїд
📙Переклад: Павло Содомора
🖊️Дизайн обкладинки: Оксана Гаджій

Очікуємо книжку з друку уже у вересні — передзамовляйте із кешбеком до 15% та безкоштовною доставкою від 800 грн за посиланням↩️

Книжкові лаборанти з великим задоволенням читали ваші ланцюжки — було дуже радісно спостерігати за такою активністю. Дякуємо кожному, хто долучився до гри та ділився улюбленими назвами! 🥰

А також ми вже встигли визначити, до кого поїде новенький примірник книжки «Час невдах» Міли Смолярової. Тож вітаємо переможницю! 🎁

🕵🏼‍♀️Сім днів, щоб з’ясувати, хто хотів тебе вбити, і встигнути дожити до відповіді. «Не достоту мертва» — напружений трилер від авторки бестселера №1 за версією The New York Times «Посібник з убивства для хорошої дівчинки»

Після нападу в ніч Геловіну 27-річна Джет опиняється на межі життя і смерті: лікарі повідомляють, що через аневризму їй залишилося лише сім днів. Отримавши цей вирок, вона вирішує використати цей час, щоб розслідувати власний замах на вбивство, адже під підозрою опиняються навіть найближчі, а кожен день наближає її до смерті швидше, ніж до відповіді...