Той самий знак від всесвіту, що час поринати у темне урбаністичне фентезі «Дім прокляття і крові» Алексіс Менард🕯️

Щиро дякуємо за відгук nata_bookslover🩷 і ділимося ним із вами🫶

Хто вже проковтнув четвертий сезон «Бріджертонів» і тепер безнадійно шукає бодай крихту нової інтриги й романтики у вищому світі? Маємо спокусливу новин(к)у — у світі Джулії Куїнн з’явилася шоста книжка, «Коли він був розпусним»😍

У центрі історії — Франческа Бріджертон і Майкл Стерлінґ, які закохуються з першого погляду на вечері з нагоди весілля. Та через обставини й суворі правила того часу їхня історія не може розвиватися так, як їм би хотілося. Минають роки, доля змінює їхні ролі, але між ними все ще палає невидиме полум’я, замасковане під дружбу.

А якщо вам замало Франчески й Майкла, і хочеться ще більше дотепності, почуттів та пристрасті — інші романи авторки шукайте за посиланням і з кешбеком до 15% ❤️‍🔥📚

Празник Великдень у Козіївці вже років із п’ятнадцятко запертий у хаті, двері якої баба все старалася відчинити й пропустити його до загальносільського празникування.

Але все сусідки її спиняли. Говорили: «Катрьо, та ще ж хати не охололи середняків, які зараз на каторгах корчаться за свою непокору! Не швиди, пережди. Не на часі воно січас так ризикувать. Подумай про сімню».

А Катерина Хведорівна помнила здавна, як то робилося. І був Великдень у її відчутті одним із найтаємничих і одним із найважніших празників. Бо стіки правильного і степенного одбувалось тієї ночі.

Перші роки благала свою матір узять її на Всеношну. Та не брала, одказувала «ше мала». І з року в рік лежала тихесенько вночі в безсонні, вистежуючи крізь щілинку з-під ковдри мамчині збирання, розглядала, як та під мерехтливе жовтогаряче світло каганця діставала зі скрині опішнянську нарядну парчеву запаску, перев’язувала хусткою очіпок, вивішувала дукачі та коралі, прикрашала пазуху, складовила пасочки та яйця, мочення та солонину, пляшку та свіжину до кошика. І все маленька Катруся надіялася, шо от мати поверне до неї, нахилицця й скаже пошепки, доки всі меншенькі сестри й брати сплять: «Катеринко, а ходім до храму. Вже й тобі пора!»

І настав той рік, як сказала. І не було ні грамини сну в очах Катрусі, а було по два кіла радості.

Сьогодні запрошуємо нишком підглянути за великодніми зборами родини Козиків із роману Сашка Столового «Оринин. Роман про стелепного чоловіка».

На честь цієї нагоди ділимося невеликим уривком із розділу, що має промовисту назву — «Паска»!

📕Книжку можна знайти за посиланням — замовляйте й поринайте у колоритний світ української мови, культури, традицій і кумедних (а подекуди й цілком правдивих) забобонів

📙Три книжки нашого видавництва, у яких Великдень присутній у деталях, у побуті, звичках і родинній пам’яті:

🔸У «Ясминовому пирозі» події починаються з приїзду додому на свята. Пошук родинного рецепта стає способом відновити історію кількох поколінь жінок і зрозуміти зв’язки між ними.

🔸«Оринин» розгортає інший масштаб — життя одного роду на Слобожанщині, де свята не виділені окремо, а вплетені в ритм існування. Великдень тут не подія, а повторюваність: те, що відбувається знову і знову, навіть коли змінюється все інше.

🔸У «Любці» увага зосереджена на близькості між людьми, не завжди простій, іноді напруженій, але важливій. Це текст про зв’язок, який підтримується через щоденну присутність і турботу.

Це різні історії, але кожна по-своєму нагадує: справжнє відродження починається з любові, прощення і світла. Тож відчуйте дух цього свята разом із книжками Лабораторії! 🧡

Друзі, якщо ви ще не скористалися програмою «Національний кешбек», зараз вдалий момент подбати про книжкові подарунки собі й близьким❤️‍🔥😉

На сайті Лабораторії всі видання, доступні за програмою, позначені спеціальними мітками — знайти їх просто. Додавайте книжки у кошик і під час оплати обирайте картку відповідної програми.

А ще нагадуємо: до кожного замовлення ми нараховуємо кешбек до 15%, а всі покупки від 800 грн доставляємо безкоштовно📦🚚

Повертаємо вашу улюблену гру! Граємо у слова з Лабораторією, а серед коментаторів розігруємо книжку «Час невдах» Міли Смолярової☺️🧡

Ми починаємо: «Час невдах» — вам слово на «X».

Пишіть у коментарях назви книжок, де кожна наступна починається на останню літеру попередньої.

🎁Переможця оберемо у вівторок. Успіхів! 🤞

Ольга Богомаз
"Тимчасові труднощі"
Видавництво Лабораторія

"Дублінці" Джойса - чомусь така в мене асоціація склалася після прочитання цієї збірки оповідань. Схожі мотиви, схожа (але нова) щирість.
Далі - знаходжу підтвердження: " ти тут розумніший за всіх, розумніший за їхні тупі рила, ти тут портрет митця замолоду, а вони не відрізняють Джойса від джойстика!"
Чи можна це вважати грою з читачем, який таки бачить Джойса задовго до цієї цитати на 84 (оце так число!) сторінці?
Джойсіанство в Богомаз ще більше потверджується в оповіданні "Весілля Настусі". Згадаймо, що Джойс вводить в "Дублінцях" персонажів, яких потім розвиває (чи вбиває) в "Уліссі" і "Портреті". Так само і Богомаз дає нам ще одну оптику, чи то пак продовження свого роману "Весілля Настусі".

Друга думка: нова щирість. Може через те, що паралельно читав "Метамодернізм" Нестелєєва.
Щирість болюча, психоаналітична, депресивна, суїцидальна. Відкритий перелом - як витвір мистецтва.

Третє - раптове. Гемінґвей - "Гора" і "Гори, як слони" - обидві мініатюри про складну розмову між чоловіком і жінкою. В обох, щось закінчується з ініціативи чоловіка.

Богомаз грається з наративом, тасує прийоми: постмодерністські списки і переліки, численні цитати і алюзії (деякі пояснені у примітках, а деякі чомусь ні). Є оповідання, що читаються, як поезія, а є навпаки спеціально сухі і монотонні. В одному з оповідань, вона дає характеристики хорошого тексту устами учасниці книжкового клубу:

"Якось на клубі зайшла мова про те, що таке хороший текст.
Ми вирішили, що в хорошому тексті автор робить висновки, чергує довгі та короткі речення, не вживає англіцизмів і уникає тавтологій.
Якщо авторові вказали на брак висновків, чергувань, наявність англіцизмів і тавтологій, то він зобов’язаний зробити висновки — дописати висновки, додати чергування, прибрати англіцизми й тавтології. Загалом робити висновки — вкрай важливо."

Очевидно, що авторка порушує всі ці постулати, особливо в оповіданні "Грудень".
Прекрасний прийом! (Я знаю, я бачив, я сам так робив).

Я дочитував книгу на гойдалці у Великдень з котом на колінах. Кіт надзвичайно голосно муркотів, але по-зрадницьки мене кілька разів вкусив і подряпав ліву руку до крові. Кота звуть Щасливчик і він точно щасливіший за майже всіх (або, таки точно за всіх) персонажів цієї збірки.
Тимчасові труднощі більшості персонажів закінчуються з їх смертю. Раптово згадую, що для буддистів найідельнішим закінченням життя є уникнення перевтілення - абсолютна і цілковита смерть. Спокій. Герої цієї збірки могли б зрозуміти буддистів.

Українській літературі часто закидають її зацикленість на стражданнях та бідах і поневіряннях головних героїв, так от, Богомаз зробить це знову, але не так, як всі до неї. Це буде нова щирість, нова трагічна реконструкція. І поціновувач якісних книжок це оцінить, бо насправді грає роль не те про що нам розповідають, а як це роблять.